Середній клас – головний адресат євангельського послання (+аудіо)

Аудіоверсія: Цільова аудиторія і головний адресат євангельського послання

Попередні статті:

• Передмова до третьої редакції книги «Пшениця без куколю» (2022)
• Арійська традиція в Євангелії: ритуал освячення водою, хрещення, символіка хреста
• Арійський обряд побратимства в Добрій новині Ісуса Хреста, сина Божого
• Арійська нумерологія в Євангелії: числа 12, 5, 22, 30, 60 і 100
• Арійська традиція в Євангелії: світогляд, притчі, метафори, свастика
• Галлія–Гальлея–Галілея: країна галлів, її міста, села, ріки та гори
• Галілеяни: походження, імена, мова, український слід

«Добра Новина Ісуса Хреста – сина Божого» починається з оповідання про Івана Хрестителя, який здійснював на Йордані традиційний передноворічний арійський ритуал освячення водою. Він був видатним учителем і проповідником. Його авторитет був настільки високим, що фарисеї не наважувалися висловити щодо нього навіть найменшу неповагу: «боїмося народу, який поб’є нас камінням, бо всі вважають Івана за пророка» (Матвій 21.26).

Святого Йосипа – батька Ісуса – Добра Новина називає майстром, гелленською – «τέκτων», «τέχτων» (тектоун, тектун, техтун). Це слово походить від «τέχνη» (техне)  – мистецтво, майстерність, вміння; звідси «техніка» і «технологія». Тобто «тектоун» – це майстер матеріального світу. Інші значення цього слова – «художник, творець, будівельник, столяр»; вираз «τέκτων vωδυνιᾱν» означає «цілитель хвороб», «лікар». Від цього ж кореня походить слово «архітектор», що означає вищий ступінь будівельної майстерності. Майстром-«тектоуном» в Євангелії називається й Ісус.

Діва Марія – матір Ісуса – була хорошим організатором, тому її запросили керувати багатолюдним весіллям у Кані Галілейській.  Весілля – це відповідальна справа, що потребує високих ділових якостей.

Апостол Іван Заведей – двоюрідний брат Ісуса – був дуже талановитим, глибоким і освіченим, тому став головним апостолом і євангелістом.

Брати Петро і Андрій ходили з мечами, якими вправно володіли. Петро опікувався безпекою громади, Андрій – економікою.

Апостол Пилип був компетентним у бізнесових питаннях. Ось оповідання про розмноження хлібів Ісусом: «Підвівши очі й побачивши, що сила людей іде до Нього, каже до Пилипа: Де нам купити хліба, щоб ці їли? Казав він так, щоб випробувати його, знав бо сам, що має робити. Пилип озвався до нього: Та й за двісті денарів хліба не вистачило б, щоб кожному хоч трохи дісталось» (Іван 6.5–7). Як бачимо, Пилип виступив у ролі експерта, спроможного миттєво порахувати потребу в кількості хлібів і оцінити їх загальну вартість.

Апостол Хома був сміливим, рішучим і оптимістичним. Коли Ісус вирішив піти у ворожу Іудею для воскресіння Лазара, деякі апостоли засумнівалися – чи варто так ризикувати. «Тоді Хома, на прізвисько Близнюк, сказав до співучнів: Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти» (Іван 11.1–16). Звісно, він говорив не про акт самогубства. Його заклик мав підбадьорити учнів і показати позитивну сторону майбутньої пригоди: якщо й доведеться загинути, то ми це зробимо разом з боголюдиною.

Учні Ісуса були вільними людьми, які могли собі дозволити повністю віддатися навчанню: «По тому Ісус проходив через міста та села, проповідуючи й звіщаючи Добру Новину про Царство Боже. З ним були дванадцять і деякі жінки: Марія, звана Магдалина, Іванна, жінка Хузи, Геродового управителя, Сусанна та багато інших, що їм помагали зо своїх маєтків» (Лука 8.1–3). Ісуса супроводжували прихильники, спроможні матеріально підтримувати його духовну громаду. Наприклад, Іванна була дружиною другої людини після тетрарха Галілеї, у сучасних реаліях – це як дружина прем’єр-міністра.

Ще Євангеліє розповідає про праведного молодого чоловіка, який мав велике багатство і мріяв досягти фізичного безсмертя: «Аж ось один приступив до нього й каже: Учителю! Що благого маю чинити, щоб мати життя вічне? Ісус сказав до нього: Як хочеш увійти в життя вічне, додержуй заповідей.  Яких? – питає його. Ісус до нього: Заповіді знаєш: Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією силою твоєю і всією думкою твоєю, і  люби ближнього твого, як себе самого. Каже юнак до Нього: Все це я зберіг ізмалку. Чого мені ще бракує? Тоді Ісус, глянувши на нього, полюбив його і сказав: Якщо хочеш бути досконалий, піди, продай, що маєш, а потім приходь і слідуй за мною».

Можна припустити, що, отримавши цю пораду, багатий юнак радісно побіг продавати свій бізнес, щоб потім прийти до Ісуса і підтримати матеріально розвиток його громади.

Важливо, що цей юнак не лише добре знав дві головні заповіді безсмертя, а й виконував їх від дитинства. Тому то «Ісус, глянувши на нього, полюбив його», тобто побачив у ньому споріднену душу, ближнього, духовного брата.

