Пастка Єзекиїла і як її уникнути людям: інтелектуальні тварини та 5 рівнів розвитку сапієнсів

Попередні статті:

• Діти Божі та діти диявола, або Хто такі фарисеї, психопати, рибоголові та рептилоїди згідно з Євангелієм
• Чому відбулося руйнування Єрусалима і як його зміг передбачити Ісус Хрестос
• Фантастика жахів пророка Єзекиїла та його альтернативна історія
• Стратегія пророка Єзекиїла: 13 заповідей для організованих психопатів
• Прихований сенс Нагірної проповіді – розділення людей і тварин, або Яким терміном Ісус позначив Homo intelis

«Найгірше – це добре робити те, чого взагалі не треба робити» (Технологія життя).

Як ми вже знаємо, пророк Єзекиїл належав до біологічного виду Homo intelis. Він розробив проект формування інтелісами відокремленного від людей народу, який має підкорити всі інші – людські – народи планети. Протягом тривалого часу цей проект доповнювали та шліфували послідовники Єзекиїла. У євангельські часи головними носіями ідеї створення відокремленого від людства народу були фарисеї, що означає «відокремлені».

Глибинні знання про психологію інтелісів Єзекиїл отримав із вавилонських джерел, які й використав при компіляції книги «Буття». З цієї книги видно, що Єзекиїл нормально сприйняв інформацію про те, що Адам був інтелектуальною істотою. Про можливості його інтелекту говорить те, що він знав особливості живих істот, дав їм імена і запам’ятав ці імена: «назвав Ада́м імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині» (Буття 2.20).

З погляду Єзекиїла, Адам був нормальним, зрозумілим, «чотким» інтелісом. Натомість наступне його перетворення на людину (сапієнса) з погляду Єзекиїла було або вигадкою, або збоченням. Ну як розуміти, що в Адама «відкрилися очі»? І що це таке – свідомість та почуття сорому? Або ось ця фраза: «І сказав Господь Бог: Ось стала людина, наче один із нас, щоб знати добро й зло» (Буття 3.22). Пророк вважав, що це якась маячня, тому сміливо переробив це оповідання і зробив його «реалістичнішим», зокрема, додав сюжет про розмовляючого змія і про те, що Бог начебто прокляв усіх, включно зі змієм.

Одне слово, Єзекиїл не міг повірити в існування істот, вищих за інтелісів. Він виходив з власного життєвого досвіду і опирався на висновки свого інтелекту. Зазираючи у свою душу, він не знаходив там ні свідомості, ні совісті, ні сорому. Тому вирішив, що цих химер не існує в природі, а ті, що про них розповідають, є або тупими ідіотами, або спритними шахраями.

Це і є «пастка Єзекиїла». Він вважав себе – та собі подібних – вершиною еволюції. Очевидно, що пророк бачив навколо себе істот, які менш розвинені за нього, проте він не міг допустити наявність істот, які розвиненіші за нього.

Це логічна помилка. Після неї все, що робив Єзекиїл, було ще більшою помилкою. Вважаючи інтелісів «справжніми людьми», він вирішив, що вони мають панувати над «зіпсованими людьми», якими вважав усіх сапієнсів. Знаючи, що інтеліси не мають внутрішнього регулятора, пророк розробив для них зовнішнього регулятора у вигляді великої кількості законів. А для того, щоб інтеліси боялися порушувати ці закони, поставив над ними жорстокого караючого «бога» (егрегора) на ім’я Єгова. Далі пішла – відома з історії – ескалація деструкції, яка досягла апофеозу в наш час. А все почалося з того, що дві з половиною тисячі років тому Єзекиїл неправильно оцінив своє місце в ієрархії живих істот. Він навіть назвав себе «Сином людським», хоча не був людиною. Прагнення посідати неналежне місце позначається словом «гординя». Це перший і найбільший гріх, адже він породжує інші гріхи. Слово «гріх» означає «помилка», «промах», «відхилення від цілі».

