(Не)звичайний продаж "Мотор Січі". Слідом за США занепокоїлися в Японії

Про це у СБУ повідомили на запит Радіо Свобода. 

У липні 2019 року Служба безпеки України заявляла, що підрозділ "Мотор Січі" два роки фінансував терористичну організацію "ДНР".

Раніше того ж місяця у журналістському розслідуванні Bihus.Info йшлося про те, що "Мотор Січ" попри заборону на експорт військової техніки до РФ постачає деталі для двигунів російській армії, а після 2017 року – через спорідненого боснійського посередника.

Минулого тижня "Мотор Січ" стала темою візиту радника президента США з питань національної безпеки Джона Болтона в Україну і прес-конференції посла Китаю в Україні Ду Вея через можливий продаж 50% акцій українського ПАТ китайському підприємству Skyrizon Aircraft Holdings Limited.

Але список великих геополітичних гравців, яких непокоїть цей продаж, не обмежується США. Зокрема, серед них і Японія.

30 серпня одна з головних газет Японії — "Ніккей" ("Японська економічна газета"), яку щодня читає тамтешня більшість економістів-інвесторів, опублікувала аналітичну статтю про Україну. Ні, не про склад призначеного напередодні нового Кабінету Міністрів (хоча і про нього є окрема коротка стаття), а про спробу Китаю придбати українську стратегічну компанію «Мотор Січ», пише Укрінформ.

Автор статті пояснює справжню причину нещодавнього візиту радника президента США з питань національної безпеки Джона Болтона в Україну — блокуванням продажу цієї запорізької компанії Китаю.

Так, посол КНР в Україні Ду Вей запевнив: «Усе, що стосується “Мотор Січі” – це комерційна діяльність між цим і приватним китайським підприємством». Але візит, і численні заяви Джона Болтона дають достатньо підстав, щоб стверджувати, що ця угода не є суто комерційною, вважає автор. Він також припускає, що цей продаж може бути на користь Москви.

Автор матеріалу в газеті "Ніккей" наполягає, що Китай давно прагне отримати військові технології в Україні, які колись підтримували військову індустрію всього СРСР. При цьому нагадується, що 2017 року Skyrizon намагався придбати "Мотор Січ", але тоді Служба безпеки України втрутилася й зупинила процес. У статті також згадується історія першого китайського авіаносця «Ляонін» — українського недобудованого «Варяга», який був розроблений у Миколаєві й проданий Китаю у 1998 році, про що японці добре пам’ятають.

У статті також ідеться про занепокоєння не тільки з боку Вашингтона, а також і з боку Токіо. Автор посилається на тамтешні дипломатичні джерела, які вважають, що продаж «Мотор Січі» Китаю зміцнить військовий потенціал цієї країни і це стане загрозою для Японії.

Щоб зрозуміти зацікавлення та занепокоєння Японії в контексті цієї (не)звичайної угоди продажу "Мотор Січі" Китаю, треба проаналізувати безпекову ситуацію в Східній Азії та Азійсько-Тихоокеанському регіоні в цілому, а також дії країн у відповідь на останні зміни у ситуації. У цій статті Укрінформ спробує пояснити останні реакції з Токіо на безпекові зміни в регіоні. 

ЗАТВЕРДЖЕННЯ НОВОГО ОБОРОННОГО ДОКУМЕНТУ ЯПОНІЇ 

18-го грудня 2018-го року уряд Японії затвердив нові «Настанови щодо національної програми оборони» (далі – "Настанови оборони"). У документі викладені засадничі погляди Японської держави на оборонні пріоритети, саме на його основі розробляється середньострокова (п’ятирічна) програма оборони Японії.

Перший такий оборонний бюлетень був затверджений 1977-го року, і відтоді регулярно оновлюється: 1996-го року, 2005-го, 2011-го і 2014-го... Прикметно, що нові версії з’являються все частіше. Це відображає динаміку безпекової ситуації у регіоні, яка дедалі ускладнюється.

У цьому документі варто звернути увагу на два важливі моменти, якщо Україна прагне уникнути майбутніх непорозумінь із Токіо. Насамперед, йдеться про план Токіо взяти на озброєння свій перший після Другої світової війни авіаносець. Окрім того, серед головних загроз Японії перелічені Китай і Північна Корея, але Росія в цьому списку цього разу відсутня. 

До початку Другої світової війни Японія мала на озброєнні десять авіаносців. Для порівняння, США та Велика Британія мали лише по вісім. Внаслідок нищівної поразки у війні, Токіо заборонили мати армію. Це закріплено в окремій – дев’ятій – статті чинної післявоєнної Конституції Японії.

Одначе заснований у Ялті післявоєнний порядок швидко змінювався. Тимчасовий холодний мир перетворився на Холодну війну з її гонитвою озброєнь між вільним Заходом і комуністичним Радянським Союзом. Різко змінилися й безпекові обставини у Східній Азії.

