Залізобетонна стіна російської економіки

Щоб приховати процес знищення капіталізму в РФ та більш ніж десятирічний процес формування феодальної за своєю суттю економіки, було вирішено розпочати невеличку переможну, як їм мріялося, війну. Це була єдина можливість приховати економічний колапс. Це дало можливість розпочати пропагандистську навалу, що не вщухає по сей день, мовляв у всіх економічних негараздах РФ винні «фашисти», що захопили Київ, вина «піндосія», винна «гейропа»… . Населенню пояснюють, що США мають метою знищення РФ…, щоб отримати доступ до її природних ресурсів.

Захоплення Криму розпочало процес перетворення РФ у країну ізгоя відразу по кільком напрямках – геополітичному, економічному та фінансовому. Зауважимо, що про перебіг та результати голосування «Совєта Фєдєраціі» РФ першого березня (безпрецедентне голосування у суботу) 2014 року економічний блок уряду, як і всі громадяни РФ, узнав із новин. Вже в той момент (першого березня 2014 року) можна було зрозуміти, що це початок прискореного кінця. На той момент ще не було анексії Криму, не було збитого Боїнгу, не було жодних санкцій. Але вже на підставі проголосованої резолюції можна було зрозуміти деякі очевидні наслідки того голосування.

Для приватних компаній існує поняття так званої середньо зваженої вартості капіталу для компанії.  Вже першого березня цей показник з ранку до вечора для російських компаній збільшився у кілька разів, тому що різко піднялася складова вартості, що відповідає премії за ризик.

Щоб компанія була прибутковою у довготривалій перспективі, рентабельність компанії, доходність інвестиційних проектів компанії мають бути більшими, ніж її середньозважена вартість капіталу.  Якщо ж рентабельність та доходність менші, ніж середньозважена вартість капіталу компанії, то компанія починає втрачати фінанси. Якщо це триватиме певний час, то компанія банкрутує.

Це призводить також до того, що з підвищенням середньозваженої вартості капіталу російських компаній вони стають конкурентно неспроможними у світі.  Тому що у компаній в інших країнах середньозважена вартість капіталу значно менша. В РФ практично нема компаній, у яких прибуток був би більший за середньозважену вартість капіталу, якою вона стала першого березня 2014 року.

Після анексії Криму середньозважена вартість капіталу російських компаній ще збільшилася, а після збитого Боїнгу вона взагалі «полетіла у стратосферу».

При теперішній середньозваженій вартості капіталу абсолютна більшість компаній в РФ збанкрутує.

Після збитого Боїнгу до цього додалися кілька раундів санкцій. Вже в липні минуло року, після збитого Боїнгу, стало зрозуміло, що незалежно від того, які компанії підпадуть під санкції, вся російська економіка в певному сенсі стає «токсичною» з точки зору інвестопридатності для будь-якого капіталу. За минулий рік із РФ було виведено сто п’ятдесят п’ять з половиною мільярдів доларів США.

Чому про це можна говорити? Чому токсичність не залежить від «периметру дій» конкретних санкцій, а сягає цілої економіки? Все досить зрозуміло. В країнах Заходу нема таких структур, як «Сбєрбанк РФ», ВТБ, якими мажоритарно володіє держава, а є «СІТІ-групп», «ДжіПі-Морган», «Банк оф Америка Мериленч», «Голдман Сакс». «Морган Стенлі», «Дойче банк», Кредіт Суіз» – це головні міжнародні фінансові організації, якими не володіють держави. Вони всі належать приватним акціонерам. Від імені акціонерів діють ради директорів. Рада директорів має діяти в інтересах всіх акціонерів. Й рада директорів каже, що вони не бажають мати справи в РФ. ЧОМУ?

Тому, що безмежно ризиковано! Тому, що ніхто не знає, де будуть танки РФ завтра? Вчора вони опинилися в Криму, сьогодні на Донбасі… А завтра вони можуть опинитися у Нарві, або у російськомовних областях Казахстану… .