Згаданої логічної помилки (гордині) припускаються не лише інтеліси, а й люди, причому достатньо розумні. Вони бачать навколо себе багато простих і навіть примітивних людей, але коли стикаються з проявом діяльності людей вищого рівня, то вважають, що це або випадковість, або вигадка, або якісь «фокуси».

Як уникнути цієї пастки? Для цього необхідно знати про 5 рівнів розвитку сапієнсів. Розгляньмо їх знизу вгору – від простішого до складнішого.

1. Людина проста. Соціологи її називають Homo simplex, ігрова назва – «гобіт». Такі «прості люди» складають більшість суспільства. Їхня «простота» спричинена слабким зв’язком з їхнім духом, через це вони несамостійні та вразливі до маніпуляцій – незалежно від розвитку свого інтелекту. Так, серед простих можна знайти багато інтелектуалів, професорів, політиків. Попри свою «простоту», ці люди мають совість, що радикально відрізняє їх від інтелісів будь-якого рівня.

2. Людина, тобто гравець (Homo ludens). Соціологи її називають Homo duplex, тобто «подвійна людина». Її «подвійність» спричинена виразним зв’язком з власним духом. Ознакою «подвійності» є прагнення до навчання і розвитку, а також до вольових, самостійних, творчих, шляхетних вчинків. «Людина» є перехідним етапом до «реалізованої людини».

3. Реалізована людина. Таких людей називають шляхетними, традиційна назва – арії (ар’я). Вони виразно усвідомлюють себе втіленими духовними сутностями і поводяться як люди честі. Вони совісні, милосердні, вольові, самостійні, творчі. Арії схильні до співпраці, тому легко організуються в арійські варни – «брахмани», «кшатрії», «господарі». Релігія шляхетних людей називається аріянством (інші назви – аріохрестиянство, гелленохрестиянство, хрéстиянство).

4. Універсальна людина. Традиційна назва – «лебідь» (на санскриті – ганза, ганса або хамса), ігрова назва – «ельф» (в термінах Джона Толкіна). Універсальність проявляється в тому, що така людина стоїть над варнами, або, іншими словами, належить до четвертої варни – варни «лебеді». Універсальна людина починає усвідомлювати себе втіленою божественною сутністю, а тому є перехідним етапом до боголюдини. Особливістю «лебедів» є довгоживучість і спроможність довго залишатися молодими.

5. Боголюдина. Інші назви – хрестос, спас, син Божий. Будучи людиною, вона усвідомлює себе втіленим богом і частинкою соборної (колективної) особистості Творця Всесвіту. Можливості та рівень мислення боголюдини показав Ісус Хрестос. Важливою особливістю боголюдини є спроможність відновлювати свою плоть навіть зі стану смерті й жити стільки, скільки вона вважає за потрібне.

«Добра Новина Ісуса Хреста, сина Божого» розрахована передусім на людей-гравців (другий рівень), адже «прості» (перший рівень) мало цікавляться такими речами. Застосовуючи євангельські знання, людина може стати реалізованою людиною – арієм. Після цього в неї з’являється природне бажання стати універсальною людиною.

До універсальних людей належали матір Ісуса – свята Діва Марія, батько Ісуса – святий Йосип Ариматейський, а також молодий чоловік, якого побачили жінки-галілеянки у гробниці після воскресіння Ісуса («юнак у виблискуючих одежах»). Універсальна людина неминуче рухається до перетворення на боголюдину.

Євангеліє описує шлях перетворення людини на боголюдину. З погляду семи блаженств (семи кроків), проголошених Ісусом у навчанні на горі, досягнення боголюдського рівня відбувається після здійснення сьомого кроку: «Щасливі світотворці, бо вони синами Божими стануть». Релігійна мета аріянства – перетворення смертної людини на безсмертну боголюдину: «ви, що пішли за мною, в палінгенезії у сто разів більше одержите і життя вічне успадкуєте».

Отже, пам’ятаймо, що поряд з нами живуть люди, які перевершують нас у розвитку, і коли виникає необхідність – вони нам допомагають.

Продовження: Сенс глобальної кризи, або Навіщо Ісус відвідав Єрусалим.

Wardruna - NaudiR