Як штучний інтелект і роботи допоможуть постіндустріальній Україні

Двома галузями, які найстрімкіше розвиваються в сучасному світі, є штучний інтелект і роботизація. Це дві сторони глобального процесу автоматизації, який супроводжує перехід людства від індустріальної до постіндустріальної формації. При цьому штучний інтелект прагне замінити людський інтелект, а роботизація – людські руки. Це софт, який керує, і гард, який виконує. Обидва компоненти автоматизації вже увійшли в наше життя.

Софт і гард

Штучний інтелект вже застосовується для виконання роботи офісних працівників (віртуальні офіси), в рекламному бізнесі (персоналізована реклама, генерування відгуків), біржових торгах (в ролі брокерів виступають інформаційні роботи), експертних системах, юриспруденції (пошук судових прецедентів), журналістиці (підготовці оглядів), засобах стеження (розпізнавання облич і голосів), довідкових системах (відповіді на типові запитання, пошуковики), банківській справі (автоматична видача кредитів), інтернет-торгівлі, освіті (навчальні курси), медицині (діагностика), лінгвістиці (машинний переклад і синтез), комп’ютерних іграх тощо.  

Роботи використовуються в промисловості (маніпулятори, 3D-принтери), будівництві, сільському господарстві, транспорті (самокеровані автомобілі, дрони), побуті (пилососи, іграшки), мистецтві (генерування голосу і зображень), екології (очищення водойм), хірургічних операціях, військовій справі, дослідженнях космосу тощо.

Головними чинниками роботизації є економічна ефективність, прагнення позбутися рутини та ігровий інтерес до всього нового.

Відчуття загрози

Стрімке проникнення роботів у наше життя викликає природне побоювання щодо можливих негативних наслідків. Дві головні проблеми: 1) масове безробіття, 2) «бунт роботів». Люди занепокоєно запитують, що нам несе штучний інтелект – позитив чи негатив? Для відповіді треба насамперед з’ясувати, що таке інтелект – як природний, так і штучний.

Що таке інтелект

Психіка (душа) – це софт (інформаційна система), який керує плоттю (гардом) в автоматичному режимі. Інтелект – це та частина психіки, яка займається навчанням і вирішенням завдань. Тому робота інтелекту – це автоматична діяльність, основана на власному чи колективному досвіді.

Інтелект не передбачає творчість. Автоматичний характер інтелекту уможливлює створення штучного інтелекту.

Творчість відбувається на рівні духу. Та частина духовної сутності людини, яка займається навчанням і творчістю, називається розум (від кореня *ра – бог, творчий початок, звідси лат. ratio – розум). У нашому фізичному світі штучний розум неможливий засадничо, тому таке завдання й не ставиться.

Зі сказаного випливає, що інтелектуал – це ерудит, спроможний вирішувати стандартні завдання на базі власного і колективного досвіду. Натомість творець – це людина, спроможна знаходити рішення, які виходять за межі існуючого досвіду, відтак є новими. Гелленське слово νους (ноус), що позначає розум, наголошує саме на цій найважливішій якості розуму – його дивовижній спроможності творити нове.  

Отже, штучний інтелект – це імітація людського інтелекту (або інтелекту тварин, адже вони також володіють інтелектом).  

Технології – це лише підсилювач

Розуміння природи інтелекту дозволяє усвідомити, що штучний інтелект – це підсилювач людського інтелекту. Відтак він може підсилювати як добро, так і зло. Наприклад, з одного боку, допомагати виявляти брехню або плагіат, а з другого – генерувати брехню. Оскільки штучний інтелект навчається на статистиці поведінки людей, то можна стверджувати, що «які люди, такі й роботи».

Понад те, штучний інтелект є підсилювачем не лише для окремої людини, а й для всього суспільства.

Якщо штучний інтелект застосовується в індустріальній мегамашині, то він посилює рабство і формує ультраіндастріал, що виразно бачимо на прикладі Китаю.

Якщо штучний інтелект застосовується для посилення самодостатності людини і звільнення її від рутини, то він стає потужним чинником творення постіндустріального суспільства.

Кому буде добре, а кому погано

Головна суперечність XXI століття – це протистояння між ультраіндустріальною рабовласницькою мегамашиною і постіндустріальною спільнотою вільних творчих людей. Це протистояння між старим і новим. Причому межа між ультраіндастріалом і постіндастріалом проходить не у фізичному просторі, а в душі кожної людини.

Для отримання переваг постіндастріалу, посиленого роботизацією, потрібно звільнятися від старих облудних стереотипів, розвиватися фізично і духовно, постійно вчитися, об’єднуватися з іншими вільними людьми в демоси – самокеровані громади. В постіндустріальній формації величезний дефіцит творчих людей в усіх сферах – від розробки софту і гарду до ручного виробництва і мистецтва. У новому світі з’явиться маса нових професій – цікавих, суспільно корисних і добре оплачуваних.  Це те, що вже відбувається.

Ті, які не спроможуться здійснити перехід від рабства до свободи, опиняться під тотальним пресом індустріальної «матриці». Кількість професій скорочуватиметься, соціальне і майнове розшарування зростатиме. Переважна більшість людей залишиться без роботи та засобів для існування. Зайвих людей утилізує індустріальна мегамашина за допомогою наркотиків, шкідливої їжі, шахрайської медицини, перенаселеності в мегаполісах, скорочення народжуваності та витіснення у віртуальну реальність (ігроманія). І це також вже є.

Антитеза «поганих роботів»

Роботехніка, будучи універсальним підсилювачем, загострить конфлікт між постіндастріалом нового світу та ультраіндастріалом світу старого. Проте жоден штучний інтелект не спроможний змагатися з творчими можливостями людського духу.

Тому «погані роботи» зіграють роль антитези, яка лише сприятиме поглибленню і розгортанню еволюційної тези. Конфлікти і смертельні загрози створять стимули для пізнання людиною своїх можливостей та практичного переходу до реалізованої людини, універсальної людини, боголюдини.

Відтак постіндустріальна формація – це не лише новий суспільно-економічний устрій: результатом боротьби за існування стане прискорення еволюції та формування нової раси.

Які народи отримають перевагу

Перевагу отримають ті, які не чинитимуть опір майбутньому, натомість увіллються в потік постіндустріальних перетворень. Найбільший опір творить державна бюрократія та олігархічні монополії. Це закономірно, адже будь-яка стара система бореться за своє існування.

Звідси випливає, що найбільші позитивні перетворення відбудуться в тих країнах, де слабкість держави поєднується з організованістю середнього класу. Якщо ідеологією державної бюрократії є етатизм, а монополій – лібералізм, то ідеологією середнього класу є Національний Солідаризм, оснований на світогляді аріянства.      

Україна має найкращі шанси

В Україні найгостріші цивілізаційні суперечності та екстремальна «різниця потенціалів»: з одного боку – найбільша концентрація природних ресурсів і людських талантів, з другого боку – найвищий у Європі рівень корупції та найнижчий рівень життя. Гібридна війна з Росією формує «новий козацький народ» і прискорює системні перетворення.

Український народ з великою підозрою ставиться до державних інституцій, а найбільше довіряє добровольцям та волонтерам.

Об’єктивно, Україна – найслабша ланка індустріальної формації, а де тонко, там і рветься. Відтак маємо найкращі у світі шанси для того, щоб стати лідером постіндустріального переходу. Роботи допоможуть.

Ellen McLain - Still Alive