Це перше літературно-художнє видання Романа Коваля. І перша його книга для старшокласників. По тому неймовірному розголосу, який зчинився у проросійському таборі, автор зрозумів, що напрямок діяльності обрано правильно
1 жовтня 2008 р. в газеті “Флот України” було опубліковане моє інтерв’ю під назвою “Мрій і готуйся до боротьби за Україну” – про нову книгу Романа Коваля “Таємниця отамана Зеленого”. А після подачі матеріалу в Інтернет промосковські органи інформації в Україні, панування яких продовжується завдяки анемічній та неукраїнській владі, заревли на всі заставки: “На Украине вышла первая нацистская книжка для детей, – реклама от Минобороны. Севастополь, Октябрь 05 (Новый Регион, Евгений Андреев) – Издание Министерства обороны Украины газета “Флот Украины” опубликовало интервью с президентом исторического клуба “Холодный Яр”, украинским писателем Романом Ковалем, отдыхавшим в Симеизе. Коваль рассказал о своей новой детской приключенческой повести, написанной по просьбе... бизнесмена Антона Коломийца, воспитывающего своего сына “в традициях радикального украинского национализма”. Отсутствие на Украине соответствующей детской литературы для отпрыска и побудило “свидомого” предпринимателя профинансировать выход нового опуса Коваля – “Тайны атамана Зеленого”...
Отримавши команду “Фас!”, загавкали п’ятиколонники: “Ваши герои бендера и коношвалец, – зашипіли імперці. – Ваши поэты – шывченко и сасюра. Всё, герои кончились, остальные – малороссы... Га-а-а-а-а! Какие герои эти хахлы!.. Загляденье. Как Жуль Верн прямо... “Тайна зеленого змия” – новый цитатник для бандерлогов... Неужели правда, что такая “книжка” издана?! Я в шоке... Ребята, берем огнеметы и выкорчевываем коломийщину и бандеровщину под корень. Этих подонков следует стереть с лица земли. Правильно делали наши предки, очищая страну от фашистко-националистических упырей. Берем огнеметы и выкорчевываем коломойщину под корень”.
6 жовтня обізвалась прес-служба ПСПУ ім. Вітренко. Стаття називалася: “Ксенофобская “перезагрузка” детских умов: рупор Минобороны рекламирует книгу о погромщике атамане Зеленом! “Братья-славянє” обурюються: “Посмотрите только на одни заголовки: “С москалями не по дороге”, “Нет москальне!” или подзаголовок к разделу “Бандитская власть” – “Цинизм москалей, как и их жестокость, никогда не знали границ”. До своїх “воплів” крикуни, яких за ниточки смикають із Москви, додали свою, кадебістську, версію історії Визвольних змагань українців, як бандитських.
Особливо обурило російських шовіністів, що, як виявилось, 15 липня 1919 р. Зелений провів “беспрецедентную акцию в Переяславе – зачитывает Манифест о денонсации Переяславского договора 1654 г. о единстве Украины и России, тем самым, бросив вызов Богдану Хмельницкому!”. Логіка прогресивних соціалістів, у яких голови і серця орієнтовані суворо на північний схід, приблизно така – чинити злочини проти українського народу і фізично нищити українців Москві можна, а от писати правду про російську жорстокість – злочин, розпалювання міжнаціональної ворожнечі! 8 жовтня. Інтернет не затихає. З’являється стаття під назвою “Новая укрокнижка для детишек”. “Неделю назад на всех националистичных сайтах появилась реклама новой историко-познавательной книжки для детишек младшего (?! – М.В.) школьного возраста, – писали недоброзичливці. – В общем, если для детей начали писать такие книги, в том что дело идет к войне – сомнений никаких... Самое страшное, что книжка эта написана как инструкция для русских детей как воевать с русскими за Украину, которая для украинцев”.
Хвилює російських патріотів і така проблема: “А когда нацистов закопаем, что делать с учителями, журналистами, просто проповедниками, которую эту грязь детям в мозги вносят?.. Мы за свои деньги не только содержим нацистскую диктатуру, но еще и помогаем ей делать из наших детей манкуртов и янычар. И самое главное, никто из причастных к этому преступлению никогда за него не ответит”.
Інший агресивний і анонімний користувач Інтернет повчає: “Нужно ненавязчиво доносить до учителей, журналистов и проповедников мысль, что после уничтожения хохлонациков как системы у тех, чьим детям забивали голову нацистской пропагандой, будут основания для принятия закона о запрете на профессии для запятнавших себя этой грязью. Пусть тогда не жалуются. Хахлы упорно хотят воевать с Россией. Это – их выбор и, это – их право. Что хотят, то и получат”.
Такий настрій росіян в Україні та за її межами. Вони щиро виказали свою мрію вчергове піти війною на Україну, бо переконані, що переможуть і покарають нас за те, що ми прагнемо жити своїм життям, прагнемо реконструювати свою історію, повернути в своє буття українських героїв та виховати на їхньому прикладі служіння Батьківщині покоління захисників України.
“НАМ СВОЄ РОБИТЬ!”
Поки шовіністи казились, 9 жовтня в переповненому актовому залі Національного музею літератури України відбулася презентація книги “Таємниця отамана Зеленого”. У вступному слові Роман Коваль сказав: “Так вже повелося, що, проводячи презентацію чергової книги, думками я вже не з нею, а з новою своєю книгою. Тож інформую, що нині разом з Юрком Юзичем, Петром Арсеничем та Людмилою Луканюк готую книгу “Гуцули у Визвольній боротьбі. Спогади січового стрільця Михайла Горбового”... Чи знаєте ви, що 60 % усусусів складали гуцули, наші горці?.. Та головне – я відкрив для себе, що гуцули мали козацьку психологію войовників, вони прагнули ?ерцю, вони йшли до бою, як дівка до танцю, – як наше славне наддніпрянське козацтво. Бій проти москалів для них був не просто бажаним, це було свято, від якого ніхто не бажав відмовлятися. А от за чужі інтереси воювати гуцули не поспішали, вважали за краще ховатися в горах від мобілізації до австрійського війська. Коли ж у серпні 1914 р. було оголошено війну з Росією, гуцули хмарами посунули до війська. Батьки ж їхні і діди новобранців щиро заздрили, що їм не пощастило вийти на бій з Росією.
Цитую спомин усусуса Михайла Горбового: “І вже старий батько-гуцул не давав синові в руки бартку й пістоля за черес, і не справляв його в дебри, у звори, щоб добре сховався перед “бранкою” до чужого війська. А тремкими руками благословив сина-ле?іня у щасливу путь:
– Ти шєсливий, синку, що-с діждав стати борцем за свою справу, за нашу рідну Україну! Ми, старі, боролися за чюже... Тепер не те. Тепер ясно, за шо!.. Най пізнают вороги, що то є гуцул!”
І мати старенька не обіцяла дозирати синка у схованці, не впевняла, що носитиме їсти, дасть чисту сорочечку щотижня, а завивала цю сорочечку, красно-вишивану, в платину, виносила в кліті новий киптар, сардак-“крашенєк”, крисаню з павами, вибрала свого ле?іника-мізинчика як до вінчання, готовила всякої скороми, вуджениці, хліба; з пазухи, з вузлика витягала заощаджені грейцарі, клала синові за ремінь, щоб мав на всяку потребу. І, цілуючи в голову, зворушено приговорювала:
– Хочь ми старі обоє лишаємоси, але я не баную, шо ти, синку мій, пишний та срібний, идеш від нас, я серцем, душев чую, що так мус бути! Шо це настав такий великий час, не кождий єго може діждатиси. Воюй за ту нашу Україну, що про неї нам красні книжки читав-єс, співанки співав-єс”...
На вечорі у Національному музеї літератури виступили також поетеса Антоніна Литвин, завідувач відділом музею Галина Болотова, видавець книги Антон Коломієць, краєзнавець із Борисполя Андрій Зиль, редактор газети “Обухівські вісті” Олена Артюшенко, професор Людмила Шульгина та онучка отамана Зеленого Раїса Браславець. Крім неї, на презентації були присутні й інші родичі отамана Зеленого – Славко Цедик із дружиною та дочкою Катериною та Ольга Булавин.
Cотник Дмитро Любименко, Данило Терпило (отаман Зелений), гармаш Василь Дюжанов
Окрасою презентації став виступ кобзаря Тараса Силенка, який виконав три пісні – народну “Із-за гори, із-за кручі”, “Козацьку колискову” на слова Володимира Косовського та “Пісню про отамана Зеленого” на слова Миколи Щербака (музика двох останніх пісень Тараса Силенка).
На вечорі були присутні козаки-спасівці під проводом Олександра Корнієнка та члени молодіжних націоналістичних організацій, які не тільки глибше пізнають історію Визвольної боротьби свого народу, але й гартують тіло, щоб в разі небезпеки захистити Батьківщину.
Радіймо, друзі! Ми продовжуємо успішні дослідження Доброї Новини та Великого Переходу, а також розвиток відповідного софту. Нарешті розпочали перехід НО з застарілої платформи Drupal-7 на сучасну...
Презентовано книгу “Таємниця отамана Зеленого”
Світ:
08102801s.jpg
1 жовтня 2008 р. в газеті “Флот України” було опубліковане моє інтерв’ю під назвою “Мрій і готуйся до боротьби за Україну” – про нову книгу Романа Коваля “Таємниця отамана Зеленого”. А після подачі матеріалу в Інтернет промосковські органи інформації в Україні, панування яких продовжується завдяки анемічній та неукраїнській владі, заревли на всі заставки: “На Украине вышла первая нацистская книжка для детей, – реклама от Минобороны. Севастополь, Октябрь 05 (Новый Регион, Евгений Андреев) – Издание Министерства обороны Украины газета “Флот Украины” опубликовало интервью с президентом исторического клуба “Холодный Яр”, украинским писателем Романом Ковалем, отдыхавшим в Симеизе. Коваль рассказал о своей новой детской приключенческой повести, написанной по просьбе... бизнесмена Антона Коломийца, воспитывающего своего сына “в традициях радикального украинского национализма”. Отсутствие на Украине соответствующей детской литературы для отпрыска и побудило “свидомого” предпринимателя профинансировать выход нового опуса Коваля – “Тайны атамана Зеленого”...
Отримавши команду “Фас!”, загавкали п’ятиколонники: “Ваши герои бендера и коношвалец, – зашипіли імперці. – Ваши поэты – шывченко и сасюра. Всё, герои кончились, остальные – малороссы... Га-а-а-а-а! Какие герои эти хахлы!.. Загляденье. Как Жуль Верн прямо... “Тайна зеленого змия” – новый цитатник для бандерлогов... Неужели правда, что такая “книжка” издана?! Я в шоке... Ребята, берем огнеметы и выкорчевываем коломийщину и бандеровщину под корень. Этих подонков следует стереть с лица земли. Правильно делали наши предки, очищая страну от фашистко-националистических упырей. Берем огнеметы и выкорчевываем коломойщину под корень”.
6 жовтня обізвалась прес-служба ПСПУ ім. Вітренко. Стаття називалася: “Ксенофобская “перезагрузка” детских умов: рупор Минобороны рекламирует книгу о погромщике атамане Зеленом! “Братья-славянє” обурюються: “Посмотрите только на одни заголовки: “С москалями не по дороге”, “Нет москальне!” или подзаголовок к разделу “Бандитская власть” – “Цинизм москалей, как и их жестокость, никогда не знали границ”. До своїх “воплів” крикуни, яких за ниточки смикають із Москви, додали свою, кадебістську, версію історії Визвольних змагань українців, як бандитських.
Особливо обурило російських шовіністів, що, як виявилось, 15 липня 1919 р. Зелений провів “беспрецедентную акцию в Переяславе – зачитывает Манифест о денонсации Переяславского договора 1654 г. о единстве Украины и России, тем самым, бросив вызов Богдану Хмельницкому!”. Логіка прогресивних соціалістів, у яких голови і серця орієнтовані суворо на північний схід, приблизно така – чинити злочини проти українського народу і фізично нищити українців Москві можна, а от писати правду про російську жорстокість – злочин, розпалювання міжнаціональної ворожнечі! 8 жовтня. Інтернет не затихає. З’являється стаття під назвою “Новая укрокнижка для детишек”. “Неделю назад на всех националистичных сайтах появилась реклама новой историко-познавательной книжки для детишек младшего (?! – М.В.) школьного возраста, – писали недоброзичливці. – В общем, если для детей начали писать такие книги, в том что дело идет к войне – сомнений никаких... Самое страшное, что книжка эта написана как инструкция для русских детей как воевать с русскими за Украину, которая для украинцев”.
Хвилює російських патріотів і така проблема: “А когда нацистов закопаем, что делать с учителями, журналистами, просто проповедниками, которую эту грязь детям в мозги вносят?.. Мы за свои деньги не только содержим нацистскую диктатуру, но еще и помогаем ей делать из наших детей манкуртов и янычар. И самое главное, никто из причастных к этому преступлению никогда за него не ответит”.
Інший агресивний і анонімний користувач Інтернет повчає: “Нужно ненавязчиво доносить до учителей, журналистов и проповедников мысль, что после уничтожения хохлонациков как системы у тех, чьим детям забивали голову нацистской пропагандой, будут основания для принятия закона о запрете на профессии для запятнавших себя этой грязью. Пусть тогда не жалуются. Хахлы упорно хотят воевать с Россией. Это – их выбор и, это – их право. Что хотят, то и получат”.
Такий настрій росіян в Україні та за її межами. Вони щиро виказали свою мрію вчергове піти війною на Україну, бо переконані, що переможуть і покарають нас за те, що ми прагнемо жити своїм життям, прагнемо реконструювати свою історію, повернути в своє буття українських героїв та виховати на їхньому прикладі служіння Батьківщині покоління захисників України.
