Попередні статті:
Аудіоверсія: Метафізичний аналіз «Проекту Бандера»
У попередніх статтях ми розглянули певний історичний фактаж і логіку подій, тобто дізналися про те, що реально відбулося. Настав час відповісти на запитання «Чому так сталося?», якими є глибинні причини саме такого розгортання подій.
З причини релігійного іудохристиянського виховання (опускання у Простір страждань), болю за принижену націю, бідності, ранньої втрати матері, хворобливості, непоказної зовнішності та напружених стосунків з ровесниками у Степана Бандери природно сформувався комплекс неповноцінності – своєрідний «маленький диявол». Один з типових способів його подолання – психологічна компенсація шляхом формування манії величі (формування «більшого диявола», який придушує першого) у вигляді шаленого бажання стати «гетьманом», «вождем».
Перші півтора роки «гетьманування» Бандери у 1933–1934 роках закінчилися катастрофою: розгромом ОУН на західно-українських землях і ув’язненням Бандери. Після п’ятирічної відсидки у польській тюрмі (1934–1939) у Бандери була надзвичайно гостра потреба в самореалізації, будь-якими засобами (внутрішній «диявол» був дуже голодний і злий). У цей сприятливий ґрунт агент НКВД Ріхард Яри вкорінив ідею «Бандера – вождь нації». Про вкорінення є гарний фільм «Початок» (Inception, 2010).
Водночас Яри «промив мізки» решті учасників «програми реабілітації» в Піщанах. Після відкриття щедрого фінансування (з коштів, украдених у материнської ОУН і видурених у Абвера, а також, вірогідно, грошей НКВД) все наступне було «справою техніки» і розвивалося за законом росту.
Бандера маніакально вірив у свою місію національного спасителя, відповідно, був абсолютно переконаний у своїй непомильності. Тому сторонні люди (з ОУН і з Абвера) описували його як фанатика. Цим фанатизмом і пояснюється відмова скасувати Акт 30 червня.
Усі ж члени «групи реабілітації» були заворожені незламною вірою Бандери в себе і свою місію. Далі пішло психологічне зараження за принципом «всі так думають». Створився потужний егрегор, який живе донині. Цей егрегор є складовою частиною егрегора диявола. Його проявом була фанатична нещадність бандерівців щодо всіх – своїх і чужих.
Пояснення елементарне: бандерівці у вересні 1941 року оголосили війну Німеччині і готували антинімецьке повстання, тому в них майже з самого початку був імідж «антифашистів». Після розгрому Німеччини і початку масового полювання за нацистами, це давало деяку захищеність.
Натомість мельниківці (члени материнської ОУН) як союзники Німеччини автоматично були записані в категорію «пособників нацистів», тому проявляти активність їм було просто небезпечно – вони були під прицілом. Нюрнберзький процес виразно показав, що знищенню підлягатимуть не винні, а неугодні. Тому миротворця-українофіла Розенберга повісили, а кат України Еріх Кох і генерал-фельдмаршал Паулюс (до речі, автор Плану «Барбаросса») спокійно дожили до старості.
Відповідно, у післявоєнній Європі бути бандерівцями було безпечніше, тому український національний рух розвивався під цим прикриття, чи пак «брендом».
Після війни Бандера діяв під кураторством Кіма Філбі – московського агента у британській розвідці. Бандеру неможливо було зробити агентом ворожої держави – він був фанатичним українським націоналістом. Бандеру використовували «втемну» – як приманку для виявлення і ліквідації націоналістичного активу.
Під кінець, коли в Бандері остаточно розчарувалися і британська МІ6, і американське ЦРУ, Москва у 1959 році ліквідувала Бандеру. У цей час Бандера був щільно обсаджений московською агентурою. На день убивства з нього «чомусь» зняли особисту охорону.
Але навіщо було вбивати людину, яка вже нікому не шкодила, навпаки – розколювала український рух?
