Ми вже чули сотні й тисячі фейкових новини та історій, дивувалися винахідливості й фантазії російських «творців інформації», потрапляли під атаки «озлоблених фабрик тролів», фінансованих Кремлем. Тим часом, російська інформаційна війна далі завойовує нові території й за межами України: під приціл пропагандистської машини потрапляють і західні активісти, експерти, політики й журналісти.
Одного ранку Ольга Вібер, українська активістка, що мешкає у німецькому Фрайбурзі, випадково виявила, що потрапила, так би мовити, під колеса російської пропагандистської машини: із російськомовного телебачення, інтернету, в соцмережах – всюди йшлося про те, що вона, мовляв, є «чорним трансплантологом», який у Німеччині торгує органами загиблих українських солдатів.
Все сталося випадково, розповідає Ольга Вібер, яка на той час працювала в компанії з продажу медобладнання, а одного разу навіть сфотографувалася в халаті лікаря.
«Фото були в мене у Фейсбуці, – розповідає жінка. – Вони подивилися на них і їм здалося, що я німецький лікар і дуже підходжу під образ європейського «чорного трансплантолога», який хоче крові, купувати українські органи, щоб отримати за них величезні гроші від німецьких клієнтів. Моя сторінка їх ще можливо привабила, бо з неї зрозуміло, що я підтримую Революцію гідності. Тож сталося неймовірне: я прокинулася одного дня й дізналася, що я… торгую органами».
Таких історій, сфабрикованих кремлівськими «медіа», тисячі. І хоча нині атаки російських «тролів» окрім українців, знайшли й інші цілі, скажімо, турків, протистояння цивілізованого світу цій велетенській «машині зла», на думку євродепутата Марка Демесмакера, виглядає як поєдинок Давида з Голіафом.
«Виготовлення дезінформаційного продукту стало в Росії цілою індустрією, на яку витрачаються величезні кошти, – каже він. – Виглядає на те, що Росія завойовує інформаційні простори не лише України чи країн колишнього радянського табору, а й проводить «окупацію» громадської думки на Заході».
Щоб якось перешкоджати дезінформації на теренах ЄС, вочевидь, слід переглянути ліцензії таких російських медіаструктур та з’ясувати, як вони фінансуються, радить у Європарламенті директор Могилянської школи журналістики та співзасновник сайту StopFake Євген Федченко.
«Це не преса, але помилково їх сприймають як пресу. Насправді, їх слід викреслити з цього поняття, бо вони руйнують пресу й журналістику. Водночас, найголовніше – європейській громадськості слід пояснювати, що таке пропаганда, як вона працює, і як критично сприймати все те, що вони споживають», – пояснює Федченко.
Що ж стосується російської аудиторії, яка нерозважливо споживає кремлівський фейк, російська журналістка Олександра Гармажапова каже, що система настільки в’їлася в суспільство, що залишається тільки чекати, коли одного дня людина, яка це все організовує, а саме Володимир Путін, змінить свій хід думок. А тим часом, каже вона, «тролі 21-го століття реально живуть і діють не в скандинавських міфах, а в селищах під Санкт-Петербургом».
Жертвами інформаційної війни Кремля нерідко стають і західні журналісти, розповідає Ольга Вібер після низки інтерв’ю німецькій пресі. Це ж підтверджує й місцевий репортер Маріке Аден і журналістка-розслідувач із Фінляндії Єсіка Аро, які часто стають об’єктами атак і анонімних російських тролів, і офіційної преси.
Єсіка Аро з’ясовувала, як пропаганда вплинула на фінське населення і дійшла висновку: триває маніпулювання громадськими обговореннями у Фінляндії, так само преса перебуває під впливом російської дезінформаційної кампанії.
«Частина фінів замовкла або боїться висловлюватися щодо Росії після суворих атак у соцмережах, зокрема, з боку російського посольства, яке здійснює такі твіттер-атаки й блокує журналістів-критиків, – каже журналістка. – Інших фінів ввели в оману й тепер вони не розуміють, де правда, а де – ні».
Росія добре навчилася використовувати для своєї пропаганди європейський плюралізм думок, пояснює Ребека Гармс, євродепутат від Німеччини. Добре, що хоч і пізно, але все ж розпочали свою роботу фахівці Європейської служби зовнішніх дій із розвінчування російських міфів. Тим часом, вважає європарламентар, іншого виходу для України немає: для протидії російській дезінформаційній гібридній війні їй слід «озброюватися» професійною журналістською роботою та якісною збалансованою інформацією.
Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.
Кремль розгорнув «окупацію» громадської думки Заходу
Світ:
Ми вже чули сотні й тисячі фейкових новини та історій, дивувалися винахідливості й фантазії російських «творців інформації», потрапляли під атаки «озлоблених фабрик тролів», фінансованих Кремлем. Тим часом, російська інформаційна війна далі завойовує нові території й за межами України: під приціл пропагандистської машини потрапляють і західні активісти, експерти, політики й журналісти.
15121001r.jpg
Одного ранку Ольга Вібер, українська активістка, що мешкає у німецькому Фрайбурзі, випадково виявила, що потрапила, так би мовити, під колеса російської пропагандистської машини: із російськомовного телебачення, інтернету, в соцмережах – всюди йшлося про те, що вона, мовляв, є «чорним трансплантологом», який у Німеччині торгує органами загиблих українських солдатів.
Все сталося випадково, розповідає Ольга Вібер, яка на той час працювала в компанії з продажу медобладнання, а одного разу навіть сфотографувалася в халаті лікаря.
Таких історій, сфабрикованих кремлівськими «медіа», тисячі. І хоча нині атаки російських «тролів» окрім українців, знайшли й інші цілі, скажімо, турків, протистояння цивілізованого світу цій велетенській «машині зла», на думку євродепутата Марка Демесмакера, виглядає як поєдинок Давида з Голіафом.
«Виготовлення дезінформаційного продукту стало в Росії цілою індустрією, на яку витрачаються величезні кошти, – каже він. – Виглядає на те, що Росія завойовує інформаційні простори не лише України чи країн колишнього радянського табору, а й проводить «окупацію» громадської думки на Заході».
Щоб якось перешкоджати дезінформації на теренах ЄС, вочевидь, слід переглянути ліцензії таких російських медіаструктур та з’ясувати, як вони фінансуються, радить у Європарламенті директор Могилянської школи журналістики та співзасновник сайту StopFake Євген Федченко.
«Це не преса, але помилково їх сприймають як пресу. Насправді, їх слід викреслити з цього поняття, бо вони руйнують пресу й журналістику. Водночас, найголовніше – європейській громадськості слід пояснювати, що таке пропаганда, як вона працює, і як критично сприймати все те, що вони споживають», – пояснює Федченко.
Що ж стосується російської аудиторії, яка нерозважливо споживає кремлівський фейк, російська журналістка Олександра Гармажапова каже, що система настільки в’їлася в суспільство, що залишається тільки чекати, коли одного дня людина, яка це все організовує, а саме Володимир Путін, змінить свій хід думок. А тим часом, каже вона, «тролі 21-го століття реально живуть і діють не в скандинавських міфах, а в селищах під Санкт-Петербургом».
Жертвами інформаційної війни Кремля нерідко стають і західні журналісти, розповідає Ольга Вібер після низки інтерв’ю німецькій пресі. Це ж підтверджує й місцевий репортер Маріке Аден і журналістка-розслідувач із Фінляндії Єсіка Аро, які часто стають об’єктами атак і анонімних російських тролів, і офіційної преси.
Єсіка Аро з’ясовувала, як пропаганда вплинула на фінське населення і дійшла висновку: триває маніпулювання громадськими обговореннями у Фінляндії, так само преса перебуває під впливом російської дезінформаційної кампанії.
«Частина фінів замовкла або боїться висловлюватися щодо Росії після суворих атак у соцмережах, зокрема, з боку російського посольства, яке здійснює такі твіттер-атаки й блокує журналістів-критиків, – каже журналістка. – Інших фінів ввели в оману й тепер вони не розуміють, де правда, а де – ні».
Росія добре навчилася використовувати для своєї пропаганди європейський плюралізм думок, пояснює Ребека Гармс, євродепутат від Німеччини. Добре, що хоч і пізно, але все ж розпочали свою роботу фахівці Європейської служби зовнішніх дій із розвінчування російських міфів. Тим часом, вважає європарламентар, іншого виходу для України немає: для протидії російській дезінформаційній гібридній війні їй слід «озброюватися» професійною журналістською роботою та якісною збалансованою інформацією.
Зверніть увагу
Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля