- Відвідувань: 2
- Переглядів: 2
Чим відрізняються блогери від фейсбукерів
Категорія:
Світ:
Спецтема:
160111-bloger-1.jpg
В Україні склалася унікальна ситуація, коли активні користувачі Фейсбуку, які мають тисячі, а то й десятки тисяч фоловерів, називають себе “блогерами”. Унікальність ситуації в тому, що активні дописувачі фейсбуку помиляються з термінологією – адже “фейсбукери” і “блогери” – це зовсім різні поняття.
Блогер – це людина, яка веде свого блога – тобто власну веб-сторінку, що має власну URL-адресу, чи підсторінку на якомусь сайті також зі своєю прикріпленою адресою.
Блогера та його дописи можна знайти за ключовими словами в поширених пошукових системах, таких як Google, DuckDuckGo, Yahoo, Bing тощо.
Блогер може архівувати свої дописи, а за допомогою Веб-архіву WayBackMachine зберігати їх в Мережі вічно. Блогер може тегувати дописи (сортувати за ключовими словами). Блогер може ділити дописи на категорії, щоб полегшити до них доступ користувачам…
Врешті, якщо почитати словники англійської мови, то слово блог означає “вебсайт, що складається з дописів одного автора (як блог, що Ви читаєте), чи групи авторів (як згадана система LiveJournal), що містить досвід автора, його спостереження, судження і т.ін., а також часто оприлюднює фото та посилання на інші вебсайти“.
Блогер сам собі господар. Це вимагає від нього вміння не лише писати, але й поширювати контент. На відміну від фейсбукерів ніхто не може витерти його допис чи заблокувати (для українців це особливо знайома ситуація).
Фейсбукер – це людина, яка активно користується соціальною мережею Фейсбук. Кожному користувачеві соцмережі також дають свою веб-адресу. Як, наприклад, мені – https://www.facebook.com/oleksandr.piddubnyy.
Однак, конкретні дописи фейсбукерів неможливо знайти в пошуковиках (можна знайти лише профіль). Тому те, що писалося якийсь час тому, – для загалу втрачено і забуто. Власне, кожен, хто має профіль в Фейсбуці може спробувати знайти якийсь свій старий публічний допис, ввівши уривок цього допису в пошуковику. Мені так нічого не вдалося знайти.
Якщо звернутися до сучасних словників англійської мови, то MacMillan називає фейсбукерами тих, хто регулярно використовує соціальну мережу Фейсбук. Urban Dictionary фейсбукерами називає студентів, які витрачають багато часу у Фейсбуці, або ще так визначає людей, які витрачають на Фейсбук більше ніж півгодини щодня.
Профіль фейсбукера насправді йому не належить – це власність однойменної компанії. Тому не варто дивуватися, що компанія пильно наглядає за своїми користувачами та їхніми дописами.
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
Тлумачення прийнято! ))
Отже, повертаюся на Народний Оглядач вести блог, щоб рекламувати у Фейсбуці. )))
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Коментарі
Дописувачі Народного Оглядача є блоґерами. Так що нормуль.
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Я би сказав, що основний критерій, який повинен дозволяти називати себе блогером - це корисність публікацій для інших людей протягом довгого часу. І незалежно, де такий блог розташований, чи на власному доменному імені, чи на піддомені чи просто в папці домену (як у випадку з НО).
Якщо блог відповідає цьому критерію, то він має постійний приплив нових читачів з пошукових систем.
Досі шукаю блог-платформу, на якій хочу врешті відкрити свій об'єднаний блог. На даний момент дописую в 5 місцях (в тім на НО). Якісь поради?
Миролюбність і озброєність!
Найперспективніше писати блоги на НО. Якщо інші платформи - це Web 2.0, то у нас Web 3.0, ознаками якого є:
Це лише початок, у 2016 році буде багато важливих новацій.
Народний Оглядач є творчою лабораторією, школою самоосвіти і самовдосконалення, а також групою взаємодопомоги.
Наш сайт добре проіндексований у пошуковиках, важливі публікації поширюються у соціальних мережах.
Кращі публікації анонсуються у щоденній Ранковій пошті з кількома тисячами зацікавлених адресатів.
Для бажаючих видається паперова версія НО з найважливішими статтями.
У нас є власна телестудія, яка виробляє відеопродукт і поширює його в Інтернеті.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Блог для мене особисто - річ не надто принципова. років 6-8 тому я вів на медіа-ресурсі "ІншийБік" (тоді він входив до ТОР-20 електронних мас-медіа України) одразу два блоги - суспільно-політичний та мистецький. Але десь за 1-1,5 роки після приходу до влади Януковича на тамтешнього власника натиснули, він перепродав "ІншийБік"... а новий власник тупо "поклав" ресурс.
Мав блог на "Українському клубі", але там запровадили членські внески, мінімальна сума яких дорівнювала $100 на рік. Це мені не по кишені...
