Жодна країна незалежно від розвитку державної структури боротьби із злочинністю не може гарантувати всім своїм громадянами стовідсоткову особисту безпеку та збереження власного майна.
За президентства Біла Клінтона Америкою прокотилася хвиля трагічних інцидентів в американських школах та закусочних швидкого харчування, об’єднаних одним способом позбавлення інших людей життя, тобто з використанням штурмової зброї. Учні шкіл та відвідувачі кафе розстрілювали своїх співвітчизників, перевершивши кращі традиції американських бойовиків (Наприклад, «З мене досить» з Майклом Дугласом у головній ролі).
Президент США відреагував досить швидко, провівши через Конгрес федеральний закон, що забороняв продаж на території США штурмової зброї терміном на десять років із правом продовження заборони (Необхідно зауважити, що закон залишив у продажу деякі моделі різноманітних модифікацій американської М-16, АК-47 китайського виробництва та деякі модифікацій ізраїльської «Узі»).
Право американських громадян володіти вогнепальною зброєю закріплене другою поправкою до Конституції США в 1791 р. У приватному володінні американців знаходиться близько 250 млн одиниць вогнепальної зброї. За різними даними, в Америці на сьогодні проживає близько 250 млн людей. Тобто по одній одиниці зброї в одні руки. Насправді, вогнепальною зброєю володіють близько 65 млн американців.
Час від часу після грандіозних спалахів насильства з використанням вогнепальної зброї уряд або ж місцеві адміністрації прагнуть зменшити кількість зброї в приватному володінні.
Складні роки великої депресії дали змогу американському уряду привести життя в країні до цивілізованого ладу. В 1934 р. був ухвалений закон «Про зброю», який дав можливість поліції значно зменшити розмір мафіозних розбірок з використанням автоматів на вулицях США.
Через тридцять років закон «Про зброю» доповнили законом «Про контроль над обігом зброї». Після набрання чинності цим законом місцева влада деяких штатів прагнула заборонити цей самий обіг взагалі, але досить невдало.
У дев’яностих роках парламент США ухвалив ще два закони, щодо обігу та використання зброї. У 1994 р. впроваджений так званий «Акт Брейді» та згаданий федеральний закон, що забороняв використання штурмової зброї.
В американському суспільстві намагаються визначитися з єдиного питання, відповідь на яке ділить зацікавлених громадян на два табори. Сенс питання зводиться до того, хто саме вбиває – зброя чи людина?
Прихильники відміни заборони на використання штурмової зброї стверджують, що необхідно вести боротьбу із злочинністю, а не із забороною використання окремих видів зброї.
Їх опоненти наголошують, що саме зброя є причиною смерті, за принципом «і ціпок раз на рік стріляє».
ТІЛЬКИ ФАКТИ:
1. У 1980 р. мер міста Кеннесо, що у штаті Джоджія видав постанову, що зобов’язує всіх мешканців тримати в домі принаймні одну одиницю вогнепальної зброї. За наступні 20 років у місті мали місце лише три вбивства, два з них із використанням холодної зброї і лише одне з використанням вогнепальної в 1997 р. У 1982 рівень злочинності знизився на 74% від показників 1981 р., а в 1983 р. на 45% від рівня 1982 р. Цілком можливо, що рівень злочинності знизився від розуміння злочинцями факту того, що все населення міста озброєне. Аналогічний експеримент розпочатий в 2001 р. у місті Верджин, штат Юта.
2. Трохи раніше за місто Кеннесо в 1976 р. у Вашингтоні було заборонено користуватись вогнепальною зброєю. За 15 років рівень крадіжок з приватних помешкань збільшився в три рази. Водночас, по всій країні рівень збільшився від 10 до 15%.
3. Восени 2001 р. репортери Національного радіо Америки провели в одному з штатів показовий експеримент. Журналісти обрали групу дітей від 5 до 9 років та розбили їх на дві групи. У першу увійшли діти, батьки яких не мають зброї вдома. Іншу групу склали діти, батьки яких тримають зброю вдома на видному місці.
Поки діти з першої групи бавились з іграшками, один із журналістів поклав на стіл справжній пістолет без набоїв. Діти побачили зброю та почали використовувати її як іграшку, направляли один на одного та «стріляли» по «супротивнику».
Потім до кімнати завели дітей з другої групи. Журналіст непомітно поклав до купи іграшок той самий пістолет. Коли діти побачили його, вони одразу акцентували увагу присутніх у кімнаті дорослих, що вони знайшли пістолет, дуже схожий на справжній.
ЩО В ІНШИХ КРАЇНАХ?
Канада
У 1934 р. уряд країни запровадив реєстрацію зброї, що знаходиться у власності громадян країни. Впродовж наступних 60 років керівники країни неодноразово наголошували, що права реєстрації зброї не стануть причиною масової конфіскації. Однак у 1995 р. уряд ухвалив закон С-68, за яким майже 553000 власників вогнепальної зброї зобов’язали здати всю зброю без будь-якої компенсації.
Швейцарія
Цю країну можна визнати такою, що має правила володіння зброєю в приватній власності кращі ніж у США.
