Очищення Доброї Новини: Чи було 40-денне голодування Ісуса в пустелі?

Оскільки Євангеліє творилося як документальний опис подій, то воно починається з речення, яке є заголовком – «Початок Доброї Новини Ісуса Хреста, Сина Божого».

Далі описується час і місце події: «П’ятнадцятого року правління кесаря Тиберія, коли Понтій Пилат був правителем Юдеї, Герод – тетрархом Галілеї...»

Після традиційного ритуалу омивання в Йордані – напередодні арійського Нового року, що святкувався на весняне рівнодення – Ісус починає збирати учнів.

Для добору учнів Ісус використав найбільш підготовлене для цього середовище – велику групу учнів Івана Хрестителя та його симпатиків. Причому саме тоді, коли вони сконцентрувалися в одному місці – біля  броду через Йордан, адже тут найзручніше було здійснювати омивання.  

Ось як це описує Євангеліє: «Наступного дня Іван знову стояв там і двоє з його учнів. Побачивши Ісуса, що надходив, пішли за Ісусом. Обернувшись і побачивши, що вони йдуть, Ісус сказав до них: Чого шукаєте? Вони сказали: Учителю, де зупинився? Він відповів їм: Ходіть і подивіться. Пішли, отже, і побачили, де зупинився, і того дня лишилися в Нього. Було ж близько десятої години. Андрій, брат Симона-Петра, був одним із двох, що, почувши Івана, пішли за Ним. Зустрів він спершу брата свого Симона і привів його до Ісуса. Наступного дня Андрій вирішив піти в Галілею. І, найшовши Пилипа, мовив до нього: Пішли зі мною. А був Пилип з Витсайди, з міста Андрія та Петра. Пилип же знайшов Натанаїла».

Як бачимо, першими учнями стали майбутні апостоли Іван і Андрій, а вони запросили своїх родичів і друзів. Вочевидь, Ісус зібрав учнів для того, щоб їх навчати. Але тут починається щось зовсім незрозуміле:

«1. Тоді дух повів Ісуса в пустинь, щоб диявол спокушав Його. 2. Він постив сорок днів і сорок ночей і нарешті зголоднів. 3. Тоді підійшов до нього спокусник і сказав: Коли ти Син Божий, вели, щоб це каміння стало хлібом. 4. Він відповів: Написано: чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих. 5. Тоді диявол бере його у святе місто, ставить на наріжник храму і каже: Коли ти Син Божий, кинься додолу, написано бо: він ангелам своїм велітиме про тебе, і вони візьмуть тебе на руки, щоб ти ногою не спіткнувсь об камінь. 7. Ісус сказав до нього: Написано також: не будеш спокушати Господа, Бога твого. 8. Знову бере його диявол на височенну гору й показує йому всі царства світу і їхню славу, 9. кажучи: Оце все дам тобі, як упадеш ниць і поклонишся мені. 10. Тоді Ісус сказав до нього: Геть, сатано! Написано бо: Господу, Богу твоєму, поклонишся і йому єдиному будеш служити. 11. Лишив тоді Його диявол. І ось ангели приступили й почали Йому служити» (Матвій 4.1–11).

Згідно з цим фрагментом, Ісусом почав керувати якийсь «дух»: він забрав Ісуса від учнів і повів його в Іудейську пустелю до диявола, щоб той поспокушав Ісуса. Для кращого спокушання Ісус голодував 40 днів, адже вважається, що голодну людину легше спокусити. Коли ж Ісус зголоднів, диявол пропонує йому перетворити камінь на хліб і поїсти. У відповідь Ісус починає з дияволом теологічну дискусію у формі «війни цитат» з іудейських писань. Тоді диявол телепортує Ісуса в Єрусалим, ставить на вершину храму і пропонує стрибнути вниз, аргументуючи цитатою з писання. Ісус звертається до цього ж писання і каже, що спокушати не можна. Диявол бачить, що писання «не працює», тому просто тупо пропонує славу і багатство. Проте Ісус остаточно добиває диявола цитатою з писання і той зникає, а на його місце приходять ангели.   

Все це оповідання є відвертою маячнею, розрахованою хіба що на маленьких дітей (старші діти не повірять). Тобто це суцільна фарисейська вставка.

– Яка мета цієї вставки?

Вона відбиває тодішні уявлення іудейських фанатиків про те, як влаштований світ. Усі багатства в їхньому уявному світі належать дияволу. Він настільки всемогутній, що може миттєво переміщувати людей у просторі або, принаймні, створювати реалістичні ілюзії. Може загіпнотизувати навіть Сина божого.

Проте найважливіше, що Ісус вступає в діалог з дияволом і спілкується з ним на рівних. Тобто метою вставки було опускання Ісуса до рівня диявола, адже змістовне спілкування можливе тільки тоді, коли його учасники перебувають на одному рівні.

– Спілкування з дияволом – це відверта вигадка. Але ж Ісус справді міг піти в пустелю на 40 днів для очищувального голодування?

По-перше, це можна було зробити раніше. Якось не логічно спочатку збирати учнів, а потім утікати від них на півтора місяця.

По-друге, треба розуміти, що Ісус уже був боголюдиною. Це засвідчив Іван Хреститель на Йордані, коли побачив над Ісусом характерний вертикальний ефірний потік. Будучи боголюдиною (хрестом, сином божим),  Ісус був фізично безсмертним, відтак мав преображену плоть, яка вже не потребувала жодного очищення.

Додамо, що на рівні боголюдини зникає потреба у фізичній їжі, тому що всі необхідні речовини беруться з повітря або синтезуються в організмі (це ще називають «живленням праною»).

– Отже, голодування в пустелі не було. А що було?

Наступний євангельський фрагмент є логічним продовженням оповідання про покликання Ісусом перших учнів:

«Тоді Ісус у силі Духа повернувся в Галілею і, покинувши Назарет, пішов і оселивсь у Капернаумі, що при морі. З того часу Ісус почав проповідувати там Добру новину божу, закликаючи: Оновлюйтесь і вірте в Добру Новину, бо Царство боже близько».

Читайте також про інші вставки:

• Інформаційна війна фарисейства проти Івана Хрестителя: інтелектуальне розслідування
• Навіжені свині та легіон бісів – ще одна фарисейська вставка в Євангеліє
• «Хто не зі мною, той проти мене» – вставка
• Чи справді нема пророка у своїй батьківщині?