- Відвідувань: 0
- Переглядів: 0
17 вересня 1941 року почалося відродження української академічної науки
Світ:
Спецтема:
Хоча «Совинформбюро» загробним голосом Левітана і стверджувало, що Київ не буде здано «фашистським загарбникам», реальні дії радянської партійної і господарської номенклатури – евакуація підприємств і наукових установ та евакуація своїх сімей, тотальне знищення документації – свідчили про протилежне!
Документ 1:
(Орфографія документу повністю збережена)
ПАНІКА. Нищення архівних матеріалів.
В перших числах липня почали палити різні документи. Над Києвом стояв дим, в повітрі носились клапті перегорілого і недогорілого паперу, по вулицях і тротуарах вітер носив ті ж чорні клапті… Палили партійні, професійні матеріали, канцелярські, бухгалтерські… Палили персональні справи, документи про народження, освіту, проходження служби. В статистичних установах палили всі статистичні зведення. В наукових закладах палилися навіть унікальні документи, яких ніде крім Києва не було й немає. В медичних установах палили записи по «історії хвороби».
Нищення документів тривало днів три-чотири. Палили в кочегарках. Матеріали туди носили службовці, служники. «Операція» провадилась під доглядом і за відповідальністю партійців. Кочегарки не встигали пропускати такого величезного навантаження палива. Тимто в повітрі літало стільки недогорілого паперу.
Купи документів коло кочегарки, намагання якнайшвидше втиснути їх в пащу вогню, турботні рухи керівників, трохи, але не зовсім прихована насмішкувата поведінка виконавців, – все це справляло враження, що приречені на загибель не лише документи…
Для чого палити, наприклад, статистичні зведення. Співробітники стат. установ не лише здивовані, а й обурені: «Очевидно матеріали складено так, що й показувати їх незручно.»
Це почасти так, бо здається, кращого агітаційного матеріалу трудно придумать, коли статистичні матеріали були для цього придатні.
/ з мемуарів киянина П. Ясинського/
(ДАКО. Фонд Р-2412, Оп. 2, Спр. 201, Арк. 54. Оригінал. Машинопис.)
***
Документ 2:
(Орфографія документу повністю збережена)
Вартування.
Пожильці будинків вартують на вулиці. Кожна зміна – 2 години. Завдання – щоб ніхто чужий не зайшов до двору, до будинку та щоб будити пожильців на випадок пожежі.
Вартують переважно жінки. Вони сидять на лавочці, десь під деревом. Розмовляють. Як хто чужий наближається /міліцейський. червоноармієць/, в кращому випадку затихають, а то тікають до двору. Нема у вартових не то що зброї, нема навіть свистка, чи іншого якого приладдя, яким можно було б підняти тривогу…
Рідко хто виходить на варту своєчасно. Тоді починають «викликать» зміну. По всьому будинку йде жахлива луна від гуркоту в двері, знімається крик, а то й лайка.
/ з мемуарів киянина П. Ясинського/
(ДАКО. Фонд Р-2412, Оп. 2, Спр. 201, Арк. 55. Оригінал. Машинопис.)
***
Документ 3:
(Орфографія документу повністю збережена)
ПАНІКА.
Большевицьке начальство відправляє свої родини «в глубь России». Особливо квапляться юдеї. Дружини мобілізованих партійних юдеїв … молять вивезти їх з Києва. До їх послуг вантажні машини. Навантажують машини у дворі установи. Ночують тут же, чекаючи черги. Вузли, клунки, чемодани…
На Дніпрі чергують катери. Регулярно вартують там службовці.
/ з мемуарів киянина П. Ясинського/
***
Примусова евакуація.
Академіки, науковці, письменники, артисти одержали категоричні приписи виїхати з Києва. Більшість мусили виїхати.
Багатьом довелось переховуватись, щоб не залишати Київ. Шукали на околицях таких квартир, де б крім парадного, був і чорний хід, де б можна було б легко попасти на горище, на дах, на сусідні будинки, чи по дереву спуститись на землю. Переодягались, запускали бороди, не виходили вдень на вулицю…
/ з мемуарів киянина П. Ясинського/
(ДАКО. Фонд Р-2412, Оп. 2, Спр. 201, Арк. 53. Оригінал. Машинопис.)
***
В цих умовах перед патріотично налаштованими науковими робітниками постала дилема – виїхати в евакуацію і продовжувати служити більшовицькій владі чи залишитися в Києву і з приходом Німецької Армії відновлювати наукову діяльність в звільненій від большевизму Україні.
Частина наукових робітників вирішила залишитися в Києві і служити новій Україні!
Очевидно, що академіку В. Г. Шапошнікову і професору В. М. Янковічу стало відомо, що 17 вересня було прийнято рішення про відступ Червоної Армії з Києва, і вони прийняли рішення провести в цей день збори наукових робітників, обрати тимчасове Правління Будинку Вчених, затвердити Тимчасове Положення Дому Вчених, вжити заходів щодо охорони помешкання й майна, та поновлення роботи Будинку Вчених.
