Хто такий аристократ духу

Ніколи так не ставила питання:) Мені здається, що коли кожна людина буде вимогливою до себе, то тоді іншим не доведеться турбуватися щодо вимогливості до когось, окрім себе:) Та зараз я бачу сенс і у тому, що ти говориш. Добре, коли якийсь важливий аспект питання висвітлюється одночасно з різних боків. Дякую за це.

Такий чудовий резонанс, Іє... Велика втіха - мати спільнодумців - і спільне з ними Джерело, і Коло Радості:) Дякую щиро!

Щиро вдячна, Наталіє, за щедрі слова.

Шановний Олександре, розумію про що Ви. Але дивіться: Ви говорите усі ці розумні й доказові речі з позиції своєї сьогоднішньої свідомості. Чи впевнені Ви, що на наступному витку спіралі Ви мислитимете так само, як сьогодні? І людство завжди матиме ту саму колективну свідомість, що й нині? Думається, ні. Вважайте, що хтось говорить з Вами із того самого завтра, де Ви - уже не той, що сьогодні. І не відокремлюєте себе від інших, а розумієте, що інші - це той самий Ви, тільки відділені від Вас формою тіла. І тому благо "інших" - це те саме Ваше благо. Ви уже не відділяєте себе від інших, бо інших по великому рахунку - нема. Є лиш ОДИН, завжди лиш ОДИН-ЄДИНИЙ, одне-єдине Істинне Я на всіх... І Ви є Ним. І "інші" також... Тому нема окремого блага для себе, що важить більше, ніж благо інших. Це є лиш тоді, коли люди себе вважають тілом, особистістю, его, але не знають себе як Реальне Я, як Цілість Єдиного.
Саме це я мала на увазі, коли писала про цінності спільного блага. Це добре, що Ви виказали свою думку. Завдяки цьому можна й дивитися глибше, й підніматися вище.

Так, Ірино! І мені так бачиться, так відчувається - що в наших людей духовність, оцей шляхетний аристократизм закладений просто на рівні генотипу, і він проявляється у спеціальні історичні моменти, коли цього вимагають обставини. Наш народ у такі моменти проявляється дуже красиво, дуже високо... в ньому прокидається нація, ота глибинна суть, якої ми навіть ще у собі до кінця не знаємо. Але вона є... це як вічно Білий Божественний Вогонь нашого єства:
Та білий полихав вогонь
невтримно ярим током в тілі,
і розкрилялася душа в безмежність
на своїх вітрилах...

Пане Олександр, коли ми бажаємо комусь блага, то бажаємо його не від нижніх рівнів свідомості, не від особисті, яка - що може знати про благо, яке для неї чи для когось найліпше? Бажати блага можна тільки з точки поєднання із своїм Реальним Я, яке ЗНАЄ, бо воно і є тим ЗНАННЯМ. То коли я кажу про благо, то маю на увазі оту саму вищу точку - Реальне Я.
Так само із молитвою. Молитва, якщо ти знаєш себе як Істинне Я, є мостом поєднання своєї людської частки з отим Реальним і Найвищим, яке ми знаємо як Я-Бога. Адже наша свідомість, поки ми є на Землі, навіть якщо і здатна в моменти свого високого досвіду торкнутися, увійти, пізнати (у тому чи іншому сенсі) Вишнє, тим не менше, опускається знову на "грішну землю", хоча і не втрачає при цьому пам'яті досвіду. Вона опускається - закономірно, бо має оті божественні вібрації заякорити в матерії, і то для тіла дуже непрості досліди.
Тому, коли ми звертаємося до Вишнього, фактично - звертаємося до Себе у найвищих світах, до тих Себе, які відділені від нас міріадами світів-ступенів свідомості і настільки ВИСОКІ і недосяжні на людський погляд, що бачаться нами як хтось окремий. Насправді молитва - якщо вона не формальна, а народжена твоєю щирістю та внутрішнім вогнем, та, що йде із глибин єства - є інструментом поєднання земного "я" з "Я" Істинним - Вишнім, Божественним. Але все одно це є ЄДИНА ЦІЛІСТЬ Я. Це є той самий ОДИН. І тому, так, по великому рахунку ми молимося Собі як Богу.
Але щоб прийти до цих висновків, пройти треба немалий внутрішній шлях. І це я Вам можу про таке казати, бо Ви зрозумієте, і що хтось, можливо, хто уже мав цей досвід. А так... це ключ без права передачі. Тобто зрозуміє той, хто або сам до цього прийшов, або уже має все удобрене підґрунтя, щоб отримати цей імпульс до розуміння.
Чи я зрозуміло прояснила своє бачення питання:)?
Дякую за відгук, пане Олександр.

Вглиб дивитеся, шановний Явсе Світе. І то правда - щодо доторку до Вічного і що життя змінюється невпізнанно, коли свідомість починає вміщати в себе його космос. Дійсно, ти не можеш не ділитися з людьми тими надбаннями, що черпаєш у його безмежності, і це видається найприроднішою у світі річчю...
Дякую за глибоке проникнення в тему.

Ви праві, пане Василь. Баланс це основне, що допомагає підтримувати людині гармонію всередині свого єства. Не йдеться про те, щоб якось називатися, альтруїстом чи чимось іншим, бо слова то лиш визначення, і вони не мають великого значення. Важливо лиш те, щоб людина весь час прагнула руху пізнання себе як величі незнаних можливостей. На цьому шляху і відбувається справжнє удосконалення. Коли людина розуміє, що всередині неї - потенційний Бог і вона є Ним у найвищій своїй реалізації.

Про внутрішню нерухомість - як вірно! - вона дійсно створює наче щит із непробивної щільності навколо фізичного тіла. І якщо займатися такою практикою, то ця щільність відчувається енергетично, вона може бути як сфера із підвищеною температурою навколо тіла. А про подвиг Геракла - це несподіване прочитання, але більш відповідного сьогоднішнім знанням годі й чекати. Тепер і усі інші подвиги можна розшифровувати аналогічним ключем. У Вас точно вийде, Олександре. Мені цікаві були б Ваші розшифровки.
Так, книга ця одна з моїх настільних. Перечитувала її неодноразово за роки - і всякий раз відкривала там ще одне дно, а потім ще... Тішуся, що Ви теж її для себе відкрили. Тим паче, що Ви із своїм "спеціальним сприйняттям" можете там знайти ще й те, що, до прикладу, могло проскочити повз мою увагу. Адже загалом люди, дивлячись на одне й те саме, бачать зазвичай кожен своє...