Геополітичне розташування Японії фактично поставило країну на лінію фронту Холодної війни між СРСР та США. Це змусило японський уряд переглянути значення дев’ятої статті Конституції, створивши Сили Самооборони Японії, які де-факто є японською армією, хоча де-юре армії Токіо не має.

Щоправда, Конституція суттєво обмежує функції японських збройних сил. Наприклад, забороняє застосовувати збройну силу задля розв’язання міжнародних суперечок. Тому Японія може використовувати лише оборонну, а не наступальну зброю.

Авіаносці, безсумнівно, відносяться до наступального типу зброї. Саме тому в Японії їх досі не було.

Нині уряд Японії створює свій перший авіаносець на базі вертольотоносця Ідзумо. Японська опозиція критикує цей крок, наголошуючи, що він порушує норми Конституції.

У потребі мати такий корабель сумніваються і військові експерти. На їхню думку, військовий об’єкт такого розміру може легко перетворитися на мішень для нападу гіпотетичного ворога, а для його захисту, відповідно, знадобляться значні додаткові сили. Отже, зазначають вони, будувати авіаносець недоцільно з огляду на інші нагальні пріоритети у сфері оборони.

У свою чергу, прихильники ідеї аргументують її тим, що Китай знедавна обзавівся авіаносцем «Ляонін», що тепер створює потенційні виклики для Японії у Східній Азії.

Пекін придбав недобудований авіаносець в України 1998-го року. Корабель, який тоді називався «Варяг», був розроблений на Чорноморському суднобудівному заводі у Миколаєві і на момент продажу Китаю був завершений на 67%. Китайці його добудували і ввели в експлуатацію 2012 року.

Поява «Ляоніна» суттєво вплинула на безпекову ситуацію в Східній Азії. Принаймні, думки деяких японських політиків щодо безпеки в регіоні точно змінилися.

Річ у тім, що японські авіабази традиційно зосереджені на узбережжі Японського моря: під час Холодної війни воєнна загроза, як вважалося, походила лише з боку СРСР, а не з боку Тихого океану.

Загальна картина не змінилася і після розпаду Радянського Союзу. Проте поява у Китаю корабля, який фактично є рухомою авіабазою, змінює ситуацію. Для японців це нова реальність, яка змушує їх розглядати і враховувати потенційні загрози зі сторони, яку вони раніше не розглядали.

Чи мусить тепер Токіо збудувати авіабазу біля океану? Тоді де саме, враховуючи, що авіаносець може переміщуватися у будь-яку точку? Чи варто відтак створити власний авіаносець? Хоча цього не дозволяє Конституція.

А якщо не називати його авіаносцем, хоча такі функції він матиме? Схоже, саме так міркували японські політики, вирішивши переобладнати вертольотоносець Ідзумо на де-факто авіаносець. Він матиме змогу, хоч і не на постійний основі, нести винищувачі F-35В. У той же час, уникнути критики опозиції, радше за все, їм не вдасться. 

ЯПОНІЇ ЗАГРОЖУЮТЬ КИТАЙ, ПІВНІЧНА КОРЕЯ, АЛЕ НЕ РОСІЯ  

У розділі «Особливості нинішніх безпекових обставин» Настанов оборони Японії йдеться про глобальні тенденції у сфері безпеки та військову активність країн довкола Японії.

На відміну від попередніх оборонних документів, нині тут міститься згадка про гібридні військові засоби, серед яких – маніпуляції у соцмережах. У документі йдеться про те, що гібридна війна полягає у комбінації силових і несилових методів для зміни статусу-кво. Серед нових вимірів воєнного протистояння виділяються кіберпростір, космос, сфера електромагнітного випромінювання тощо.

Свідченням того, що японці теж усвідомлюють гібридну загрозу, є виступ 11 січня 2019 року ексміністра оборони Японії Іцунорі Онодера в ефірі телеканалу BS Фуджі. Онодера заявив: «Настанови національної програми оборони зазвичай розробляють щодесять років, але цього разу, за попереднім узгодженням із прем'єр-міністром Абе, я вирішив оновити їх уже через п’ять. Причина полягає в тому, що, передусім, змінилися методи боротьби. Підтвердженням цьому є вторгнення Росії до Криму 2014 року». Він розповів також, як саме Росія окупувала півострів: розповсюджувала фейкові новини, відключала телефонний зв’язок, використовувала невідомих «чоловічків» без розпізнавальних знаків, які згодом виявилися російськими військовими. За його словами, ідея оновлення Настанов оборони з'явилася ще за його каденції саме під враженням від гібридної окупації Росією Автономної Республіки Крим.

Однак документ приділяє увагу цій темі лише частково. Більше стосується загроз із боку Китаю та Північної Кореї, залишаючи Росію в дужках. Небезпечним діям Пхеньяна та Пекіна присвячена значна частина наступного розділу, в якому йдеться про «діяльність різних країн», і з якого дізнаємося про сприйняття Японією тих чи інших загроз навколо себе.

