9 серпня цього року газета «День» опублікувала статтю «Беззахисність — це провокація» з коментарями 5 експертів. Нагадаємо, що стаття базувалася на статистиці, згідно з якою легалізація пістолетів і револьверів приводить до суттєвого зменшення насильницьких злочинів. Найближчими для нас є досвід пострадянської Естонії, де рівень насильства зменшився в 5 разів, а також Молдови — в 2 рази.
Не менш показовим є досвід Західної Європи. Приміром, у Швейцарії дозволене володіння зброєю, у Люксембурзі не дозволене. Однак в озброєній Швейцарії убивств із використанням вогнепальної зброї майже удвічі менше, ніж у сусідньому беззбройному Люксембурзі. І це при тому, що за всіма іншими характеристиками обидві країни дуже подібні. Найспокійнішими в Європі вважаються Швейцарія та Фінляндія, тобто країни, де громадяни найбільше захищені легальною вогнепальною зброєю — як цивільною, так і бойовою.
Таку ж саму закономірність спостерігаємо в США. У Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесі й Вашингтоні проживає всього п’ять відсотків населення країни, а відбувається 15 відсотків всіх убивств. За дивним збігом, саме ці міста мають найжорсткіші закони щодо володіння зброєю. В 1987 році у штаті Флорида дозволили громадянам купувати зброю. З тих пір злочинність у штаті впала на 21%, у той час як у цілому по країні виросла на 12%. А от у Канаді все навпаки. Там раніше зброя продавалася вільно, а після введення жорстких обмежень злочинність стрибнула на 45%. Виродки перестали боятися одержати кулю у відповідь.
Більшість українців не знайомі з такого роду інформацією. Це спадок радянської тоталітарної системи, де захист громадян здійснювався виключно державними органами. Проте з розпадом СРСР держава перестала виконувати функцію захисника, тож громадянам саме час подумати про самозахист. Але для початку треба позбавитися помилкових стереотипів.
Один з аргументів проти легалізації пістолетів та револьверів озвучив один із п’яти експертів — колишній працівник правоохоронних органів Олександр КОСТОРНИЙ: «Сьогодні телебачення рясніє повідомленнями про те, що десь у США взято в полон заручників, десь людей просто розстріляно без будь-яких пояснень». Насправді це аргумент не «проти», а «за». Адже для того, щоб улаштувати побоїще, права на легальну зброю не потрібно. Злочинець без усяких проблем використає нелегальний пістолет або легальну самозарядну рушницю, яку донесе до місця використання в чохлі з дотриманням всіх установлених законом правил транспортування зброї. А от що дійсно дуже потрібно йому для «успіху», тобто для того, щоб убити якнайбільше людей, так це їхня беззахисність, неозброєність. Якщо ж у нього буде шанс отримати кулю в відповідь, то дуже можливо, що злочинець і не піде на справу. Ну а якщо все ж таки піде, то від його рук постраждає менше людей. Зауважте, що ніхто для масових розстрілів ще не вибирав міліцейські дільниці чи стрілецькі фестивалі. Масове носіння зброї запобігає масовим розстрілам — це факт, доведений практикою. До речі, цей вид злочинів украй рідкий. Лише спотворена картина світу, що формується ласим на сенсації телебаченням, створює ілюзію, неначе ця проблема настільки актуальна.
Ще один аргумент Олександра КОСТОРНОГО: «Скільки людей в Україні просто легко збудливих? Скільки у нас запійних? Скільки наркоманів, яким не вистачає коштів на наркотики, готових задля їх отримання піти на відвертий злочин?» Почнемо з того, що алкоголіки, наркомани і психічно неврівноважені — це саме ті категорії людей, яким легальна зброя заборонена законом. Адже для отримання права на її купівлю й носіння потрібно не мати кримінального минулого, пройти психіатричне обстеження і здати екзамен на вміння володіти зброєю. Подібно до права на керування транспортом, адже в руках водія — життя багатьох людей.