Річ у тім, що до 1958 року Москва повністю ліквідувала українське націоналістичне підпілля на території України. Провідну роль у цій ліквідації відіграв шеф бандерівської СБ Мирон Матвієйко – найдовіреніша людина Степана Бандери, його родич (дружина Матвієйка була хресною сина Бандери – Андрія). За наявними даними, Матвієйко був завербований агентом НКВД ще в 1946 році. Додатковим підтвердженням цьому є те, що після 1946 року всі керовані Матвієйком місії гарантовано провалювалися. Про це стало відомо з нещодавно розсекречених документів ЦРУ[1].
Мирона Васильовича Матвієйка, який з 1947 р. очолював СБ, за допомогу у ліквідації націоналістичного підпілля 19 червня 1958 року спеціальним Указом Президії Верховної Ради СРСР було помилувано і звільнено від кримінальної відповідальності. За заслуги йому навіть дали однокімнатну квартиру в Києві[2]. Зрозуміло, що після 1958 р. імітувати наявність націоналістичного опору в Україні і за кордоном стало політично недоцільно, адже це могло сприйматися як слабкість Москви. Тож Бандера став непотрібний і його прибрали як відпрацьований матеріал.
З другого боку, ліквідація Бандери могла мати більш витончену і глибоку мету, а саме його героїзацію. І це спрацювало: з Бандери зробили ідеал українського націоналіста і зразок для наслідування. Цього не було б, якби він тихо помер від старості чи хвороб.
В результаті український націоналізм отримав імідж чогось фанатичного, озлобленого, терористичного, інтелектуально примітивного, не спроможного до союзів, довгострокових стратегій і перемог. «Людина-катастрофа» стала зразком для українського національно-визвольного руху, притягуючи його до наступної національної катастрофи.
До 1940 року боротьба НКВД проти ОУН велася методом прихованих внутрішніх диверсій. Найбільшими були: 1) убивство міністра Перацького у 1934 р., організованого Бандерою, яке призвело до майже повного знищення підпільної ОУН на Західно-українських землях і потужного удару по легальним українським організаціям у Польщі; 2) убивство вождя ОУН полковника Євгена Коновальця. Обидві диверсії були інспіровані глибоко законспірованим агентом НКВД з 1926 р. євреєм Ріхардом Яри.
Навесні 1940 року Ріхардом Яри була створена структура для відкритого руйнування ОУН – організація Степана Бандери, у якій головним інструментом знищення була Служба безпеки (СБ), очолена Миколою Лебедем. Вибухове розгортання цієї організації свідчить про величезні грошові вливання в неї. Частково це були гроші ОУН, викрадені Яри, і гроші абвера, видурені ним у німців. Проте, враховуючи жадібність Яри до грошей і контрольованість німцями своїх витрат, можна впевнено стверджувати, що основне фінансування йшло від НКВД.
Діяльність бандерівської організації почалася з відстрілу еліти ОУН («полювання на старих полковників»), внаслідок чого до середини 1941 року було знищено близько 400 членів ОУН. Завершальним етапом діяльності бандерівської організації стала повна ліквідація Москвою українського націоналістичного підпілля, здійснена за допомогою Матвієйка.
Ось такий початок і кінець бандерівської організації, в якій Бандера був тільки вивіскою (банером, прапором) і сліпим інструментом самознищення. Мета цього спецпроекту – ліквідація Комінтерном (світовою мережею дітей диявола) арійського націоналізму України і Німеччини. Мета була досягнута, проте проект триває донині з метою блокування відродження активного, творчого українського і німецького націоналізму.
У пострадянській Україні, після проголошення незалежності, зручніше було починати національне відродження під вивіскою бандерівщини, тому що бандерівці воювали проти гітлерівців – як і Радянський Союз. Завдяки цьому з’являлася об’єднуюча тема для радянських вояків і українських повстанців – боротьба проти спільного ворога. Як не дивно, але екстремальний Степан Бандера став компромісною фігурою.
