Наскільки майбутній успіх дитини визначається вродженим інтелектом? Американський економіст Джеймс Гекман (James Joseph Heckman) каже, що все зовсім не так, як думає більшість людей. Він любить опитувати не вчених, а політиків або урядовців, щоб визначити, як взаємопов'язані між собою їхній дохід і IQ.
Джеймс Джозеф Гекман (англ. James Joseph Heckman; 1944 р.н.) – американський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки 2000 року «За розробку теорії і методів для аналізу селективних вибірок»
«Більшість припускає, що цей зв'язок дуже сильний: деякі називають цифри близько 25%, інші – навіть 50%», – каже вчений. Але реальні дані свідчать про набагато менший вплив: всього близько 1-2%, пишеUkr.Media.
Але якщо IQ – лише другорядний фактор успіху, то що ж відрізняє низькооплачуваних людей від високооплачуваних? Як кажуть: «Якщо ти такий розумний, то чому ти такий бідний?»
Наука не дає остаточної відповіді, хоча, звичайно, везіння грає свою роль. Крім фортуни та інтелекту, ще один ключовий фактор – особистісні характеристики, йдеться в статті Гекмана у співавторстві з Національною академією наук. Він виявив, що фінансовий успіх пов'язаний із такими особистісними якостями, як чесність, працьовитість, наполегливість і самодисципліна.
Щоб прийти до цього висновку, він і його колеги вивчали чотири різні групи даних, які включали IQ-оцінки, стандартизовані результати тестів, шкільні оцінки та оцінки особистості тисяч людей з Великобританії, США та Нідерландів. У вибраних з цих груп конкретних індивідів протягом десятиліть відстежували не тільки дохід, але й судимості, індекс маси тіла та інформацію про задоволеність життям.
Дослідження показало, що шкільні оцінки та результати тестів були набагато показовіші в пророкуванні майбутнього успіху, ніж просто бали IQ.
Це може здатися дивним: зрештою, хіба вони вимірюють не одне і те ж? Не зовсім. Оцінки відображають не тільки інтелект, але й те, що Гекман називає «некогнітивними навичками»: наполегливість, допитливість, вміння співпрацювати, відповідальність. Меншою мірою те ж саме можна сказати про результати тестів.
Гекман, який одержав Нобелівську премію з економіки у 2000 році, вважає, що успіх залежить не тільки від вроджених здібностей, але і від придбаних навичок. Його власне дослідження передбачає, що втручання в дитинстві може бути дуже ефективним і що відповідальність більш корисна, ніж IQ. Відкритість – риса, яка містить допитливість, – також корелює з високими оцінками й результатами тестів.
Зрозуміло, інтелект теж має значення. Людина з IQ 70 не зможе зробити речі, які легкі для людини з IQ 190. Але Гекман каже, що багато людей не можуть пробитися на ринок праці, тому що їм не вистачає навичок, які не виміряти тестами на інтелект.
Вони не розуміють, як правильно поводитися на співбесіді. Вони можуть запізнюватися або неправильно одягатися. Або на роботі вони роблять необхідний мінімум і демонструють, що не збираються робити більше.
Гекман і його колеги вважають, що подібні навички можна викладати в школах. Так, вроджений інтелект дає деяку перевагу, але це не означає, що не можна добрати знаннями того, що недодала генетика.
Наші інтереси:
Розуміти, що необхідні (особливо, в юності і молодості) чесна праця (над собою, в першу чергу) і постійне навчання та самоосвіта.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Коефіцієнт інтелекту IQ – лише другорядний фактор успіху. Що відрізняє низькооплачуваних людей від високооплачуваних
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Наскільки майбутній успіх дитини визначається вродженим інтелектом? Американський економіст Джеймс Гекман (James Joseph Heckman) каже, що все зовсім не так, як думає більшість людей. Він любить опитувати не вчених, а політиків або урядовців, щоб визначити, як взаємопов'язані між собою їхній дохід і IQ.
20012802-jamesheckman.jpg
«Більшість припускає, що цей зв'язок дуже сильний: деякі називають цифри близько 25%, інші – навіть 50%», – каже вчений. Але реальні дані свідчать про набагато менший вплив: всього близько 1-2%, пише Ukr.Media.
Але якщо IQ – лише другорядний фактор успіху, то що ж відрізняє низькооплачуваних людей від високооплачуваних? Як кажуть: «Якщо ти такий розумний, то чому ти такий бідний?»
Наука не дає остаточної відповіді, хоча, звичайно, везіння грає свою роль. Крім фортуни та інтелекту, ще один ключовий фактор – особистісні характеристики, йдеться в статті Гекмана у співавторстві з Національною академією наук. Він виявив, що фінансовий успіх пов'язаний із такими особистісними якостями, як чесність, працьовитість, наполегливість і самодисципліна.
Щоб прийти до цього висновку, він і його колеги вивчали чотири різні групи даних, які включали IQ-оцінки, стандартизовані результати тестів, шкільні оцінки та оцінки особистості тисяч людей з Великобританії, США та Нідерландів. У вибраних з цих груп конкретних індивідів протягом десятиліть відстежували не тільки дохід, але й судимості, індекс маси тіла та інформацію про задоволеність життям.
Дослідження показало, що шкільні оцінки та результати тестів були набагато показовіші в пророкуванні майбутнього успіху, ніж просто бали IQ.
Це може здатися дивним: зрештою, хіба вони вимірюють не одне і те ж? Не зовсім. Оцінки відображають не тільки інтелект, але й те, що Гекман називає «некогнітивними навичками»: наполегливість, допитливість, вміння співпрацювати, відповідальність. Меншою мірою те ж саме можна сказати про результати тестів.
Гекман, який одержав Нобелівську премію з економіки у 2000 році, вважає, що успіх залежить не тільки від вроджених здібностей, але і від придбаних навичок. Його власне дослідження передбачає, що втручання в дитинстві може бути дуже ефективним і що відповідальність більш корисна, ніж IQ. Відкритість – риса, яка містить допитливість, – також корелює з високими оцінками й результатами тестів.
Зрозуміло, інтелект теж має значення. Людина з IQ 70 не зможе зробити речі, які легкі для людини з IQ 190. Але Гекман каже, що багато людей не можуть пробитися на ринок праці, тому що їм не вистачає навичок, які не виміряти тестами на інтелект.
Вони не розуміють, як правильно поводитися на співбесіді. Вони можуть запізнюватися або неправильно одягатися. Або на роботі вони роблять необхідний мінімум і демонструють, що не збираються робити більше.
Гекман і його колеги вважають, що подібні навички можна викладати в школах. Так, вроджений інтелект дає деяку перевагу, але це не означає, що не можна добрати знаннями того, що недодала генетика.
Розуміти, що необхідні (особливо, в юності і молодості) чесна праця (над собою, в першу чергу) і постійне навчання та самоосвіта.
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков