20 листопада в Культурному центрі України в Москві відбулася презентація книги Василя МАРОЧКО “Зачарований Десною. Історичний портрет Олександра Довженка” (К.: Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”).
Ознайомлення української московської діаспори з цією книгою – данина пам‘яті про видатного кінорежисера і українського патріота, чиє життя впродовж багатьох років було пов‘язане з Москвою. О. Довженко був свідком й істориком трагічної епохи, коли великі сподівання народу на кращу долю обернулися загибеллю мільйонів українців від голоду, світової війни, репресій.
Автор першої, по-справжньому науково-історичної розвідки біографії Олександра Довженка – відомий науковець, керівник Центру досліджень геноциду українського народу при Інституті історії України НАН України, доктор історичних наук, заслужений діяч науки і техніки України Василь Марочко розповів присутнім про роботу над книгою, над історичними матеріалами, оригінальними архівними документами, записами самого Довженка, які змальовують драматичні перепетії життя геніального митця, серце якого не витримало страждань за долю свого народу. В дитинстві він бачив смерть своїх одинадцяти братів та сестер, у 25 років очікував вироку Реввіськтрибуналу, впродовж життя переслідувався органами ДПУ – НКВС, відчував постійну загрозу арешту, бачив загибель найталановитіших митців і голодомор власного народу. Війна принесла із собою смерть батька на руїнах Київа. Глибоко вражений і обурений О. Довженко 23 листопада 1943 р. занотував, що його “нещасний батько”, конаючи від голоду, холоду, водянки, не вірив у перемогу, “Він проклинав Сталіна за невміння правити і воювати, за те, що мало готував народ до війни і віддав Україну на розорення Гітлеру, нагодувавши перед тим Німеччину і помігши їй підкорити собі Європу. Його прокльони на голову Сталіна були безупинні й повні страждань і розпачу. Він бачив у ньому одному причину загибелі свого народу, бачив крах своїх старечих надій на добро, крах сподівань на доброту народу після великих перенесених жертв і трудів, і, безумовно, цілком вірно відчував, якщо не знав по-науковому, гниль нашого виховання і всю мерзоту моральної непідготовленості до війни”.
О. Довженко першим звернув увагу на чисельність померлих від голоду українських селян “6 мільйонів од голоду в урожайний 1932 рік”. Він назвав загальну кількість втрат українського народу від 1917 р. до 1942 р. – “чверть ста мільйонів людей” внаслідок розкуркулення, заслань, голоду, війни (13–15 мільйонів), депортації українців західних областей (1,5 мільйони). Згодом історики підтвердили ці цифри.
Про наведене вище та багато цікавого з біографії Олександра Довженка йшлося під час презентації. Тема голодомору, сталінських репресій викликала жваве обговорення і глибоко зворушила численних гостей Центру.
Під час виступу запрошеної на зустріч жінки-майстрині з Норильська Галини Василівни Данилюк, яка десять років перебувала в таборах особливого призначення, пізнала каторжну працю, знущання, але вижила, створила сім‘ю, нині має онуків і залишається доброю людиною, сповненою ніжної чарівності, присутні не могли стримати сльози. Певне, кожен в цей час згадував про своє: чи почуте в родині, чи пережите.
Сльози вважаються ознакою очищення. Ще безліч років болітимуть рани голодомору і репресій, але наочні приклади життя таких людей як наша сучасниця Галина Данилюк, геніальний Олександр Довженко спонукають до віри, що події минулого залишаться в історії, а українці виборюватимуть право на кращу долю копіткою мирною працею.
25 листопада дирекція Культурного центру України в Москві разом з представниками Товариства української культури «Славутич» української громадської організації м. Москви поклали квіти до Меморіального каменю жертв політичних репресій (Лубянська площа), були присутніми на поминальній панахиді в Богоявленському кафедральному соборі, а ввечері і, в приміщенні Центру прослухавши по українському телебаченню звернення Президента України Віктора Ющенка до українського народу, взяли участь у загальнонаціональній хвилині мовчання, загальнонаціональній акції «Засвіти свічку».
---------------------------------------
Об’єднана прес-служба Федеральної національно-культурної автономії “Українці Росії”, Об’єднання українців Росії та Бібліотеки української літератури в Москві
Лебідь – це справжня назва державного герба України. Найважливіше, що це символ ельфійської трансформації. Символ-магніт. Магічний символ української ультранації!
