Вільна людина зі СМАРТФОНОМ у кишені
Вільна людина зі СМАРТФОНОМ у кишені
Вперше живу «персоналку» я побачив у 1987 році, коли отримав запрошення працювати на УЦІС (Велика Британія). Це був моноблок з маленьким ч/б монітором (назви вже не пам’ятаю), у якому поруч з монітором було два дисководи. У верхній дисковод вставлялася дискета з програмним забезпеченням та текстовим редактором, а в нижній – чиста дискета, на яку записувалися набрані тексти. До моноблоку приєднувалися клавіатура і голчатий принтер, який нещадно верещав при роздруківці текстів.
На цьому ПК я набирав тексти інформаційних повідомлень, роздруковував і факсом відсилав на Лондон.
У 1989 році в одній із організацій, де працював мій приятель, я мав можливість познайомитися з НДР-івською персоналкою «Robotron», з чорним екраном і зеленим «Norton Commander»… Потім було знайомство з IBM PC/XT (RAM 640 kb, HDD 10 Mb) та IBM PC/AT (RAM 1 Mb, HDD 20 Mb). Закінчив комп’ютерні курси, на яких ми вивчали операційну систему MS-DOS 3.0, Windows 3,1 і мережеву Windows 3,11, а також MS Office 4.0…
У 1990-му нам з Лондона перекинули в Україну два комп’ютера «Macintosh», моноблоки з маленькими ч/б дисплеями. Вони були у спеціальних рюкзаках, куди вкладався моноблок, клавіатура і кабелі.
А у 1993-му я придбав свій перший власний комп’ютер! Це була IBM PC/AT-ішка, з монітором 14” і голчатим принтером Panasonic. Віддав я за цей комплект шалені гроші, але дуже хотілося…
Оскільки я з першого знайомства ставився до ПК, як до представника іншої форми втілення Інтелекту, то моя перша персоналка отримала жіноче ім’я (яке вона підказала мені через мій внутрішній голос) і ця традиція зберігається і до сьогодні: кожна з 4-х моїх персоналок (2 в офісі і 2 вдома) мають жіночі імена…
Я познайомився і подружився з комп’ютерщиками, які збирали компи для продажу… Спочатку приходив до них з пивом… Потім, під їхнім пильним оком, навчився збирати компи і абгрейдити, інсталювати Вінду і програми. Допомагав їм безкоштовно і вчився. Оскільки це не було моїм майбутнім заробітком, то від мене не секретилися, відповідали на мої запитання. Під наглядом я зібрав свою другу персоналку, якою дуже горджуся! Вона жива і досі. На її базі я зробив дружині щось типу читалки/музичного центру: персоналка, телевізор 32”, аудіосистема (до речі, зараз поставив потужні колонки, які придбав на нашому ярмарку).
Купував і вивчав комп’ютерну літературу…
Програми добувалися різними шляхами… Копіювалися з ліцензійних, обмінювалися. Пам’ятаю, як копіювали M-Office 4.0… Інсталяційний комплект був на 34 (!) дискетах 3,5”. Копіювали, здається, програмою disccopy… Вночі на вихідних… У понеділок ранком віддали оригінал, сиджу інсталюю добутий офіс… і на 32-й дискеті облом! Дискета виявилася збійною. Наступними вихідними довелося копіювати знову. Але на цьому набувався досвід!
* * *
Зв’язок із зовнішнім світом починався з телефаксу, потім через факс-модем і, нарешті, через Інтернет.
Участь в обговореннях на форумах, створення своїх сторінок на «шарових» ресурсах, створення власного сайту (проект "МОЯ РЕВОЛЮЦІЯ"), участь в інтернет-війнах…
Спілкування з друзями, знайомими і діловими партнерами починалося з ICQ, потім перейшло в Skipe і, паралельно, через електронну пошту. Потреба в соціальних мережах прийшла до мене тільки у 2011 році і я зареєструвався в Facebook. (З "Однокласники" і "ВКонтакте" бажання дружити не виникало!) Пройшло трохи більше року і у мене вже було 5000 друзів, які в основному складі збереглися і дотепер. Дуже активно спілкувався під час Революції Гідності! Брав участь в інформаційних війнах...
У "ФБ" цей рік для мене невдалий… За антиросійські політичні коментарі мене вже третій раз банять на максимальний термін – 30 діб!
* * *
Світ мобільного зв’язку починався з пейджера…На жаль, не зберіг, як сувенір.
Потім стільниковий зв’язок:
- Телефон (GSM);
- Телефон (GSM) + Телефон (CDMA);
- Телефон (GSM) + Телефон (CDMA) /приватний/ + Телефон (CDMA) /редакційний/;
- Телефон: 2 картки різних операторів GSM + 2 телефона CDMA;
- Телефон: 2 картки різних операторів GSM + Телефон: 1 картка оператора GSM.
Оскільки очолюю Військово-історичне товариство і ми беремо участь у пошукових операціях, то додався GPS-навігатор Pioneer (7”).
Дорога між домом і офісом займає десь хвилин 40-45 на маршрутці + очікування маршрутки… Це викликало потребу у придбанні планшету – музика та відео, щоб не було нудно в дорозі…
У 2012 році у моєї дружини сталося нещастя – «померла» її любима електронна книжка. Щоб вона не страждала, я віддав дружині свій планшет, а сам опинився перед вибором, що купити: знову планшет чи смартфон. (Хочу сказати, що планшет у мене виконував ще функцію фотоальбому…)
Трохи подумавши, я вирішив придбати смартфон! Дружина одразу поклала око на мій мобільник (з двома картками).
* * *
Коли я ішов купувати СМАРТФОН, то знав, що мені треба і для чого!
Мені потрібен був гаджет, в якому б були: телефон на 2 сімкарти; фото/відео-реєстратор; фотоальбом; диктофон; читалка електронних книг; аудіоплеєр; відеоплеєр; записна книжка з різними потрібними текстами…
Я придбав скромний Fly IQ442 Quad !
- Прийшов додому, поставив телефон на зарядку і прочитав інструкцію.
- Зайшов на сайт, де лежать сотні і сотні програм під Андроїд та скачав потрібні!
- Потім переглянув всі програми, які були інстальовані на моєму смартфоні, та деінсталював всі, що були пов’язані з інтернетом, соціальними мережами, Скайпом і т.п.
- Інсталював програми, які мені потрібні (перелік вище) і додав трійку програм GPS.
В результаті я отримав чудовий гаджет, який дуже допомагає мені в роботі, але не нав’язує мені чужі бажання і чужу волю! Я спілкуюся з навколишнім світом тоді, коли мені це потрібно і коли я цього бажаю!
Для серйозних фотозйомок я використовую дзеркалку і суперзуми… В той же час за ці чотири роки я на смартфон відзняв тисячі фото: сторінки і бібліографічні дані з книжок; фрагменти з газет; зустрічі з знайомими, панорами і краєвиди. Смартфон – це чудовий фото/відео-реєстратор.
Також слухаю музику і аудіо-книги, дивлюся фільми, записую на диктофон думки і тексти для блогів… І т.д. і т.п.
* * *
Дружині віддав телефон з двома сімками і вона була дуже задоволена!
А у мене – СМАРТФОН і «галапагос» (Nokia 3250 придбана у 2006 році /вироблена в Німеччині/) та зв’язок зі світом через трьох операторів GSM.
Я вмикаю телефони о 8:30 ранку і вимикаю о 22:00, незалежно від того, коли лягаю спати (досить часто працюю до 1-ї години ночі, а іноді і пізніше). Досить часто я вимикаю телефони в суботу ввечері і вмикаю їх тільки в понеділок вранці.
* * *
Відносно індивідуалізації телефонів голову собі не забиваю! Єдине, що я собі дозволив, то зробити ручками оригінальний чохол для смартфона.
Ніяких мелодій, ніяких аватарок і індивідуальних мелодій для абонентів.
* * *
Моє життєве правило:
У відносинах людини з сучасними інформаційними технологіями і новітніми гаджетами є два рівня стосунків: рабство і партнерство.
Я обрав партнерство!
Зарядки "галапагоса" вистачає на тиждень; смартфона на день - півтора. А коли щось багато фотографуєш (у бібліотеці), то на пару годин. Тому придбав два зовнішніх акумулятора: 6000 mAh (з сонячною підзарядкою) і 16800 mAh, а також відповідні кабелі. До речі, Nokia дуже розумно поступила, що випустила кабель для зарядки старих моделей телефонів від зовнішнього акумулятора.
P.S.
За останні 10 років пережив крадіжку двох мобілок GSM і привласнення мобілки CDMA колегою по роботі (після цього він став "колишнім колегою", бо ми його вигнали!)... Та ці втрати не стали трагедією - адже з перших днів користування мобільним зв'язком я зробив телефонну базу контактів у комп'ютері (куди одразу заношу нові контакти), тому перенести записи у новий телефон не було проблемою.
Вміти правильно використовувати сучасні інформаційні технології і гаджети!