Помста Трампа. Коли Мюллер почне розслідувати українську справу Байдена, Клінтон і Обами

Спеціальний прокурор Роберт Мюллер у неділю, 24 березня, представив офісу генпрокурора США доповідь про втручання Росії у вибори американського президента 2016 року.  Документ бачила обмежена кількість людей, і неясно, чи буде він опублікований повністю, але ясно, що очікуванням демократів не судилося збутися, - президентство Дональда Трампа, схоже, врятовано. Причому він не просто втримався, а й зміцнив позиції до старту виборчої кампанії, що похитнулися в результаті епопеї з шатдауном уряду і сварок з Демпартією і однопартійцями, що спалюють рейтинг.

Трамп на коні

Звіт Мюллера, повторимося, доступний лише вузькому колу осіб - перш за все генпрокурору Вільяму Барру, який, зокрема, на його підставі зробив висновок, що втручання Росії у вибори мало місце, однак, змови між командою Трампа і Москвою не було. Господар Овального кабінету не приховував радості - і в Twitter, і в коментарі журналістам він назвав розслідування "самим безглуздим в історії", а також ганьбою, через яку довелося пройти країні і президенту. "Повне і тотальне виправдання", - підкреслив у своєму мікроблозі Трамп.

Більше подробиць про висновки і саме розслідування міститься в листі Барра Конгресу, повний текст якого наводить CNN. По-перше, стало відомо, що Мюллер найняв 19 прокурорів, яким допомагала група з приблизно 40 експертів, включаючи агентів ФБР. Спецпрокурор видав більше 2,8 тис. повісток до суду і 500 ордерів на обшуки, було опитано близько 500 свідків і спрямовані прохання надати докази в рамках розслідування 13 державам, в тому числі й Україні.

Провівши титанічну роботу, команда Мюллера дійшла таких висновків. Барр в своєму листі конгресменам наводить цитату: "У ході розслідування не було встановлено, що члени команди Трампа вступали в змову чи координували свою діяльність з російським урядом в його діяльності по втручанню у вибори". Але факт втручання доведений цілком, так що тепер, до речі, можна очікувати посилення санкцій відносно Кремля.

Згідно з доповіддю - точніше, її викладом генпрокурором - втручання здійснювалося за двома напрямками. Перше - поширення фейків працівниками "Агентства інтернет-досліджень", відомого також як "фабрика тролів" Євгенія Прігожина, "кухаря" Путіна і куратора ПВК "Вагнер".  Барр зазначає, що спецпрокурор Мюллер виявив факти співпраці між членами штабу Трампа і прігожинськими тролями.

Другий напрямок втручання - кібератаки, здійснювані афілійованими з російським урядом хакерськими групами. Зокрема, Мюллер підтверджує факт зламу комп'ютерів осіб, пов'язаних з кампанією Гілларі Клінтон, а також серверів Демократичної партії. Згодом, як переказує Барр, викрадені дані поширювалися за допомогою різних "посередників", одним з яких є Wikileaks. Виходячи з отриманих доказів, минулого літа Мюллер, як відомо, висунув звинувачення в хакерстві 12 офіцерам російського ГРУ, але для соратників Трампа небезпека минула.

Ще один пункт розслідування стосувався ймовірного перешкоджання правосуддю Трампом і його представниками. Йдеться, крім іншого, про конфлікт з екс-директором ФБР Джеймсом Комі, від якого Трамп вимагав лояльності, і чутки про тиск президента на колишнього генпрокурора Джеффа Сешнса, і т. п. Тут не все так однозначно. Вільям Барр зазначає, що спецпрокурор в цьому президента не виправдав, але не знайшов достатньої кількості доказів. Цитуємо: слідство "не дійшло висновку щодо того, чи вчинив президент злочин, але не знімає з нього відповідальність".

Поставити крапку Мюллер запропонував власне Барру і його заму Роду Розенстайну, що ті негайно і зробили. Глава Мін'юсту пише: "Ми з заступником генерального прокурора Родом Розенстайном дійшли висновку, що доказів, отриманих в ході розслідування спеціального прокурора, недостатньо для встановлення факту вчинення президентом злочину, що перешкоджає здійсненню правосуддя". Причому тут є важлива деталь: Барр підкреслює, що рішення прийнято без урахування і не на підставі конституційних норм, що стосуються обвинувального висновку і кримінального переслідування чинного президента. Іншими словами, воно не є політично мотивованим.

З одного боку, репутація Барра - "незручного для всіх" професіонала, який лише недавно заступив на пост, - начебто підтверджує це. З іншого - свіжоспечений генпрокурор є ветераном Республіканської партії, що почав кар'єру ще за Рейгана. До того ж раніше анонсувався намір Розенстайна піти у відставку в середині березня. Якщо він все ж піде, цей висновок стане чи не останньою серйозною справою другої людини в Мін'юсті США, а потім з нього вже нічого не візьмеш. Якщо не піде - то це привід запитати, чому він залишився.