Можливо, це було неминучим на першому, нормативно-етнографічному етапі розвитку українського руху. Але для переходу до другого етапу – творчого націоналізму – цього вже замало, бо для вільної і сміливої творчості потрібно опиратися на твердий фундамент історичної істини. Натомість міф про Бандеру в епоху Інтернету тріщить по швам і дедалі більше виглядає як масштабний довгостроковий «розвод лохів». Процес відновлення історичної правди про Другу світову війну розгортається в багатьох країнах світу, бо він закономірний і неминучий.
Егрегор Бандери бореться за своє існування, захищається, панікує при загрозі його виявлення, влаштовує істерики, шукає нових прихильників. Вмикання українців у цей егрегор робить їх конфліктними, агресивними, непоступливими, фанатичними, страшнуватими для обивателя.
Це використовується в політтехнології збереження влади нинішнього режиму: у виборі між «гламурними бандитами» і «кровожерливими націоналістами» більшість електорату проголосує за перших.
Таким чином, як це не парадоксально, проект «Бандера» працює на консервацію існуючого стану і блокує вихід національно-визвольного руху на вищий рівень розвитку – рівень активного, державотворчого націоналізму.
«Проект Бандера» перебуває в активному стані і підтримується Москвою. Окрім блокування українського націоналізму, ця спецоперація працює на розкол українського суспільства. Степан Бандера представляється як головний ідеолог українського націоналістичного руху ХХ століття. Український націоналізм підмінили бандерівщиною.
Про активну підтримку «Проекту Бандера» свідчить також просування відповідної символіки: червоно-чорних і синьо-жовтих прапорів бандерівської організації.
Ще один прояв активності спецоперації – пам’ятники Степану Бандері, які почали ставити подібно до пам’ятників Леніну.
Натомість Євгену Коновальцю – засновнику і вождю ОУН – встановлено тільки один пам’ятник і кілька погрудь, хоча велич його особистості незрівнянна з Бандерою.
Першопричина проекту «Бандера» захована у глибокій давнині. Проект був організований Ріхардом Яри, але хто дав простір для його діяльності? Хто не реагував на факти зловживань і брехні з боку Яри?
Відповідь: Євген Коновалець. Фактично, завдяки його бездіяльності і поблажливості виникла група Бандери під гаслом «Все і негайно!», яка зруйнувала справу Коновальця і весь третій українсько-німецький проект (перший – за Хмельницького проти Польщі і Москви, другий – за Скоропадського також проти Польщі і Москви).
– А хто зруйнував другий українсько-німецький проект?
Відповідь: Євген Коновалець. В листопаді 1918 Січові Стрільці під командуванням Коновальця підтримали Директорію УНР у повстанні проти влади Павла Скоропадського і в Мотовилівському бою розбили гетьманські частини. Коновалець тоді також хотів «Все і негайно!»
Чи визнав Коновалець свій гріх і чи розкаявся? Достеменно невідомо. Може помилка й була визнана, але про це не було повідомлено публічно (хоча формування нового союзу з Німеччиною з перспективою творення Третього Гетьманату можна розглядати як спробу виправлення помилки щодо руйнування Другого Гетьманату Павла Скоропадського).
Кармічне коло замкнулося. Невизнані і невиправлені помилки мають властивість повторюватися. Важливо, що ми це починаємо усвідомлювати.
– А чому Коновалець зрадив Скоропадського?
Очевидно, що були певні проблеми зі світоглядом. Не вистачало кругозору і глибини, не кажучи вже про метафізику. Та й життєвий досвід був невеликий: у 1918 році Коновальцю було тільки 27 років (Бандері у 1940 році було «аж» 31).
Маємо ситуацію, коли кшатрії опинилися без керування брахманів.
Висновок: Найголовнішою справою для визволення України є формування варни брахманів. Без неї всі спроби визволення приречені на поразку. Цим і треба займатися, не реагуючи на тих, хто навколо репетуватиме «Все і негайно!».
– А як же Церква?
Нинішня українська церква заражена іудохристиянством, тобто де-факто є противником вчення Ісуса Хреста і всієї арійської (відичної) традиції, основаної на знаннях – відах.
