Міжмор'я означає готовність своїх членів допомагати один одному у двосторонніх конфліктах з Москвою

Які ще варіанти, крім поки закритої для Києва НАТО, є в України для вирішення своєї фундаментальної дилеми безпеки?

Єдиним хоч якимось реалістичним рішенням для відповіді на військовий виклик зі сходу в наступні роки є старий польський план відомий як "Intermarium" - "Міжмор'я".

У сьогоднішніх умовах ця концепція означала б угоду про взаємодопомогу держав між Балтійським і Чорним морями, тобто тих держав, які сприймають Москву як загрозу своєму національному суверенітету, територіальній цілісності, економічній життєздатності та соціальній стабільності.

Ідея Міжмор'я знову з'явилася в політичному та інтелектуальному дискурсі Центральної та Східної Європи після розпаду СРСР. Корені цієї ідеї сходять до міжвоєнної Польщі, і найбільш активно її нещодавно підтримували покійний польський президент Лех Качиньський та нинішній президент Анджей Дуда.

Новий багатосторонній антиімперський пакт у Східній Європі та чорноморському регіоні міг би включати в себе всі ті країни, які готові взяти на себе певні зобов'язання стосовно військового й іншого співробітництва в протистоянні різного роду підривної діяльності Москви.

Багато країн сьогодні в тій чи іншій мірі страждають від російських інформаційних, торгових, холодних і/або гарячих воєн і кібератак. Нова коаліція проти гібридної агресії Кремля може включати в себе як членів ЄС і НАТО, так і держав, які не входять в ці союзи у Східній і Південній Європі, Західній Азії. Її зобов'язання взаємної допомоги могли б бути менш серйозними, ніж стаття 5 Вашингтонського договору НАТО, але набагато більш широкими і конкретними, ніж формули ОБСЄ.

Альянс Міжмор'я міг би однозначно оголосити Кремлю про готовність своїх країн-членів активно допомагати один одному різними способами їх досі двосторонніх конфліктах з Росією.

Оскільки у відносинах Анкари з Москвою тепер з'явилася напруженість, що нагадує ту, яку вже раніше стали переживати в багатьох східноєвропейських столицях, сучасне Міжмор'я може вийти за межі колишнього радянського блоку. Воно може включати в себе більшість або навіть усі країни від Нарви на півночі до Поті на східному узбережжі Чорного моря, тобто Естонію, Латвію, Литву, Польщу, Румунію, Україну, Молдову, Туреччину та Грузію.

Також у нього можуть увійти такі країни, як Чехія, Словаччина, Угорщина, Болгарія, а також інші держави на Балканах чи на Південному Кавказі. Багато політиків у цих країнах сприймають Росію як загрозу, а їх мешканці пам'ятають про антиімперський опір проти російського експансіонізму в ранні періоди. Таким чином, вони можуть погодиться підтримати Київ, Кишинів і Тбілісі в їхньому конфлікті з Кремлем за суверенітет, незалежність і цілісність своїх держав.

Основною метою блоку «Міжмор'я» було б дати чіткий сигнал не тільки владі, але і всьому населенню Росії. Створення междуморского альянсу дало б зрозуміти російському народу, що будь-який конфлікт, який Москва зараз розігріває або який вона планує почати в майбутньому, означає конфронтацію з цілої коаліцією країн, а не тільки з окремими слабкими державами.

Держави-члени Міжмор'я можуть підтримати один одного наступним чином:

- Тісна координація торгових, а також інших економічних, фінансових та індивідуальних санкцій і блокад проти російської держави, його корпорацій та еліт;

- Спільні дипломатичні зусилля проти Москви в межах таких організацій, як ООН, ОБСЄ, Рада Європи, СОТ;

- Цілеспрямований обмін військової, транспортної, комунікаційної та іншої техніки, необхідної, щоб краще протистояти московській стратегії гібридної війни;

- Взаємна логістична підтримка в обороні, економічні санкції, торгові бар'єри та інші заходи, спрямовані проти Москви;

- Систематичний обмін військовими, економічними, політичними, соціальними та іншими даними, розвідувальною інформацією, аналітикою та дослідженнями, що стосуються Росії;

- Об'єднані зусилля у питанні протидії російській пропаганді у масових і спеціалізованих медіа;

- Сприяння обміну добровольцями, співробітниками служби безпеки, військовими радниками, фахівцями, медичним персоналом, суспільствознавцями, інженерами-зброярами та ін.

Така формальна угоду сигналізувала б, як кремлівським правителям, так і звичайним росіянам: нападаючи на одного з нас будь-якими засобами, ви входите в більш складну гру з членами союзної блоку націй, які будуть спільно відповідати на ті чи інші виклики суверенітету своїх держав.

Частково неофіційне Міжмор'я вже розвивається, і – визнано це чи ні – вже сьогодні стає проблемою для Москви. Першою формальною спробою було створення Співдружності демократичного вибору з дев'яти східноєвропейських країн в кінці 2005 року в Києві.

Можна стверджувати, що Міжмор'я як поки що неформальний оборонний союз, почало виникати в ході російсько-грузинської війни, 12 серпня 2008 року. Цього дня президенти Польщі, України, Естонії та Литви, а також прем'єр-міністр Латвії взяли участь у мітингу в центрі міста Тбілісі. Прибувши до Грузії в цей історичний момент, п'ять національних лідерів виразно продемонстрували солідарність шляхом фізичної присутності в столиці країни-партнера.

З моменту запровадження російських санкцій проти Анкари в грудні 2015 року помітно покращилися відносини України з Туреччиною. Під час візиту президента Петра Порошенка в Анкару на початку березня 2016 року Україна і Туреччина підписали Спільну декларацію, яка складається з 21 пункту та включає в себе економічні, культурні та консульські питання, а також елементи безпеки – від співробітництва в галузі виробництва зброї до військового навчання.

Цілий ряд інших схожих тенденцій уздовж західних і південно-західних кордонів Росії відкрили вікно можливості для створення Міжмор'я як договору безпеки та взаємної допомоги держав, які конфліктують з Москвою. Більш формальний і офіційний союз країн, які натепер все більш тісно співпрацюють, буде вигідний не тільки їм. Він також допоможе ЄС і НАТО  встановити більш стабільні східні кордони та партнерів на сході, уникнувши при цьому подальшого посилення конфронтації Заходу з Росією.