Характерний момент – в документі чітко наголошується: Не можуть бути членами Д. В. колишні члени комуністичної партії, співробітники НКВС та большевистські керівники.
Документ 4:
(Орфографія документу повністю збережена)
ПРОТОКОЛ
загальних зборів членів Київського Будинку Учених,
що відбулися 17 вересня 1941 року в приміщенні
Будинку Вчених – Пушкінська І.
Головує – акад. В. Г. ШАПОШНІКОВ
Секретарює – проф. В. М. ЯНКОВІЧ
Присутні: Александров Н.М., Гапонов І.І., Киреєнко І.А. Кобелєва Є.М., Клейн , Леонтовіч В. Г., де-Метц Ю. Ю., Нікіфоров В.М., Рудницький Є.Н., Семейкіна В.К., Терпугов М.В., Філосова О.В., Чумаков С.М., Шапошніков В.Г., Янковіч В.М.
I. СЛУХАЛИ: повідомлення проф. В. Г. Леонтовича про стан, в якому опинився Будинок Вчених. Директор Будинку Гурський виїхав з Києва, покинувши Будинок Вчених напризволяще, нікому своїх повноважень не передавав, всі документи й печатку знищив, грошей на утримання технічного персоналу не залишив. З членів Правління Будинку Вчених зараз немає в Києві жодного, з Ревізійної Комісії єдина особа, академік В. Г. Шапошніков. В такий спосіб Київський Будинок Вчених залишився без огляду й цінне майно може загинути. Треба вжити заходів для захисту Будинку, поновити його діяльність і в першу чергу налагодити роботу дуже потрібної всім їдальні. Цю останню справу може взяти на себе Каса взаємодопомоги академпенсіонерів.
II. УХВАЛИЛИ: обрати тимчасове Правління Будинку Вчених в складі п’яти осіб. Доручити тому Правлінню вжити заходів щодо охорони помешкання й майна, та поновлення роботи Будинку Вчених, надати йому права кооптації нових членів до свого складу.
До тимчасового Правління обрано:
проф. Гапонова І.І., проф. Киреєнка Г.А., проф. Леонтовіча В.Г., Сімеен-Сичевського О.М., проф. Янковіча Б.М.
III. СЛУХАЛИ: пропозицію академіка В. Г. Шапошнікова: протокол сьогоднішніх зборів, на яких є присутніми більшість члені Будинку Вчених, що зараз перебувають у Києві, – дати на підпис й тим, хто побажав би приєднатися до ухвал зборів
IV. УХВАЛИЛИ: погодитися з пропозицією академіка В. Г. ШАПОШНИКОВА
ГОЛОВА ЗБОРІВ (підпис) / акад. В. Г. ШАПОШНИКОВ/
СЕКРЕТАР ЗБОРІВ (підпис) / професор В. М. ЯНКОВІЧ/
(ДАКО. Фонд Р-2412, Оп. 2, Спр. 44, Арк. 2-2зв. Оригінал. Машинопис.)
Академік Шапошніков В. Г. (1870 - 1952)
Професор Леонтович В. Г. (1881 - 1968)
Документ 5:
(Орфографія документу повністю збережена)
ТИМЧАСОВЕ ПОЛОЖЕННЯ ДОМУ ВЧЕНИХ.
1. Загальні положення.
Дім Учених є добровільна організація науковців, яка ставить своїм завданням:
а. обмін науковими досягненнями;
б. обговорення досягнень в різних галузях науки та техніки;
в. зв’язок з іншими Домами Вчених та науковими закладами нашими та закордонними;
г. сприяти роботою своїх членів науці, мистецтву, промисловості та сільському господарству;
д. консультації з різних питань науки та техніки;
е. взаємодопомогу в науковій роботі
ж. обслуговування своїх членів в галузі культурного життя з метою підвищення їх національно-культурного рівня (бібліотека-читальня, концерти, популярні лекції, вистави, вечірки, різні екскурсії, кіно; літературні, музичні, спортивні, шахові та інші гуртки тощо).
з. сприяння членам в їх науково-дослідній роботі;
и. допомоги членам в організації різних виробництв;
к. матеріально-побутове обслуговування своїх членів (допомога членам в одержанні роботи, кооператив, їдальня-закусочна, комісійна крамниця, каса взаємодопомоги, дитячий садок, юридична консультація, медична допомога, організація літнього відпочинку, допомога в одержанні приміщення, палива, освітлення, перукарня; майстерні полагодження взуття, білизни, одягу та інш.)
Район діяльності Дому Вчених – Київ та його округа.
Дом Учених має свою печатку і штампи.
2. Склад Дому Вчених.
а. почесні члени. б. дійсні члени. в. члени
Почесних членів обирають або загальні збори або Правлінн Дому Вчених з наступним затвердженням загальними зборами.
Дійсними членами Д. В. можуть бути вчені різних галузів науки, техніки та мистецтва, академіки, члени кореспонденти А. Н., професори, доценти та старші наукові робітники, - їх обирає Правління Д. В.