“НАМ СВОЄ РОБИТЬ!”
Поки шовіністи казились, 9 жовтня в переповненому актовому залі Національного музею літератури України відбулася презентація книги “Таємниця отамана Зеленого”. У вступному слові Роман Коваль сказав: “Так вже повелося, що, проводячи презентацію чергової книги, думками я вже не з нею, а з новою своєю книгою. Тож інформую, що нині разом з Юрком Юзичем, Петром Арсеничем та Людмилою Луканюк готую книгу “Гуцули у Визвольній боротьбі. Спогади січового стрільця Михайла Горбового”... Чи знаєте ви, що 60 % усусусів складали гуцули, наші горці?.. Та головне – я відкрив для себе, що гуцули мали козацьку психологію войовників, вони прагнули ?ерцю, вони йшли до бою, як дівка до танцю, – як наше славне наддніпрянське козацтво. Бій проти москалів для них був не просто бажаним, це було свято, від якого ніхто не бажав відмовлятися. А от за чужі інтереси воювати гуцули не поспішали, вважали за краще ховатися в горах від мобілізації до австрійського війська. Коли ж у серпні 1914 р. було оголошено війну з Росією, гуцули хмарами посунули до війська. Батьки ж їхні і діди новобранців щиро заздрили, що їм не пощастило вийти на бій з Росією.
Цитую спомин усусуса Михайла Горбового: “І вже старий батько-гуцул не давав синові в руки бартку й пістоля за черес, і не справляв його в дебри, у звори, щоб добре сховався перед “бранкою” до чужого війська. А тремкими руками благословив сина-ле?іня у щасливу путь:
– Ти шєсливий, синку, що-с діждав стати борцем за свою справу, за нашу рідну Україну! Ми, старі, боролися за чюже... Тепер не те. Тепер ясно, за шо!.. Най пізнают вороги, що то є гуцул!”
І мати старенька не обіцяла дозирати синка у схованці, не впевняла, що носитиме їсти, дасть чисту сорочечку щотижня, а завивала цю сорочечку, красно-вишивану, в платину, виносила в кліті новий киптар, сардак-“крашенєк”, крисаню з павами, вибрала свого ле?іника-мізинчика як до вінчання, готовила всякої скороми, вуджениці, хліба; з пазухи, з вузлика витягала заощаджені грейцарі, клала синові за ремінь, щоб мав на всяку потребу. І, цілуючи в голову, зворушено приговорювала:
– Хочь ми старі обоє лишаємоси, але я не баную, шо ти, синку мій, пишний та срібний, идеш від нас, я серцем, душев чую, що так мус бути! Шо це настав такий великий час, не кождий єго може діждатиси. Воюй за ту нашу Україну, що про неї нам красні книжки читав-єс, співанки співав-єс”...
На вечорі у Національному музеї літератури виступили також поетеса Антоніна Литвин, завідувач відділом музею Галина Болотова, видавець книги Антон Коломієць, краєзнавець із Борисполя Андрій Зиль, редактор газети “Обухівські вісті” Олена Артюшенко, професор Людмила Шульгина та онучка отамана Зеленого Раїса Браславець. Крім неї, на презентації були присутні й інші родичі отамана Зеленого – Славко Цедик із дружиною та дочкою Катериною та Ольга Булавин.
Cотник Дмитро Любименко, Данило Терпило (отаман Зелений), гармаш Василь Дюжанов
Окрасою презентації став виступ кобзаря Тараса Силенка, який виконав три пісні – народну “Із-за гори, із-за кручі”, “Козацьку колискову” на слова Володимира Косовського та “Пісню про отамана Зеленого” на слова Миколи Щербака (музика двох останніх пісень Тараса Силенка).
На вечорі були присутні козаки-спасівці під проводом Олександра Корнієнка та члени молодіжних націоналістичних організацій, які не тільки глибше пізнають історію Визвольної боротьби свого народу, але й гартують тіло, щоб в разі небезпеки захистити Батьківщину.
Микола ВЛАДЗІМІРСЬКИЙ
В тему:
Герої не вмирають. Про отамана Зеленого і повстанський рух початку 20 ст. на Трипільщині
Вшануймо отамана!
Молодь вшанувала Степову Дивізію
Любо, братці, любо!
Постав над дорогою пам’ятник отаману
Козацький чорний ангел
Схід і Захід разом. Витоки Української Повстанчої Армії
Про героїв кінофільму «СВАДЬБА В МАЛИНОВКЕ»
Зверніть увагу
Прошу активніше підтримати розвиток Народного Оглядача – перехід на Drupal-10 та систему самоорганізації «Демоси»