Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Спільна комісія досліджуватиме Волинську трагедію

Світ:

Український та польський інститути національної пам’яті прийняли рішення про створення спільної комісії істориків, яка займеться Волинською трагедією. Відповідне рішення прийняли директори цих дослідницьких установ. 

Голова Польського Інституту національної пам’яті Лукаш Камінський наголосив, що на відміну від попередніх ініціатив до цієї групи будуть входити тільки історики:

«Ми хочемо, щоб основою праці цієї спільної групи істориків були пошуки нових документів і публікація цих документів. А повернення до дискусії щодо інтерпретації цих документів може бути наступним етапом».

Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович підкреслив, що виважена дискусія повинна вестися виключно істориками:

«Перше завдання – це відновлення (чи продовження) цього діалогу, який, на жаль, як мені здається, за останні кілька років був перерваний. Мається на увазі діалог істориків. Спроба якось деполітизувати цю тему, тому що, на жаль, зараз головними речниками цієї теми є радше політики, зокрема – політики, які радше не зацікавлені ані в розумінні того, чим була насправді ця трагедія польсько-українського конфлікту, ані тим паче – у зближенні між українцями та поляками».

Сьогодні в українській столиці Лукаш Камінський та Володимир В’ятрович відкрили виставку «Знищення польських еліт. Катинь – Акція АБ» про нацистську операцію ліквідації інтелектуалів та Катинський злочин комуністів.

Нагадаємо, що Волинська трагедія – це масові вбивства поляків, здійснені протягом 1943–1944 років, зокрема, Українською повстанською армією на території колишнього Волинського воєводства, а також Львівщини, Тернопільщини і Станіславщини міжвоєнної Польщі. Ці події переважна частина польських істориків називає геноцидом польського народу, а українських – обопільним конфліктом або війною. За підрахунками польських дослідників, під час цієї трагедії загинуло близько 100 тисяч поляків, близько 15 тисяч українців, а також представники інших національностей. У 2009 році польський Сейм визнав вбивства на Волині трагедією, що мала «характер етнічної чистки» та «ознаки геноциду». У резолюції, прийнятій 12 липня 2013 року, польський Сейм вжив окреслення «етнічна чистка, що мала ознаки геноциду». 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Френк Герберт: Ну як вам друге дно Вулика Геллстрома?

«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта

«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Доброслав Велесовий.
0
Ще не підтримано

Я не фахівець по історії, але думаю, що якби українці відмовилися від руйнівної ідеології бандерівщини, це би відсунуло на другий план деякі неприязні зв’язки між Україною і Польщею, які базуються на історичних подіях. Хоча до цієї публікації мій коментар не має відношення.

Коментарі

Зображення користувача Анатолій Вебер.
0
Ще не підтримано

А про геноцид українців на території Польщі будуть згадувати, чи однобоко тільки про поляків?

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Це Ви, Анатолію, про Акція ВІСЛА (1947)?

Так. Стравили українців і поляків... і, здається, так як і сьогодні українців на Донбасі...

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Доброслав Велесовий.
0
Ще не підтримано

Я не фахівець по історії, але думаю, що якби українці відмовилися від руйнівної ідеології бандерівщини, це би відсунуло на другий план деякі неприязні зв’язки між Україною і Польщею, які базуються на історичних подіях. Хоча до цієї публікації мій коментар не має відношення.

Зображення користувача Світодар Мирний.
0
Ще не підтримано

Потрібно Верховній Раді і Сейму на одночасному засіданні (транслюючи по телебаченню) спільно прийняти звернення до українців і поляків пробачити всі злодіяння від 16 століття по 20 століття і почати розбудовувати нове Міжмор'я.

Зображення користувача Доктор Смалець.
0
Ще не підтримано

Доброслав Велесовий каже:
Я не фахівець по історії, але думаю, що якби українці відмовилися від руйнівної ідеології бандерівщини, це би відсунуло на другий план деякі неприязні зв’язки між Україною і Польщею, які базуються на історичних подіях...

Цікаво, в чому проявляється сьогодні ця "ідеологія бандерівщини", від якої нам начебто треба відмовлятися? Ми тут хоч одного мирного москаля убили за роки незалежності? Чи може хтось готує атентат міністра внутрішніх справ?