Членами Д. В. можуть бути: наукові робітники, асистенти, викладачі ВИШ’ів, та особи, що належать складу родини або вдови членів Д. В. – їх обирає Правління Д. В.
ПРИМІТКА: Не можуть бути членами Д. В. колишні члени комуністичної партії, співробітники НКВС та большевистські керівники.
3. Права та обов’язки членів Д. В.
Почесні та дійсні члени Д. В.:
а. мають право брати участь у загальних зборах членів;
б. мають право обирати та бути обраними до органів управління Д. В.
в. мають право користуватися всіма закладами Д. В.
г. мають право відвідувати лекції, концерти, вечірки, кіно тощо.
Дійсні члени Д. В.:
а. Повинні сплачувати своєчасно членські внески.
ПРИМІТКА: Почесні члени звільняються від сплати членських внесків.
б. усі члени повинні виконувати постанови загальних зборів та розпорядження Правління.
в. Повинні приймати активну посильну участь в різних закладах Д. В.
в. Повинні допомагати Правлінню в його роботі.
На членів, які без поважних причин відмовляються активно працювати на користь Д. В., Правління та загальні збори можуть накласти дисциплінарне покарання та навіть виключити зі складу членів Д.В.
4. Права та обов’язки членів Д. В.
а. Члени Д. В. мають ті ж права, що й дійсні члени, за винятком обрання органів управління Д. В. та права бути обраними;
б. Обов’язки членів Д. В. ті ж самі, що й дійсних членів Д. В.
5. Органи Управління Д. В. (Ревізійна комісія)
А. Загальні збори.
Загальні збори бувають чергові та позачергові.
Чергові скликає Правління не менш одного разу на рік.
Позачергові – скликає Правління з власної ініціативи, за пропозицією Ревізійної Комісії або за вимогою не менш як 0,1 кількості дійсних члені Д. В.
Загальні Збори розглядають такі питання:
а. Положення про Д. В.;
б. затвердження всяких правил та інструкцій щодо окремих функцій Д. В.;
в. вибори Правління та Ревізійної Комісії;
г. розгляд та затвердження звітів Правління та Ревізійної Комісії;
д. розгляд та затвердження кошториса витрат та прибутків Д. В.
е. розгляд скарг на дії Правління.
ж. затвердження постанов Правління про виключення із складу членів Д. В.
з. визначення призначення коштів Д. В. в разі його ліквідації;
и. затверджують утворення різних капіталів.
Загальні Збори правомочні при наявності не менш як 2 3 кількості всіх членів Д. В.
Повторні збори правомочні при всякій кількості присутніх членів Д. В.
В. Правління Д. В.
Правління Д. В. – виконавчий орган загальних зборів. Воно провадить всі справи Д. В., діє на підставі Положення та постанов Загальних зборів.
Загальні Збори обирають Голову Правління та членів Правління в кількості, яку визначають Загальні Збори та 3-5 кандидатів до них терміном на один рік.
На Правління покладається:
а. Переведення в життя всіх завдань Д. В., перелічених у пункті 1-му цього Положення;
б. завідування всіма справами Д. В.;
в. розгляд прохань про прийом у члени Д. В.
г. перереєстрація членів Д. В.;
д. виключення зі складу членів Д. В. з поданням на затвердження загальним зборам;
е. нагляд за правильністю та своєчасною сплатою членських внесків;
ж. облік всіх капіталів, коштів та майна Д. В.;
з. представництво в справах Д. В. без особливих уповноважень по всіх установах;
и. виступ в суді та видача доручень для ведення справ Д.В.;
к. складання договорів, позик, видача грошових документів на одержання належних Д. В. коштів і цінностей, придбання та відчуження майна тощо;
л. проробка питань, що подаються на обговорення загальних зборів Д. В.;
м. запровадження в життя всіх постанов Загальних зборів.
Правління Д. В. обирає із свого складу замісника Голови Правління, секретаря та скарбника та розподіляє обов’язки між членами Правління відповідно до головних завдань Д. В., організує окремі відділи роботи під керівництвом членів Правління: секретаріат, адміністративно-господарчий, науково-виробничий, культурно-побутовий, кооперативний та інші.
Правління переводить всю поточну роботу.
Щоб виконувати окремі функції цієї роботи, Правління має право приймати платних працівників, якщо це передбачено кошторисом, затвердженим загальними зборами.
Діловодство, рахівництво, звітність – переводяться за формами, які встановлені Правлінням та затверджені загальними зборами.
Вимоги на грошові суми та всякі грошові документи обов’язково підписуються Головою, або заступником його, та скарбником.
Правління розв’язує всі питання більшістю голосів; в разі, коли голоси поділяться на двоє, голос Голови Правління дає перевагу.
Засідання Правління правомочні, коли на них присутні не менш половини членів Правління.
Засідання Правління – прилідні.
Засідання Президії – закриті.
С. Ревізійна комісія.
Ревізія справ Д. В. покладається на Ревізійну Комісію, яку обирають загальні збори на 1 рік в складі 5-ти членів та 3-х кандидатів.
