Погрози Кіма написані кирилицею. Як Росія підігріває конфлікт

Коли Дональд Трамп у своїй флоридській резиденції робив серйозну геополітичну пропозицію Сі Цзіньпіну, він, мабуть, ще не усвідомлював, що ті часи, коли тиск на Північну Корею можна було вчинити, домовившись з одним тільки Китаєм, давно минули.

Проблему під назвою «Кім і його ракети», яка вийшла зараз на перший план в американській зовнішній політиці, вже неможливо вирішити без участі Росії. В останні роки Володимир Путін доклав чимало зусиль для відновлення тісних стосунків з Пхеньяном. Завдання спростив Обама, який абсолютно не цікавився корейським питанням.

Зараз господар Кремля хоче за прикладом Сирії перетворити Корею у свій козир на переговорах з американцями.

Політика Москви щодо режиму Кіма, а також конфлікт навколо ракетної і ядерної програми Корейської Народно-Демократичної Республіки виходить як мінімум з трьох мотивів:

• По-перше, Путін (приблизно, як і в Сирії) хоче за всяку ціну показати, що Москва може бути куди кращим переговорником, ніж Вашингтон.
• По-друге, Кремль прагне переконати росіян, що їх країна залишається великою державою (свою роль грають в цьому вибори, що наближаються).
• По-третє, Росія сподівається очолити групу держав, незадоволених домінуванням США.

«Іноземні провокатори»

Навесні цього року після першого вдалого випробування ракети, здатної досягти острова Гуам, Білий дім припустив, що раз вона виявилася так близько від російської території і впала приблизно в 100 кілометрах на південь від Владивостока, Кремль навряд чи цьому зрадів.

Як було насправді? Путін відповів швидко і зробив це в Пекіні, де він перебував з візитом. Як завжди, прозвучали ритуальні запевнення в тому, що Москва виступає проти поширення ядерної зброї, але одночасно російський президент заявив: «Нам потрібно повертатися до діалогу з КНДР, припинити її залякувати і знайти способи мирного вирішення цих проблем».

Він навіть не намагався зробити вигляд, що займає нейтральну позицію, як, наприклад, глава китайського МЗС, який закликав усі сторони відмовитися від небезпечних заяв і кроків.

Якщо Пекін намагається постати в ролі парламентаря і примирителя, Кремль звинувачує в ескалації напруженості США, вдаючи, ніби він не помічає агресивних і провокаційних кроків КНДР.

Чого домагається Кремль і яку позицію він займає відносно корейської кризи, стало ясно з виступу секретаря Радбезу РФ Миколи Патрушева на міжнародній конференції з безпеки, яка пройшла в кінці квітня в Москві.

Колишній директор ФСБ говорив там про іноземних провокаторів, які підштовхують обидві Кореї до братовбивчої війни. Що це за «провокатори», здогадатися не складно: Патрушев відомий як лідер антиамериканського крила російської правлячої команди.

Всупереч офіційним заявам, що з'являються час від часу, Кремль зовсім не лякають ядерні амбіції Кім Чен Ина. При цьому лише 39% росіян вважають, що ядерна зброя КНДР загрожує безпеці їхньої країни, а 52% дотримуються протилежної думки. У таких настроях нема нічого дивного: в останній раз відносини між Росією і Північною Кореєю були настільки ж хорошими в 1980-х роках.

Саме Росію Кім Чен Ин в минулий раз першою привітав з настанням Нового року за місячним календарем. Другим був Китай, хоча він залишається єдиним серйозним економічним партнером КНДР.

Однак економіка не займає в пріоритетах Кіма першого місця, адже в його країні править ідеологія чучхе, яка наказує спиратися на власні сили. Після приходу до влади Кім Чен Ин обрав курс на зниження залежності північнокорейської економіки від Китаю, втіленню в життя якого сприяло зміцнення економічних відносин з Росією.

У 1970-1980-х роках головним економічним партнером Північної Кореї був СРСР (на його частку припадало 53% зовнішньої торгівлі КНДР), а в 1990 році обсяг товарообігу досяг рекордної позначки в 2,2 мільярда доларів.

Потім стався крах, пов'язаний з розпадом СРСР і відходом Росії з багатьох фронтів глобального суперництва з Америкою. При Путіні ситуація (принаймні в сфері торгівлі) залишилася колишньою: обсяг товарообігу не перевищував 100 мільйонів доларів на рік, а останнім часом почав навіть знижуватися: у 2013 році він склав 112,78 мільйона доларів, а в 2016 - всього 76,9 мільйона.

Зміни почалися тільки в цьому році: товарообіг в першому кварталі зріс удвічі в порівнянні з аналогічним періодом минулого року і склав 31,4 мільйона доларів. Російське керівництво пояснює це збільшенням обсягу експорту нафтопродуктів в Північну Корею.

