Поглиблення зв'язків між новим урядом Греції та Росією стало сигналом для Європи. Афінські лідери зараз сперечаються з міжнародними кредиторами з приводу реформ, необхідних для уникнення банкрутства. Греція може розглядати Москву як козирну карту в переговорах. Побоюються, що вона невідворотно рухається від Заходу в бік більш доброзичливого союзника, потенційного інвестора і кредитора.
Група грецьких міністрів збирається до Москви. Прем'єр-міністр Алексіс Ціпрас завітає до президента Росії Володимира Путіна в травні разом з партнером по коаліції Паносом Камменосом - міністром оборони і лідером популістської правої партії "Незалежні греки".
Аналітики не оминули увагою час поїздки.
Кінцевий термін програми порятунку Греції закінчується в кінці червня. Секрет, який найгірше зберігають у Брюсселі, - те, що Афінам будуть потрібні нові кредити, щоб залишитися на плаву.
Офіційно Греція не шукає альтернативних джерел фінансування.
Але кредит від Росії або, можливо, Китаю, можуть здатися більш привабливою альтернативою - або, принаймні, додатком - за будь-яку нову програму порятунку ЄС з усіма її непопулярними заходами і реформами.
Греція може чекати на більш дешевий газ для домогосподарств, а також більшого обсягу російських інвестицій і туризму, щоб забезпечити такий необхідний економічний імпульс.
Москва, у свою чергу, отримає дружнього союзника з правом вето всередині ЄС у період підвищеної напруженості через кризу в Україні.
Намір нового уряду встановити більш тісні зв'язки з Москвою став очевидним одразу після того, як ліва партія "Сіріза" виграла вибори 25 січня.
Міністра закордонних справ Греції Нікоса Коціаса тепло зустріли у Москві у лютому
Протягом 24 годин першим офіційним представником, який відвідав новообраного прем'єр-міністра, був російський посол, в той час як канцлер Німеччини Ангела Меркель привітала його з перемогою лише через два дні телеграмою.
Ставши міністром закордонних справ, Нікос Коціас висловив сумніви щодо обґрунтованості та ефективності санкцій ЄС щодо Росії через Україну, а міністр оборони з першого дня виступав за міцніші відносини з Москвою.
Як і більшість членів "Сірізи", пан Ціпрас і пан Коціас вийшли з проросійської Комуністичної партії Греції.
Пан Камменос, разом з іншими крайньо-правими європейськими політиками, також має давні зв'язки з Росією.
"У мене таке відчуття, що грецький уряд розігрує "російську карту" з метою поліпшення своєї позиції на нинішніх переговорах", - каже Манос Карагіанніс, фахівець з російської зовнішньої політики в Королівському коледжі в Лондоні, який народився у Греції. "Але Афінам буде дуже важко дистанціюватися від ЄС і НАТО", - додає він.
Можливо, передчасно говорити, що новий уряд заперечує вислів консервативного державного діяча Константіноса Караманліса, який в 1976 році заявив, що "Греція належить Заходу".
Але цю головну опору грецької зовнішньої політики похитнуло глибоке незадоволення, викликане фінансовою кризою, що триває шостий рік поспіль, яка коштувала Греції чверть ВВП і мільйон робочих місць.
Спірну тезу Семюела Гантінгтона про "зіткнення цивілізацій", згідно з якою Греція знаходиться безпосередньо на очолюваній Росією Православній осі, відкидають багато вчених, але сприймають багато греків.
Глобальне опитування Дослідницького центру Pew від вересня 2013 виявило, що 63% греків мають позитивну думку щодо Росії. А згідно з останнім опитуванням "Євробарометра", минулої осені лише 23% греків мали позитивне ставлення до ЄС.
"Зрозуміло, що Німеччина хоче розорити наших людей, - каже Костас Іліадіс, працівник супермаркету в Салоніках. - У відповідь ми маємо звернутися до Москви, навіть якщо це означатиме, що вони викинуть нас з ЄС".