Нинішня церква, як і століття тому, відкидає знання, натомість наполягає на «вірі», під якою має на увазі не духовну силу (санскритське *вір – сила), а довіру до церковного начальства і слухняність його наказам. Іудохристиянство опускає у простір страждань, тому завжди веде до поразок.
Це до того, що нинішня християнська церква перестала виконувати роль рушійної сили, що веде до вдосконалення людини і суспільства. Вона втратила здатність розрізняти добро і зло, відтак неспроможна застерігати політиків та воїнів від помилок.
Потрібна нова церква, основа на арійській традиції знань і вченні Ісуса Хреста. Потрібна школа брахманів.
А тепер саме час згадати про особливості типової поведінки диявола (головного паразита), сформульовані у фільмі «Револьвер» (2005). Пам’ятаєте?
«1. Найбільший ворог сховається там, де ти найменше будеш його шукати».
Те, що українці вважають націоналізмом, насправді є бандерівщиною, тобто проектом самознищення. Але про це мало хто здогадується. Бандера вважається героєм, йому ставлять пам’ятники, люди гордо називають себе «бандерівцями».
«2. Його схованка буде там, куди тобі найменше схочеться йти».
Мало хто хоче відмовлятися від стереотипів, навіть якщо вони помилкові, отруйні, руйнівні. Запропонуйте комусь відмовитися від бандерівщини і повернутися до націоналізму. Найкраще, що зможете почути – «Не на часі» і «Народ нас не зрозуміє».
«3. Найбільша афера диявола полягає в тому, що він тебе переконав, наче він – це ти, отже, знищуючи його, ти знищуєш себе».
Диявол переконав українців, що бандерівщина – це те, що дає їм силу для боротьби з Москвою. Тоді чому московська пропаганда піарить бандерівщину? Антиреклама – це теж реклама.
Натомість справжній український націоналізм замовчується. Ви багато чули про Євгена Коновальця, Андрія Мельника, Володимира Кубійовича, Юрія Липу? Може десь бачили у книгарнях «Націократію» Миколи Сціборського чи «Національний солідаризм» Осипа Бойдуника (Боярського)? Знаєте, чому про них майже нічого не чути? Бо вони займалися українським державотворенням – і це досі лякає ворогів.
Натомість бандерівщина їх не лякає, бо в державотворчому сенсі цей проект повністю безплідний. Підтвердженням цього є політичні «успіхи» ВО «Свобода» і «Правого Сектора». Вмирати за Україну? Будь-ласка! Творити Українську державу? «Не на часі», «Це фашизм», «Народ нас не зрозуміє»...
У 1920–40-х роках на Західній Україні було виплекане потужне молоде покоління, але ворогу вдалося спрямувати цю українську силу на самознищення.
За два десятиліття незалежності України також виросло нове покоління, яке не знало комуністичного рабства, а тому є вільним. Для нього приготовано той самий сценарій самознищення. І він здійсниться, якщо ми не втрутимось.
«– Знаєш, в чому краса гри, Джейку? Невідомо, де супротивник. І чи є він взагалі. Насправді він у голові кожного і йому вірять. Це їх друге я. Якщо ти спробуєш знищити його, щоб врятувати людей, вони спробують знищити тебе, щоб врятувати його» («Револьвер»).
Більшість українських патріотів схильні захищати нині діючий «Проект Бандера». Тому для його нейтралізації потрібен інший проект – творчий, інноваційний, несподіваний, яскравий, веселий. З правильною символікою. У просторі позитивних подій.
Польською мовою: Analiza metafizyczna „Projektu Bandera”
[1] Роман Купчинский. Организация ОУН-Бандера в документах ЦРУ. Опубліковано 8.12.2008.
[2] Дмитро Вєдєнєєв, Юрій Шаповал. Мальтійський сокіл, або доля Мирона Матвієйка. – Дзеркало тижня, 10 серпня 2001.
