В День Святого Валентина (14 лютого) кожен добропорядний американець вітає головну жінку в його житті (дружину, кохану, подругу), запрошуючи її на вечерю (або готуючи вечерю для неї), а також дарує листівку, шоколад (часто у формі серця) і квіти (зазвичай червоні троянди на знак щирого кохання). Також на День матері (друга неділя травня) американці вшановують своїх матерів – теж запрошують на обід чи вечерю – або, ще краще, пригощають власноруч приготованими стравами. Але, враховуючи, що багато чоловіків не вміють готувати, День Святого Валентина та День матері стають тими двома днями у році, коли практично неможливо знайти вільний столик у пристойному ресторані.
Усі свята звідкись починаються. День матері є порівняно недавнім винаходом американки Енн Джарвіс, яка запропонувала свято на честь матерів після смерті власної матері, громадської активістки, у 1905 році. Джарвіс – у якої не було власних дітей – вперше запропоновала свято у 1912 році, а до 1914 року президент США Вудро Вільсон перетворив його у національне святкування. Вже до 1920-х років День матері відзначався по всій країні.
День Святого Валентина має більш давню історію і сягає корінням до язичницьких свят у стародавніх Греції й Римі на честь богині Гери (Юнони), родючості та її шлюбу з Зевсом (Юпітером). Зі смертю християнського мученика Валентина Римського (вбитий у 269 році н.е. і похований 14 лютого) свято перетворилося на християнське святкування. Але в народній уяві День Святого Валентина став асоціюватися з романтичним коханням і любовними листами лише після того, як англійський поет Джеффрі Чосер, натхнений італійським Відродженням, написав вірш «Пташиний парламент» (1382). Свято, однак, стало нагадувати щось схоже на теперішні святкування лише у 1847 році, коли інша американська жінка – Естер Гауленд – почала робити листівки до Дня Святого Валентина для магазина свого батька в Вустері, штат Массачусетс. Решта, як то кажуть, вже історія.
А розуміти історію важливо: я майже завжди бачу здивовану реакцію, коли кажу, що саме завдяки американським жінкам в Україні святкують Міжнародний Жіночий День. На відміну від Джарвіс і Гауленд, чиї імена відомі, міжнародний день жінок почався із низки страйків, які проводили 8 березня, чи близько цієї дати, в Нью-Йорку ще в 1857 році невідомі жінки, протестуючи проти низької заробітної плати і поганих умов праці. До 1908 року щорічні демонстрації стали настільки масштабними, що це спонукало Соціалістичну партію Америки оголосити 28 лютого 1909 першим Міжнародним днем жінок.
Свято швидко поширилося в Європі, коли Соціалістичний Інтернаціонал (всесвітня спілка соціалістичних та соціал-демократичних партій та організацій) ухвалив свято (без фіксованої дати) в Копенгагені в 1910 році. Наступного року більш одного мільйона чоловіків і жінок по всій Європі взяли участь у мітінгах з нагоди Міжнародного дня жінок. У 1913 і 1914 роках, мільйони жінок по всій Європі, Російській імперії і Північній Америці вийшли 8 березня з протестами проти насування Першої світової війни.
У 1917 році жінки в Петрограді та інших містах Російської імперії вийшли на демонстрації в неділю, 8 березня (за старим стилем), закликаючи до «хліба і миру». За тиждень цар Микола зрікся престолу, а Тимчасовий уряд незабаром надав жінкам право голосу.
Далі – то вже радянська історія: Олександра Коллонтай переконала Леніна зробити Міжнародний жіночий день офіційним радянським святом. У 1965 році Президія Верховної Ради оголосила Міжнародний день жінок (який зараз міцно утвердився 8 березня за новим стилем) офіційним вихідним. І таким він залишається й сьогодні – принаймні в Україні, Росії та низці інших країн колишнього Радянського Союзу.
На початку 1930-х років Міжнародний день жінок вже не був насправді міжнародним. США – де він був започаткований – стали однією з перших країн, які від нього відмовитися, тому що День матері та День Святого Валентина набирали обертів. Більшість країн Західної Європи наслідували цей приклад.
Хоча свято є офіційно визнаним Організацією Об’єднаних Націй, лише близько десятка країн за межами Східної Європи визнають цей день офіційним вихідним. До них відносяться Алжир, Бразилія, Буркіна-Фасо, Камерун, Китай, Куба, Італія, Ізраїль, Лаос, Монголія, В’єтнам і Замбія.
Але навіть у США ми не зовсім забули про цю дату. У 1981 році Конгрес США призначив тиждень навколо 8 березня Тижнем історії жінок. У 1987 році Конгрес США розширив подію, оголосивши увесь березень Місячником жіночої історії. Протягом місяця державні установи, школи, бібліотеки та інші організації зосереджують свої суспільні програми на жінок і їхні численні досягнення.
В Україні День жінок нагадує поєднання Дня Святого Валентина та Дня матері, оскільки необхідність вшановувати «видатні заслуги жінок в комуністичному будівництві», ухвалену колись Верховною Радою, вже забули.
Чудова повчальна стаття.
Саме так пані Олено..В цей день "богообране" плем'я вирізало всю аристократію арійського світогляду,що правила Персією..і цей день вони святкують як Пурім,а гоям намалювали день жінки 8 березня,який запам'ятався як день захисту прав повій і усяких там Клар...(наглядний приклад хуцпи)..
Вірю в те, що розумію.
Коментарі
Тут є ще одна цікава зв'язка, не всім помітна... Між 23 лютого (Днем Радянської армії) та 8 березня (Міжнародним жіночим днем) у звичайному (невисокосному) році - рівно 13 днів. А це - різниця між григоріанським та юліанським календарями...
Отже, так само як Різдво Христове за григоріанським календарем настає 25 грудня, а за юліанським - 7 січня, так само один і той самий святковий день за григоріанським календарем (за "новим стилем") обертається Днем Радянської армії, а за юліанським (за "старим стилем") - Міжнародним жіночим днем.
Один і той самий святковий день за двома "стилями" є то чоловічим, то жіночим в радянській традиції!!!
Отак )))
А ще кажуть, в цей день святкували Пурім. Отже, що за старим, що за новим стилем. але будеш святкувати Пурім. Як Ви думаєте, Клара з Розою це знали?
Саме так пані Олено..В цей день "богообране" плем'я вирізало всю аристократію арійського світогляду,що правила Персією..і цей день вони святкують як Пурім,а гоям намалювали день жінки 8 березня,який запам'ятався як день захисту прав повій і усяких там Клар...(наглядний приклад хуцпи)..
Вірю в те, що розумію.
а ще на ці дати припадає Ніч Шиви. )
цього року була з 7 на 8 березня. різні традиції святкують від однієї доби і аж до місяця.
ДуББлог https://t.me/+vcjh0iZEug00YjFi
Пурім "кочує" в межах кінця лютого - кінця березня. Наприклад, цього року Пурім припадає аж на 24 березня.
Але маєте рацію: того року, коли встановлювався Міжнародний жіночий день, свято Пурім припало саме на 8 березня. Клара Цеткін та Роза Люксембург не просто знали про це, а навмисно приурочили МЖД до Пуріма! Адже однією з головних дієвих осіб цього свята є жінка Естер. І що книга єврейського ТаНаХа, що біблійна книга Старого Заповіту має ідентичну назву - книга Естер. В розумінні Клари Цеткін і Рози Люксембург, Естер являла собою прекрасний зразок для наслідування всіма емансипованими жінками, які не чекають милості від чоловіків, а беруть долю свою і свого народу в свої руки.
8 березня 1910-го (коли Клара на соціалістичній жіночій конференції запропонувала заснувати міжнародний жіночий день) збіглося з Пурімом. Клара була “національно-свідомою” жінкою і вирішила, щоб Пурім мають святкувати всі жінки планети! https://www.ar25.org/node/21663
Я про це написав матеріал для журналу "ПіК" десь у першій половині 2000-х ))) Ви все вірно розумієте, окрім одного: мети "Пурім мають святкувати всі жінки планети" бути не могло в принципі, оскільки:
Отже, мотив був інший: вихолостити Пурім, вилущити з нього образ жінки-героїні та в цьому "очищеному" вигляді зробити ідеалом для всіх суфражисток (а згодом і феміністок) планети! Оскільки комуністи загравали з народами християнських країн, то найбільш підходящими фігурами для наслідування були біблійні образи. Естер підходила на цю роль ідеально, оскільки книга Естер є і в ТаНаХу, і в католицькій Біблії, і в православній.
В принципі, в ТаНаХу є ще одна єврейська жінка-героїня - Юдіт...
Але недолік її образу очевидний: книга Юдіт є лише в католицькому Біблійному каноні, але не в православному - отже, це звужує фокус-аудиторію свята, яке хотіли запровадити Клара Цеткін і Роза Люксембург. Тому й обрали Естер.
Есть ещё одна версия происхождения праздника "8 Марта - День междунарподной солидарности трудящихся женщин", пожалуй, самая скандальная и неприятная для всех представительниц прекрасного пола, с трепетом ожидающих Международного женского дня.
В 1857 году в Нью-Йорке женщины действительно протестовали, но были это не текстильщицы, а проститутки. Женщины древнейшей профессии требовали выплатить зарплату матросам, которые воспользовались их услугами, но не имели денег заплатить.
В 1894 году, 8 марта, в Париже проститутки снова провели демонстрацию. На этот раз они требовали признать их права наравне с теми, которые шьют одежду или пекут хлеб, и учредить специальные профсоюзы.
Это повторилось и в 1895 году в Чикаго, и в 1896 в Нью-Йорке – незадолго до памятного съезда суфражисток в 1910 году, где и было решено объявить этот день женским и международным, как это предложила Цеткин.
Кстати, и сама Клара проводила подобные акции. Все в том же 1910 году, вместе со своей подругой Розой Люксембург, она вывела на улицы немецких городов проституток с требованием прекратить бесчинства полиции.
Вот только в советской версии проституток заменили на “трудящихся женщин”.
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Почувайся вільно, спілкуючись українською, тут усі свої.
https://t.me/ETEPHET