Такий позитивний образ Росії має глибоке коріння в історії:
Коли Греція ще була частиною Османської імперії, греки часто зверталися до православних товаришів-росіян по допомогу
Війну Греції за незалежність ініціювала в 1821 році секретна групи, створена в Одесі, відома як "Товариство Друзів" (Filiki Eteria)
Іоанніса Каподістріаса, грецького міністра закордонних справ Російської імперії, обрали першим губернатором молодої незалежної Греції в 1827 році
"Російська партія" була домінуючою політичною силою в новій державі
Зовсім нещодавно, у 2004-09 роках консервативний уряд Костаса Караманліса, племінника відомого прозахідного державного діяча, провадив "дипломатію трубопроводів", що бачить Грецію в ролі шлюзу для російської нафти і газу до Європи.
Ця політика розізлила західних союзників Греції. Після того, як він програв вибори 2009 року, з'ясувалося, що ФСБ Росії попереджала своїх грецьких колег, службу безпеки EYP, про змову 2008 року з метою замаху на пана Караманліса, щоб зупинити його промосковський енергетичний альянс.
Все це змушує Європу, особливо Німеччину, почуватися незатишно.
"Хто є більш небезпечним для нас? Греки чи росіяни?" - задає питання популярний німецький таблоїд Bild.
Спікер грецького міністерства закордонних справ Константінос Кутрас каже, що непокоїтись немає потреби. "Багатовимірна зовнішня політика не заборонена, і не є ані злочином, ані гріхом," - сказав він BBC.
Критики кажуть, що для Греції було б нерозумно покладати занадто багато надій на Росію в будь-якому випадку, адже Росія вже неодноразово розчаровувала надії греків. Зрештою, Москва не зробила нічого, щоб допомогти Кіпру, також православній країні, коли його економіка була на межі краху в 2013 році.
Президент Путін запропонував Кіпру більше інвестицій і більш вигідні умови погашення позики в розмірі 2,5 млрд євро минулого місяця, але лише після того, як президент Нікос Анастасіадіс погодився надати російським військовим кораблям доступ до кіпрських портів.
На думку професора Карагіанніса, важливим є те, що Греція є інтегрованою частиною Заходу, але він попереджає, що ризики виходу Греції з зони євро недооцінюють.
Ослаблена країна, викинута з єврозони і, можливо, з ЄС, буде набагато більш відкритою для тісніших зв'язків із Росією.
Стратегія палінгенезії полягає не в тому, щоб поборювати старий світ, а в тому, щоб використовувати його як ресурс для власного розвитку. Чеснота милосердя дозволяє вчитися у ворогів і...
Чи може Європа програти Грецію Росії?
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Поглиблення зв'язків між новим урядом Греції та Росією стало сигналом для Європи. Афінські лідери зараз сперечаються з міжнародними кредиторами з приводу реформ, необхідних для уникнення банкрутства. Греція може розглядати Москву як козирну карту в переговорах. Побоюються, що вона невідворотно рухається від Заходу в бік більш доброзичливого союзника, потенційного інвестора і кредитора.
15031207r.jpg
Група грецьких міністрів збирається до Москви. Прем'єр-міністр Алексіс Ціпрас завітає до президента Росії Володимира Путіна в травні разом з партнером по коаліції Паносом Камменосом - міністром оборони і лідером популістської правої партії "Незалежні греки".
Аналітики не оминули увагою час поїздки.
Кінцевий термін програми порятунку Греції закінчується в кінці червня. Секрет, який найгірше зберігають у Брюсселі, - те, що Афінам будуть потрібні нові кредити, щоб залишитися на плаву.
Офіційно Греція не шукає альтернативних джерел фінансування.
Але кредит від Росії або, можливо, Китаю, можуть здатися більш привабливою альтернативою - або, принаймні, додатком - за будь-яку нову програму порятунку ЄС з усіма її непопулярними заходами і реформами.
Греція може чекати на більш дешевий газ для домогосподарств, а також більшого обсягу російських інвестицій і туризму, щоб забезпечити такий необхідний економічний імпульс.
Москва, у свою чергу, отримає дружнього союзника з правом вето всередині ЄС у період підвищеної напруженості через кризу в Україні.
Намір нового уряду встановити більш тісні зв'язки з Москвою став очевидним одразу після того, як ліва партія "Сіріза" виграла вибори 25 січня.