Тоді оборудки, які зараз ухвалюються нібито за межами санкцій, завтра можуть опинитися під санкціями. Тому вони не бажають ризикувати.

Крім того, у цих банків вже є великі проблеми з урядом США. За останні два роки вони заплатили дванадцять мільярдів доларів США уряду США за порушення, прямі або опосередковані, санкцій проти Судану, Північної Кореї та Ірану. Тобто якщо якась оборудка може дати прибуток кілька десятків мільйонів доларів США, а штраф може сягнути мільярда доларів, то така оборудка безумовно не припустима. Тому у ради директорів є орган, так звані «комплаєнс офіцери», саме вони дозволяють, або забороняють певні оборудки з певними компаніями певних країн. Це такі собі ризик-менеджери. Будь-які оборудки з РФ були тотальним чином заборонені починаючи з липня 2014 року. Тобто РФ сама відрізала себе від глобальних ринків капіталу.

Відрізування себе від глобального ринку капіталу й є відправленням середньозваженої вартості капіталу російських компаній «у стратосферу».

Це було зроблено в той момент, коли компанії РФ мають найбільший в історії сукупний валютний борг – шістсот мільярдів доларів США. Такої заборгованості у російського корпоративного сектору не було ніколи в історії.

Це було зроблено в той час, коли РФ стала чемпіоном усіх часів та народів стосовно залежності від імпорту. Нема іншої країни у світі, яка була б так само залежна від імпорту, як РФ. Капіталізм в РФ було знищено, тому ніхто там не спроможній виробляти товари та послуги, спроможні  конкурувати на глобальному ринку. Тобто про жодне імпортозаміщення годі й говорити.

Зараз РФ залежить від імпорту так, як ніколи від нього залежною не була - ані в дорадянські, ані в радянські часи, ані в пострадянські часи.

В цій ситуації ще й рубль знецінюється вдвічі з тими наслідками, які ще до кінця не виявилися.

По-перше, протягом року збанкрутували більшість імпортерів.  Це очевидно, бо першою жертвою стали споживачі, чия купівельна спроможність зменшилася вдвічі. До речі, одним із чинників тимчасового зміцнення рубля став повний колапс імпорту. Банкрутство імпортерів потягне за собою протягом кількох кварталів збитки й навіть банкрутство транспортних компаній, логістичних компаній, торгівельних мереж тощо.

Але експортерам знецінення рубля також не дуже вигідно. Хоча здавалося б, що оскільки у них виручка у валюті, а витрати у рублях, то вони виграють від знецінення рубля. Але це не зовсім так.

Наприклад, такі компанії як «Роснефть», мають величезні витрати у валюті, оскільки використовують закордонні нафто сервісні компанії для видобутку тої самої нафти. А для «Роснефти» ще є такий чинник як санкції. Тобто для неї прямо закритий ринок капіталу, крім того деякі речі вона взагалі не зможе купити ні за які гроші.

Можливий сценарій подальших подій. Велика кількість банкрутств потягне за собою величезну втрату робочих місць. Таким чином велика кількість домогосподарств матиме фінансові проблеми. Якщо при цьому домогосподарства мають кредити, то природнім чином виникнуть дефолти цих домогосподарств стосовно їхніх кредитів: іпотечних, автомобільних та споживчих. Це стане одним великим системним ударом по банківській системі з боку населення. З іншого боку, також системним ударом по банківській системі стане масове банкрутство компаній, які не зможуть обслуговувати та повертати свої борги банкам.

Наприклад, умовний  «сбербанк» дав кредити половині економіки РФ. Й ця половина економіки РФ стане робити величезну кількість дефолтів стосовно кредитів умовного «сбербанку».

Банк є банкрутом, коли ринкова вартість активів стає меншою, ніж ринкова вартість пасивів. Вже сьогодні ринкова вартість активів банків РФ значно менша, ніж ринкова вартість пасивів. Але поки що ретельно маскується, в тому числі з дозволу регулятора – центрального банку РФ, який, починаючи з жовтня 2014 року, дозволив банкам РФ не оцінювати на ринку величезну кількість своїх фінансових активів. Тим самим маскується те, що активи вже менші, ніж пасиви за своєю вартістю.