Продовження:
Знання - сила!
Перед тим, як руйнувати старий дім, треба побудувати новий. Руйнуючи бандерівщину, треба одразу пропонувати альтернативу.
Бандерівщина - це антифашизм, а антифашизм - це сталінізм.
Історичною альтернативою бандерівщині були український чинний націоналізм, італійський фашизм і німецький національний соціалізм.
Ми сьогодні можемо запропонувати значно крутішу річ - магічний націоналізм. Стартап нового руху формується на цьому сайті.
У своїй газеті серію просвітницьких публікацій можеш почати зі статті ізраїльського вченого Кирила Богдановича "Як слово «фашист» стало лайкою у Сталіна та лібералів".
Читав - наче сам писав про своє, сакральне. І за свободівців все вірно - якісь вони безбашенні, наче зомбі. Тому у їхньому середовищі свого придніпровського містечка я маю вдачу, з одного боку - конформіста, який не скаче, хоча й не москаль, а з іншого -... фашиста (звісно, згідно їхнього уявлення). І ще, редагуючи у себе приватну газету, жадаю (з одного боку) передрукувати цю статтю аби нести світло Волі у маси. А от з іншого боку - стрьомно - я побоююсь, що в умах багатьох людей, які ще не так давно в упор не сприймали мої твердження, що Московія - головний і споконвічний ворог України, що фашизм - абсолютно не те, що вони про нього знають, може статися ломка. Бо ж вони тільки-но почали усвідомлювати себе Нацією - он лєнінів скидають поголовно, східному фронту допомагають хто чим може тощо. І чи не призведе ця "ломка" до висновку, що і ця влада їх тримає за лохів? Що врешті може позначитись на обороноздатності країни. Тож, мене цікавить, чи не призведе таке "хірургічне" втручання до такого небажаного ефекту?
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Коментарі
Проти була бандерівська верхівка, бандерівці і упівці користувалися можливостями дивізії для вишколу і озброєння. Люди робили, що було можливим на той час, йшли і в УПА, і в дивізію, і навіть воювали в люфтваффе, щоб у майбутньому стати до зброї в український армії.
Дякую, Миро, за пораду.
Матеріальний - не обов'язково - молекулярний. Є ще поле. Атом, не борівський, а в давньогрецькому сенсі, тобто "неподільний", має подвійну, хвильову і корпускулярну природу. Він неподільний не тому, що такий твердий, а тому, що далі - простір, "нічого нема". Це частка (квант) хвилі простору.
Що ж таке "астральна"? Людина також психічна істота.
Егрегори - це астральні істоти. Астральні - значить суто психічні (тонко матеріальні).
На відміну від егрегорів, людина є триєдиною істотою - вона має дух (духовне тіло), душу (психічне тіло) і плоть (фізичне тіло).
Егрегори не мають духу і плоті.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
До славної когорти націотворців, які згадані у статті, додав би Дмитра Донцова.
"Народ не повинен боятися влади. Влада повинна боятися народу"
"V означає ВЕНДЕТТА"
Тут стаття про астральні сутності: Астральні паразити притягуються негативними думками та емоціями
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Егрегор, все ж таки, матеріальна істота, я зрозумів, хоча і тонка (надтонка, точніше), тобто по цю сторону, проявлена. Дякую за пояснення, Миро. Цікаво, який фізично характер зв'язку із ним, мабуть думка. Хоча це вже інша тема. Ще раз, вельми дякую.
Швидше емоції. Астральний план - це емоції. А думки - це вже ментальний план.
Щодо СС Галичини. У Дніпропетровську створено надпотужну зброю масового знищення балістичну ракету"Сатана" або SS-18. Є трактування, що СС ще з часів другої світової війни означає Сили Сатани.
Нацизм Німеччини це по суті таке саме як і Комунізм Московії. Щодо красивих ідей то їх використовували в обох пропагандах.