Досі маю блог на "Новому ПІКу" (електроному) - та в період початку рашистської агресії їх "поклали" кількома потужними DDoS-атаками (ото як "НО" нещодавно). Ресурс вилікувався... але якось криво. Принаймні щоразу, як я звертаюсь до ресурсу, мій антивірус верещить, немовби різана свиня. Власник "Нового ПІКа" запевняє, що у них все гаразд. Але щоб повісити у тамтешньому блозі статтю, мені доводиться вимикати антивірус. Щоб почитати на неї каменти або відповісти на них - знов те саме... Якось воно небезпечно.
Запросили мене вести блог на сайті журналу "РоботодавецЬ", де я 10 років відпрацював головним редактором. Але тут суто особиста неприязнь. Після того, як у жовтні 2013 року після першої операції мені дали І групу інвалідності, власник часопису скомандував директорові ліквідувати у штатному розписі посаду головного редактора - бо інакше здихатися лежачого інваліда у законний спосіб не могли. Через це у грудні 2013 року я опинився без роботи... Отже, мати справу з цим виданням тепер не надто охота. Навіть на рівні блогу.
Можна було би вести блог на "Главкомі", але там можуть бути лише 100-відсотково політичні матеріали, тоді як мене цікавлять інші теми.
І з "НО" не все гаразд: тут також своя тематична специфіка! Окрім того, частина моїх "фейсбучних френдів" швиденько мене розфрендила, дізнавшись, що я маю блог на "НО".
Отже, як-то кажуть, куди не кинь - всюди клин.
З іншого боку, вести "відкритий веб-щоденник" (це інше визначення блогу) для мене не так щоб дуже важливо... Я краще напишу нове оповідання, повість чи роман, ніж енну кількість записів у блог зроблю!
Натомість соціальні мережі важливі саме з точки зору спілкування з читачами, критиками й видавцями! І я шкодую, що зареєструвавшись на ФБ десь році у 2009, я почав активно експлуатувати цю мережу лише в 2011 році.
Так, там є колосальний недолік: інформація з "хроніки" швидко сповзає в архів... Але є вихід, як запобігти її "провалам". По-перше, можна робити фотоальбоми - там інфа не загубиться, а для її візуалізації все одно використовуються картинки... Отже, фотоальбом - це вихід. Другий вихід - це тематичні сторінки, де в свою чергу можна робити фотоальбоми. Тому ФБ для мене, як і для інших українських письменників - це найбільш підходящий майданчик, де зручно спілкуватися з читачами та іншими зацікавленими особами.
А говорити замість мене будуть і надалі переважно не мої блоги, а мої книги. Отак!..
Френди не пояснили, що їх так злякало в НО? Мабуть, екологія + вегетаріанство + українська мова. Це ж нонкомформізм. Вибухова суміш.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Та вегетаріанство ще куди не йшло, але тут ще й праноїдство згадують час від часу. ;)))
<b>За добро заплатимо добром,</b>
<b>а за зло — по-справедливості.</b>
Колишні френди пояснили, що на "НО" пропагуються ідеї расової чистоти, всіляко підноситься біла раса з паралельним приниженням чорної, червоної та жовтої рас.
Цікаво, чому Тебе розфрендили, коли взнали, що маєш блог на НО?
Миролюбність і озброєність!
Вирішили, буцімто я - расист і загалом таємний член Ку-Клукс-Клану.
Напевне, то давнішнє фото з тих часів, коли Ви ще були ходячий. Отой, третій з факелом, то Ви. Вас хода видає. ;)))
<b>За добро заплатимо добром,</b>
<b>а за зло — по-справедливості.</b>
Ну все тепер ти викрив конфедиційну інформацію про нього =))
А це означає що тебе брати в розвідку зась XDD
Ну чому ж, Альберте!
Це означає, що він гарний кандидат для контррозвідки! ;-) Так би мовити, "СБ НО" ))))
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Варто буде взяти це на замітку))
Цілком очевидно, що блогер і фейсбукер є різними речами самі в собі. Я і сам давно задумувався над цим питанням: тепер все зрозуміло. Отже, коли ми занурюємося в цей віртуальний світ - треба розуміти, чим далі від індустріального суспільства ми рухаємося, то в особистісному вимірі треба шукати спілкування з більш розвиненими автономними групами суспільства. А на загал, думка Миро про те, що НО є творчою лабораторію є правильною. Оскільки вона грунтується на нерозривності людського тіла зануреного в матеріальний світ, душі,що прагне ладу в емоційно - інтелектуальній сфері, і Духу - безсмертного, що підпорядкований зовсім іншим Законам Буття. Тобто мова йде про гармонійне поєднання цінностей. Отож творімо!
Тлумачення прийнято! ))
Отже, повертаюся на Народний Оглядач вести блог, щоб рекламувати у Фейсбуці. )))
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
А що таке "Беобахтер"?
Дякую.
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
Це Оглядач. Німецькою мовою. Колись була така ґазета Фьо́лькішер Бео́бахтер. У 1921 році її придбав Гітлер, з тих пір вона стала його улюбленою.
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Просто звертаю увагу відвідувачів НО ;)
РаДіймо! У Вас є шанс стати Блогером! )))
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)