Статистика: Крим буде або українським або безлюдним – Стратегічні студії

«Крим буде або українським або безлюдним», – цей вислів приписується Степану Хмарі ще з часів так званої «мєшковщини» початку дев’яностих років минулого сторіччя.

Як це не дивно саме влада Російської Федерації заходилася перевірити справедливість цього вислову.

На тлі бучного святкування кремлівською владою та їхніми кримськими посіпаками дворіччя «воссоєдінєнія» поза увагою кремлівських та кримських «русско-мірних» пропагандистів залишається цілком офіційна інформація стосовно збільшення смертності та кількості захворювань у Криму.

У 2014 році смертність у Криму порівняно із 2013 роком збільшилася на сім відсотків, у 2015 році порівняно із 2014 роком смертність збільшилася ще на п’ять відсотків, тобто за два роки у «російському» Криму смертність збільшилася більше ніж на дванадцять відсотків (12,35%) – це офіційна інформація російського Кримстату.

У Севастополі ситуація аналогічна.

В абсолютних цифрах за два роки у Криму (без Севастополя) померло на п’ять тисяч двісті осіб більше, а у Севастополі на сімсот осіб більше.

Порівняємо із втратами України через агресію на Донбасі. За офіційними даними Україна втратила на Донбасі загиблими десять тисяч осіб.

Тобто під владою Росії людські втрати за два роки у Криму та Севастополі на одну тисячу населення більше ніж втрати України у війні на Донбасі, якщо порівняти кількість населення у Криму разом та Севастополі із населенням Донбасу.

Зауважимо, що останні роки до 2013 року включно в Українському Криму та Українському Севастополі смертність увесь час зменшувалася.

Можна розглянути окремі чинники, яки впливають на стан здоров’я та на рівень смертності людей.

Виявилося, що ані рівень паління, ані рівень вживання алкоголю не може пояснити таке збільшення смертності серед кримчан та севастопольців. Кількість алкогольних отруєнь у Криму та Севастополі за два останні роки не збільшилася.

Кількість аварій на транспорті за цей час у Криму майже не збільшилася, а у Севастополі взагалі не збільшилася.

Проте, у Криму та Севастополі збільшилася кількість онкологічних, легеневих, шлункових захворювань на тлі стабільності кількості серцево-судинних, захворювань. Зокрема, майже на шістдесят відсотків збільшилася кількість захворювань на сухоти. Збільшилася кількість викликів швидкої допомоги.

Збільшення смертності та захворювань перш за все охоплює великі міста Криму, тобто там де найбільше було прибічників «кримской вєсни».

При цьому дитяча смертність (діти віком до 16 років включно) за два роки у Криму зменшилася на 3,8 відсотка.

Офіційна російська медицина перебуває у певному розпачі, оскільки не може пояснити, те що відбувається у Криму. Треба зауважити, що загалом офіційна медицина не бере до уваги те, що людські хвороби мають перш за все психосоматичний, або, як кажуть прихильники альтернативної медицини, інформаційний характер.

Очевидно, що причина збільшення смертності та захворювань у Криму має саме інформаційний, психосоматичний характер. Дорослі люди, попри офіційне «радіння» стосовно «возвращєнія у матушку Россію», попри цілодобовий телевізійний тиск на свідомість, на підсвідомому рівні відчувають постійний психологічний дискомфорт через невідповідність пропагандистських марень та реального життя. Діти цього дисонансу не відчувають.

Це те, що зветься «когнітивним дисонансом» – суперечливість очікувань, навіяних пропагандою, та реальності. Свідомість можна одурити пропагандою. Кримчани за даними усіх офіційних опитувань нібито продовжують твердити, що їм дуже добре під Росією, а тим часом підсвідомість робить своє й у результаті кількість захворювань та смертність швидко збільшуються.

Певна частина кримчан сподівалася, що Росія, Путін принесуть їм Царство Боже, вони не мали жодного уявлення про реалії сучасної Російської Федерації. Реальність, яку принесла влада Росії у Крим та Севастополь виявилася зовсім іншою ніж вони очікували.

Що ж принесла Росія кримчанам?

Збільшення пенсій та зарплат чиновників приблизно у двічі порівняно із тим, якими вони були в Українському Криму та Севастополі швидко з’їла інфляція. Сучасні ціни у Криму більш ніж у двічі перевищують ціни в Україні. Ті, хто зараз виходять у Криму на пенсію мають далеко не те, що отримали українські пенсіонери у Криму, яким перерахували пенсію із подвійним коефіцієнтом по курсу 3,8 рубля за одну гривню (тобто фактично по курсу 7,6 рубля за одну гривню – такий собі хабар за зраду Батьківщини). Натомість, наприклад, у Росії взагалі не має так званої наукової пенсії, таким чином зараз у Криму професору, завідувачу кафедри нараховують пенсію аж 12 тисяч рублів.

На загальному сірому тлі гарно себе почувають у матеріальному плані хіба, що військові пенсіонери, пенсіонери держслужбовці, силовики, чиновники найвищого рангу та керівники бюджетних установ. Але й вони не можуть не відчувати, що власне коїться та чим все закінчиться.

А ось більшість кримчан зіткнулася із вельми реальними проблемами. Причому це стосується навіть фундаторів «кримской вєсни», наприклад такого собі Чалого із Севастополя.

Прожекти Чалого стосовно розвитку якоїсь там приладобудівної промисловості у Севастополі нікого із чиновників та підприємців РФ не зацікавили. Йому взагалі довелося піти геть.

Натомість відразу після анексії Росія в особі голови уряду Мєдвєдєва пообіцяла кримчанам перетворити Крим фактично на величезний бордель – відкрити велику кількість міжнародних казино із усією супутньою інфраструктурою. Санкції швидко поклали цим маренням край, але сама ідея навряд чи сподобалася більшості кримчан, особливо тим, які мріяли про «Вєлікую Россію».

Розчарування торкнулося молоді, яка відчула втрату перспектив. За два роки у «російському» Криму кількість випускників кримських шкіл, які бажають поступити у вищі навчальні заклади зменшилася удвічі.

Російські реалії у Криму суттєво зачепили так звану «русскую інтєліґєнцію» Криму. Наприклад, відвідування музеїв Криму зменшилося удвічі.

У розвиток економіки Криму російська влада також швидко принесла своє бачення пріоритетів.

Вже у 2014 році порівняно із 2013 роком у Криму:

- видобуток нафти та газу збільшився на 20 відсотків;

- добича інших корисних копалин зменшилася на 30 відсотків;

- переробна промисловість зменшення на 12 відсотків;

- виробництва харчових продуктів зменшилося на 18 відсотків;

- легка промисловість зменшення на 40 відсотків;

- будівельна індустрія зменшилася на 63 відсотки;

- введення в експлуатацію житла зменшилося на 37 відсотків;

- вантажоперевезення зменшилося на 34 відсотки;

- кількість поїздок пасажирами зменшилася на 52 відсотки.

Тобто значна кількість кримчан вже у 2014 році, коли з боку України ще не було жодної блокади, цілком, або частково втратила елементарну можливість заробляти собі на життя.

У Севастополі у 2014 році порівняно із 2013 роком:

-  викиди вуглецю в атмосферу зменшення на 57 відсотків;

- викиди в атмосферу сажі зменшення на 88 відсотків;

- кількість санаторно-курортних закладів та закладів організації відпочинку зменшення майже на 20 відсотків;

- кількість ліжок у санаторно-курортних закладах та закладах організації відпочинку зменшення на 35 відсотків;

- кількість осіб, яким надано послуги санаторно-курортного лікування та відпочинку, зменшилася на 50 відсотків;

- кількість поліклінік зменшилася на 56 – оптимізація за російським зразком;

- кількість оздоровчих закладів для дітей зменшилася на 25 відсотків;

- кількість дітей, які відпочили зменшилася на 30 відсотків.

Тобто промисловість Севастополя у 2014 році фактично зупинилася на тлі різкого зменшення курортно-рекреаційної інфраструктури.

Такою є реальність, про яку не розповідають телевізійні пропагандисти на різних так званих «токшоу» та у випусках «новин», але яку повсякденно відчуває на собі абсолютна більшість кримчан, саме ця реальність й є причиною швидкого збільшення захворювань та передчасних смертей.

Мабуть Степан Ількович був таки правим…