Десять уроків від ядерної програми Північної Кореї

Очевидно це важливі питання, але вони не єдині. Важливо також зрозуміти, як Північній Кореї вдалося так успішно розвивати ядерну і ракетну програми, незважаючи на десятиліття зусиль міжнародної спільноти проти цього. Можливо, вже занадто пізно намагатися так рішучо впливати на рух Північної Кореї, але ще не пізно повчитися на досвіді.

Далі – десять уроків, які ми ігноруємо.

1. Влада, що володіє фундаментальними науковими ноу-хау і сучасним виробничим потенціалом та рішуче налаштована розробити елементарну ядерну зброю, рано чи пізно досягне успіху.

2. Допомога зі сторони може бути обмежена, але вона є. Завжди знайдуться ті, кому це вигідно – не дарма існує чорний ринок. Деякі країни можуть сприяти роботі таких ринків, незважаючи на зобов'язання цього не робити.

3. У економічних санкцій є межа. Хоча санкції можуть збільшити вартість виробництва ядерної зброї, історія показує, що влада готова дорого платити, якщо воно їй необхідно. Також є докази того, що деякі, а то й усі санкції, можуть врешті-решт зникнути, як тільки уряд прийме як даність ядерний статус країни і вирішить зосередитися на інших питаннях. Це сталося з Індією.

4. Уряди не завжди готові ставити глобальні проблеми (в цьому випадку – опір поширенню ядерної зброї) вище того, що вони вважають безпосередніми стратегічними інтересами. Китай виступає проти поширення, але не так завзято, як хоче зберегти розділений Корейський півострів або забезпечити стабільну буферну зону на своєму кордоні у вигляді Північної Кореї. Це послаблює будь-який економічний тиск, який Китай стане чинити на країну через її ядерну програму. США виступали проти розроблення Пакистаном ядерної зброї, але зволікали, оскільки їм потрібна була підтримка Пакистану в боротьбі з СРСР в Афганістані.

5. Через 75 років після першого використання і 25 років після закінчення Холодної війни, ядерна зброя все ще вважається цінною. Це засновано на міркуваннях безпеки, а не престижу.

Десятиліття тому Ізраїль врахував це перед обличчям загрози знищення єврейської держави з боку арабів. Пізніше Україна, Лівія та Ірак відмовилися від ядерних програм або добровільно, або під тиском. Згодом частина України була захоплена Росією, Ірак - США, а Лівія - США і їх європейськими партнерами. Саддам Хусейн в Іраку і Муаммар Каддафі в Лівії були повалені.

Північна Корея уникла подібної долі і зараз там залізною рукою править третє покоління Кімів.

6. Договір про нерозповсюдження – угода 1970 року народження, що є основою міжнародних зусиль із запобігання розповсюдженню ядерної зброї за межами п'яти країн (США, Росія, Китай, Великобританія і Франція), визнаних ядерними державами на обмежений, але невизначений термін – неадекватний. Це добровільна угода. Країни не зобов'язані підписувати її і можуть відмовитися від неї без штрафу, якщо передумають. Інспекції, призначені для підтвердження дотримання договору, проводяться на основі інформації, наданої урядами приймаючих країн, які, як відомо, не розкривають всього.

7. Дипломатичні зусилля на зразок недавньої заборони на всю ядерну зброю, організовані ООН, не матимуть серйозного ефекту. Такі пакти є сучасним еквівалентом пакту Бріана-Келлога 1928 року, що заборонив війну.

8. У міжнародній системі є серйозна прогалина. Існує чітка норма проти поширення ядерної зброї, але нема консенсусу або договору про те, що потрібно робити, якщо країна розвиває або купує ядерну зброю.

9. Альтернативи для боротьби з поширенням ядерної зброї не покращилися з часом. На початку 1990-х років США розглядали варіант використання військової сили для припинення північно-корейської програми в зародку, але його відкинули зі страху спровокувати нову корейську війну. Це актуально і сьогодні, хоча тепер для цього знадобитися набагато більше зусиль, та й не факт, що вони увінчаються успіхом.

10. Ну і нарешті, не кожну проблему можна вирішити. Деякими можна тільки управляти. Наприклад, ще рано вірити в те, що Іран одного разу не повернеться до своєї ядерної програми. Угода 2015 року відтермінувала цей ризик, але аж ніяк не усунула його. Залишається тільки вирішувати, що можна зробити відносно Північної Кореї. Управління такими викликами може не бути задовільним, але частіше це найкраще, на що можна сподіватися.

Переклад з англійської мій, О.К.