Аудіоверсія: Та й отця собі не іменуйте на землі
Будучи боголюдським посланням до сучасного кризового людства, Євангеліє дає настанови для правильної організації аріянських громад – демосів. З цією метою Ісус Хрестос створив зразково-показовий демос з традиційним арійським п’ятичленним керівним ядром. Якщо використовувати козацьку термінологію, то цей «квінтет» складали:
Докладно про це у статті Квадра Ісуса Хреста: системні ролі і соціотипи апостольського демосу (+відео)
Далі Ісус Хрестос дає важливі настанови щодо характеру стосунків у такій правильно організованій громаді.
«Прийшли вони у Капернаум, і як був Він у домі, спитав їх: Про що ви розмірковували в дорозі? Вони мовчали, бо сперечалися були в дорозі, хто з них більший. Тоді Він, сівши, прикликав дванадцятьох і каже до них: Коли хто хоче бути першим, хай буде усім діаконос» (Марко 9.33–35).
Гелленське (тобто давньогрецьке) слово «διάκονος» (читається «діаконос») у «канонічних» (тобто іудохристиянських) текстах перекладають як «слуга». Слуга – це той, хто виконує накази свого господаря. Вочевидь, мається на увазі вертикальна структура «начальник–підлеглий».
Проте такий переклад суперечить іншому місцю Євангелія, де Ісус говорить апостолам «ви усі брати» (Матвій 23.8). «Брати» – це інша, горизонтальна структура стосунків, у ній нема слуг: один брат не може бути слугою іншому брату.
Що ж насправді означає слово «діаконос»? Воно означає людину, яка виконує в організації визначену, спеціалізовану функцію – в допомогу керівнику цієї організації. «Діякон» – це не голова організації, а його відповідальний помічник. Тому цим словом називали адміністраторів, чільних службовців, керівників підрозділів, урядовців, міністрів, посадових осіб, офіційних представників («офіцерів»), завідувачів, а також дияконів (дяків) у церкві.
Відтак «бути УСІМ діяконом» означає працювати на благо УСІЄЇ громади, обіймаючи в ній офіційно визначену допоміжну посаду. Іншими словами, людина, яка має лідерські амбіції, має працювати в організаційній структурі. А все тому, що природних лідерів завжди не вистачає, тому треба давати їм можливість реалізувати себе в рамках організаційної структури, відповідно – в рамках правил і законів, чинних у громаді.
Слову «диякон» відповідає українське «дяк». Перше походить від другого, адже коротша форма зазвичай є первинною. А що означає це первинне «дяк»? Не що інше як «діяк» – «той, хто діє», «діяч». Діячем називаємо активну людину, яка займає в організації важливу, але не керівну посаду, очолює визначений напрям діяльності. Тому природно, що діячами-«діяконами» називаємо адміністраторів, міністрів, урядовців, завідувачів.
Таким чином, правильний переклад згаданого фрагменту Євангелія виглядає так: «Тоді Він, сівши, прикликав дванадцятьох і каже до них: Коли хто хоче бути першим, хай буде усім адміністратором», тобто хай діє на визначеній громадою посаді. Хто володіє талантами, енергійністю, пасіонарністю – хай віддає їх громаді.
У демосах адміністраторами (діячами, діяконами) є згадані вище писар, суддя, осавул і скарбник.
У римо-католицькій церкві адміністратором називають духовну особу, котра управляє відповідними церковними структурами.
Наступні свої настанови Ісус дає на тлі жорсткої критики фарисеїв – для більшої виразності та протиставлення правильного і неправильного.
«Тоді Ісус промовив до своїх учнів: На сідалищі Мойсея сіли фарисеї. В’яжуть тяжкі, не під силу тягарі і кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм рушити не хочуть. Усі свої діла вони роблять на те, щоб бачили їх люди; поширюють свої філактери й побільшують свої китиці. Люблять перші місця на бенкетах і перші сидження на зібраннях та вітання на майданах многолюдних, щоб люди звали їх: равві!» (Матвій 23.1–7). Пояснимо, що арамейське слово «равві» означає «учитель», «мудрець», «авторитет».
Після опису неправильного, фарисейського підходу, Ісус навчає про те, як має бути в аріянських громадах – демосах:
«Ви ж не давайте себе звати: равві; один бо ваш Учитель, а ви усі брати» (Матвій 23.8). Під учителем Ісус має на увазі себе, адже саме його апостоли назвали учителем: «Ви звете мене: Учитель, Господь, і добре кажете, бо Я таким є» (Іван 13.13). Для позначення учителя Євангеліє застосовує гелленське слово «διδάσκαλος», читається «дідáскалос».
З цього речення випливає, що учителем для усіх демосів є Ісус Хрестос і, додамо, спеціально створена ним для навчання «Добра Новина Ісуса Хреста, сина божого».
При цьому всі члени аріянської громади є братами і сестрами. Це означає, що між членами демосу мають бути «горизонтальні» стосунки, властиві для братів і сестер. Тут нема принципових «вертикальних» відмінностей, хоча між ними можуть бути вищі і нижчі, старші і молодші, сильніші і слабкіші – як це буває між братами і сестрами.
Наступне речення: «Та й отця собі теж не іменуйте на землі: один бо у вас Отець – той, що на небесах». Хто такий «отець» в організованій спільноті? Це людина, яка стоїть над усіма в силу того, що вона засадничо, онтологічно відрізняється від усіх інших – подібно як батько відрізняється від своїх дітей. Батько є батьком не тому, що його таким вибрали або він сам себе призначив, а тому, що він такий від природи. «Батько і діти» – це жорстка природна ієрархія, яка не залежить від бажання батька чи його дітей. Природний батько є батьком незалежно від його розумових чи моральних якостей. Він залишається батьком навіть тоді, коли деградує і втрачає людську подобу.