Але це єдиний розрив між пасивами та активами. Є ще розрив за ліквідністю і за дюрацією. Наприклад, хтось поклав в банк мільйон рублів на рік. Гроші - це ліквідний товар. Банк на ці гроші купив облігації умовної компанії «Х». А ця умовна компанія «Х» стає банкрутом. Тут для банку настає розрив як за ліквідністю, так і за дюрацією тому, що через рік банк не зможе отримати гроші, які вклав в облігацію. Тому той хтось, хто вклав в банк гроші, стає в чергу кредиторів й невідомо скільки й коли він отримає грошей, якщо взагалі отримає.

Тому банківська система РФ є фактичним банкрутом вже сьогодні. Але це банкрутство відкладено у часі до того моменту, коли для великої кількості вкладників банку, як населення так й корпоративних, стане очевидним це банкрутство й вони звернуться у банк за своїми грошима. Тоді у банках настане реальний касовий розрив. Безладдя в реальному секторі економіки РФ настане не на наступний день, а в той самий день, коли в банках РФ настане касовий розрив.

Ніхто не знає, що буває коли настає безладдя в економіці такого розміру, як економіка РФ. Ще три роки тому це була восьма економіка світу, а золотовалютні резерви (ЗВР) РФ були третіми у світ після ЗВР Японії та Китаю. Зараз ЗВР розтрачено на безглузду підтримку рубля.

Російська економіка невідмінно вдариться об залізобетонну стіну. Зауважимо, що для багатьох залізобетонна стіна вже є реальністю. Хоча засоби масової інформації РФ це не обговорюють. Наприклад, в реальності на гасіння масових пожеж у ста кілометрах від Красноярська виходили різні групи людей. Одна група виходила із іконами та хоругвами, а інша із граблями та лопатами. При цьому виявляється, що в пожежних магістралях води нема, бо через пожежну небезпеку вимикають електрику.

Залізобетонна стіна в РФ вже настала для багатьох домогосподарств, а чекає на всіх, окрім приблизно ста сімей.

Справа в тому, що економіка РФ рухалася шляхом інтегрування в міжнародну фінансову систему, систему міжнародної торгівлі, загалом у міжнародну економічну систему. В самій РФ капіталізм знищувався, а вище згадана інтеграція тривала до 1 березня 2014 року.

Таким чином економіка, яка ще три роки за обсягом була третьою у світі, раптом зупинила свою інтеграцію в системи міжнародних фінансів, міжнародної торгівлі, взагалі в світову економічну систему й взяла курс на автаркію.

Очевидно, що ніхто ніколи у світі таких експериментів не проводив з економіками такого обсягу з таким рівнем інтеграції у міжнародну фінансову, торгову, загалом економічну систему. Не має жодних даних про те, що насправді може статися з такою економікою після такого розвороту й руху у зворотному напрямку.

Але це точно не рух у напрямку економіку типу економіки Корейської народно-демократичної республіки. Тому що в економіці РФ настане повне безладдя задовго до того, як її можна перетворити на економіку КНДР, оскільки економіка не така, як в КНДР, а така, яка мала би бути за капіталізму, але пригнічувана як знищенням капіталізму, так і розворотом на автаркію з 1 березня 2014 року.

Головне, чого нема зараз в РФ, – це захисту приватної власності. Ніхто не може бути застрахований від того, що у нього завтра не заберуть те, що він вважає нібито своїм. Це як в СРСР сталінських часів тридцятих – початку п’ятдесятих років, коли ніхто не знав, йдучи вранці на роботу, чи повернеться він додому вечором.

Санкції проти РФ чинні, й поки Крим вважається РФ своєю територією, ніхто ніколи санкцій не скасує. РФ на сьогодні  вперше за сімдесят років не має міжнародно-визнаних кордонів. Ніхто ніколи у світі не визнає приєднання Криму до РФ.

Залізобетонна стіна при такому напрямку подій невідворотна.