Гроші платників податків на вирішення соціально-побутових питань чиновників

«Нема жодних державних грошей, є тільки гроші платників податків».

 Маргарет Тетчер

Отже, чинними умовами оплати праці державних службовців, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. N 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (зі змінами), передбачено, що чиновникам на державній службі можуть надаватися дві допомоги: допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Розмір кожної з таких допомог не повинен перевищувати середньомісячної заробітної плати працівника. А працівник може отримати таку допомогу лише один раз на рік (лист Мінсоцполітики від 04.09.2013 р. № 963/13/84-13).

При цьому, якщо чиновник  отримав дві такі матеріальні допомоги і звільнився з державної служби, то чинним законодавством не передбачено повернення коштів, виплачених як матеріальна допомога згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. N 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» працівникові, який звільнився, не відпрацювавши повний рік.

Матеріальна допомога на оздоровлення (лист Мінсоцполітики від 19.01.2015 р. № 39/13/84-15) видається керівниками органів виконавчої влади своїм працівникам у межах установленого фонду та при наданні щорічної відпустки. Таким чином, ця допомога надається лише у разі надання щорічної відпустки.

Стосовно матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань працівників державних органів, то рішення про її надання ухвалює виключно керівник органу у межах установленого фонду оплати праці (таке право надано керівникам органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів).

Розмір виплати не повинен перевищувати середньомісячної заробітної плати працівника. А ось мінімальний розмір такої допомоги не встановлено. Конкретну суму  визначає керівник і  залежно від соціально-побутових обставин працівника, приймає рішення про розмір матдопомоги. Обов’язкова умова надання такої допомоги – заява працівника на ім’я керівника, де він описує свою складну життєву ситуацію і просить виділити гроші на її вирішення.  У своєму листі від 21.07.2015 р. N 409/13/116-15 Мінсоцполітики пояснило, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов’язковою виплатою і виплачується за наявності коштів.

Умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обставини, за яких вона виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, рекомендується визначати у відповідному Положенні, затвердженому в відповідному органі.

«Зазначена матеріальна допомога виплачується за заявою працівника, наприклад, у разі скрутного матеріального становища, у зв’язку з тривалою хворобою тощо. Рішення про надання такої матеріальної допомоги ухвалюється керівником відповідного органу, виходячи з обставин, викладених у заяві працівника, за наявності коштів на цю мету. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов’язковою виплатою і виплачується за наявності коштів», – йдеться у листі Мінсоцполітики за підписом директора Департаменту заробітної плати та умов праці О. Товстенка.

Отже, це тільки злі язики, мабуть, нарікають, що бюджетних коштів бракує. Насправді бюджетних коштів у державі цілком вистачає, якщо лише у Київській і Львівській міськраді матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань чиновників виплачуються  в обов’язковому порядку і в максимально дозволеному розмірі, «виходячи з життєвих обставин працівника і його скрутного матеріального становища». Матеріальні допомоги на вирішення домашніх питань отримують як керівники державних та місцевих органів влади, так і рядові чиновники.

У чому ж полягає законна можливість підміняти поняття надання матдопомоги лише у певних випадках і заміняти її на стабільну щорічну доплату до зарплати?

Як пояснила юрисконсульт Світлана Чернорот, згідно із законом України «Про державну службу», а саме розділом VII про соціально-побутове забезпечення чиновників, державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Водночас автори закону не надали визначення соціально-побутового питання або що саме слід розуміти під словами «соціально-побутові питання» і чи необхідне таке обґрунтування з боку державного службовця взагалі.

«Оскільки немає єдиного визначення поняття, а також переліку питань, які належать до соціально-побутових, та вимоги щодо обґрунтування державним службовцем наявності у нього соціально-побутового питання, то можна дійти такого висновку. Будь-який/всі державні службовці мають право отримувати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, при цьому вказуючи будь-яку підставу, яку він на власний розсуд відніс до соціально-побутової. Від необхідності у придбанні двадцятої пари взуття до необхідності у проведенні тяжкої операції з пересадки кісткового мозку. Та чи справедливо це? Адже різниця між взуттям та здоров’ям людини дуже велика!

Окрім цього, матеріальна допомога – це кошти державного бюджету. До речі, які саме ми з вами відраховуємо у вигляді великого переліку сплачуваних нами податків», – зазначає юрист.

На запит «Ні корупції!» до Київської і Львівської міськрад з проханням надати інформацію про отримувачів у 2015 році матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань у КМР надіслали перелік із вказаними прізвищами та іменами своїх працівників. Водночас у ЛМР обмежилися лише назвами управлінь чи департаментів та посадами, пояснивши, що розголошувати  прізвища не будуть, бо  це конфіденційна інформація.

Водночас таке пояснення йде врозріз із Законом України «Про доступ до публічної інформації» , який гарантує, що «не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину».

Тобто, платники податків мають право знати всю інформацію, включно із прізвищами людей, які отримують бюджетні кошти, і які, по суті, перебувають “на зарплаті” платників податків.

Ось перелік державних службовців Київської і Львівської міськрад із зазначенням отриманої цього року матеріальної допомоги на оздоровлення, а також матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.