До Дня пам`яті жертв голодоморів та політичних репресій
Світ:
Автор першої, по-справжньому науково-історичної розвідки біографії Олександра Довженка – відомий науковець, керівник Центру досліджень геноциду українського народу при Інституті історії України НАН України, доктор історичних наук, заслужений діяч науки і техніки України Василь Марочко розповів присутнім про роботу над книгою, над історичними матеріалами, оригінальними архівними документами, записами самого Довженка, які змальовують драматичні перепетії життя геніального митця, серце якого не витримало страждань за долю свого народу. В дитинстві він бачив смерть своїх одинадцяти братів та сестер, у 25 років очікував вироку Реввіськтрибуналу, впродовж життя переслідувався органами ДПУ – НКВС, відчував постійну загрозу арешту, бачив загибель найталановитіших митців і голодомор власного народу. Війна принесла із собою смерть батька на руїнах Київа. Глибоко вражений і обурений О. Довженко 23 листопада 1943 р. занотував, що його “нещасний батько”, конаючи від голоду, холоду, водянки, не вірив у перемогу, “Він проклинав Сталіна за невміння правити і воювати, за те, що мало готував народ до війни і віддав Україну на розорення Гітлеру, нагодувавши перед тим Німеччину і помігши їй підкорити собі Європу. Його прокльони на голову Сталіна були безупинні й повні страждань і розпачу. Він бачив у ньому одному причину загибелі свого народу, бачив крах своїх старечих надій на добро, крах сподівань на доброту народу після великих перенесених жертв і трудів, і, безумовно, цілком вірно відчував, якщо не знав по-науковому, гниль нашого виховання і всю мерзоту моральної непідготовленості до війни”.
О. Довженко першим звернув увагу на чисельність померлих від голоду українських селян “6 мільйонів од голоду в урожайний 1932 рік”. Він назвав загальну кількість втрат українського народу від 1917 р. до 1942 р. – “чверть ста мільйонів людей” внаслідок розкуркулення, заслань, голоду, війни (13–15 мільйонів), депортації українців західних областей (1,5 мільйони). Згодом історики підтвердили ці цифри.
Про наведене вище та багато цікавого з біографії Олександра Довженка йшлося під час презентації. Тема голодомору, сталінських репресій викликала жваве обговорення і глибоко зворушила численних гостей Центру.
Під час виступу запрошеної на зустріч жінки-майстрині з Норильська Галини Василівни Данилюк, яка десять років перебувала в таборах особливого призначення, пізнала каторжну працю, знущання, але вижила, створила сім‘ю, нині має онуків і залишається доброю людиною, сповненою ніжної чарівності, присутні не могли стримати сльози. Певне, кожен в цей час згадував про своє: чи почуте в родині, чи пережите.
Сльози вважаються ознакою очищення. Ще безліч років болітимуть рани голодомору і репресій, але наочні приклади життя таких людей як наша сучасниця Галина Данилюк, геніальний Олександр Довженко спонукають до віри, що події минулого залишаться в історії, а українці виборюватимуть право на кращу долю копіткою мирною працею.
25 листопада дирекція Культурного центру України в Москві разом з представниками Товариства української культури «Славутич» української громадської організації м. Москви поклали квіти до Меморіального каменю жертв політичних репресій (Лубянська площа), були присутніми на поминальній панахиді в Богоявленському кафедральному соборі, а ввечері і, в приміщенні Центру прослухавши по українському телебаченню звернення Президента України Віктора Ющенка до українського народу, взяли участь у загальнонаціональній хвилині мовчання, загальнонаціональній акції «Засвіти свічку».
---------------------------------------
Об’єднана прес-служба Федеральної національно-культурної автономії “Українці Росії”, Об’єднання українців Росії та Бібліотеки української літератури в Москві
Контакти (керівник служби Юрій Кононенко, +7 (903) 134-02-53):
Тел./факс +7 (495) 917-1474
Тел. +7 (495) 631-1867
E-mail: [email protected]
Web: www.webcenter.ru/~libukr
www.ukrrus.org
----------------------------------------------------
В тему:
Василь Марочко: Голодомор треба визнати геноцидом
Вони вбивали українців
РФ Гельмана Павловського знову українофобить
Пробуджену націю не зупинити!
Зверніть увагу
Ельфи Ісуса Хреста та їх символіка на гербі української ультранації (аудіо)