Ревізійна комісія обирає зі свого складу Голову та секретаря.
Обов’язки Ревізійної Комісії такі:
а. ревізія всіх справ Д. В. та діяльності Правління не менше одного разу на три місяці.
б. щомісячна перевірка коштів та грошових документів;
в. дача висновків по рахунках та звітах Правління.
Про наслідки своєї роботи Ревізійна Комісія дає звіт Загальним Зборам.
Ревізійна комісія відповідає за стан обліку майна і грошових сум нарівні з правлінням Д. В.
- Допоміжні організації Д. В.
А. Каса взаємодопомоги пенсіонерів-науковців.
Б. Кооператив «НАУКОВЕЦЬ» та інш.
7. Кошти Д. В.
Кошти Д. В. складаються із:
а. вступних внесків членів та постійних гостей;
б. щомісячних внесків членів та постійних гостей;
в. прибутків від кооперативу, виробничо-торговельних закладів, вечірок, концертів, лекцій тощо.
г. відсотків від капіталів Д. В.;
д. пожертв, дотацій та випадкових надходжень.
Кошти Д. В. зберігаються в державних кредитних установах на поточних рахунках Д. В. та витрачаються за кошторисом, затвердженим загальними зборами.
З коштів утворюються капітали: 1. основний, 2. операційний та 3. спеціальний.
Основний капітал утворюється із вступних внесків членів Д. В. та 25 процентів відрахувань від всіх інших надходжень, крім щомісячних членських внесків.
Операційний капітал утворюється із вступних внесків члені Д. В. та 50 проц. від інших надходжень, крім вступних внесків.
Спеціальні капітали утворюються за постановами загальних зборів із решти всіх надходжень та прибутків Д. В.
Основний капітал призначається на придбання майна та устаткування для Д. В.
Операційний капітал призначається на фінансування господарчої діяльності та на операційні адміністративно-господарчі витрати.
Спеціальні капітали призначаються на цілі, встановлені загальними зборами Д. В., а саме на фінансування спеціальних міроприємств Д. В.:
а. утворення допоміжних наукових закладів, кабінетів, лабораторій, майстерень тощо;
б. сприяння науковій роботі та винахідництву своїх членів;
в. організації юридичної консультації;
г. організація медичної допомоги;
д. організація дитячого садка для дітей членів Д. В.
е. покращення національно-культурних та побутових умов життя членів Д. В. та інші міроприємства.
8. Зміни або доповнення Положення Д. В.
Зміни Положення можуть бути зроблені Загальними Зборами, для чого потрібно не менш як 2/3 голосів присутніх на зборах дійсних членів.
9. Ліквідація Д. В.
Ліквідація Д. В. переводиться за постановою Загальних Зборів, прийнятою не менш, як 2/3 присутніх на зборах членів, в таких випадках:
а. відсутність достатньої кількості членів Д. В.
б. відсутність потрібних коштів та неможливість відшукування їх;
в. злиття Д. В. з іншою організацією – в цьому випадку кошти Д. В. зараховуються до спільної каси.
Щоб зліквідувати Д. В. – Загальні Збори обирають ліквідаційну комісію; обов’язки цієї ліквідаційної комісії можуть бути доручені Правлінню.
Ліквідація Д. В. провадиться в термін, визначений загальними зборами.
На випадок ліквідації Д. В. все його майно і кошти передаються за призначенням Загальних Зборів.
(ДАКО. Фонд Р-2412, Оп. 2, Спр. 44, Арк. 10-16. Оригінал. Машинопис.)
***
Як бачимо з наведеного документа, наукові робітники:
А. Рішуче поривають з радянською владою, про що свідчить примітка до розділу «2. Склад Дому Вчених»: «Не можуть бути членами Д. В. колишні члени комуністичної партії, співробітники НКВС та большевистські керівники».
Б. Орієнтуються на ведення наукової і науково-господарської діяльності після звільнення від большевистського панування, про свідчить розділ «1. Загальні положення».
В. Впевнені, що в майбутньому будуть жити і працювати в Українській Державі, про що свідчить пункт «Кошти Д. В. зберігаються в державних кредитних установах на поточних рахунках Д. В. та витрачаються за кошторисом, затвердженим загальними зборами», розділу «7. Кошти Д. В.».
Через тиждень після історичного засідання Дім Вчених злетів у повітря від закладеної радянськими саперами вибухівки!
Дім Вчених – історія будівлі [1], [2].
Дім Вчених (фотографія до вересня 1941 року)
Будівлю по вулиці Пушкінській, 1, ріг Прорізної (в радянський час – Свердлова) було зведено у 1880-і роки за проектом архітектора Володимира Ніколаєва на замовлення багатія Мойсея Зайцева та оформлено в дусі східного, «мавританського» зодчества.
