Наука перетворилась на виробника фейкової реклами, а медицина вже лякає людей своїм безумством

Перший з них продовжує підтримувати науку, хоча вже з деякими застереженнями, а другий почав сприймати науку як щось шкідливе на службі глобальному тоталітарному світопорядку (таку собі інтелектуальну зондеркоманду в цифровому концтаборі), пише письменник Олександр Розов.

Все почалося не у 2020-му, а набагато раніше – в 1975-му, про це ми ще поговоримо. Що ж стосується 2020-го, то вперше за всю новітню історію ситуація виглядає так, ніби «світова наука» принесла жителям розвинених країн очевидну навмисну шкоду:

- Глобальна фінансово-бюрократична олігархія (починаючи з влади КНР і далі поступово майже всюди) втягнулася в коронавірусну спецоперацію з примусу жителів до злиднів і лояльності (до того самого «цифрового концтабору»).

- Лінійна бюрократія, включаючи медіа-сервіси, військово-поліцейські структури й таке інше реалізувала цей поганий сценарій, що призвело до глобальної кризи, яка не має аналогів у новітній історії, навіть якщо враховувати світові війни.

- Так звана «Світова наука» виступила в цій спецоперації всього лише як один з медіа-сервісів, тобто просто відпрацювала замовлення роботодавців, що вимагали представити тему Уханьского коронавірусу в заданій формі апокаліпсису наче «від імені науки».

Нічого особистого – просто бізнес. 

Тут треба уточнити: багато вчених вчинили гранично чесно і намагалися довести об'єктивну інформацію до широкого загалу. Вони робили це від себе особисто. Вони свідомо йшли на конфлікти з начальством і з бюрократичною системою, втрачали в матеріально-грошовому плані, позбавлялися можливості продовження своєї роботи і діяльності своїх шкіл – і обрали слідування професійній етиці. Такі вчені викликають величезну повагу.

Проте (повторю) вони діяли й діють від себе особисто, а не від імені «світової науки» як сформованого наднаціонального інституту суспільства у сфері знань.

А інституційна наука поводилася як сервіс замовної шахрайської реклами. У соціально-психологічному плані найсильнішим шоком стала така поведінка інституційної медицини. Вперше люди почали обґрунтовано боятися медицини.

Карантинні експерименти 2020 у США призвели до більшої кількості жертв, ніж В'єтнамська війна. 

Що ж стосується жертв цих експериментів в будинках для людей похилого віку в Євросоюзі та Канаді, то ними займаються слідчі, і можна сподіватися, що ми колись дізнаємося результат. Зокрема, можна сподіватися на більш детальні показання Інгве Густафсона (Yngve Gustafson), старшого професора геріатрії в університеті Умео (Швеція), який вже висловився з цього приводу 22 травня. Також 22 травня на порталі PR Newswire Europe були представлені дані університетської лікарні Ессена про те, що соціальна ізоляція збільшує загальну смертність на 47%, а ризик серцевих нападів та інсультів на 44%.

Можна перерахувати безліч інших фактів в тому ж роді, наприклад, коли «світова наука» по суті ігнорувала давно відомі, добре відпрацьовані методи застосування імуноглобулінів. При цьому вона всіляко просувала «самоізоляцію» з використанням «цифрових додатків» до смартфонів, заохочуючи методи загального домашнього арешту, придумані в континентальному Китаї.

Тема торкнулася «цифрових додатків», і тут слід відзначити: нинішня ситуація виглядає так, ніби «світова наука» за 20 років XXI століття не дала публіці нічого, крім гіпертрофованого розвитку електронних гаджетів для роботи з цими «цифровими додатками». Зауважимо, що прості утилітарні гаджети з'явилися ще в 1970-х і зайняли адекватне місце в соціальній комунікації до кінця XX століття. Перетворювати їх подальший розвиток в надзавдання, яка затьмарює всі інші теми, було величезною дурницею або величезним усвідомленим неподобством глобальної політики. До якогось моменту ця диспропорція не була очевидною для публіки. Але тепер є.

Глобальне коронавірусне реаліті-шоу підвело риску під епохою пост-НТР (1976–2020). Приблизно 44 роки тому цивілізація зійшла зі шляху НТР (науково-технічної революції), і повернула не туди. Якщо пошукати історичну аналогію, то згадується класика раннього колоніалізму: коли африканці продавали своїх одноплемінників в рабство за непотрібні, але яскраві різнокольорові скляні намиста, привезені європейцями.

Нинішні події: ще недавно благополучна і багата західна публіка раптово прокинулася у стані жебраків-рабів, зате з купою яскравих скляних бус – смартфонів, зроблених, до речі, переважно в континентальному Китаї.

Чи винна в цьому «світова наука»? Мабуть, ні. Ця ситуація – продукт політики, а «світова наука» просто виконувала завдання роботодавця (знову ж таки: нічого особистого – просто бізнес). Вченим замовили виготовлення фейкової реклами – вчені виконали замовлення.

Чи звинувачує публіка в цьому «світову науку» як сформований наднаціональний інститут суспільства у сфері знань? Очевидно, що так. Оскільки всі ці скляні намиста – гаджети пропонувалися «від імені науки» – в обмін на свободу особистості й на об'єктивні цінності, які становили матеріальний добробут в 1970-1990-х.

«Інноваційні стилі життя»: послуги замість товарів, враження замість майна, «інтернет речей», відповідальне споживання, «зелена енергетика» – все це публіці навіювали від імені науки. Вчені стали головами, що говорять, від імені своїх суфлерів з IT-концернів, електронних банків, і державної бюрократичної верхівки.

Свого часу академік Андрій Сахаров в Нобелівській промові 11 грудня 1975 го сказав: «Прогрес можливий і безпечний лише під контролем Розуму».

Справа навіть не в тому, що присуджувати Нобелівську премію Миру автору технології водневих бомб. Справа в тому, що вчений (визнаний фізик-ядерник) визнав над собою керівну і спрямовуючу функцію такого собі «Розуму» (з великої літери). А в політичному сенсі такий Розум лише один: глобальна бюрократія: шахраювата, тупувата, амбітна – зате з золотим ключиком від комори грантів.

Ось приблизно з того часу і почався поворот науки НЕ ТУДИ (в сторону перетворення у «фрікламну» ятку бюрократії – раніше ця PR-роль була закріплена за церквою).

Чи влаштовує вчених така роль? Якщо так – то це їх вибір. Тоді «світова наука» повторить долю католицьких чернечих орденів. Зараз вже не всі пам'ятають, що католицькі ордени заснували в Європі перші університети. В основному нинішня громадська думка пов'язує з католицькими орденами зовсім інші речі: багаття інквізиції, обдурення жителів і торгівлю індульгенціями (на тлі залякування прийдешнім апокаліпсисом і пеклом для тих, хто не заплатив у священну касу).

«Світова наука» як інститут може виявитися викинутою на звалище історії за аналогічним сценарієм, причому набагато швидше, ніж це сталося з католицькими орденами в Епоху Просвітництва. А роль інституту суспільства у сфері знань, ймовірно, надовго виявиться вакантною. Інженерією наукових знань тоді будуть займатися колективи різної природи й типу, але розмова зараз про інше.

А якщо значну частину вчених НЕ влаштовує така роль і така доля науки? Чи здатна наукова громадськість до самоорганізації та створення обставин повної нетерпимості стосовно тих вчених, які беруть участь у «фрікламних» акціях? Або частка тих, кого НЕ влаштовує, вже занадто мала? Або їх частка велика, але в основному вони вже махнули рукою на майбутнє своєї професії і просто відпрацьовують гранти, видаючи в якості «наукового результату» будь-який абсурд, який угодний замовнику? Питання залишається відкритим.

Чи може широка публіка якось сприяти небайдужим вченим, які готові витратити сили та нерви, щоб струсити бруд зі «світової науки»? Питання теж залишається відкритим. Втім, моя думка така: оскільки зараз на архівних полицях лежить науковий доробок, здатний забезпечувати інженерію новими рішеннями приблизно 25 – 50 років, широкій публіці загалом байдужа доля «світової науки». Публіка скоріше проявить інтерес до наукової інженерії, яка є більш зрозумілою і пропонує конкретні корисні результати. Втім, це вже інша історія.