Режим Путіна-Медведєва грунтується на реальній популярності й довірі росіян. Кремль уміло використав їхні міцно вкорінені ментальні риси. Насамперед — генетичну потребу в жорсткій владі, якомусь різновиді ”царя-батюшки”. Причому росіяни навіть не очікують від самодержця добробуту, покращання життя, модернізації. Дасть, образно кажучи, в морду — і вже щастя.
Минулого тижня під час візиту до України президент Європейської Ради Герман ван Ромпей знову почув запевнення у відданості Києва європейській інтеграції. Проте можна не сумніватися, що взірцем для Віктора Януковича та його політичної сили є російська модель. Безтурботне путінсько-медведєвське авторитарне довговладдя магічно вабить донецьких та їхніх політичних наймитів.
”Регіонали” активно удобрюють грунт для запровадження російської схеми влади — сучасного царювання з передачею трону своїй людині. Однак Януковичу навряд чи вдасться стати українським Путіним. На те є кілька вагомих причин.
Перша — внутрішня. Режим Путіна-Медведєва грунтується на реальній популярності й довірі росіян. Кремль уміло використав їхні міцно вкорінені ментальні риси. Насамперед — генетичну потребу в жорсткій владі, якомусь різновиді ”царя-батюшки”. Причому росіяни навіть не очікують від самодержця добробуту, покращання життя, модернізації. Дасть, образно кажучи, в морду — і вже щастя. На руку авторитарним кремлівським вождям іще одна манія простолюду: самому жити в лайні, але бачити Росію страшною для решти світу. Щоб її боялися, щоб вона комусь погрожувала, когось завойовувала.
Друга причина — зовнішньоекономічна. Очевидну поблажливість до кремлівських царів демонструє Захід. Звичайно, річ зовсім не в побоюванні кремлівського ведмедя. Просто Євросоюз дуже залежний від російських нафти й газу, тому Кремль має певний карт-бланш на авторитаризм. Так само, до речі, як і президент Азербайджану Ільхам Алієв: Захід заплющує очі на тамтешні проблеми з демократією, натомість дуже добре бачить потужні азербайджанські запаси енергоносіїв. Про якусь міжнародну ізоляцію або проблеми Путіна-Медведєва у спілкуванні з європейськими лідерами й мови немає.
У Януковича негаразди з обома складовими путінсько-медведєвського успіху: нема ні газу, ні нафти. Є газотранспортна система, яка через будівництво Росією двох обхідних шляхів поволі втрачатиме ексклюзивне значення. Янукович не цікавий Заходу з геополітичної точки зору: відмова від НАТО й швидкий перехід на російську зовнішньополітичну орбіту завершили самостійну українську гру в міжнародній політиці. Тому Захід із авторитарним Януковичем навряд чи церемонитиметься. Рано чи пізно перед донецьким поводирем постане вибір: бути в ізоляції, як колись Кучма, або стримувати свої диктаторські апетити.
Але найголовніше — Янукович не має об’єднавчої для українців ідеї, яка забезпечила б йому тривалу підтримку і звела б нанівець популярність опозиції. Навпаки, за чотири місяці президент устиг іще більше розколоти країну щодо питань релігії, мови, історії, зовнішньої політики. На відміну від зрощених татаро-монголами росіян, українці не мають азійського потягу до диктатури і на манію світової величі своєї країни не страждають.
Єдине, що могло би зробити Януковича справді національним лідером, — це реальні проєвропейські перетворення. Величезну популярність принесли би зміни у ставленні держави до людини. Але Янукович сам щодня демонструє зневагу до співвітчизників. Його пересування Києвом і країною спричиняє тривале перекриття вулиць і автострад, його кортеж убиває людину, а охорона застосовує силу до журналістів. Він із розмахом і на державні гроші святкує день народження — байдуже, що криза, що мільйони українців ледь зводять кінці з кінцями. Якщо президент подає такий приклад, то чого дивуватися міліції, повідомлення про свавілля якої з’являються мало не щодня.
Подібне скрізь. Проєвропейські зміни протиприродні для Януковича, а іншого шляху завоювати реальну підтримку більшості українців у нього немає. Тому не стане донецький поводир українським Путіним. Хоча, безперечно, досягти тривалого царювання намагатиметься.
Лебідь – це справжня назва державного герба України. Найважливіше, що це символ ельфійської трансформації. Символ-магніт. Магічний символ української ультранації!
Янукович не стане українським Путіним
Світ:
Режим Путіна-Медведєва грунтується на реальній популярності й довірі росіян. Кремль уміло використав їхні міцно вкорінені ментальні риси. Насамперед — генетичну потребу в жорсткій владі, якомусь різновиді ”царя-батюшки”. Причому росіяни навіть не очікують від самодержця добробуту, покращання життя, модернізації. Дасть, образно кажучи, в морду — і вже щастя.