Найбільший обсяг – три абзаци – присвячений Китаю, який прагне розвинути свою армію до рівня найкращої в світі вже до середини цього століття. Тут ідеться про спроби змінити статус-кво на тлі зростаючого військового потенціалу в Східно- та Південно-Китайському морях, а також швидке збільшення військової присутності Китаю в Тихому Океані.

Три абзаци також присвячені Північній Кореї, зокрема її ракетам, які становлять серйозну загрозу безпеці Японії.

А от Росії приділено значно менше уваги. У вересні минулого року Іцунорі Онодера — тоді ще міністр оборони — оглядав авіабазу в Немуро на північному острові Хоккайдо поблизу Північних територій Японії, і чітко заявив: «Збройні сили РФ активізуються. Застереження щодо Росії є вагомими. Результати цього огляду я планую включити до Настанов національної програми оборони та Середньострокової програми оборони Японії».

Попри цю заяву, у кінцевому документі Росія не фігурує як держава, що загрожує національним інтересам Японії. Москві присвячений всього-на-всього один абзац із лаконічними та м’якими виразами: «Росія, продовжуючи намагання модернізувати свій військовий потенціал і надаючи пріоритетну увагу ядерній зброї, зміцнює власний військовий потенціал, внаслідок чого перебуває у різкому протистоянні з Європою та США, зокрема у питанні України. Росія підвищує військову активність не лише за Північним полярним колом, поблизу Європи, неподалік США, на Близькому Сході, але також на Далекому сході, зокрема, на Північних територіях Японії. Необхідно пильнувати за її діяльністю».

Коли Онодера був у кріслі міністра, він повторював, що для Японії загрозами є Китай, Північна Корея та Росія. Проте згодом уряд Японії вирішив виключити Росію з цього переліку. Імовірно, що оборонне відомство Японії усвідомлює виклики і з боку РФ, але на урядовому рівні було ухвалене політичне рішення поки що не ображати Кремль – певно, з огляду на переговори щодо повернення Північних територій та укладання Мирного договору між двома країнами. 

ЗАГРОЗИ СХОЖІ, СТРАТЕГІЇ ПАРАДОКСАЛЬНО РІЗНІ 

Які висновки для відносин між Україною та Японією можна зробити після прочитання цього документу? Насамперед, дві країни по-різному бачать головні безпекові загрози у своїх регіонах. Для Японії це, насамперед, дії Китаю та Північної Кореї. Для України ж, звісно, дії Росії. Японці пильно стежать за зростанням військового потенціалу Китаю та Північної Кореї. У тому числі їх цікавить, звідки ці країни отримують військової технології. Зрозуміло, чому газета "Ніккей" запустила статтю про можливий продаж "Мотор Січі" Китаю. Тепер японці згадують відомий китайсько-український авіаносець «Ляонін-Варяг».

Варто додати, що відповідно до відкритої бази даних Стокгольмського інституту вивчення проблем миру (SIPRI), Китай є постійним отримувачем оборонного імпорту з України. При цьому, задля справедливості варто зазначити, що найбільше зброї Китаю продає Росія, потім – Франція. Україна — на третьому місці. До речі, ця цифра теж розповсюджується в експертному колі Японії.

Експорт зброї до Китаю, 2013-2017рр. (у млн дол. США)

Джерело: SIPRI Arms Transgers Database  

БІЗНЕС І БЕЗПЕКА. ЯК УНИКНУТИ НЕПОРОЗУМІНЬ 

Щодо продажу Україною оборонної продукції Китаю, принцип ринку передбачає, що де є попит, там є і пропозиція. Попит у Китаю, звісно, є. Kyiv Post пише, що саме технології розробки двигунів, якою пишається "Мотор Січ", бракує в Китаї.

Водночас, новій владі України необхідно ретельно розмірковувати про можливі наслідки не тільки для України, а й для світової безпекової ситуації. Джон Болтон в інтерв'ю Радіо Свобода висловив думку, що це є важливим питанням як для України, так і для США, Європи, Японії, Австралії, Канади та інших країн.

Як уникнути непорозумінь між Києвом і Токіо? Насамперед, треба продовжити практику тісних контактів та безпекових консультацій, які здатні підвищити передбачуваність взаємин для обох держав. Новій владі України варто збалансовано підходити до політики у регіоні й спілкуватися з усіма зацікавленими сторонами, ретельно досліджуючи і враховуючи всі безпекові нюанси у регіоні. На щастя, Україна вже має якісні канали взаємодії з Японією у форматі «Два плюс два».

Також японське інформагенство Jiji нещодавно повідомило, що президент України Володимир Зеленський можливо відвідає Японію в жовтні для участі у церемонії оголошення імператора країни Нарухіто з нагоди його сходження на престол, і зустрінеться з прем’єром Шіндзо Абе. Хоч як дивно, у статті також припускається, що серед тем обговорення може бути військове співробітництво між Україною та Китаєм.

Такаші Хірано, Київ