Торговельна війна Росії проти України триває попри декларації керівництва двох держав. У ЗМІ розгорнулася повномасштабна інформаційна кампанія. Були оприлюднені документи, що мали б свідчити про розробників та мету цілеспрямованої операції зі зриву підписання Угоди про асоціацію, складовою якої стала і торговельна війна.
При цьому не лише спонсоровані з РФ, а й чимало наших медіа послідовно підіграють нагнітанню апокаліптичних сценаріїв для України в разі продовження торговельної блокади Росією вітчизняних товарів, пише в журналі "Тиждень" (№34) Олександр Крамар.
У ЄС свідомі, що йдеться не про конфлікт Росії та України, а про виклик Європейському Союзу. Адже Путін прагне змусити Україну відмовитися від підписання Угоди про асоціацію з ним.
Спроби залякувати Україну торговельною війною є породженням стереотипу, що Росія – це її найважливіший економічний партнер, а тому санкції у відповідь на неприєднання нашої країни до Митного союзу здатні обвалити вітчизняну економіку. Сформований він у 1990-х роках, коли успадкована з радянських часів економічна залежність від Росії справді була значною, але зараз її надто перебільшують.
Страхи підігріваються некритичним ставленням до завищеної оцінки можливих утрат України й водночас ігноруванням ризиків для самої Росії на випадок, коли українська сторона наважилася й спромоглася б на відповідь. Наприклад, ігнорують факт, що в більшості експортованих із нашої держави до РФ товарів частка доданої на території України вартості часто менша, ніж «проміжне споживання» імпортованої із-за кордону (часто із тієї ж таки Росії) сировини, комплектуючих чи енергоресурсів. Яскравий приклад – продукція машинобудування, глибоко кооперованого з російськими постачальниками комплектуючих.
Продукція металургії чи хімії (особливо останньої) значною мірою виробляється на основі імпортованих із РФ (або інших країн) сировини та енергоносіїв (газ, нафта, вугілля). З урахуванням зазначених чинників, скажімо, прогнозоване Федерацією роботодавців України максимально можливе падіння експорту до Росії за песимістичного сценарію до кінця поточного року на $2–2,5 млрд означало б і скорочення імпорту щонайменше на $1 млрд. Тож лише решту $1–1,5 млрд можна було б зарахувати до втрат внутрішнього валового продукту України, що значно менше за 1% ВВП.
Інший живучий міф: Росія або Митний союз ЄврАзЕС – найбільший ринок збуту для українських підприємств. Та за обсягом ринку РФ поступається ЄС, а її Митний союз – його Митному союзові (European Union Customs Union), до якого входить великий імпортер української продукції – Туреччина. Крім того, відсоток Росії в експорті товарів з України стрімко падав і до початку нинішньої повномасштабної торговельної війни, а до Євросоюзу зростав.
Попри суттєві загрози для окремих вітчизняних виробників, ускладнення українського експорту до Росії в разі підписання Угоди про асоціацію з ЄС та введення захисних заходів Євразійським митним союзом не загрожує економіці України катастрофічними наслідками.
Ініціатори торговельної війни проти України, схоже, впевнені, що вона не зможе дати у відповідь, оскільки звикли, що на кожну чергову атаку з боку Росії Київ виявляв готовність іти на поступки, приймав нав’язані Москвою правила гри. Тим часом, обмеживши у відповідь російський імпорт до України можна змінити відповідну парадигму торговельних відносин, змусити Кремль остерігатися. Перші спроби вже є. Заборонено імпорт до України і транзит її територією зерна з трьох федеральних округів РФ, які найбільше його експортують: Сибірського, Північнокавказького та Південного (офіційна підстава – випадки захворювання тварин на ящур у цих регіонах).
Існує гіпотетична можливість, що після успішного підписання та набрання чинності Угоди про асоціацію з ЄС логічна доцільність у продовженні торговельної війни проти України для Росії буде втрачена. Проте російський ринок у будь-якому разі залишатиметься для українських постачальників вкрай ненадійним і одним із найризикованіших.
Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.