Регулярне підігрівання теми Волинської трагедії має цілком чітку мету: очорнити весь український визвольний рух, оголосивши всіх воїнів УПА різунами, на чолі яких стояв (вірніше, сидів в німецькій тюрмі) Степан Бандера.

Моє відношення відношення до цієї проблеми дуже просте. Кожен народ має своїх національних героїв. Ці герої сакралізовані і недоторканні в очах свого народу. Якщо якийсь сусід починає демонстративно топтати і бруднити пам'ять чужого національного героя, то такому "сусідові" треба негайно давати в рило. Це для того, щоб не втратити самоповагу.

Навіть якщо йдеться про Бандеру, то питанням його десакралізації мають займатися українці, а не поляки. Так само ми не повинні пхати свого носа в польський історичний пантеон, з'ясовуючи хто з їхніх "богатерів" є для нас підозрілим і шкідливим.

Цілком очевидно, що більшість національних героїв здобули славу завдяки тому, що добре натовкли пику сусідам у визвольних війнах.
Цілком очевидно, що потерпілі сусіди щиро вважають ці війни загарбницькими, а ті чужі національні герої є для них покидьками, убивцями і організаторами геноцидів.
(До речі, багато з того, що ми сьогодні обурено називаємо військовими злочинами, колись було сумною воєнною буденністю і не виходило за рамки тодішнього лицарського кодексу).

Найгірше, що ми можна зробити в цій ситуації, це попросити вибачення у поляків за Бандеру, у жидів за Хмельницького, у москалів за Виговського і Мазепу, у хазарів за Святослава, у Європи за Аттилу і... у жінки за те, що такий дурний.

А найпростіше, що роблять чемні люди, - намагаються обминати ці болючі теми на міжнародних форумах або, принаймні, не давати публічних односторонніх оцінок.
Це наша історична пам'ять, яку ми повинні передати нашим дітям, з нашими оцінками.

Для того, щоб залучити поляків у союзники, не треба брехати, що ми їх любимо як рідних братів і забули про все погане, що між нами було. Вони в це не повірять.
Гадаю, що буде цілком достатньо дати їм зрозуміти, що ми поважаємо їх такими, якими вони є, а також глибоко поважаємо їхнє священне право на деякі помилкові історичні висновки.

І нехай собі наші та їхні історики працюють і збирають інформацію всюди, де тільки заманеться, добираючи ті факти, що їм зараз підходять. Тільки без зайвого галасу і метушні. Воно потім все пригодиться. Як відділяти пшеницю від куколю ми вже трохи знаємо.

Зображення користувача Іван Ольховський.
0
Ще не підтримано

Для української сторони, на мій погляд, рішення неактуальне. Адже чи не більшість документів про українсько-польське протистояння (Волинську трагедію) опубліковано. На жаль, вони не відображають ні масштабів, ні характеру цього протистояння. Є лише допоміжним інструментом для грунтовних досліджень, які поляки вже провели. Вони опитали свідків. Вони можуть назвати поіменно жертви, кількість зруйнованих осель, культових споруд і т.д. В Україні ця робота не зроблена. Адже українські історики з 1996 року донині ведуть дискусії з поляками з приводу того, хто перший почав, хто винен, як кваліфікувати явище. Але не можуть назвати кількості жертв з українського боку та кількості руйнувань, що обурює польських істориків, які від нас вимагають фактів, а не розумувань про це протистояння. Рішення про спільну українсько-польську комісію, яка шукатиме в архівах документи на зазначену тему, не вирішить питання про кількість жертв з українського боку. Адже я особисто зустрічав в архівах акти 1944 року про кількість жертв у тому чи іншому селі. За невеликими винятками, усі вони приписані німецьким окупантам, хоча серед них багато жертв від польських рук. Спільна комісія, опираючись на ці документи, скаже, що українських жертв у протистоянні не було. І буде права. А ми залишимося в одному місці. Не спільна комісія нам потрібна, а комплексне дослідження цього протистояння: опитування свідків, обстеження кладовищ, приватних фотоархівів, а тоді – держархівів, спецархівів. Лише в такому разі ми пристойно виглядатимемо перед поляками, не плакатимемо, чого вони наших істориків-дослідників цієї трагедії на запрошують на наукові форуми.

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Треба не жертви рахувати, а вияснити причини ворожнечі між українцями і поляками, починаючи ще з Речі Посполитої. Я до того, що початково ця ворожнеча була інспірована із-зовні. Далі все пішло за законом росту.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!