Чому ж тоді нас так лякають масовим самознищенням простих громадян, які начебто зірвуться з ланцюга після легалізації зброї? Відповідь проста: такого роду прогнози (якщо вони щирі) відбивають глибинні комплекси їхніх авторів — непевність у собі, захований страх перед навколишніми. Або ж причина в неадекватних уявленнях про зброю, сформованих переглядом бойовиків і читанням кримінальної хроніки.
Насправді ж точно відомо, що легалізація цивільного носіння зброї не перетворює нормальних законослухняних громадян на злочинців. «Якщо рушниця висить на стіні, то вона обов’язково вистрілить» — говорять нам ці мудрагелі, забуваючи, що життя це не театр і не бойовик. Ось лише один факт: в Москві сьогодні більше 400 тисяч власників легальної вогнепальної зброї, в тому числі більше 250 тисяч власників рушниць. Скільки ж з них вистрілило? За 2001 рік з використанням цієї зброї було зроблено 8 (так це не помилка — ВІСІМ!) побутових злочинів. І це при тому, що всі ці 250 тисяч стволів зберігаються вдома, тобто саме там, де й відбуваються застілля і часом виникають побутові конфлікти. Легальна зброя просто так не стріляє!
Ви здивовані? Як могло виявитися, що в сотнях побутових убивств, чинених щорічно в Москві, легальна зброя була задіяна всього вісім разів? Відповідь: коли ми говоримо про побутове вбивство, то нерідко маємо на увазі, що воно відбувається в середовищі звичайних, нормальних людей. В дійсності ж у переважній більшості випадків це не так. У будь-якої нормальної, соціально адаптованої людини існує колосальної міцності бар’єр перед убивством собі подібного. Навіть у стані найсильнішого гніву, люті, алкогольного сп’яніння він утримує нас від злочину. Щоб перебороти цей бар’єр потрібні дуже сильні стимули: почуття самозбереження, бажання захистити близьких, військова дисципліна. Побутові вбивства ж у більшості випадків здійснюються людьми, що належать до однієї зі специфічних груп ризику, в першу чергу це алкоголіки, наркомани й професійні злочинці (див. Адреналіновий тест). Тобто саме ті, яким доступ до легальної зброї жорстко обмежений.
Але не все так погано, — заспокоює правоохоронець Косторний: «Дещо рятує становище те, що криміналітет, який безчинствував на початку 90-их, увійшов у прийнятні межі й закамуфлювався під легальні структури». Якщо криміналітет організований і озброєний, то позбавляти громадян природного права на самозахист — верх цинізму. Краще прислухатися до думки іншого експерта — підприємця Михайла НЕМОВА: «Я — за відновлення масового руху "ворошилівських стрільців"». Справді, шкільна стрілецька підготовка і об’єднання громадян в легальні стрілецькі асоціації — найкращий спосіб плекання культури зброї.
А от психотерапевт Валерій БРАНДЕС проти легалізації короткоствольної зброї: «Не думаю, що вона стримає агресора, тому що його реакція настільки емоційна і неконтрольована, що дія відбувається імпульсивно, поза межами свідомості. Невизначеність озброєності жертви для злочинця не має суттєвого значення». Це напівправда. Як показало опитування ув’язнених, здійснене Міністерством юстиції США у в’язницях, в 40% злочинців у житті були випадки, коли вони відмовлялися від раніше запланованих злочинів через побоювання, що жертва може бути озброєна. Зверніть увагу, не «озброєна», а «може бути озброєна».
Заочну дискусію продовжує колишній міліціонер Микола КУЛАГА: «Звичайна сцена — сіли, випили, посварилися, а потім хапаються за підручні засоби: кухонний ніж, пляшку або просто стілець. Дуже часто, там, де є мисливська рушниця, трапляється і стрільба. А уявіть собі, що наші громадяни озброяться ще й бойовими пістолетами. Адже треба враховувати загальний рівень культури нашого народу і надмірне споживання алкоголю». Не новина, що деякі міліціонери вважають співвітчизників за недоумків з налитими кров’ю очима. Мовляв, українці настільки агресивні в порівнянні з американцями, естонцями чи молдаванами, що на них світова статистика не поширюється. А може, справа не в уявній буйності наших громадян, а в специфічному мисленні деяких «правоохоронців»? Якось в Петербурзі на одному із брифінгів міське міліцейське керівництво прямо визнало, що на 16 тисяч легальних, тобто зареєстрованих в міліції мисливських стволів припадає на рік усього 2 (два!) випадки їх злочинного застосування. Після цього, без жодної паузи й усупереч всякій логіці, було виголошено: «Нашим людям право на зброю давати ще зарано, перестріляють один одного по п’яні».
