Успіх приходить там, де його чекають і для цього працюють

Литва – дивовижна країна. Невелика, практично з рівним ландшафтом. Коли випав сніг, довго шукали гірку, де покататися. Класичний литовський пейзаж: серед великого обробленого поля з чистими узбіччями – завжди зростає самотнє дерево. Це гарно.

Здавалося б за кілька років, що ми тут працюємо, можна звикнути і не нічому не дивуватися...  Але здивувала Литва і литовці знову – красиво і несподівано.

Невелике містечко Юрбаркас ми багато разів проїжджали по дорозі додому – через Польщу – і на Україну. Запам'яталось тоді тільки тим, що перетинаємо річку Неман (литовською – Нямунас). Приїхали в холодний, вітряний, дощовий лютневий день познайомитися з мером, поговорити про місто, про край. І ось, коли ми з «проїжджаючих» перетворилися на «приїжджаючих», Литва знову здивувала...

Виявляється, тут, вздовж ріки Неман, розташовані старовинні замки, які відкриті для туристів, дізналися, що в невеликої Литві є своя Маленька Литва – окремий регіон зі своєю культурою і старовинною архітектурою. Все це можна об'їхати за кілька днів на велосипеді по доріжках, прокладених вздовж річки. Є парки, скульптури, музеї, човни. Для житла – кемпінги, садиби, готель. Вже хочеться приїхати з синами на велосипедах...

У всьому проглядається класичний литовський стиль – чисто, красиво, продумано і доглянуто. Мер міста Юрбаркас Cкірмантас Москевічюс переживає, що зроблено для краю ще мало...

– Пане мер, в Литві Ви, напевно, єдиний мер, якого вибрав народ без приналежності до якої-небудь партії, це що, такий високий рівень громадянського суспільства в вашому краї?

– У 2015 році вперше в Литві прямим голосуванням у самоврядуванні, на виборах мерів люди вибрали по-новому. Їм було байдуже, до якої партії належить кандидат. Як і в Юрбаркасі, так і по всій Литві, більше дивилися на людину. Як він працював до цього, яка у нього сім'я, які погляди, яким він був в суспільному житті. Якраз в цих аспектах партійність не так важлива. Я більше дивуюся: чому я тільки один на всю Литву позапартійний мер.

– А що Ви зробили такого, що не дивлячись на те, що очолювали податкову службу, Вас оцінили і вибрали мером?

– Ця попередня робота була не так важлива, тому що люди вибирали не за те, як я працював там, вони по-перше хотіли, щоб була нова людина. Я тут народився і живу, люди знають мою родину і мене, знають мої погляди. І колишня моя робота грала тільки ту роль, що я чесно і професійно виконував закони, а, головне, я завжди слухав людей і був для них відкритий.
Я говорив людям, що всі свої дії ми будемо висвітлювати в інтернеті, в газетах і робити спільно, радячись. А, головне, ми будемо боротися з корупцією, щоб все робилося по закону. Люди часто думають, що все робиться для кого-то, але не для них.

Я йшов на цю роботу, так як я тут народився і щоб мені не соромно було тут і померти, щоб добрі справи говорили більше, ніж слова. Я буду радий, якщо мої діти і внуки після навчання повернуться сюди, будуть жити і працювати тут. Хочу, щоб всім людям, які тут живуть, було зручно і комфортно жити.

Моя головна мета – всім має зручно працювати і радісно жити. І для цього є все: навіть природа і екологія. А ми створюємо умови, які роблять життя зручним. Це, на перший погляд, прості проблеми, але вони дуже важливі для людини.
Я роблю все, щоб в процес прийняття рішень свій внесок робила громадськість. Вони повинні знати, для чого це робиться і брати участь словом, а потім і справою в цьому процесі – ось що веде до успіху. Влада для суспільства, і у нас є цей союз і співпраця.

– Наскільки інформаційно у вас йде процес прийняття рішень при досить широких повноваженнях на місцях, і що дала вам успішно проведена децентралізація?

– У нас є основний закон про самоврядування, який ми виконуємо. Останніми законами дали право меру звільняти і приймати на роботу керівників державних бюджетних установ і підприємств. Але і це робимо прозоро: у нас 25 чоловік депутатів, і ми всі разом приймаємо важливі рішення. Я особисто багато консультуюся з депутатами.
Ви знаєте, все це нагадує оркестр: може бути талановитий диригент, але якщо оркестр не чує його, то і музика не ладиться. Або навіть так скажу: якщо хтось не вміє грати або не хоче, то і диригент один нічого не зробить.

– А Вам особисто музика допомагає в роботі? Я знаю, Ви і зараз граєте на скрипці, виступаєте на концертах перед жителями краю, зараз є час на музику?

– На роботі прямо не допомагає, але в спілкуванні з людьми допомагає. Я спілкуюся зі сцени, де ми з оркестром народної музики виступаємо перед багатьма людьми. І де не міг знайти шлях до серця словом – музика допомагає. У свята я завжди граю в національних костюмах, ми тоді стаємо ближче.

– Зараз за допомогою народної дипломатії, спільних проектів з'явилося багато зв'язків Литва-Україна, які дають помітні плоди: економічні, культурні та просто дружні. Це робить нас разом сильніше. Як ви в цьому напрямку працюєте?

– Самоврядування наше поки не має прямих зв'язків з Україною. Є тільки в цілому: Таурагский регіон дружить з Тернополем. Підписано договір, були зустрічі. Навіть хтось з нашого самоврядування був в Україні, правда давно. Я думаю, ми зараз з депутатами нашої Ради будемо шукати такі контакти для користі Литви і України.

– А які найперспективніші напрямки ви розвиваєте в першу чергу?

– Найголовніше, щоб люди могли працювати і заробляти в нашому регіоні. Нам дуже важливі інвестори, у нас є земля, де можна будувати підприємства, є будівлі, в яких можна вже працювати. І будь-які зв'язки з інвесторами для нас важливі. Нам були б цікаві українські підприємці, які могли б тут з нами щось робити для подальшого експорту в Європу. Я кажу, наприклад, про створення литовсько-українських підприємств на тих традиційних народних промислах, що у нас є. Ми маємо багато дерева, є досвід обробки металу і виробів з нього. Головне – творчий підхід і молоді талановиті люди.

– А як у вас самоврядування допомагає соціальним житлом, і як йде будівництво в таких прекрасних місцях житла для тих, хто живе в місті?

– Ми допомагаємо малозабезпеченим і тим, хто працює в сфері освіти, медицини соціальним житлом. Раніше ми будували, а зараз вирішили купувати готове житло. У цьому році у нас буде куплено 7 квартир. Ще ми вкладаємо кошти в реконструкцію, утеплення, благоустрій.
У нас помітна тенденція будувати житло на природі. Ми недалеко від Каунаса, на березі Неману, і, звичайно ж, будують багато. Якщо в наших місцях на березі Неману побудувати 10-20 будинків і продати, то ціна була б вигідна інвестору. Але всі думають, що це інвестиція на довгий час. Ми готові все показати і створити умови для нормальної роботи.

– Ваш край цікавий для туризму, що робить самоврядування в цьому напрямку?

– Всі знають, що треба розвивати туризм, а як це придумати і організувати – мало хто знає. У нас є багато цікавого і прекрасного. У нас є прекрасні замки. Ми будуємо велосипедні доріжки уздовж Неману. В одному із замків є 4-зірковий готель. У нашому краї багато красивих місць, і це потрібно відкривати не тільки для литовців, а й для людей зі Східної Європи.
Наш край цікавий для подорожей: взяти замок у Раудонісі, там зараз школа, і тільки туристи можуть забратися на вежу і милуватися красою природи. У нас знаходиться одне з найстаріших селищ Литви – Велюона. Тут є палац, який належить одній дамі з Канади, але поки вона призначила високу суму для нашого самоврядування, і цей об'єкт ще не повністю зручний для туристів. У Смолінінкай, в регіоні Маленькій Литви, зовсім інша архітектура, є музей старої техніки і старовинна станція для замірів води у Немані. Всі наші містечка розташовані вздовж річки Неман. І ми проклали більше 35 кілометрів велосипедних доріжок по всьому маршруту.

У самому Юрбаркасі є прекрасний парк, де стоїть князь Вітавтас, цей пам'ятник не зруйнували навіть в радянські часи.
Резерви для туризму і співпраці у нас великі – головне, все це нам належить донести до людей, а ще пам'ятати, що успіх приходить там, де його чекають і для цього працюють... У всьому живемо таким принципом...

І наостанок неможливо втриматися, щоб не поділитися роликом про велосипедний маршрут вздовж Неману.
 

Анна і Петро Олар