Міністра закордонних справ Греції Нікоса Коціаса тепло зустріли у Москві у лютому
Протягом 24 годин першим офіційним представником, який відвідав новообраного прем'єр-міністра, був російський посол, в той час як канцлер Німеччини Ангела Меркель привітала його з перемогою лише через два дні телеграмою.
Ставши міністром закордонних справ, Нікос Коціас висловив сумніви щодо обґрунтованості та ефективності санкцій ЄС щодо Росії через Україну, а міністр оборони з першого дня виступав за міцніші відносини з Москвою.
Як і більшість членів "Сірізи", пан Ціпрас і пан Коціас вийшли з проросійської Комуністичної партії Греції.
Пан Камменос, разом з іншими крайньо-правими європейськими політиками, також має давні зв'язки з Росією.
"У мене таке відчуття, що грецький уряд розігрує "російську карту" з метою поліпшення своєї позиції на нинішніх переговорах", - каже Манос Карагіанніс, фахівець з російської зовнішньої політики в Королівському коледжі в Лондоні, який народився у Греції. "Але Афінам буде дуже важко дистанціюватися від ЄС і НАТО", - додає він.
Можливо, передчасно говорити, що новий уряд заперечує вислів консервативного державного діяча Константіноса Караманліса, який в 1976 році заявив, що "Греція належить Заходу".
Але цю головну опору грецької зовнішньої політики похитнуло глибоке незадоволення, викликане фінансовою кризою, що триває шостий рік поспіль, яка коштувала Греції чверть ВВП і мільйон робочих місць.
Спірну тезу Семюела Гантінгтона про "зіткнення цивілізацій", згідно з якою Греція знаходиться безпосередньо на очолюваній Росією Православній осі, відкидають багато вчених, але сприймають багато греків.
Глобальне опитування Дослідницького центру Pew від вересня 2013 виявило, що 63% греків мають позитивну думку щодо Росії. А згідно з останнім опитуванням "Євробарометра", минулої осені лише 23% греків мали позитивне ставлення до ЄС.
"Зрозуміло, що Німеччина хоче розорити наших людей, - каже Костас Іліадіс, працівник супермаркету в Салоніках. - У відповідь ми маємо звернутися до Москви, навіть якщо це означатиме, що вони викинуть нас з ЄС".
Такий позитивний образ Росії має глибоке коріння в історії:
Зовсім нещодавно, у 2004-09 роках консервативний уряд Костаса Караманліса, племінника відомого прозахідного державного діяча, провадив "дипломатію трубопроводів", що бачить Грецію в ролі шлюзу для російської нафти і газу до Європи.
Ця політика розізлила західних союзників Греції. Після того, як він програв вибори 2009 року, з'ясувалося, що ФСБ Росії попереджала своїх грецьких колег, службу безпеки EYP, про змову 2008 року з метою замаху на пана Караманліса, щоб зупинити його промосковський енергетичний альянс.
Все це змушує Європу, особливо Німеччину, почуватися незатишно.
"Хто є більш небезпечним для нас? Греки чи росіяни?" - задає питання популярний німецький таблоїд Bild.
Спікер грецького міністерства закордонних справ Константінос Кутрас каже, що непокоїтись немає потреби. "Багатовимірна зовнішня політика не заборонена, і не є ані злочином, ані гріхом," - сказав він BBC.
Критики кажуть, що для Греції було б нерозумно покладати занадто багато надій на Росію в будь-якому випадку, адже Росія вже неодноразово розчаровувала надії греків. Зрештою, Москва не зробила нічого, щоб допомогти Кіпру, також православній країні, коли його економіка була на межі краху в 2013 році.
Президент Путін запропонував Кіпру більше інвестицій і більш вигідні умови погашення позики в розмірі 2,5 млрд євро минулого місяця, але лише після того, як президент Нікос Анастасіадіс погодився надати російським військовим кораблям доступ до кіпрських портів.
На думку професора Карагіанніса, важливим є те, що Греція є інтегрованою частиною Заходу, але він попереджає, що ризики виходу Греції з зони євро недооцінюють.
Ослаблена країна, викинута з єврозони і, можливо, з ЄС, буде набагато більш відкритою для тісніших зв'язків із Росією.
Зверніть увагу
Чи треба любити ворогів, або 5 проявів сили, що відрізняють людину від людиноподібної тварини – Нагірна проповідь