Кремль блефує. Залежність економіки України від Митного союзу свідомо перебільшується
Світ:
Торговельна війна Росії проти України триває попри декларації керівництва двох держав. У ЗМІ розгорнулася повномасштабна інформаційна кампанія. Були оприлюднені документи, що мали б свідчити про розробників та мету цілеспрямованої операції зі зриву підписання Угоди про асоціацію, складовою якої стала і торговельна війна.
13082804r.jpg
При цьому не лише спонсоровані з РФ, а й чимало наших медіа послідовно підіграють нагнітанню апокаліптичних сценаріїв для України в разі продовження торговельної блокади Росією вітчизняних товарів, пише в журналі "Тиждень" (№34) Олександр Крамар.
У ЄС свідомі, що йдеться не про конфлікт Росії та України, а про виклик Європейському Союзу. Адже Путін прагне змусити Україну відмовитися від підписання Угоди про асоціацію з ним.
Спроби залякувати Україну торговельною війною є породженням стереотипу, що Росія – це її найважливіший економічний партнер, а тому санкції у відповідь на неприєднання нашої країни до Митного союзу здатні обвалити вітчизняну економіку. Сформований він у 1990-х роках, коли успадкована з радянських часів економічна залежність від Росії справді була значною, але зараз її надто перебільшують.
Страхи підігріваються некритичним ставленням до завищеної оцінки можливих утрат України й водночас ігноруванням ризиків для самої Росії на випадок, коли українська сторона наважилася й спромоглася б на відповідь. Наприклад, ігнорують факт, що в більшості експортованих із нашої держави до РФ товарів частка доданої на території України вартості часто менша, ніж «проміжне споживання» імпортованої із-за кордону (часто із тієї ж таки Росії) сировини, комплектуючих чи енергоресурсів. Яскравий приклад – продукція машинобудування, глибоко кооперованого з російськими постачальниками комплектуючих.
Продукція металургії чи хімії (особливо останньої) значною мірою виробляється на основі імпортованих із РФ (або інших країн) сировини та енергоносіїв (газ, нафта, вугілля). З урахуванням зазначених чинників, скажімо, прогнозоване Федерацією роботодавців України максимально можливе падіння експорту до Росії за песимістичного сценарію до кінця поточного року на $2–2,5 млрд означало б і скорочення імпорту щонайменше на $1 млрд. Тож лише решту $1–1,5 млрд можна було б зарахувати до втрат внутрішнього валового продукту України, що значно менше за 1% ВВП.
Інший живучий міф: Росія або Митний союз ЄврАзЕС – найбільший ринок збуту для українських підприємств. Та за обсягом ринку РФ поступається ЄС, а її Митний союз – його Митному союзові (European Union Customs Union), до якого входить великий імпортер української продукції – Туреччина. Крім того, відсоток Росії в експорті товарів з України стрімко падав і до початку нинішньої повномасштабної торговельної війни, а до Євросоюзу зростав.
Попри суттєві загрози для окремих вітчизняних виробників, ускладнення українського експорту до Росії в разі підписання Угоди про асоціацію з ЄС та введення захисних заходів Євразійським митним союзом не загрожує економіці України катастрофічними наслідками.
Ініціатори торговельної війни проти України, схоже, впевнені, що вона не зможе дати у відповідь, оскільки звикли, що на кожну чергову атаку з боку Росії Київ виявляв готовність іти на поступки, приймав нав’язані Москвою правила гри. Тим часом, обмеживши у відповідь російський імпорт до України можна змінити відповідну парадигму торговельних відносин, змусити Кремль остерігатися. Перші спроби вже є. Заборонено імпорт до України і транзит її територією зерна з трьох федеральних округів РФ, які найбільше його експортують: Сибірського, Північнокавказького та Південного (офіційна підстава – випадки захворювання тварин на ящур у цих регіонах).
Існує гіпотетична можливість, що після успішного підписання та набрання чинності Угоди про асоціацію з ЄС логічна доцільність у продовженні торговельної війни проти України для Росії буде втрачена. Проте російський ринок у будь-якому разі залишатиметься для українських постачальників вкрай ненадійним і одним із найризикованіших.
Подано у скороченні.
Зверніть увагу
Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля