Українсько-російська війна є міжетнічною, реінтеграція Донбасу неможлива без відновлення етнічного балансу (+аудіо)

Аудіоверсія статті: Українсько-російська війна є міжетнічною

Про це знали давно, але воліли не говорити, аби не зашкодити «міжетнічній єдності громадян України». Сподівалися, що час вилікує і проблема сама розсмокчеться. Проте нарив лише збільшувався і нарешті прорвав на Донбасі.

Донбасяни – це етнічні росіяни

Про російсько-ординську ментальність донбасян одним з перших заговорив соціальний психолог з Луганська Олександр Зеленько. Ще у 2015 році він розповів: «Психотип ординця і психотип донбасянина близькі. Соціопатична установка ординця говорить: я поважаю сильного, сильний бере своє, а хто починає розбиратися, галасувати про справедливість – той слабкий, слабкість не заслуговує поваги. І цей експансивний тип змінити неможливо. Сусід для ординців може бути або ворогом, який ще не підпорядкований, або рабом – так росіяни дивляться на сусідів. Паритет для них неможливий, рівноправність для ординця означає невизначеність. Так, щоб ніхто нікого не пригнічував – не вийде. Адже інакше – як визначити, хто з нас старший, кого слухатися? Стан агресії – нормальний стан ординця. Вони кажуть: б’є – значить любить. Любов – це соплі і слабкість, а сильний – завойовує».

Саме кардинальною відмінністю ментальності українців і донбасян  психолог пояснює різке несприйняття останніми Майдану. Це глибинні психологічні відмінності, а не результат зомбування російських ЗМІ: «Коли кажуть, що жителів Донбасу зомбували, це не зовсім так. Люди не включали українські канали в Донбасі, коли вони були на тій території... І не стануть дивитися українські канали на тій території, коли ми їх там знову включимо». Українці дивилися українське, росіяни дивилися і дивляться російське – бо це для них своє, рідне – пояснює Олександр Зеленько.

Перпендикулярна війна

Ще відвертіше про причини українсько-російської війни висловився начальник управління інформаційних операцій Генерального штабу ЗСУ полковник Анатолій Кравчук. «Донбас – це дуже специфічний регіон. Там дуже багато росіян, які приїхали туди не так давно. Це територія російсько-радянської ментальності. Вони не вважають територію Донбасу українською. Росіяни з усього Радянського Союзу приїхали на Донбас, їх там найбільша концентрація. Тому той регіон і відрізняється від України. Росія і Україна – це як два світи», – розповідає Анатолій Кравчук.

Він наголошує, що ця війна має етнічну природу. Росіяни Донбасу без сумнівів сприймають українців як ворогів тому, що вони українці. Росіяни дуже чітко усвідомлюють етнічне протистояння, натомість українці бояться це визнати. «Про це практично ніхто не говорить. Українці називали супротивну сторону «ватниками», тобто співгромадянами, у яких низька свідомість. А вони називали нас «укропами» – це таке зневажливе перекручення слова «українець». Вони воювали з нами тому, що ми не їхньої нації». «Я вбиваю тебе тому, що ти укр – тобто українець» – розповідає психолог. «Українці воювали не з росіянами, а з сепаратистами, а росіяни з самого початку воювали з нами тому, що ми українці».

Це поняття з зовсім різних, перпендикулярних площин. Українці ведуть війну за свою землю, а росіяни – проти українського етносу. Перевага росіян в тому, що вони усвідомлюють міжетнічний характер цієї війни, натомість українці цього не усвідомлюють.

Нерозуміння істинної природи цієї війни є головною вразливістю українців. Тому що міжетнічна війна виходить далеко за межі бойових дій – це війна ідентичностей. На цьому неодноразово наголошував журналіст і політолог Віталій Портников: «Українська держава буде там, де буде розповсюджено українську ідентичність. Та територія, де українська ідентичність не переможе, буде тяжіти до Росії, і ці території рано чи пізно стануть частинами Російської Федерації».  

Етнічна ідентичність: свій серед своїх

Для початку необхідно з’ясувати, що таке етнос. Згідно з науковим визначенням, «етнос – це спільнота, яка відрізняється від усіх інших спільнот стійким комплексом якостей і спроможна його передати своїм нащадкам».

Етимологічно слово «етнос» означає «група своїх людей». Відтак базовою ознакою належності до свого або чужого етносу є розрізнення «свій – чужий». Спроможність розрізняти своїх і чужих є фундаментальним інстинктом, необхідним для виживання. Цей інстинкт важливіший за інстинкт голоду, сну чи продовження роду, оскільки від нього залежить безпека, життя і смерть. Тому навіть немовлята розрізняють своїх і чужих.

Належність до того чи іншого етносу визначається двома чинниками – внутрішнім і зовнішнім. По-перше, людина сама відносить себе до певного етносу – вважає його СВОЇМ. По-друге, інші члени цього етносу визнають цю людину СВОЄЮ. Наприклад, людина є українцем тоді, коли вона сама вважає себе українцем – і так само вважають інші українці. Член свого етносу – це свій серед своїх.

Як люди розрізняють своїх і чужих

Є три головні ознаки розрізнення своїх і чужих:

1. Притаманний етносу антропологічний тип. Звичний зовнішній вигляд – це те, що ми розпізнаємо з першого погляду.

2. Вільне володіння етнічною мовою – це те, що ми розпізнаємо з перших слів.

3. Етнічна поведінка – це діяльність в інтересах етносу, солідарність зі своїми, дотримання притаманних етносу моральних цінностей. Це те, що ми розпізнаємо з першої спільної справи.

Усі три критерії розпізнання своїх – фізичний тип, мова і солідарність – є однаково важливими для життя етносу. Етнічний фізичний тип людина отримує від батьків, етнічну мову – від етнічного оточення, етнічну солідарність – від свого духовно-вольового центру. Відсутність хоча б однієї з цих трьох ознак викликає сумніви щодо етнічної належності.

Чи може змінитися етнічна ідентичність

Зміну етнічності ми постійно спостерігаємо навколо себе. Скільки знаємо історій про те, як у батьків-українців діти вважають себе росіянами. І навпаки – діти, виховані в російських чи змішаних сім’ях, починають усвідомлювати себе українцями. Щоправда, якщо копнути глибше, то часто виявляється, що їхні предки все ж таки були українцями. Хай там як, а етнос – це поняття динамічне. Сучасні технології «промивання мізків» дозволяють за кілька років «перепрограмовувати» етнічну ідентичність.     

Сенс російської війни – знищення української ідентичності

Етнічну ідентичність можна уявити у вигляді поля з лунками. Кожна лунка – це наче окремий етнос. Перебуваючи в лунці, м’яч займає стійке положення. Якщо ж він на поверхні, то його відносно легко спрямувати в ту чи іншу лунку. Натомість, щоб витягнути м’яч з однієї лунки і покласти в іншу, треба докласти значно більших зусиль.

Ця метафора дозволяє краще зрозуміти сенс етнічної війни. Вона полягає в тому, щоб зменшити кількість м’ячів у ворожій лунці і збільшити їх у своїй. В першу чергу ведеться боротьба за ті м’ячі, які на поверхні, тобто ще не мають чіткої етнічної визначеності. Натомість ті, які уже в ворожій лунці, підлягають знищенню.

Саме так діють росіяни: вони знищують українську ідентичність. Головний удар спрямовано на українську мову, оскільки це найпотужніший фактор етнічної ідентифікації. Ті, які твердо тримаються української мови, вважаються смертельними ворогами.

Російський етнос діє на всій території України

Російська інтелектуальна еліта в Україні у м’який спосіб розмиває українську ідентичність і здійснює русифікацію – так працює Стратегічна п’ята колона: проект «російська Україна» або «інша Росія».

Прості цивільні росіяни цькують українську мову і здійснюють антиукраїнський терор: 

• Убивство за етнічною ознакою. Український активіст помер після звірячого побиття у Бахмуті
• Артем Мирошниченко загинув, щоб українці перестали боятися своєї мови – Оксана Забужко.

Російські бойовики на Донбасі, без жодних дискусій, просто вбивають, а для залякування – відрубують руки, розпорюють животи і виколюють очі. Саме за приналежність до українського етносу росіяни вбили Володимира Рибака, Юрія Поправка, Юрія Дяковського, Степана Чубенка та багатьох інших.

Етнічна чистка на Донбасі

На окупованому Донбасі відбулася етнічна чистка: хто не встиг утекти або заховатися, тих убили або взяли в заручники. Ще у 2015 році це констатував на «Радіо Свобода» Денис Казанський: «За офіційною статистикою, окуповані території покинуло понад мільйон людей. В першу чергу – це ті, хто підтримував Україну. Треба констатувати і говорити відверто: там відбулася «етнічна чистка». Вона відбулася відносно м’яко: людей не вирізали, але людей вигнали», – сказав Казанський.

Тому, на його думку, проводити вибори на території, які контролюють угруповання «ДНР» і «ЛНР», нема сенсу – жодна українська партія не матиме шансів на цих виборах, адже українців майже не лишилося. «Я не кажу, що там зовсім не залишилося проукраїнських жителів, безумовно, вони там є, але, на жаль, їх там не така кількість, щоб вони були якимось серйозним фактором. Якщо ми там проведемо вибори, то на них за українські партії ніхто не проголосує, тому що електорат українських партій вигнали з цих територій, і повернутися туди, поки там є озброєні люди, він не може», – вважає Казанський. За його словами, поки частина Донбасу окупована, інтегрувати її до складу України неможливо. Про це йдеться у публікації На окупованому Донбасі відбулася «етнічна чистка», людей вигнали – Казанський (Радіо Свобода)

Про настрої населення окупованого Донбасу дає приблизне уявлення соціологічне опитування, проведене компанією «Нью імідж маркетинг груп» з 7-го по 31 жовтня 2019 року. Ось головні висновки:

1. 64% хочуть увійти до Росії, 60% хочуть об’єднання України з РФ.