Понтій Пилат – римський префект з українським прізвищем – до кінця намагався врятувати Ісуса, тому рання Церква визнала його святим. У Коптській (єгипетській) та Ефіопській церквах день святого Пилата донині відзначається 25 червня. Дружина Понтія Пилата – галілеянка Клавдія Прокула (Прокла) – також канонізована. Православні церкви дотепер відзначають День святої Прокули 9 листопада.

Понтій Пилат був римським намісником (префектом) Самарії, Іудеї та Ідумеї за імператора Тиберія. Столицею підвладної йому території був середземноморський порт Кесарія на півночі Самарії. Відносно тривалий час правління Пилата (26 – 36 р. н. е.) свідчить про його компетентність.

Пилат особисто спілкувався з Ісусом і визнав його невинним. Дізнавшись, що Ісус є галілеянином, Пилат відіслав його на суд до тетрарха Галілеї – Герода Антипи, який тими днями перебував у Єрусалимі. Він давно хотів зустрітися з Ісусом, для чого й прибув на Новий рік до цього міста. Антипа визнав Ісуса невинним, тому «надів на нього ясно-світлу одіж і відіслав його назад до Пилата». Біло-сяючий одяг був знаком чистоти, визнанням невинності Ісуса і свідченням поваги до нього.

Герод Антипа виховувався в Римі, мав гелленську освіту. Римлянин Пилат добре зрозумів його символічне послання. «І того ж самого дня Герод і Пилат заприятелювали між собою, раніш бо ворогували». Вони стали приятелями через те, що разом визнали невинність Ісуса. Їх об’єднала арійська солідарність проти брехні, злоби і фанатизму іудейської верхівки.

Пилат і Антипа були римськими чиновниками високого рангу. Євангеліє розповідає і про чиновника нижчого рівня – Матвія, що працював на митниці. «Побачив Ісус мимохідь чоловіка, на ім’я Матвій, що сидів на митниці, і сказав до нього: Слідуй зі мною! Той устав і пішов з ним. Пізніше Матвій справив для нього великий бенкет у своїм домі. І коли він там сидів за столом, багато митарів та інших сіли з Ісусом та його учнями, бо чимало було із них, що за ним ішли». Згодом цей Матвій став одним з апостолів.

Ще однією діючою особою Євангелія є римський сотник: «І приступив до нього сотник, благаючи його: Господи, слуга мій лежить вдома розслаблений і мучиться тяжко. Ісус каже до нього: я прийду й оздоровлю його. Сотник у відповідь мовив: Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю; скажи лише слово, і слуга мій видужає. Бо і я підвладний чоловік, маю вояків під собою і кажу цьому – і він іде; і тому: ходи – і він приходить; і слузі моєму: зроби це – і він робить. Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що за ним ішли: Істинно кажу вам: ні в кого я не знайшов такої віри. І сказав Ісус сотникові: Іди, хай тобі станеться за твоєю вірою! І слуга видужав тієї ж години».

Також Євангеліє розповідає про Яіра – голову місцевої громади: «Аж ось приходить голова громади, Яір на ім’я, і, побачивши Ісуса, упав йому до ніг і благав його вельми зайти до нього в хату, кажучи: Дочка моя одиначка при смерті. Прийди, поклади на неї руки, щоб видужала й жила. І він пішов з ним»… «Коли він ще говорив, приходять від старшини громади й кажуть: Дочка твоя померла, чого іще завдаєш клопоту Учителеві? Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до голови громади: Сміливіше! Тільки віруй, і вона одужає»… «Взяв він дитину за руку і сказав до неї: «Таліта, кум», тобто «Дитинко, пробудися!» І дух її вернувсь до неї, і в ту ж мить дівчинка встала й почала ходити. І всі тим здивувалися вельми».

Як бачимо, діючими особами Євангелія є дуже різні люди: проповідники, майстри, бізнесмени, власники маєтків, чиновники, військові командири, громадські лідери. Що у них спільного?

По-перше, самостійне мислення, допитливість, справедливість, прагнення істини, віра в існування божественного.

По-друге, економічна самодостатність.

По-третє, турбота про інших людей.

Легко побачити, що ці три ознаки відповідають трьом обов’язковим умовам належності до «середнього класу»:

1) самостійне мислення, спроможність розрізняти правду і обман;

2) життя власною працею, без паразитизму чи дотацій з бюджету;

3) турбота про спільне благо – громади, міста, народу.

Нагадаємо, що «середній клас» – це соціальна група, яка є частиною народного соціального організму і спроможна виступити в ролі його «голови». Зазвичай це 5% населення – на відміну від решти 95%, схильних приєднуватися до ініціатив середнього класу і підтримувати їх.

«Добра Новина» – це точні настанови з відновлення Арійської Традиції, призначені для всіх людей доброї волі. Проте головна відповідальність покладається на тих, хто спроможний першим усвідомити сенс євангельського послання та започаткувати соціальні перетворення – Велике Відновлення. Тому головним адресатом Євангелія є середній клас.  

При цьому Добра Новина робить один важливий наголос. Посилаючи апостолів на проповідь, Ісус дав їм таку настанову: «Як зайдете в яке місто чи село, спитайте, хто в ньому ДОСТОЙНИЙ, і там пробувайте, поки вийдете». Це означає, що центральна цільова група Євангелія – шляхетне ядро середнього класу. Воно розпізнається за яскраво вираженим проявом згаданих вище трьох ознак: самостійне мислення, чесна праця, прагнення спільного блага.

Продовження: Три головні ідеї Доброї Новини і три базові компоненти цивілізації