Адвокат Вадим КОЛЕСНИКОВ у цілому підтримує ідею легалізації зброї, проте застерігає: «Ми можемо зіткнутися з цілою низкою нещасних випадків, які будуть відбуватися через незнання правил поводження зі зброєю. І цього можна уникнути, якщо до цього питання підійти розумно». Важко не погодитись. Це лише підтверджує думку про доцільність організації людей в стрілецькі клуби, де можливе і навчання, і тренування, і обмін досвідом з такими ж самими законослухняними громадянами.
З іншого боку, загроза для життя від легальної вогнепальної зброї колосально перебільшена. Наприклад, за інформацією Національної Ради з безпеки (США), загибель від вогнепальної зброї в цілому складає лише 0,8% від усіх випадків загибелі в результаті насильства або нещасного випадку. При цьому майже всі злочини здійснюються нелегальною зброєю. Ніхто ж не піде грабувати банк із легальним стволом — це рівносильно розкиданню своїх візитних карток на місці злочину. Адже куля й гільза кожного легального пістолета чи револьвера — це як відбитки пальців. Відстріляні кулі й гільзи зберігаються в комп’ютеризованій кулегільзотеці МВС, тож за кілька годин можна назвати злочинця. Світова статистика підтверджує: легальна зброя бере участь менше чим в 1% правопорушень, вчинених зі зброєю. Причому до цього 1% зараховуються такі «страшні» злочини, як стрілянина по дорожніх знаках, не дотримання правил зберігання зброї, прострочена реєстрація...
Згаданий вище правоохоронець Олександр КОСТОРНИЙ пропонує для самозахисту купляти мисливську зброю: «Будь ласка, отримуйте ліцензію як мисливець…» Це або жарт, або знущання. По-перше, постійно тягати з собою заряджену рушницю не зручно. По-друге, незаконно — згідно з правилами транспортування вона має бути без патронів, отже не дає жодної користі при несподіваному нападі. По-третє, не надається для прихованого носіння. По-четверте, застосування проти людей мисливської зброї не гуманно. Тому що цивільна вогнепальна зброя створюється для зупинки нападника, а мисливська — для вбивства тварини. З відстані в 3-4 метри, а це найпоширеніша дистанція при самооборонній стрільбі в місті, влучення з мисливського дробовика наносить смертельне поранення в 80-90% випадків, а з пістолета — лише в 10-15%.
А тепер найголовніше. Узаконення природного права громадян на самозахист — це дієвий стимул для загального оздоровлення суспільства. Адже озброєних людей не можна провокувати — значить, потрібно різко обмежити пропаганду насильства, агресивності, аморальності. Озброєні люди мають бути здоровими й тверезими — значить треба припинити негласну політику споювання, обкурювання і наркотизації населення. Озброєні громадяни мають бути спокійними — значить не можна їх нацьковувати один на одного всякими передвиборними політтехнологіями, озлоблювати низькими чи невиплаченими зарплатами, дратувати приниженням людської гідності. Тому легалізація короткоствольної зброї — це не самоціль, а ідея-локомотив для поліпшення життя.
Опубліковано в газеті "День" №147, вівторок, 4 вересня 2007
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Легалізація зброї як стимул до Реформації
Світ:
Спецтема:
9 серпня цього року газета «День» опублікувала статтю «Беззахисність — це провокація» з коментарями 5 експертів. Нагадаємо, що стаття базувалася на статистиці, згідно з якою легалізація пістолетів і револьверів приводить до суттєвого зменшення насильницьких злочинів. Найближчими для нас є досвід пострадянської Естонії, де рівень насильства зменшився в 5 разів, а також Молдови — в 2 рази.