Настанова Ісуса Хреста полягає в тому, що в демосі не може бути керівника з незмінним статусом «батька». Усі члени демосу – це брати і сестри, які з власної волі можуть обрати собі голову, лідера, керівника. Додамо – обрати і переобрати стільки разів, скільки вважатимуть за потрібне. Голова демосу завжди залишається братом для членів свого демосу. Натомість «батьком» для аріянської духовної громади є тільки Небесний Батько – Творець Всесвіту, Брахма, Бог-Творець.
Це рішуче контрастує з іудохристиянськими громадами, де керівниками є «святі отці», «пастирі», «папи» і «попи», які засадничо відрізняються від своїх «овець» і залишаються «отцями» незалежно від своїх особистих якостей. Наявність усіх цих «отців» і «пап» прямо суперечить настанові Ісуса Хреста: «отця собі не іменуйте на землі: один бо у вас Отець – той, що на небесах».
Аріянський підхід відповідає традиції копного права, згідно з якою соціальні структури вибудовуються знизу догори шляхом тотальної виборності. В результаті формується республіка – «громада громад», багаторівневий «демос демосів». Усе це відповідає ідеології націоналізму, згідно з якою первинними одиницями влади є правильно організовані громади.
Натомість іудохристиянський поділ на «пастухів» та їхніх «овець» – це відвертий етатичний підхід, згідно з яким джерелом влади вважається вища каста – державна або церковна бюрократія.
Про зв’язок між релігіями та ідеологіями можна почитати у статті Метафізика націоналізму: три світогляди – три ідеології (+аудіо).
Наступне речення: «Ані вождями не давайте себе називати, один бо ваш вождь – хрестос» (Матвій 23.10).
Гелленське слово καθηγητής (читається «кафегетéз» або «категетéз») в іудохристиянських текстах перекладають як «наставник», проте його справжнє значення «вождь», «керманич». Вождь – це той, хто веде, вказує напрям, спрямовує до мети. Як стверджує православна «Тлумачна Біблія», перекладати «вождь» як «наставник» допустимо лише в переносному сенсі.
Гелленське слово «хрестос» (пишеться «χρηστὸς») в арійській езотеричній традиції означає боголюдину. Це вищий – п’ятий – рівень розвитку гомо сапієнсів. Синонімами слову «хрестос» є «син божий», «спас», «гомо триплекс», в жіночому роді – «донька божа», «діва».
Відтак фраза «один бо ваш вождь – хрестос» означає, що керівною і спрямовуючою силою аріянських демосів є ідея боголюдини, прагнення стати сином божим, спасом, сапієнсом найвищого рівня: «Щасливі миротворці, бо вони синами божими стануть» (Матвій 5.8).
На завершення додамо, що в Євангелії нема поняття «служіння богу».
По-перше, людина є втіленим богом, тому не може служити сама собі.
По-друге, людина не може служити Богу-Творцю, тому що Творець Всесвіту є нашим Небесним Батьком, відтак ми є його дітьми, а не слугами. Діти не служать батькові.
По-третє, божественний компонент людини є частинкою Творця Всесвіту, відтак людина є божественним сотворцем. Сотворець не може бути слугою.
Ідея служіння в Євангелії присутня лише в одному значенні: «Коли хто хоче бути першим, хай буде усім адміністратором». Служити можна лише організованій громаді. Це служіння полягає у виконанні функції радника (писаря), правника (судді), силовика (осавула) або господаря (скарбника). Служити – значить бути обраним або офіційно призначеним службовцем у складі старшинського «квінтету».
Творимо правильні громади – демоси.
Творимо правильні демоси!
Від мрії до слова, від слова до дії, від дії до світлової події.
Коментарі
Творимо правильні демоси!
Від мрії до слова, від слова до дії, від дії до світлової події.
Дуже правильна, важлива і потрібна стаття. На різних планах. Наочний приклад впливу перекладу ключового слова в світоглядному тексті на всю філософію взагалі. Просто урок інформатики якийсь!
Дякую, пане Ігорю!
Дякуємо за точний, докладний переклад та за пояснення вельми важливих місць Доброї Новини!
Якщо прагнеш чуда - створюй його!
Дякую, Ігоре ! Правда, здогадувалася, бо ти до того нас вів.
Але тоді, певно, слід переглянути всі молитви, які звертаються до «Бога» ?
Тобто, не лише ті з фарисейськими вставками...
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Так, тепер маємо певні критерії для того, щоб відрізняти аріянські молитви від іудохристиянських.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Для позначення чотирьох членів квінтету - помічників голови - тепер маємо точний "церковний" термін - диякони. Наприклад, диякон-осавул або диякон-скарбник. Як вам такий поворот?
Все, що робиться з власної волі, – добро!
"диякон-осавул, диякон-скарбник...". На мою думку, це реалізується в поєднанні слів "виконавчий директор".
Згодна з усіма коментаторами
От я і думаю тепер: якщо створиться у нас в Дніпрі певний Демос, то кого будемо вважати його вождем? Звичайно, що Ігоря Каганця. Чи не так, пане Ігоре, ти не проти? А голову громада сама собі обере.
Все починається з Любові.
Громада-братство створюється (наразі недогромада-недобратство) в Дніпрі за лідерською моделлю. Тож, казати про обрання нею голови недоречно.
Якщо прагнеш чуда - створюй його!
Козацьке розуміння віри!Якщо віриш, то й куля, або шабля, не дістануть. (Віддам життя за віру). Від кого тепер можна це почути? Хотів би знати!
Гарно, дуже гарно.