Пізніше власником наріжної ділянки став один з «цукрових королів» Лев Бродський. За його ініціативою в будинку обладнали приміщення для так званого Громадського зібрання «Конкордія» (в буквальному перекладі – «згода»). Це був заснований у 1908 році самим Бродським елітний клуб, де відвідувачі, переважно заможні євреї, проводили час за грою в карти. Пізніше, у 1918-му, приміщенням «Конкордії» користувалося українське об’єднання «Родина», а після встановлення радянської влади тут певний час містився єврейський клуб «Комфон» (у 1927 році переведений до іншої будівлі).
Для міської секції наукових робітників 24 грудня 1927 року відбулося відкриття «Дому вчених». У довідній книзі «Уся Київщина» на 1928 рік про нього було сказано: «Дім вчених об’єднує робітників науки і мистецтва через організацію серед них культурно-освітньої й професійно-громадської роботи. Працюють такі комісії: лекційна, музично-художня, літературно-мистецька, екскурсійна, кіно-комісія, художнього виховання дітей; осібно зорганізовано польську і єврейську комісії. Функціонують гуртки: радіо-гурток, фізкультурний осередок, гуртки мови (англ., франц., німецької), гуртки української мови, дитяча музична студія, гурток малювання, ручної праці, ігор. При домі є їдальня й буфет. Функціонує читальня, де є газети й журнали мовами: українською, російською, німецькою, французькою, англійською. Три рази на тиждень виставляється науковий або художній фільм, щопонеділка буває лекція. Відбувають свої засідання наукові т-ва й установи, щосуботи – художній концерт». Головою правління закладу був тоді літературознавець Олександр Дорошкевич.
Після створення у 1933 році Спілки архітекторів України частину приміщень на Пушкінській, 1 відвели для Будинку архітектора.
Коли під час оборони Києва від німецьких військ, хід бойових дій набув загрозливого для позицій радянських військ характеру, інженерне управління (начальник – полковник Голдович) радянської 37-ї армії (командувач - генерал Андрій Власов) і підрозділи військ НКДБ розгорнули широкомасштабні роботи з мінування Києва.
Вибухівка була закладена під всі електростанції, водопровідну систему, каналізаційний колектор, об'єкти залізничного транспорту, зв'язку (поштамт, телеграф, АТС), мости через Дніпро і підступи до них, всі важливі адміністративні будівлі: Раднарком (нині – вулиця Грушевського, 12), Верховна Рада, ЦК КП/б/У (нині – вулиця Десятинна, 2), штаб КОВО (вулиця Банківська, 11), НКДБ (Володимирська, 33). А також Успенський собор, оперний театр, музей Леніна (нині – Будинок учителя), окремі великі житлові будинки, в тому числі і під «Дом Вчених».
24 вересня 1941 року пролунав перший вибух, за ним почали вибухати і інші закладені в будинках заряди, розпочалася велетенська пожежа. Старовинну будівлю «Дому Вчених» було зруйновано дощенту.
Слід зазначити, що сучасні історики, які в своїй більшості до цього часу відстоюють концепції радянсько-більшовицької історичної псевдонауки яка називається "комуністична пропаганда", не поспішають досліджувати цей страхітливий злочин більшовиків - знищення центральної частини Києва, в результаті якого загинули тисячі киян і близько 50 тисяч залишилися без даху над головою, хоча існує існує безліч фото- і кінодокументів, на яких зафіксовані різні подробиці тих подій.
Чому? Тому що сучасна історична наука в своєму трактуванні подій Другої світової війни (на території СРСР "Велика вітчизняна війна") до сих пір спирається на заяложений лубочний міф про "злодіяння фашистів". І коли мова заходить про перші дні окупації Києва, псевдоісторики-пропагандисти як шулери з рукава відразу ж витягують історію про "трагедії Бабиного Яру".
Викликає підозру, що псевдоісторики багато років збуджено розповідають лише про "трагедії Бабиного Яру", ніколи не згадуючи апокаліптичне знищення центру Києва і загибель великої кількості людей, не кажучи вже про спробу пов'язати дві апокаліптичні історії, що відбувалися в один і той же час.
За прикладами далеко ходити не треба. У своєму нарисі про Київський будинок Учених відомий києвознавець, історик і журналіст М. Б. Кальницький пише: "На жаль, вибухи та пожежі в центрі Києва у вересні 1941 року, на початку окупації міста гітлерівцями, мали трагічні наслідки для старовинної будівлі: її було зруйновано дощенту" [3]. Ну, а про діяльність Дому Вчених під час окупації Києва взагалі не згадується. Автор замовчує цей період і продовжує розповідь з післявоєнних часів.
Фотографії знищеного центра Києва (вулиці Свердлова / Прорізної) з фотоальбому "Секретарю Киевского обкома КПБ(у) З.Т. СЕРДЮКУ. Крещатикстрой. 1944 г.":
Нагадаємо:
16 вересня 1941 року С. К. Тимошенко усно через начальника оперативного управління штабу Південно-Західного фронту І. Х. Баграмяна передав М. П. Кирпоносу розпорядження про відведення військ фронту на рубіж річки Псел. Кирпонос, пам'ятаючи вказівки Сталіна в жодному разі не залишати Київ і не маючи на те письмової директиви, о 5 годині ранку 17 вересня звернувся до Москви за підтвердженням рішення головкому, оскільки зв'язку зі штабом Тимошенко він не мав.
