⛓ Перше знайомство з вітрянкою яскраве – рясний висип, температура. Можуть бути й більш важкі прояви (особливо у дорослих). Імунна система залучає всі можливі ланки імунітету: б’ється як тільки може. Але, в певний момент, настає спокій. Вірус тихенько десь ховається, зникаючи із крові та з тканин більшості органів. Ми його залишаємо в спокої, не добиваючи.
▪️ Чому?
Відповідь на це нам дають цікаві дослідження.
https://www.frontiersin.org/articles/10.3389/fimmu.2020.00001/full
⛓ VZV не просто ховається. Підступність та проблема герпес-вірусів в тому, що вони в своєму арсеналі мають дуже багато хитромудрої зброї, яка допомагає уникати, пригнічувати та й навіть маніпулювати нашою імунною системою. Як один з прикладів – імунні клітини зазвичай гинуть разом із патогеном. Але вірус вітрянки навчився “рятувати” наші клітини-захисники, тим самим також залишаючись живим. Більше того, саме імунні клітини, самі того не бажаючи, розносять вірусні частинки по всьому організму, який ховається в них всередині. На додаток, механізм самозахисту VZV полягає в перепоні нашим охоронцям синтезувати необхідні для знешкодження вірусів отрути. І це далеко не вичерпний список можливостей герпес-вірусів…
⛓ В кінці кінців наступає дивне крихке перемир’я. Наша імунна система грізно контролює чисельність та активність чужинців. Але вірус вітрянки не зникає, а назавжди оселяється в… нервових сенсорних гангліях. Там теж є певний контроль та нагляд за вірусними агентами, але “вибити” їх не вдається. Так все й залишається. Навіки мілітаризована зона…
https://academic.oup.com/jid/article/218/suppl_2/S68/5105954
⛓ За певних обставин, вірусу вдається вилізти по нервових закінченнях знову назовні та нашкодити нашому організму. Особливо, коли вартові виснажені, або задіяні на інші гарячі точки. Будь-яке тривале стресове навантаження на організм призводить до зниження опірної функції імунної системи в цілому. Особливо у літніх людей, в яких імунна система вже не така потужна та зменшена кількість клітин-пам’яті.
Цього достатньо, аби ВІТРЯНКА ПОВЕРНУЛАСЬ.
▪️ Коли вітрянка проявляється вдруге, в більшості випадків, хвороба виглядає по-іншому.
І має іншу назву...
▪️ Дуже рідко, коли людина знову стає обсипаною з голови до ніг. Це ознака глибокої імуносупресії (ВІЛ, онкологія, серйозні виснажуючі хвороби тощо).
⛓ Вірус по нервових закінченнях виходить на суміжну ділянку шкіри й висип з’являється ЛОКАЛЬНО. І дуже сильно болить.
⛓ Пам’ятаю, як влітку в лікарню поступали бабусі та дідусі, із страшенними болями на рівні спини чи обличчя. Оглядаючи їх, одразу видно яскравий зливний висип. Коли питаєш, що сталось, відповідь дуже проста. Літо. Спека. Вентилятор в спину чи на обличчя. Пару днів – і все, хвороба тут як тут. Болить. А там вже й висип з’являється.
⛓ Вітрянка вдруге називається ОПЕРІЗУЮЧИЙ ЛИШАЙ. Лікування він потребує різностороннього. Адже треба не тільки загнати в куток нахабних “контрабандистів”, але й справитись із серйозним больовим синдромом, врятувати зір (якщо вражене око) та не допустити нагноєння висипу.
⛓ Важливо пам’ятати, що при неправильній постановці діагнозу (часто плутають із шкірними захворюваннями) можна зробити гірше та серйозно нашкодити. Гормональні мазі на оперізуючий лишай заборонені, бо сприяють розповсюдженню інфекції…
Лікування системними глюкортикостероїдами інших захворювань також може сприяти прогресуванню герпетичних інфекцій та навіть ускладнювати перебіг розсіянного склерозу.
https://www.mdpi.com/1999-4915/12/6/643
******************************************
⛓ Вітрянка, зазвичай, не важке захворювання для дітей. Однак, часто протікає важко в дорослому віці (це пов’язано із особливостями противірусного імунітету у дітей та дорослих). І, нажаль, залишається з нами назавжди.
⛓ Навіть якщо оперізуючий лишай і виник, важливо не переплутати його із шкірним захворюванням та вчасно розпочати адекватне лікування.
-- Будьте всі здорові та бережіть своїх близьких!
Лікар Євген Дубровський,
https://t.me/likar_dubrovskyi
Шукати достовірні пояснення у професіоналів. Перевіряти інформацію.
Коментарі
Про вірус вітряної віспи від лікаря Євгена Дубровського.
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)