10071403e.jpg
Минулого тижня під час візиту до України президент Європейської Ради Герман ван Ромпей знову почув запевнення у відданості Києва європейській інтеграції. Проте можна не сумніватися, що взірцем для Віктора Януковича та його політичної сили є російська модель. Безтурботне путінсько-медведєвське авторитарне довговладдя магічно вабить донецьких та їхніх політичних наймитів.
”Регіонали” активно удобрюють грунт для запровадження російської схеми влади — сучасного царювання з передачею трону своїй людині. Однак Януковичу навряд чи вдасться стати українським Путіним. На те є кілька вагомих причин.
Перша — внутрішня. Режим Путіна-Медведєва грунтується на реальній популярності й довірі росіян. Кремль уміло використав їхні міцно вкорінені ментальні риси. Насамперед — генетичну потребу в жорсткій владі, якомусь різновиді ”царя-батюшки”. Причому росіяни навіть не очікують від самодержця добробуту, покращання життя, модернізації. Дасть, образно кажучи, в морду — і вже щастя. На руку авторитарним кремлівським вождям іще одна манія простолюду: самому жити в лайні, але бачити Росію страшною для решти світу. Щоб її боялися, щоб вона комусь погрожувала, когось завойовувала.
Друга причина — зовнішньоекономічна. Очевидну поблажливість до кремлівських царів демонструє Захід. Звичайно, річ зовсім не в побоюванні кремлівського ведмедя. Просто Євросоюз дуже залежний від російських нафти й газу, тому Кремль має певний карт-бланш на авторитаризм. Так само, до речі, як і президент Азербайджану Ільхам Алієв: Захід заплющує очі на тамтешні проблеми з демократією, натомість дуже добре бачить потужні азербайджанські запаси енергоносіїв. Про якусь міжнародну ізоляцію або проблеми Путіна-Медведєва у спілкуванні з європейськими лідерами й мови немає.
У Януковича негаразди з обома складовими путінсько-медведєвського успіху: нема ні газу, ні нафти. Є газотранспортна система, яка через будівництво Росією двох обхідних шляхів поволі втрачатиме ексклюзивне значення. Янукович не цікавий Заходу з геополітичної точки зору: відмова від НАТО й швидкий перехід на російську зовнішньополітичну орбіту завершили самостійну українську гру в міжнародній політиці. Тому Захід із авторитарним Януковичем навряд чи церемонитиметься. Рано чи пізно перед донецьким поводирем постане вибір: бути в ізоляції, як колись Кучма, або стримувати свої диктаторські апетити.
Але найголовніше — Янукович не має об’єднавчої для українців ідеї, яка забезпечила б йому тривалу підтримку і звела б нанівець популярність опозиції. Навпаки, за чотири місяці президент устиг іще більше розколоти країну щодо питань релігії, мови, історії, зовнішньої політики. На відміну від зрощених татаро-монголами росіян, українці не мають азійського потягу до диктатури і на манію світової величі своєї країни не страждають.
Єдине, що могло би зробити Януковича справді національним лідером, — це реальні проєвропейські перетворення. Величезну популярність принесли би зміни у ставленні держави до людини. Але Янукович сам щодня демонструє зневагу до співвітчизників. Його пересування Києвом і країною спричиняє тривале перекриття вулиць і автострад, його кортеж убиває людину, а охорона застосовує силу до журналістів. Він із розмахом і на державні гроші святкує день народження — байдуже, що криза, що мільйони українців ледь зводять кінці з кінцями. Якщо президент подає такий приклад, то чого дивуватися міліції, повідомлення про свавілля якої з’являються мало не щодня.
Подібне скрізь. Проєвропейські зміни протиприродні для Януковича, а іншого шляху завоювати реальну підтримку більшості українців у нього немає. Тому не стане донецький поводир українським Путіним. Хоча, безперечно, досягти тривалого царювання намагатиметься.
В тему
Вмираюча політична система перетворюється на клоунаду (фото, відео)
Подарунок для Третього Гетьманату
Сонячний аеростат, або Як позбутися паразитів
Паралельне суспільство: Косівський урок для України
Відбувся Другий збір засновників Третього Гетьманату
Випуск 5 «Народного Оглядача» – для засновників Третього Гетьманату
Свята простота
Що робити? Програма «Три О»: Оздоровлюйся! Організовуйся! Озброюйся!
Паралельне суспільство як цивілізаційна надбудова (настанови для снайперів)
Зверніть увагу
Ельфи Ісуса Хреста та їх символіка на гербі української ультранації (аудіо)