У ніч на 18 вересня Б. М. Шапошніков повідомив, що Ставка дозволяє військам 37-ї армії залишити Київ.
18 вересня радянські війська залишили Київ. В Києві залишилося більше 400 тисяч мешканців. В переважній більшості літні люди, жінки і діти.
Напередодні і під час відступу з міста були вивезені всі продукти харчування, а продукти, що не було можливості вивезти, знищені шляхом потоплення в Дніпрі.
В процесі відступу сапери підірвали водопровід, станцію перекачки каналізаційних стоків, електростанцію та чотири мости через Дніпро.
19 вересня 1941 року підрозділи Вермахту увійшли в Київ.
24 вересня оточені радянські війська в кількості 665 000 солдатів і офіцерів здалися в полон!
24 вересня почалося знищення центральної частини Києва закладеними радянськими саперами мінами і горючими речовинами.
Посилання:
[1]. Кальницький М. Б. Будинок вчених у Києві (из історії приміщення й установи). Січень 2017 р.
[2]. Юрій Когут. Знищення Києва восени 1941 року // http://www.характерництво-спас.укр/ua/history/moscovia/destruction-of-kiev-in-1942.html
Джерела:
- Державний архів Київської області (ДАКО).
- Архів військово-історичного товариства «СПАДЩИНА».
Знати правду про життя на територіях, звільнених від більшовизму, в період 1941-1944 років.
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
Документи про період окупації в радянський час були повністю засекречені. Зараз багато чого доступне, але потрібна систематизація матеріалів і логічно-хронологічна розповідь для широкого загалу. Працюю.
!?Цікаво, який зміст мали різні наукові й культурні галузі ДВ. Але він, мабуть, пропав?!
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Коментарі
Дякую за цінний матеріал, Володимире! Частково була з ним знайома, але з твоїм поданням усе стає виразніше - дякую!
Виходить, що крім
вітання европейців, в особах німців, з квітами населенням,
ще існував цілий пласт суспільства, який залишився українським, і - своєрідно теж відважно ! - поринув у розбудову вільної України...
Цитую особливо, і підкреслюю:
1) "(...) сучасні історики, які в своїй більшості до цього часу відстоюють концепції радянсько-більшовицької історичної псевдонауки (...),
не поспішають досліджувати цей страхітливий злочин більшовиків -
знищення центральної частини Києва, в результаті якого загинули тисячі киян і близько 50 тисяч залишилися без даху над головою, хоча існує існує безліч фото- і кінодокументів, на яких зафіксовані різні подробиці тих подій.
Чому? Тому що сучасна історична наука в своєму трактуванні подій Другої світової війни (...)
до сих пір спирається на заяложений лубочний міф про "злодіяння фашистів".
І коли мова заходить про перші дні окупації Києва, "псевдоісторики-пропагандисти як шулери з рукава відразу ж витягують історію про "трагедії Бабиного Яру"."
2) "II. УХВАЛИЛИ: обрати тимчасове Правління Будинку Вчених в складі п’яти осіб."
"склад 5-ти осіб" ТП ДВ, як і багато інших його рішень дуже нагадує наші аріянські демоси...
!?Цікаво, який зміст мали різні наукові й культурні галузі ДВ. Але він, мабуть, пропав?!
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Документи про період окупації в радянський час були повністю засекречені. Зараз багато чого доступне, але потрібна систематизація матеріалів і логічно-хронологічна розповідь для широкого загалу. Працюю.
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Чисельність органів керівництва в 3, 5 осіб традиційна.
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Біографічна довідка з російської Вікіпедії:
Владимир Георгиевич Шапошников (1870—1952) — советский инженер-технолог, химик-органик, академик АН УССР.
Владимир Георгиевич Шапошников родился 6 июня 1870 года в городе Вольске.
Успешно окончил курс в Санкт-Петербургском технологическом институте в 1893 году, после чего служил на частных мануфактурах в городе Иваново-Вознесенске.
В 1895 году переехал в столицу Российской империи, где занял должность лаборанта при красильной лаборатории в альма-матер.
В 1896—97 гг. Шапошников находился в командировке за рубежом для подготовки к профессуре.
В 1898 году был приглашен профессором в киевский политехнический институт, на кафедру химической технологии, по отделу красящих и волокнистых веществ.
С осени 1919 года — профессор политеха в Екатеринодаре.
В 1921 году В. Г. Шапошников становится академиком - Украинская академия наук (УАН).
В 1928 году учёный возглавил лабораторию в Киевском институте народного хозяйства (ныне Киевский национальный экономический университет).
Главные научные труды учёного касаются технологии природных волокон и химии красителей. Шапошников также предложил номенклатуру азокрасителей и, согласно БСЭ, разработал новый способ получения азофенинов. Помимо этого, Шапошников — один из авторов ЭСБЕ.