07083004e.jpg
Не менш показовим є досвід Західної Європи. Приміром, у Швейцарії дозволене володіння зброєю, у Люксембурзі не дозволене. Однак в озброєній Швейцарії убивств із використанням вогнепальної зброї майже удвічі менше, ніж у сусідньому беззбройному Люксембурзі. І це при тому, що за всіма іншими характеристиками обидві країни дуже подібні. Найспокійнішими в Європі вважаються Швейцарія та Фінляндія, тобто країни, де громадяни найбільше захищені легальною вогнепальною зброєю — як цивільною, так і бойовою.
Таку ж саму закономірність спостерігаємо в США. У Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесі й Вашингтоні проживає всього п’ять відсотків населення країни, а відбувається 15 відсотків всіх убивств. За дивним збігом, саме ці міста мають найжорсткіші закони щодо володіння зброєю. В 1987 році у штаті Флорида дозволили громадянам купувати зброю. З тих пір злочинність у штаті впала на 21%, у той час як у цілому по країні виросла на 12%. А от у Канаді все навпаки. Там раніше зброя продавалася вільно, а після введення жорстких обмежень злочинність стрибнула на 45%. Виродки перестали боятися одержати кулю у відповідь.
Більшість українців не знайомі з такого роду інформацією. Це спадок радянської тоталітарної системи, де захист громадян здійснювався виключно державними органами. Проте з розпадом СРСР держава перестала виконувати функцію захисника, тож громадянам саме час подумати про самозахист. Але для початку треба позбавитися помилкових стереотипів.
Один з аргументів проти легалізації пістолетів та револьверів озвучив один із п’яти експертів — колишній працівник правоохоронних органів Олександр КОСТОРНИЙ: «Сьогодні телебачення рясніє повідомленнями про те, що десь у США взято в полон заручників, десь людей просто розстріляно без будь-яких пояснень». Насправді це аргумент не «проти», а «за». Адже для того, щоб улаштувати побоїще, права на легальну зброю не потрібно. Злочинець без усяких проблем використає нелегальний пістолет або легальну самозарядну рушницю, яку донесе до місця використання в чохлі з дотриманням всіх установлених законом правил транспортування зброї. А от що дійсно дуже потрібно йому для «успіху», тобто для того, щоб убити якнайбільше людей, так це їхня беззахисність, неозброєність. Якщо ж у нього буде шанс отримати кулю в відповідь, то дуже можливо, що злочинець і не піде на справу. Ну а якщо все ж таки піде, то від його рук постраждає менше людей. Зауважте, що ніхто для масових розстрілів ще не вибирав міліцейські дільниці чи стрілецькі фестивалі. Масове носіння зброї запобігає масовим розстрілам — це факт, доведений практикою. До речі, цей вид злочинів украй рідкий. Лише спотворена картина світу, що формується ласим на сенсації телебаченням, створює ілюзію, неначе ця проблема настільки актуальна.
Ще один аргумент Олександра КОСТОРНОГО: «Скільки людей в Україні просто легко збудливих? Скільки у нас запійних? Скільки наркоманів, яким не вистачає коштів на наркотики, готових задля їх отримання піти на відвертий злочин?» Почнемо з того, що алкоголіки, наркомани і психічно неврівноважені — це саме ті категорії людей, яким легальна зброя заборонена законом. Адже для отримання права на її купівлю й носіння потрібно не мати кримінального минулого, пройти психіатричне обстеження і здати екзамен на вміння володіти зброєю. Подібно до права на керування транспортом, адже в руках водія — життя багатьох людей.
Чому ж тоді нас так лякають масовим самознищенням простих громадян, які начебто зірвуться з ланцюга після легалізації зброї? Відповідь проста: такого роду прогнози (якщо вони щирі) відбивають глибинні комплекси їхніх авторів — непевність у собі, захований страх перед навколишніми. Або ж причина в неадекватних уявленнях про зброю, сформованих переглядом бойовиків і читанням кримінальної хроніки.
Насправді ж точно відомо, що легалізація цивільного носіння зброї не перетворює нормальних законослухняних громадян на злочинців. «Якщо рушниця висить на стіні, то вона обов’язково вистрілить» — говорять нам ці мудрагелі, забуваючи, що життя це не театр і не бойовик. Ось лише один факт: в Москві сьогодні більше 400 тисяч власників легальної вогнепальної зброї, в тому числі більше 250 тисяч власників рушниць. Скільки ж з них вистрілило? За 2001 рік з використанням цієї зброї було зроблено 8 (так це не помилка — ВІСІМ!) побутових злочинів. І це при тому, що всі ці 250 тисяч стволів зберігаються вдома, тобто саме там, де й відбуваються застілля і часом виникають побутові конфлікти. Легальна зброя просто так не стріляє!
Ви здивовані? Як могло виявитися, що в сотнях побутових убивств, чинених щорічно в Москві, легальна зброя була задіяна всього вісім разів? Відповідь: коли ми говоримо про побутове вбивство, то нерідко маємо на увазі, що воно відбувається в середовищі звичайних, нормальних людей. В дійсності ж у переважній більшості випадків це не так. У будь-якої нормальної, соціально адаптованої людини існує колосальної міцності бар’єр перед убивством собі подібного. Навіть у стані найсильнішого гніву, люті, алкогольного сп’яніння він утримує нас від злочину. Щоб перебороти цей бар’єр потрібні дуже сильні стимули: почуття самозбереження, бажання захистити близьких, військова дисципліна. Побутові вбивства ж у більшості випадків здійснюються людьми, що належать до однієї зі специфічних груп ризику, в першу чергу це алкоголіки, наркомани й професійні злочинці (див. Адреналіновий тест). Тобто саме ті, яким доступ до легальної зброї жорстко обмежений.
Але не все так погано, — заспокоює правоохоронець Косторний: «Дещо рятує становище те, що криміналітет, який безчинствував на початку 90-их, увійшов у прийнятні межі й закамуфлювався під легальні структури». Якщо криміналітет організований і озброєний, то позбавляти громадян природного права на самозахист — верх цинізму. Краще прислухатися до думки іншого експерта — підприємця Михайла НЕМОВА: «Я — за відновлення масового руху "ворошилівських стрільців"». Справді, шкільна стрілецька підготовка і об’єднання громадян в легальні стрілецькі асоціації — найкращий спосіб плекання культури зброї.
А от психотерапевт Валерій БРАНДЕС проти легалізації короткоствольної зброї: «Не думаю, що вона стримає агресора, тому що його реакція настільки емоційна і неконтрольована, що дія відбувається імпульсивно, поза межами свідомості. Невизначеність озброєності жертви для злочинця не має суттєвого значення». Це напівправда. Як показало опитування ув’язнених, здійснене Міністерством юстиції США у в’язницях, в 40% злочинців у житті були випадки, коли вони відмовлялися від раніше запланованих злочинів через побоювання, що жертва може бути озброєна. Зверніть увагу, не «озброєна», а «може бути озброєна».
Заочну дискусію продовжує колишній міліціонер Микола КУЛАГА: «Звичайна сцена — сіли, випили, посварилися, а потім хапаються за підручні засоби: кухонний ніж, пляшку або просто стілець. Дуже часто, там, де є мисливська рушниця, трапляється і стрільба. А уявіть собі, що наші громадяни озброяться ще й бойовими пістолетами. Адже треба враховувати загальний рівень культури нашого народу і надмірне споживання алкоголю». Не новина, що деякі міліціонери вважають співвітчизників за недоумків з налитими кров’ю очима. Мовляв, українці настільки агресивні в порівнянні з американцями, естонцями чи молдаванами, що на них світова статистика не поширюється. А може, справа не в уявній буйності наших громадян, а в специфічному мисленні деяких «правоохоронців»? Якось в Петербурзі на одному із брифінгів міське міліцейське керівництво прямо визнало, що на 16 тисяч легальних, тобто зареєстрованих в міліції мисливських стволів припадає на рік усього 2 (два!) випадки їх злочинного застосування. Після цього, без жодної паузи й усупереч всякій логіці, було виголошено: «Нашим людям право на зброю давати ще зарано, перестріляють один одного по п’яні».
