Цілитель з Луганщини

Народився Порфирій Іванов 20 лютого 1898 року в селі Горіхівка на Луганщині в багатодітній родині шахтаря. Закінчив 4 класи церковно-приходської школи. Парубком пив, палив, любив погуляти з друзями. У 1917 році його було призвано до війська, після демобілізації у 1918 році одружився, народилися два сини й донька, працював на заводі, в депо, експедитором. У 1922 році був засуджений за несплату патентного податку і відбував покарання протягом 11 місяців у Архангельській області.

День 25 квітня 1933 року святкується усіма його послідовниками як Народження ідеї. Цього дня на майбутнього цілителя зійшло осяяння, що причина всіх хвороб - у відриві людини від Природи. Це послужило початком різкого повороту в житті Іванова і 50-річного особистого експерименту. Поступово він почав обмежувати себе все меншою кількістю одягу, а потім взагалі ходити цілий рік в одних лише довгих трусах.

У 1934 році П. Іванов переїхав у Червоний Сулін, де й започаткував практику як цілитель. При цьому він відпустив бороду і волосся, за що був звільнений з роботи. П. Іванов вирішує цілком присвятити себе своїй ідеї. Він здійснює свій перший похід, знаменитий "прохід по Донбасу" в самих лише трусах, утримуючись від їжі й часто від води. Пізніше відбулися й інші походи. У 1935 році Порфирія Іванова було відправлено до Ростовської психіатричної лікарні, звідки він був виписаний з діагнозом "хронічний душевний розлад у формі шизофренії". У 1936 році він повіз листа на VIII з'їзд Рад, але в Москві був заарештований і насильно відправлений в одязі додому. У 1938 році комісія Ростовської лікарні визнала Іванова інвалідом першої групи без права на працю.

У 1942 році під час фашистської окупації генерал Паулюс видав йому дозвіл на пересування окупованою територією "як випробувачеві себе в природі". Цю унікальну людину було відправлено до Берліна, але дорогою його зняли з поїзда і заарештували гестапівці в Дніпропетровську, незабаром його відпустили.

1948 року відбувся Чорноморський прохід (Туапсе-Сочі). Усі спроби Іванова звернутися до влади зі своєю оздоровчою програмою закінчувалися арештами і висланнями. У в'язницях, ізоляторах і психіатричних лікарнях він пробув загалом 12 років. Завжди і всюди здійснював цілительство, вилікував тисячі хворих, інколи зовсім безнадійних. До 1971 року на хуторі Верхній Кондрючий (Луганська область), учнями було побудовано Будинок Вчителя, де Іванов міг приймати відвідувачів.

1976 року в Новошахтинській психіатричній лікарні Іванов був доведений лікарями майже до смерті. Після цього його видали помирати на руки його учням, які перевезли його на хутір Верхній Кондрючий. Але й цього разу він спромігся видужати. Іванову було заборонено лікувати людей та полишати територію будинку далі ніж на 30 метрів.

У 1979 році мали місце відвідини Іванова журналістами і зйомка документального фільму про нього. Пізніше були: перша замітка з фото Порфирія Іванова в журналі "Техніка - молоді", 1982 рік - дозволена владою стаття про Вчителя в журналі "Вогник", загальне визнання. Усе це викликало масу листів і потік відвідувачів до Іванова. У відповідь на листи він написав знамениті 12 порад Іванова ("Дітка").

Помер Порфирій Іванов 10 квітня 1983 року у віці 85 років.