2. Понад 70% вибрали варіант «дуже тепло» в питанні про ставлення до Росії.

3. 76% вважають війну Росії проти України «внутрішнім конфліктом». Може вони не бачать російських регулярних військ? Все простіше: вони говорять про конфлікт з «украми». Це природне мислення російського етносу. Саме тому понад 80% донбасян вважають, що дії Росії в Криму були «законним захистом російськомовних», тобто етнічних росіян.

Російськомовних українців не існує

А може Росія захищала українців, але російськомовних? Тут треба бути чесними перед собою і визнати, що російськомовних етнічних українців не існує – всі етнічні українці двомовні. Якщо людина не мислить і не говорить українською, то вона за визначенням не є етнічним українцем.

Виключно однією російською мовою володіють тільки етнічні росіяни. Вони не можуть говорити українською через свідому чи підсвідому (інстинктивну) відразу до української культури.

Термін «російськомовні українці» має сенс лише в розумінні «громадяни України, які розмовляють лише однією російською мовою», тобто «етнічні росіяни, які мають паспорт України».

Чи можлива реінтеграція Донбасу

Реінтеграція означає налагодження дружніх відносин або хоча б більш-менш справедливих партнерських відносин. Проте вся історія – давня і новітня – свідчить, що Московія–Росія принципово не визнає партнерства. Для неї дружба – це ознака слабкості, а рівноправність – це невизначеність і хаос. Єдиний прийнятний для росіян спосіб взаємодії – це примусове підпорядкування, про що говорив згаданий вище психолог Олександр Зеленько. Більше про це у статті Люди і орки, або Як помиритися з Мордором: розгадка загадкової російської душі.

Після вікової етнічної чистки Донбасу – від Голодомору до наших днів – Донбас перетворився на територію з найбільшою концентрацією етнічних росіян. Про реінтеграцію Донбасу можна говорити лише після відновлення догеноцидного етнічного балансу цього українського краю.

Подібної думки дотримується американський професор політології українського походження Олександр Мотиль: «Для багатьох жителів Донбасу найкращим джерелом зайнятості є сепаратистські збройні сили. В силу своєї близькості до Росії та міцних зв’язків з російським енергетичним сектором, Донбас також функціонує як канал для проникнення в Україну російської корупції. Близько 1,5 мільйона українців покинули Донбас з 2014 по 2015 рік, і, як свідчить недавнє опитування, значна частина нинішніх жителів регіону прихильні до Росії та не бажають реінтеграції в Україну.

Окрім того, в даний час проросійські сили щотижня вздовж лінії розмежування вбивають близько 2 або 3 українських вояків. Цілком ймовірно, що після реінтеграції вояки ЗСУ перестануть вмирати в такій великій кількості. Вмиратимуть працівники міліції, національної гвардії та служби безпеки, які ведуть боротьбу з озброєними головорізами та російськими шовіністами. Цивільне населення, безсумнівно, буде гинути в терактах.

Від повернення східного Донбасу не можна відмовлятися, але це питання неблизького майбутнього. Можливо, цей час настане через десять чи двадцять років, коли Україна матиме економічну, політичну, соціальну та військову потугу, достатню для реконструкції та реінтеграції такого масштабу». Про це у статті Реінтеграція Донбасу зруйнує Україну – Олександр Мотиль (Foreign Policy, США).

Сьогодні ж «інтеграція Донбасу» означає лише одне – підкорення України і повне домінування російського етносу над українським. Україна поверне свої землі лише тоді, коли стане сильнішою за Росію. Головний засіб посилення етнічної солідарності – українська мова. Ось що про це говорить згаданий вище Віталій Портников:  

«Я вважаю, що український мовний продукт не потрібно квотувати. Він має бути стовідсотково українським із врахуванням мови меншин для їхнього нормального політичного та культурного розвитку. Потрібні достатні години мовлення для росіян, угорців, поляків, болгар, румун, кримських татар. Це навіть не треба обговорювати. Сама ідея, що в державі переважна більшість населення вважає себе українцями, але свою рідну українську мову квотує в телевізійному ефірі, є дегенеративною. У нас при першій-ліпшій нагоді президент України переходить на чужу мову. Якщо люди не мають поваги до себе і своєї мови, вони ніколи не створять державу, яка буде поважати їх і саму себе».

Продовження: Етнічна належність – це не індульгенція від предків, а поточний стан свідомості, який може змінитися

Реалістичну концепцію української політики щодо Росії пропонує Володимир Огризко – міністр закордонних справ України (2007 – 2009), керівник Центру дослідження Росії: Відносини з Росією на рівноправних засадах неможливі через її імперську сутність.

Кому вниз - Птаха на ймення Nachtigall