У будь-якому випадку Трамп може зітхнути з полегшенням. Він на коні, навіть якщо цей кінь - поні. Навіть вимога демократів опублікувати доповідь в повному обсязі не зіпсує йому настрою. Тим більше що ніякої повної публікації не буде, про що повідомив тут же в листі Вільям Барр. За словами генпрокурора, у міру можливості і в рамках закону він оприлюднить частини доповіді. Але в звіті є матеріали, на які поширюються положення федерального законодавства, що обмежують використання і розкриття інформації. З огляду на масштаб розслідування, такого роду дані безперечно у Мюллера є. Так що залишається лише гадати, які відомості приховають від публіки.

Український слід

І що тепер? Демпартія, безумовно, зазнала нищівної поразки. Так, її представники будуть проводити свої комітетські розслідування в Палаті представників, але доповідь Мюллера, який підтвердив факт змови, стала би головним знаряддям і прикрасою передвиборного арсеналу демократів в кампанії-2020. Тепер же виходить, що звіт спецпрокурора, навпаки, став таким для Трампа. І президент США з соратниками, очевидно, вже переходить в атаку на демократів - як на впливових представників партії, що представляють загрозу під час виборів, так і на тих, хто так чи інакше має відношення до розслідування. Помста торкнеться, до слова, не тільки демократів, і, ймовірно, не тільки громадян США.

До першої категорії безумовно відноситься Джо Байден, з якого, мабуть, республіканці і почнуть. Колишній віце-президент і близький друг Барака Обами - серйозний опонент на виборах президента. Хоча він ще не сказав останнього слова щодо участі або неучасті у виборах, чим досить втомив американців (як свого часу Святослав Вакарчук - українців). До речі, Байден міг зберігати інтригу якраз в очікуванні доповіді Мюллера. Тому не виключено, що тепер він і зовсім відмовиться від перегонів під слушним приводом. Якщо ж не відмовиться, то республіканці і Білий дім почнуть топити колишнього віце-президента. Так що, ймовірно, із тек з компроматом вже здувають пил. І якщо так, то незабаром екс-віце-президенту напевно пригадають його українські зв'язки. Наприклад, той факт, що його син, Гантер Байден, в квітні 2014 року увійшов до ради директорів Burisma Holdings, однієї з найбільших в Україні нафтогазових компаній. Власником цієї компанії є Микола Злочевський, міністр екології за президентства Віктора Януковича. А тодішній посол США в Україні Джеффрі Пайетт, вимагаючи розслідування корупції в Україні і згадавши "Бурісму", про цей факт тактовно промовчав.

Якщо Байдена вдасться вибити, з важковаговиків у демократів залишиться хіба що соціаліст Берні Сандерс, який в 2016-му на праймеріз вимушено поступився Гілларі Клінтон. Він - ідеальний спаринг-партнер для ядерного консерватора Трампа, який сварить соціалістів на кожному розі. Америка і без того розколота на два потужних табори - на тих, хто проти багатих, і тих, хто проти бідних. Поляризація американського суспільства досягає рівня, чи не найвищого з часів Громадянської війни, і на виборах при розкладі Трамп-Сандерс має всі шанси вирости ще більше. Сама ж дилема, до слова, має явну схожість з моделлю "Кучма або Симоненко", що була запропонована українським виборцям в 1999-му.

Контратака Трампа, як уже зазначено, торкнеться не тільки демократів, а й тих, хто вільно чи невільно вплинув на передвиборний процес в США ззовні або допомагав противникам 45-го президента. У тому числі в Україні. Дональд Трамп недвозначно зауважив в Twitter 21 березня, що "в міру згасання російської змови виникає українська змова для допомоги (на президентських виборах Гілларі) Клінтон". І чому б тепер не зайнятися нею? Доручити тому ж спецпрокурору Мюллеру розслідування українського сліду і контактів команди кандидата-демократа з Києвом - це навіть не іронія. Це тролінг найчистішої води. Зрештою, в 2016 році серед іноземних жертводавців в фонд Клінтонів, з якого фінансувалася виборча кампанія кандидата від Демократичної партії США, перший рядок займав Віктор Пінчук з $ 10 млн.

В контексті можливості такого розслідування можна, очевидно, розглядати і гру між Києвом і Вашингтоном навколо нинішнього посла США в Україні Марі Йованович, яка перейшла в публічну площину зі скандальним інтерв'ю генпрокурора Юрія Луценка впливовому американському виданню The Hill. Примітно, що напередодні публікації доповіді Мюллера син господаря Овального кабінету - Дональд Трамп-молодший - зажадав відкликати її за критику на адресу Білого дому.

Таким чином, Україна, як і три роки тому, знову опинилася фактором внутрішньої політики Сполучених Штатів, що обіцяє нові виклики для Києва з боку американського істеблішменту в майбутньому. Поки ж, як і в 2016-му, українська сторона грає на майбутні вибори президента США, знову ставлячи на очевидного переможця. І з великою часткою ймовірності, на цей раз не помилиться.

Переклад зі статті Владислава Гірмана в ДС.