Москва прагне також послабити ізоляцію КНДР. У 2013 році росіяни закінчили модернізацію залізничної гілки, що зв'язує обидві країни, а в цьому році відкрили морський маршрут Владивосток - Раджин.

У травні 2014 року, всього через два місяці після анексії Криму, коли Захід почав вводити проти Росії санкції, Путін списав КНДР 90% боргу, розмір якого становить 11 мільярдів доларів і дорівнює річному ВВП цієї держави. Частина, що залишилася, буде використана при реалізації спільних проектів. У тому ж 2014 році Росія поставила Пхеньяну у вигляді гуманітарної допомоги 50 000 тонн зерна.

Негласний союзник

Офіційно Росія дотримується санкцій ООН щодо режиму Кіма і навіть регулярно голосує за них в Радбезі (намагаючись разом з Китаєм кожен раз їх пом'якшити).

Як виглядає ситуація в реальності? У березні цього року Москва відзвітувала перед ООН, що вона дотримується режиму санкції, а сама в той же самий час уклала з Пхеньяном договір, який дозволить йому відправити на роботу в Росію ще більше своїх громадян.

Кількість корейців, які працюють в трудових таборах на російському Далекому Сході, за останні сім років збільшилася з 21 тисячі до 50 тисяч чоловік. Москва, в свою чергу, постачає Пхеньяну нафту і паливо.

Щороку в Північну Корею потрапляє 300 тисяч тонн російських нафтопродуктів. Обслуговуванням угод займаються посередники з Сінгапуру. Танкери, що йдуть з Владивостока і Находки, призначаються за документами Китаю, але потрапляють у підсумку до північнокорейських портів.

Але найголовніше не це, а те, що путінська Росія стоїть за успіхами ракетної програми КНДР.

У 2001 році дві держави підписали договір про військове співробітництво в сфері ВПК. Плодом цієї взаємодії стала ракета «Хвасон-10», створена на базі радянської Р-27. Випробування, правда, пройшли не дуже успішно, але отримані технології дозволили корейцям створити досконалішу модель.

Ракета «Хвасон-12», випробування якої відбулися в травні, здатна подолати 4 000 км і завдати удару по острову Гуам. У липні північнокорейський режим провів успішний запуск ракет «Хвасон-14», які загрожують континентальній частині США.

Завдяки допомозі Москви Пхеньян зміг настільки збільшити свою ударну силу, що в разі розв'язування війни кривавий конфлікт охопить весь Далекий Схід.

Чому Путін таємно підтримує КНДР? Економічних причин у нього на це нема.

Кремль керується виключно політичними і військовими мотивами, а їх фундамент - це ворожість до Америки.

Росія, як і Китай, хоче зберегти буфер, який захищає її Далекий Схід від американських баз, розташованих в Південній Кореї. Крім того, Москву турбує посилення союзників Вашингтона.

Зокрема, Японія планує розмістити у себе комплекси ПРО Aegis Ashore і новітній американський протиракетний комплекс THAA. Ці озброєння покликані захистити країну від Пхеньяна, однак, у Токіо досі залишається невирішена територіальна суперечка з Росією ...

Які б заяви не робив Путін на тему ядерних амбіцій КНДР, зрозуміло, що він хоче бачити її сильною у військовому плані країною.

Кім, в свою чергу, знає, що його існування залежить від того, чи будуть Москва і Пекін вважати Північну Корею незамінним фактором стримування США. Це означає, що відкрита війна диктатору не потрібна. Якщо вона вибухне, союзники, які не хочуть бойових дій біля своїх кордонів, перестануть його потребувати.

Кремль зацікавлений тільки в тому, щоб існував реальний ризик виникнення конфлікту, адже ядерна загроза - це те, що дозволить йому зблизитися з США. Москва могла б, як і в Сирії, запропонувати Дональду Трампу якусь допомогу на Далекому Сході, і отримати натомість якісь поступки в Європі, наприклад, в питанні України.

Спочатку, однак, росіянам доведеться переконати Вашингтон, що вони можуть стати учасниками переговорів, на яких можна покластися.

Російське керівництво недавно запросило на зустріч спеціального представника США по Північній Кореї. Росіяни сподівалися, що їм вдасться обговорити перспективу діалогу з Пхеньяном. Американець, який спочатку прийняв запрошення, відмовився від поїздки. Практично одночасно Москва направила запрошення главі відділу американських відносин в МЗС КНДР Чо Сон Ху.

Якщо у Росії вийде взяти на себе роль важливого гравця в вирішенні північнокорейського питання, вона зможе використовувати цей козир в інших справах. Але поки Вашингтон не хоче чути про діалог з Пхеньяном, а тим більше - погоджуватися на посередництво Москви. У нього ще залишаються інструменти: військові загрози і санкції ООН.

Проблема в тому, що на санкції Росія може накласти вето. Чи наважиться тоді Трамп почати війну, яка, ймовірно, стане ядерною?