Все, що ти знаєш про нацизм - брехня. Почитай спочатку це: https://www.ar25.org/node/29299
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Пане Доброславе, астральний план, я думаю, це не думки чи емоції, це план простору. Простір - не порожнеча, порожнечі не існує. Простір - це субстанція, котра може коливатися і передавати хвилі. Різниця в планах на мою думку - у діапазонах частот. Причина того, що ми не бачимо вищі плани - тільки в наших органах відчуттів (сенсорах) все інше в нас є. Очі бачать тільки освітлене фотонами, тобто електрично нейтральними частками, так вони побудовані. До того ж наші сенсори забруднені. Наступна раса бачитиме більше.
Астральний план - це простір який складається з матерії тоншої ніж земна (ту, яку ми бачимо). В різних астральних паразитів теж домінує ця матерія, тому вони мешкають на астральному плані і мають форми. Так само і негативні емоції мають форми, які складаються з матерії цього типу.
Паразити бувають двох типів: душі людей після смерті, які не можуть позбутися своїх негативних емоцій і звичок, і тому не можуть забратися вище астрального плану, та сутності, які є енергетичними згустками негативних емоцій людей. Астральний план прийнято поділяти на 7 підпланів, кожен наступний з яких все тонший і з різними мешканцями.
Думки теж мають форми, або те що називають "думкоформами", але ці форми вже проявляються в ментальному плані (розумовому, інтелектуальному), ще тоншому за астральний.
А вищі почуття такі як любов, відданість та інші проявляються на ще вищих планах.
Пане Андрію, СС Галичина - суто українська дивізія. Всі національні формування в складі німецького війська відносилися виключно до зброї СС. В вермахті могли служити тільки окремі представники інших народів. Власівці також були в СС і інші також.
Понеслось! - Путін «вірить», що Бандера полював на євреїв
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Сьогодні Аваков заявив,що "Свобода" працює на кремль..Чи можна це розцінювати як початок закриття "Проекту Бандера"...
Вірю в те, що розумію.
..Ігор Каганець сказав.."Найголовнішою справою для визволення України є формування варни брахманів Бех нез неї всі справи визволення приречені на поразку.Цим і треба займатись не зважаючи. на тих хто навколо репетуватиме "Все і негайно Я задумувалась чим зайнатись останній відрізок життя.Наведена теза Ігоря Каганця поставила крапку моїм роздумам.-я повинна ямушу просувати арійський стандарт в маси .Для цього треба мати базу знань і володіти словом(це я кажу собі).Нехай я не встигну стати брахманом але стану близько біля брахманів. Тому до праці.до серйозного навчання(граючись)
Опубліковано переклад польською мовою праці "Метафізичний аналіз «Проекту Бандера»" https://www.ar25.org/pl/node/36987
Прошу поширити серед наших польських друзів і знайомих!
Все, що робиться з власної волі, – добро!
З точки зору банального прагматизму,
Я оцінюю правильність рішень по отриманих результатах.
Чи досягла бандерівщина позитивних результатів?
- не бачу квітучої держави, сотвореної Бандерою чи під його гаслами
- хіба що міф про невивезення українців до Сибіру через спротив, як це зробили поляки з мешканцями Надсяння і Підляшшя - переселивши в околиці Данцінга (Гданьстка), звільнені від німецького населення. Внаслідок перемоги, отриманої за сприяння бандерівців.
Чи були негативні наслідки? Я вважаю негативом наступне:
- масові вбивства
- перемогу Союзу спровоковану спротивом бандерівців гітлерівцям.
- повторне вилучення "победителями" у дідусевої родини в 1947-му худоби і землі вважаю негативом. Дід заробив кошти на купівлю тяжкою працею в Америці і все що совіти вилучили в 1939-му - гітлерівці повернули
- осудження малолітнього батька на 25 літ таборів за членство в молодіжній організації українських націоналістів імені Євгена Коновальця
Чим виправдані негативні наслідки?
- Не знаю. Може хто підкаже
Докази на кшалт агітпроповських:"він мріяв про..."
Не приймаю
В мудрості - сила
Сторінки