Адвокат Вадим КОЛЕСНИКОВ у цілому підтримує ідею легалізації зброї, проте застерігає: «Ми можемо зіткнутися з цілою низкою нещасних випадків, які будуть відбуватися через незнання правил поводження зі зброєю. І цього можна уникнути, якщо до цього питання підійти розумно». Важко не погодитись. Це лише підтверджує думку про доцільність організації людей в стрілецькі клуби, де можливе і навчання, і тренування, і обмін досвідом з такими ж самими законослухняними громадянами.
З іншого боку, загроза для життя від легальної вогнепальної зброї колосально перебільшена. Наприклад, за інформацією Національної Ради з безпеки (США), загибель від вогнепальної зброї в цілому складає лише 0,8% від усіх випадків загибелі в результаті насильства або нещасного випадку. При цьому майже всі злочини здійснюються нелегальною зброєю. Ніхто ж не піде грабувати банк із легальним стволом — це рівносильно розкиданню своїх візитних карток на місці злочину. Адже куля й гільза кожного легального пістолета чи револьвера — це як відбитки пальців. Відстріляні кулі й гільзи зберігаються в комп’ютеризованій кулегільзотеці МВС, тож за кілька годин можна назвати злочинця. Світова статистика підтверджує: легальна зброя бере участь менше чим в 1% правопорушень, вчинених зі зброєю. Причому до цього 1% зараховуються такі «страшні» злочини, як стрілянина по дорожніх знаках, не дотримання правил зберігання зброї, прострочена реєстрація...
Згаданий вище правоохоронець Олександр КОСТОРНИЙ пропонує для самозахисту купляти мисливську зброю: «Будь ласка, отримуйте ліцензію як мисливець…» Це або жарт, або знущання. По-перше, постійно тягати з собою заряджену рушницю не зручно. По-друге, незаконно — згідно з правилами транспортування вона має бути без патронів, отже не дає жодної користі при несподіваному нападі. По-третє, не надається для прихованого носіння. По-четверте, застосування проти людей мисливської зброї не гуманно. Тому що цивільна вогнепальна зброя створюється для зупинки нападника, а мисливська — для вбивства тварини. З відстані в 3-4 метри, а це найпоширеніша дистанція при самооборонній стрільбі в місті, влучення з мисливського дробовика наносить смертельне поранення в 80-90% випадків, а з пістолета — лише в 10-15%.
А тепер найголовніше. Узаконення природного права громадян на самозахист — це дієвий стимул для загального оздоровлення суспільства. Адже озброєних людей не можна провокувати — значить, потрібно різко обмежити пропаганду насильства, агресивності, аморальності. Озброєні люди мають бути здоровими й тверезими — значить треба припинити негласну політику споювання, обкурювання і наркотизації населення. Озброєні громадяни мають бути спокійними — значить не можна їх нацьковувати один на одного всякими передвиборними політтехнологіями, озлоблювати низькими чи невиплаченими зарплатами, дратувати приниженням людської гідності. Тому легалізація короткоствольної зброї — це не самоціль, а ідея-локомотив для поліпшення життя.
Опубліковано в газеті "День" №147, вівторок, 4 вересня 2007
-----------------------------
В тему:
Беззахисність — це провокація!
Нова Угода партії снайперів
Реформація: 25 пунктів
10 патронів — і в Україні буде порядок!
Українці! Купуйте снайперські гвинтівки — поки не заборонили!
Беззащитность — это провокация! (рос.)
Атакуй першим! “Рідна мода” продає футболки Арійської стрілецької асоціації
Народна самооборона Естонії
Як легко на Луганщині придбати вогнепальну зброю
Росіяни готові захищати себе зі зброєю в руках
Більше зброї — менше злочинів
Зброя для генофонду
Селекція погрозою
Союз Цивільна зброя
Федерація стрільби України
Міжнародна конфедерація практичної стрільби
Адреналіновий тест
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков