Путін і Меркель домовилися про розділ України ще до Вільнюса

Сьогодні очевидно, що Путін з Меркель домовилися про розділ сфери впливу в Україні задовго до вільнюського саміту (28 – 29 листопада 2013 року) і вони намагаються цю схему продовжити в форматі «асоціації».

Навіть після того, як Януковича вигнали з Києва, а Україна підписала «Договір про асоціацію з ЄС», раптом з'являються умови від Німеччини, що «ми повинні узгодити позиції з Росією, щоб Росія не відчувала себе дискомфортно».

Запитання: а навіщо тоді Європейський союз підписував «Асоціацію» з Україною, а Німеччина була одним із провайдерів цього підписання. Навіщо був Вільнюс? Навіщо вони тоді морочилися, завели всю цю бучу з Януковичем, з Майданом і так далі?

Мотивація проста: Німеччина хоче отримати доступ до ринків півночі і заходу України, а Росії потрібні були підприємства ВПК і важкої промисловості, які є в Україні, ринки збуту, політичний вплив та бази в Криму. Тому вони досить довго готували таку ситуацію, коли через конфлікт інтересів у бізнесі легалізувалася б здача Європою, насамперед Німеччиною, нашого південного сходу Росії.

І ця схема була зафіксована в московських угодах від 14 грудня 2013: ми бачили, що через боргові зобов'язання Росія отримувала можливість здобути контроль над потужними українськими підприємствами «Антонов», «Південмаш», «Зоря» та іншими. Щоб потім через конституційну реформу, яку повинні були прийняти в березні 2014 року, і яка готувалася протягом трьох років, з моменту приходу Януковича до влади, повинна була зафіксуватися нова політична модель, де послаблялися позиції центру, влада передавалася регіонам. Це те, про що Путін тепер постійно говорить.

А потім повинна була бути підписана така угода про асоціацію з ЄС, де б були закріплені інтереси Росії. Але Майдан цю схему поламав. Майдан, за яким стояла гра олігархів плюс гнів розлючених соціальних груп, які найбільш постраждали від політики Януковича. Ну, і американці, для яких російсько-німецький альянс, який з'явився на небосхилі, представляв загрозу.

У результаті схема була зірвана, і Путіну довелося починати цю гру з Кримом, яку він планував на 2015 рік. На тоді ж планувався і парад суверенітетів на Донбасі, і в такому разі не було б ніяких сьогоднішніх логістичних проблем з Кримом.