Владимир Георгиевич Шапошников скончался 3 октября 1952 года в городе Киеве и был погребён на Лукьяновском кладбище.
***
Про діяльність академіка Шапошнікова В. Г. під час окупації Вікіпедія промовчує!
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Академік Шапошніков Володимир Георгійович
Народився 6 червня 1870 р. в м. Вольськ (нині Саратовська область). Після закінчення класичної гімназії в 1888 р. вступає до Петербурзького Технологічного інституту на хімічне відділення. На 5-му курсі в лабораторії академіка Російської академії наук Ф. Ф. Бейльштейна виконує наукову роботу «Беление хлопчатобумажных тканей в котлах Матзер-Платти»» [рос. транскр.]. Вона була опублікована в Імператорському російському технічному товаристві і апробована на фабриках братів Дербеневих у Івано-Вознесенську.
Після закінчення інституту Шапошніков працює лаборантом фарбувальної лабораторії Технологічного інституту. Його робота «Об определении анилина и телуидина в анилиновом масле» [рос. транскр.] отримала високу оцінку науковців і була включена у підручники та довідники.
З березня 1896 до грудня 1897 р. він працює за кордоном, головним чином у женевській лабораторії професора Гребе під керівництвом професора Кермана.
Після повернення до С. Петербурга викладає у Технологічному інституті, продовжуючи експериментальні роботи на кафедрі хімічної технології волокнистих і фарбувальних речовин.
З 1 вересня 1898 р. В. Г. Шапошніков був призначений штатним викладачем кафедри хімічної технології волокнистих та фарбувальних речовин у Київському політехнічному інституті з правом дворічного відрядження по Росії і за кордоном для підготовки до професорського звання. Майже рік працював у лабораторії професора Мелау (Дрезден, Німеччина), потім в лабораторії професора Курбатова і в лабораторії Російського фізико-хімічного товариства.
Восени 1900 р. переїхав до Києва і приступив до створення лабораторії хімічної технології волокнистих та фарбувальних речовин у Київському політехнічному інституті. З січня 1901 р. читав курс лекцій «хімічна технологія волокнистих та фарбувальних речовин» для студентів 3-го курсу хімічного відділення КПІ. У 1912 р. вчена рада Київського університету присудила В. Г. Шапошнікову ступінь доктора хімії.
З 1918 р. бере активну участь в організації Української Академії Наук, працює в різних комісіях. У червні 1922 р. В. Г. Шапошнікова обирають дійсним членом Академії по кафедрі хімічної технології. У 1927 р. при Академії він організовує лабораторію хімічної технології, яка у лютому 1934 р. була перетворена в Інститут хімічних технологій. Шапошніков бере участь у створенні Київського шкіряного інституту і Київського текстильного інституту, в оснащенні лабораторного фонду інститутів.
З листопада 1936 р. академік Шапошников був усунений від викладацької роботи і працював тільки в Академії. Зазнавав репресій з боку влади.
Джерело:
Науковий доробок засновників шкіл легкої промисловості. Видання із колекційних фондів НТБ КНУТД. // http://lib.knutd.edu.ua/files/87year.pdf
***
Звертає увагу, що навіть в сучасній публікації, присвяченій видатному вченому, замовчується його діяльність під час окупації 1941 – 1943 рр., а список його праць подається під красномовним заголовком: «Праці В. Г. Шапошнікова до 1941 р., за профілем університету».
Як бачимо, сучасна історична наука в своєму трактуванні подій Другої світової війни / Німецько-української війни до цього часу відстоює концепції радянсько-більшовицької історичної псевдонауки яка називається «комуністична пропаганда» і спирається на заяложений лубочний міф про «жахи окупації» і «злодіяння фашистів».
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Біографічна довідка з російської Вікіпедії:
Владимир Григорьевич Леонтович (15 [27] июля 1881, Гадяч — 29 апреля 1968, Киев) — украинский советский архитектор-реставратор, геодезист, инженер-строитель, педагог, доктор технических наук, профессор Киевского инженерно-строительного института и Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. Член Киевского отдела Императорского Русского военно-исторического общества и Киевского общества охраны памятников старины и искусства.
Владимир Григорьевич Леонтович родился 15 [27] июля 1881 года в Гадяче. В 1906 году окончил инженерное отделение Киевского политехнического института Императора Александра II. Окончил Петербургский институт гражданских инженеров.
После учёбы работал волынским епархиальным архитектором, где реставрировал такие памятники архитектуры, как Николаевская церковь в Олевске, Успенская церковь в селе Низкиничах, «Башня каменная» Острожского замка, сделал консервацию башен и стен замка Любарта в Луцке.
В 1914 году переехал в Киев. Преподавал в Киевском политехническом институте, Киевском строительном институте, Киевском художественном институте. Защитил докторскую степень доктора технических наук. В 1940 году стал профессором.
С 1944 по 1946 год был главой кафедры геодезии и картографии географического факультета Киевского государственного университета имени Т. Г. Шевченка.
Скончался 29 апреля 1968 в Киеве и был похоронен на Байковом кладбище.