У більшості кантонів громадяни не тільки мають право тримати зброю в домі, але всі дієздатні мають це робити в обов’язковому порядку. Про кримінальну ситуацію в країні відомо усім. Перефразуючи відомого героя, скажемо, що «кримінал їм тільки сниться».
Франція, Німеччина, Австрія, Велика Британія
Ситуація з володінням зброї досить специфічна, тобто дозвільно-бюрократична. Громадяни та піддані можуть купити зброю у своїх країнах, але мають пройти сім кругів аду: реєстрація, ліцензування, отримання дозволу на купівлю набоїв, поліцейські перевірки, доведення необхідності купівлі зброї...
Люксембург та Білорусь
Досить незвичний союз. Але вони мають одну спільну рису. Уряди цих країн забороняють купівлю зброї.
Бельгія
На початку ХХІ століття уряд країни прийняв найжорстокіший закон про обмеження торгівлі зброєю. Закон дозволяє громадянам купувати тільки спортивну та мисливську зброю. Купувати зброю з категорії «зброя захисту» та «бойова зброя для самозахисту» заборонено.
Фінляндія та Швеція
Закони двох країн дозволяють купувати вогнепальну зброю, навіть автоматичну. Все цивілізовано та демократично.
Росія
У 1993 р. північні сусіди ухвалили федеральний закон «Про зброю» (замінений на інший, доповнений та адаптований до ситуації в країні в 1996 р.) Стаття 13 закону дозволяє купівлю тільки берданки, тільки без права носіння.
Південна Америка, Азія, Африка, Австралія
Починаючи з травня 1995 р. представники ООН намагаються привести до ладу обіг зброї в Африці, Азії, та Південній Америці. Тому офіційно в більшості південноамериканських, азійських, африканських країн, а також Австралії мати зброю заборонено. Почали кампанію щодо заборони купівлі зброї приватними особами Індонезія та Китай. У 1996 р. останньою країною в цьому списку стала Австралія. Її уряд наказав конфіскувати та знищити зброю, що належить населенню. На сьогодні знищено більше 640000 пістолетів та рушниць. Натомість кожний рік кількість злочинів із використанням зброї зростає на 20%.
Японія
Громадяни країни мають право володіти тільки мисливською зброєю. Для отримання ліцензії необхідно витримати серйозне випробування при вивченні особи заявника.
Радіймо, друзі! Ми продовжуємо успішні дослідження Доброї Новини та Великого Переходу, а також розвиток відповідного софту. Нарешті розпочали перехід НО з застарілої платформи Drupal-7 на сучасну...
Автоматична зброя повертається до магазинів США
Світ:
07053002e.jpg
За президентства Біла Клінтона Америкою прокотилася хвиля трагічних інцидентів в американських школах та закусочних швидкого харчування, об’єднаних одним способом позбавлення інших людей життя, тобто з використанням штурмової зброї. Учні шкіл та відвідувачі кафе розстрілювали своїх співвітчизників, перевершивши кращі традиції американських бойовиків (Наприклад, «З мене досить» з Майклом Дугласом у головній ролі).
Президент США відреагував досить швидко, провівши через Конгрес федеральний закон, що забороняв продаж на території США штурмової зброї терміном на десять років із правом продовження заборони (Необхідно зауважити, що закон залишив у продажу деякі моделі різноманітних модифікацій американської М-16, АК-47 китайського виробництва та деякі модифікацій ізраїльської «Узі»).
Право американських громадян володіти вогнепальною зброєю закріплене другою поправкою до Конституції США в 1791 р. У приватному володінні американців знаходиться близько 250 млн одиниць вогнепальної зброї. За різними даними, в Америці на сьогодні проживає близько 250 млн людей. Тобто по одній одиниці зброї в одні руки. Насправді, вогнепальною зброєю володіють близько 65 млн американців.
Час від часу після грандіозних спалахів насильства з використанням вогнепальної зброї уряд або ж місцеві адміністрації прагнуть зменшити кількість зброї в приватному володінні.
Складні роки великої депресії дали змогу американському уряду привести життя в країні до цивілізованого ладу. В 1934 р. був ухвалений закон «Про зброю», який дав можливість поліції значно зменшити розмір мафіозних розбірок з використанням автоматів на вулицях США.
Через тридцять років закон «Про зброю» доповнили законом «Про контроль над обігом зброї». Після набрання чинності цим законом місцева влада деяких штатів прагнула заборонити цей самий обіг взагалі, але досить невдало.
У дев’яностих роках парламент США ухвалив ще два закони, щодо обігу та використання зброї. У 1994 р. впроваджений так званий «Акт Брейді» та згаданий федеральний закон, що забороняв використання штурмової зброї.
В американському суспільстві намагаються визначитися з єдиного питання, відповідь на яке ділить зацікавлених громадян на два табори. Сенс питання зводиться до того, хто саме вбиває – зброя чи людина?
Прихильники відміни заборони на використання штурмової зброї стверджують, що необхідно вести боротьбу із злочинністю, а не із забороною використання окремих видів зброї.
Їх опоненти наголошують, що саме зброя є причиною смерті, за принципом «і ціпок раз на рік стріляє».
ТІЛЬКИ ФАКТИ:
1. У 1980 р. мер міста Кеннесо, що у штаті Джоджія видав постанову, що зобов’язує всіх мешканців тримати в домі принаймні одну одиницю вогнепальної зброї. За наступні 20 років у місті мали місце лише три вбивства, два з них із використанням холодної зброї і лише одне з використанням вогнепальної в 1997 р. У 1982 рівень злочинності знизився на 74% від показників 1981 р., а в 1983 р. на 45% від рівня 1982 р. Цілком можливо, що рівень злочинності знизився від розуміння злочинцями факту того, що все населення міста озброєне. Аналогічний експеримент розпочатий в 2001 р. у місті Верджин, штат Юта.
2. Трохи раніше за місто Кеннесо в 1976 р. у Вашингтоні було заборонено користуватись вогнепальною зброєю. За 15 років рівень крадіжок з приватних помешкань збільшився в три рази. Водночас, по всій країні рівень збільшився від 10 до 15%.
3. Восени 2001 р. репортери Національного радіо Америки провели в одному з штатів показовий експеримент. Журналісти обрали групу дітей від 5 до 9 років та розбили їх на дві групи. У першу увійшли діти, батьки яких не мають зброї вдома. Іншу групу склали діти, батьки яких тримають зброю вдома на видному місці.
Поки діти з першої групи бавились з іграшками, один із журналістів поклав на стіл справжній пістолет без набоїв. Діти побачили зброю та почали використовувати її як іграшку, направляли один на одного та «стріляли» по «супротивнику».
Потім до кімнати завели дітей з другої групи. Журналіст непомітно поклав до купи іграшок той самий пістолет. Коли діти побачили його, вони одразу акцентували увагу присутніх у кімнаті дорослих, що вони знайшли пістолет, дуже схожий на справжній.
ЩО В ІНШИХ КРАЇНАХ?
Канада
У 1934 р. уряд країни запровадив реєстрацію зброї, що знаходиться у власності громадян країни. Впродовж наступних 60 років керівники країни неодноразово наголошували, що права реєстрації зброї не стануть причиною масової конфіскації. Однак у 1995 р. уряд ухвалив закон С-68, за яким майже 553000 власників вогнепальної зброї зобов’язали здати всю зброю без будь-якої компенсації.
Швейцарія
Цю країну можна визнати такою, що має правила володіння зброєю в приватній власності кращі ніж у США.
У більшості кантонів громадяни не тільки мають право тримати зброю в домі, але всі дієздатні мають це робити в обов’язковому порядку. Про кримінальну ситуацію в країні відомо усім. Перефразуючи відомого героя, скажемо, що «кримінал їм тільки сниться».
Франція, Німеччина, Австрія, Велика Британія
Ситуація з володінням зброї досить специфічна, тобто дозвільно-бюрократична. Громадяни та піддані можуть купити зброю у своїх країнах, але мають пройти сім кругів аду: реєстрація, ліцензування, отримання дозволу на купівлю набоїв, поліцейські перевірки, доведення необхідності купівлі зброї...
Люксембург та Білорусь
Досить незвичний союз. Але вони мають одну спільну рису. Уряди цих країн забороняють купівлю зброї.
Бельгія
На початку ХХІ століття уряд країни прийняв найжорстокіший закон про обмеження торгівлі зброєю. Закон дозволяє громадянам купувати тільки спортивну та мисливську зброю. Купувати зброю з категорії «зброя захисту» та «бойова зброя для самозахисту» заборонено.
Фінляндія та Швеція
Закони двох країн дозволяють купувати вогнепальну зброю, навіть автоматичну. Все цивілізовано та демократично.
Росія
У 1993 р. північні сусіди ухвалили федеральний закон «Про зброю» (замінений на інший, доповнений та адаптований до ситуації в країні в 1996 р.) Стаття 13 закону дозволяє купівлю тільки берданки, тільки без права носіння.
Південна Америка, Азія, Африка, Австралія
Починаючи з травня 1995 р. представники ООН намагаються привести до ладу обіг зброї в Африці, Азії, та Південній Америці. Тому офіційно в більшості південноамериканських, азійських, африканських країн, а також Австралії мати зброю заборонено. Почали кампанію щодо заборони купівлі зброї приватними особами Індонезія та Китай. У 1996 р. останньою країною в цьому списку стала Австралія. Її уряд наказав конфіскувати та знищити зброю, що належить населенню. На сьогодні знищено більше 640000 пістолетів та рушниць. Натомість кожний рік кількість злочинів із використанням зброї зростає на 20%.
Японія
Громадяни країни мають право володіти тільки мисливською зброєю. Для отримання ліцензії необхідно витримати серйозне випробування при вивченні особи заявника.
В тему:
Беззахисність провокує насильство
Легалізація зброї як стимул до Реформації
Щасливі снайпери, бо вони синами Божими стануть
Як законно придбати вогнепальну зброю
Справжня Народна Самооборона. Досвід американської демократії
Зверніть увагу
Прошу активніше підтримати розвиток Народного Оглядача – перехід на Drupal-10 та систему самоорганізації «Демоси»