***
Про діяльність професора Леонтовича В. Г. під час окупації Вікіпедія промовчує!
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Біографічна довідка з української Вікіпедії:
Леонтович Володимир Григорович (15 липня 1881 — 29 квітня 1968) — український інженер-будівельник, геодезист, архітектор-реставратор, доктор технічних наук, професор Київського інженерно-будівельного інституту та Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Народився 15 липня 1881 року в місті Гадяч, тепер Полтавської області. У 1901—1906 роках навчався на інженерному відділенні Київського політехнічного інституту. До 1909 року проводив експедиційні інженерні вишукування у Ізяславі, Острозі та Житомирі. У 1909—1914 на посаді головного архітектора Житомира займався відбудовою пам'ятників архітектури. У 1912—1917 роках як експерт проводив геодезичне обстеження та обмірювання інженерних споруд за дорученням Археологічної комісії. З 1910 року розпочав педагогічну та наукову діяльність у Київському політехнічному інституті. На початку 1930-х працював у Київському інституті цивільних інженерів (нині КНУБА) на посадах доцента, доктора технічних наук, з 1940 року професора, у 1940—1941 роках завідувача кафедри інженерної геодезії. У 1935—1941 роках викладав геодезію у гірничому та художньому інститутах, залізничному технікумі, гідротехнічному училищі, Індустріальному інституті.
У 1941—1942 роках перебував на посаді голови правління Будинку вчених, працював у 1943 році інженером Бюро вишукувань Міської управи, у 1943—1944 роках очолював геодезичний відділ Управління головного архітектора міста Києва.
Водночас склав плани парків на схилах Дніпра — Аскольдової могили та Пушкінського. Працював у Київському університеті у 1944—1946 роках завідувачем кафедри геодезії та картографії.
З 1946 року повернувся до Київського інженерно-будівельного інституту. Спорудив за проектом архітектора В. М. Максимова храм-пам'ятник на козацьких могилах під Берестечком.
Помер 1968 року, похований у Києві на Байковому кладовищі.
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Ваші статті на військову тематику є унікальними за своєю світоглядної цінністю. Вони заперечують радянські стереотипи. І поступово відтворюють справжню історію Другої світової війни. Завжди чекаю їх з нетерпінням.
Дякую за увагу!
Слава Україні!
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Цей блог викликав жорстку критику з боку одного гравця, який написав мені декілька великих листів щодо публікації даного матеріалу, а також щодо вчених, які очолили зібрання, та особисто мене, який "героїзував пристосуванців".
Оскільки я не боюся публічної критики і завжди відповідаю за свої слова, то я б задоволенням опублікував би написане опонентом, але я дотримуюся етики листування, як з друзями, так і з ворогами.
Буду радий прочитати ваші відгуки щодо цієї публікації, оскільки тему життя при окупації ми тільки починаємо і є нагальна потреба розвіювати радянські міфи і фальсифікації!
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Легко називати їх «пристосуванцями». Усе залежить від дії тих людей. У тодішніх обставинах їхня праця була відважна, навіть небезпечна. Зрештою, кожний робить те, що може.
Пригадую слова історика Валентина Мороза, якого вкинули до ґулаґу на 27 років за його тверду українську позицію:
«нам потрібні і Стуси, і Павлички» !
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Якщо тобі вдасться виловити частину змісту наукових і культурних надбань ДВ, Володимире, цікаво буде й побачити якою мовою вони велися.
І якщо, бува, українською, тоді й напевно цінною для нас буде й термінологія !
Бо, особисто, коли пишу, то завжди шукаю український відповідник, який обов'язково існує !
Мені говорили наші мовознавці, зрештою писав про це Святослав Караванський, що існувало неписане правило замінювати українські слова чужими : 1) московськими, 2) західними,
аби тільки забувалася наша, рідна.
Тому мені подвійно (зміст і мова науковців ДВ)
цікаве твоє майбутнє дослідження. Дякую заздалегідь, Володимире!
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Щодо складу філологічної секції Дому Вчених, у мене інформація є і я її сьогодні викладу. Можливо ти про деяких науковців теж знаєш чи про них є інформація за кордоном.
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Окрім української термінології, яку безпосередньо вивчали мовознавці, можна черпати її побічно у різних фахівців інших наукових галузей того часопростору.
Думаю, наприклад, про природнього лікаря Степана Зощука, книжку якого "Який харч - таке здоров'я" здається в Україні перевидали (?).
Зощук заслуговує на особливу увагу НО (бо з близькими поглядами).
Ми цитуємо багато чужинців, а маємо свого "енциклопедиста-винахідника", з надзвичайним життєписом, плодовитістю, поглядом на Україну, життя і світ:
http://ntsh.org/content/stepan-zoshchuk-doktor-medicinisportivniy-likar-naukovec-i-hirurg-v-ievropi-v-krayinah-aziyi
Ось інші посилання, які можуть тобі придатися:
http://miok.lviv.ua/?p=504
https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%96%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F_%D0%B2_%D0%B4%D1%96%D0%B0%D1%81%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%96
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !