Прихована мета стратегічної кампанії Ісуса Хреста – розділення людей і людиноподібних тварин (+аудіо)

Аудіоверсія: Прихована мета стратегічної кампанії Ісуса Хреста – розділення людей і людиноподібних тварин

Епіграф:

«Якщо світова цивілізація прагне вижити та процвітати, вона повинна розпізнавати й контролювати психопатів, які прагнуть знищити суспільство».

(Анджей Лобачевський. «Політична понерологія: наука про природу зла, пристосованого до досягнення політичних цілей», 1984 рік)

Попередня стаття:

Стратегічна комунікаційна кампанія Ісуса Хреста – 10 принципів

У попередній статті ми з’ясували, що «Добра Новина» описує стратегічну комунікаційну кампанію Ісуса Хреста. Ця кампанія була ретельно спланована та успішно здійснена протягом року – від середини березня 30-го року до 25-го березня 31-го року. Через це її можна позначити як «Євангеліє-31». Як ми вже переконалися, вона відповідає усім 10 принципам стратегічних комунікаційних кампаній.

Ключовий принцип полягає в тому, що справжня мета кампанії приховується, натомість назовні виставляється інша – офіційна – мета. Призначення офіційної мети полягає в тому, щоб легітимізувати кампанію, а також щоб приховати головну мету і в такий спосіб зменшити опір розгортанню кампанії. Такий висновок слідує з аналізу двох останніх стратегічних комунікаційних кампаній, здійснених Демократичною партією США.

Так, кампанія 2019 року офіційно проголошувала боротьбу з пандемією коронавірусу, хоча насправді мала на меті усунення президента Дональда Трампа та надання президентства Джозефу Байдену у 2020 році. Тому цю кампанію ми позначили як «Байден-20».

Друга кампанія проголошувала захист України від російської агресії, хоча насправді мала на меті збереження контролю Демократичної партії над обома палатами Конгресу США на проміжних виборах 8 листопада 2022 року. Тому цю кампанію ми позначили як «Конгрес-22». Цій темі присвячене дослідження «Війна в Україні як елемент піар-кампанії корпоративних психопатів».

Мета і засіб

В обох випадках справжня та офіційна мета кампанії суттєво відрізняються, між ними важко знайти прямий зв’язок. Проте можна побачити, що офіційна, тобто відкрито проголошена мета, вказувала не на мету, а на засіб її досягнення. Справді, адже фейкова пандемія була лише інструментом для знесення Трампа, а словесний захист України – інструментом для підняття рейтингу Демпартії. Сама ж справжня мета була ретельно прихована і в ході кампанії про неї жодного разу не згадували. Та це ще не все.

Три ознаки справжньої мети

Мета кампанії – це конкретний стан цільової групи, якого треба досягнути у точно визначений час. Наприклад, щоб електорат підтримав на виборах такого-то числа. Тобто справжня мета завжди передбачає наявність трьох компонентів:

Натомість офіційна мета двох розглянутих вище кампаній не має цих трьох компонентів – і це вказує на її допоміжний характер. Справді, адже проголошена боротьба з фейковою пандемією не мала визначеного терміну, не мала конкретної мети і була спрямована на всіх, до кого тільки могла дотягнутися рука «великої фарми», включно з немовлятами. Так само аморфною виглядала удавана боротьба Білого дому з Росією шляхом газетних публікацій.

Знаючи це, виникає надважливе запитання: Якою була справжня мета стратегічної кампанії Ісуса Хреста?

Якщо виходити з логіки сучасних кампаній, то справжня мета має бути ретельно прихованою, натомість на загальний огляд має бути виставлено засіб для її досягнення. Тому почнімо з офіційної мети.

Офіційна мета Євангелія

Зазвичай документ, що описує будь-яку кампанію, починається з проголошення офіційної мети. Сáме це ми й бачимо в Євангелії: як тільки Ісус зібрав своїх учнів і почав проповідь, він одразу ж оголосив мету: «З того часу Ісус почав проповідувати там Добру Новину Божу, закликаючи: Оновлюйтесь і вірте в Добру Новину, бо Царство боже близько. І ходив Ісус по всій Галілеї, навчаючи по громадах їхніх, звіщаючи Добру Новину і зціляючи всяку хворобу та всяку недугу в народі». Про що йдеться?

Царство боже – це передусім внутрішній стан людини, коли вона відкрита до свого внутрішнього бога і коли в її душі царює цей внутрішній бог, який є частинкою Бога-Творця. Тому-то: (цитата) «Не приходить Царство боже помітним чином, і не скажуть: ось воно тут – або: он там – бо Царство боже є всередині вас. ... Я сказав: ви – боги». Простіше кажучи, Царство боже – це коли людина діє як втілений бог.

З другого боку, наслідком зв’язку з внутрішнім богом є гармонізація навколишнього простору, тому Царство боже – це також гармонійний соціальний та природний простір. Тому, коли Ісус святкував арійський Новий рік 22 березня 31 року під час «таємної вечері», то сказав учням, що після воскресіння зустрінеться з ними у Царстві божому в Галілеї. Цитата: «Не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до того дня, коли питиму його з вами новим у Царстві божім... Після мого воскресіння я випереджу вас у Галілеї» – казав Ісус.

Отже, внутрішній бог живе в кожній людині, тому Царство боже близько – воно чекає нас всередині й назовні, в нашій душі та в соціумі. Царство боже дає нам індивідуальне і колективне щастя. І, увага, це щастя здобувається не купівлею чи подарунком від когось, а власними зусиллями: (цитата) «Царство Боже здобувається зусиллями; і ті, що докладають зусиль, схоплюють його». Тому Царство боже не лише близько, а й доступне для кожного, хто бажає його мати й докладає для цього старання. Це справді дуже гарна новина!

Шлях реалізації офіційної мети

Рух до Царства божого відбувається поступово, в міру зростання в людині духовної та божественної свідомості. Що більше людина усвідомлює себе втіленою духовною та божественною сутністю, то більше в ній і навколо неї Царства божого. Ось як про цю поступовість висловився Ісус Хрестос: «Царство боже подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік і посіяв на своїм полі. Воно, щоправда, коли сіється у землю, то найменше від усякого насіння, що на землі; але як посіяне зійде і виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, і пускає таке велике віття, що птаство небесне гніздиться на його гілках і може сховатися в його тіні». Одне слово, Царство боже не приходить раптово, а зростає поступово – в міру розвитку людини.

Але як конкретно вирощувати Царство боже? Власне, з цього Ісус і почав своє вчення – у «Нагірній проповіді», точніше – у «Навчанні на горі»:

«Побачивши натовп, він зійшов на гору. І коли сів, підійшли до нього його учні; і він, відкривши уста, почав навчати їх:

Згадані «сім блаженств» – це сім кроків вирощування Царства божого. З кожним кроком людина відчуває дедалі більше духовне щастя – блаженство. Цей саморозвиток відбувається поступово – від простішого до складнішого, від стану скромності до стану боголюдини.

Фактично, офіційна мета – це заохочення до вдосконалення людини.

Ви запитаєте: А може офіційна мета – Царство боже – і є справжньою метою цієї стратегічної кампанії? Погляньмо на це з погляду трьох компонентів справжньої мети.

Царство боже

Заклик до Царства божого спрямований на всіх людей: тут не проглядається якась цільова група. Так само тут нема жодної часової прив’язки, адже кожний наближається до Царства божого з власною швидкістю. Та й сам стан Царства божого є доволі невизначеним, адже в одних воно як «гірчичне зерно» – і людина від цього вже радіє. У іншого воно як «кущ», а ще в когось – як «дерево».

Так що досягнення стану Царства божого не відповідає трьом критеріям справжньої мети стратегічної комунікаційної кампанії – тому воно не є справжньою метою.

Воскресіння

А може справжньою метою кампанії було воскресіння Ісуса Хреста? Адже тут є всі три компоненти: стан – воскресіння після смерті, запланований час – недільний ранок 25 березня 31 року, цільова група – читачі Євангелія. Але є одне «але»: воскресіння не приховувалося. Всього Євангеліє описує чотири такі події:

Так що спроможність Ісуса воскрешати людей була широко відомою. Унікальність четвертого воскресіння в тому, що воно було здійснене без сторонньої допомоги, але й це не було таємницею для ворогів.

Ісус принаймні тричі відкрито повідомляв про нього своїм учням: «І почав навчати їх, що Синові людському треба багато страждати, і старші та первосвященники відкинуть його і його уб’ють, і він третього дня воскресне. Він говорив про це відкрито» (Марко 8.31-32). Про майбутнє воскресіння знав Іуда-зрадник, а від нього про це дізналася й іудейська верхівка.

У стратегічній кампанії фактор прихованості є засадничою ознакою її справжньої мети. Якщо ж приховання нема, то це не є справжньою метою. Отже, самовоскресіння Ісуса не є справжньою метою стратегічної кампанії Ісуса Хреста. Це не мета, а те, що називається «таємною зброєю» згідно з сьомим принципом стратегічних кампаній.

Отже, стратегічна комунікаційна кампанія Ісуса Хреста таки має приховану мету. Це головна загадка Євангелія. Загадка завжди містить у собі розгадку – і ми спробуємо її знайти. Тим більше, що самé Євангеліє негайно пропонує підказку.

П’ять пунктів про розділення людей і тварин

В ході нагірної проповіді – одразу ж після семи блаженств – Ісус несподівано викладає 5 пунктів, які відрізняють людей (Гомо сапієнс) від розмовляючих тварин (Гомо інтеліс). Цих людиноподібних тварин Ісус називає «археїсами», у перекладі з гелленської – «первозданними».

Застосування терміну «археїс» (ἀρχαίοις) спричинене тим, що ці інтелектуальні тварини були сотворені раніше людей – як проміжна ланка від тварин до людей. Подібно до інших тварин, археїси можуть бути як добрими до людей, так і злими – це залежить від їх виховання, точніше дресування. Злих археїсів Ісус Хрестос та Іван Хреститель позначають терміном «порода гадюча» (γεννήματα ἐχιδνῶν, геннемата ехідноун). У сучасній психології злих, антисоціальних археїсів називають психопатами.

Нинішня масова культура в цілому має психопатичний характер, тому добрі археїси зустрічаються значно рідше: для їх позначення нині застосовують термін «просоціальні психопати» або «інтеліси» – від Гомо інтеліс (Homo intelis – носій інтелекту). Наприклад, просоціальним психопатом називає себе американський нейролог Джеймс Феллон, який переконливо показав, що є не людиною, а інтелісом.

У згаданих п’яти пунктах Ісус чітко показує, що в людей та археїсів кардинально відмінна природа, відтак кардинально інша етика поведінки. Перший пункт: «Ви чули, що було сказано археїсам: не вбивай; і коли хто уб’є, той підпаде під суд. А я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого, підлягає суду» (Матвій 5.21–22). Суд – це покарання. Ісус показує, що для людини сам факт гніву є шкідливим, адже люди значно чутливіші за археїсів. Тому, гніваючись на іншого, людина вже карає сама себе, сама чинить над собою суд і виносить собі вирок. У археїсів цього нема: їхній гнів «холодний», і вони про нього швидко забувають без негативних наслідків для свого психічного здоров’я.

Наступні чотири пункти, які розділяють людей і тварин, стосуються подружньої вірності, чесності, лагідного ставлення до ближніх і милосердя до людей-ворогів. Докладніше про це у статті «Прихований сенс Нагірної проповіді – розділення людей і тварин, або Яким терміном Ісус позначив Homo intelis».

Звертає увагу дуже приязне і навіть поблажливе ставлення Ісуса до людей. Людина, будучи втіленим богом, володіє гідністю за самим фактом свого існування, тому заслуговує милосердя, навіть якщо вона є нашим ворогом: «Будьте милосердними до ворогів ваших; таким чином станете синами Батька вашого, що на небесах, який велить своєму сонцю сходити на праведних і неправедних». Якщо ж людина є твоїм ближнім, то лагідність до неї безмежна: «Тут підійшов Петро й каже до нього: Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до семи разів прощати? Ісус промовив до нього: Не кажу тобі: до семи разів, а до семидесяти семи».

Одомашнені надтварини: «пси» та «свині»

Далі Ісус навчає: «Не давайте святого псам, і не кидайте перли ваші перед свинями, щоб не потоптали їх ногами і, обернувшись, не роздерли вас». Кого Ісус називає псами та свинями?

Може, йдеться про домашніх тварин, які живуть поряд з людьми? Звісно, ні, адже хто кидатиме тваринам дорогоцінні перли.

Може, це образливі позначення людей? Також ні, адже Ісус не лаявся і нікого не ображав, навіть психопатів. Він високо підносив гідність людини, а себе гордо називав Сином людським.

Якщо не люди й не домашні тварини, то хто? Залишається один-єдиний варіант – розмовляючі тварини, тобто археїси – перехідний вид від тварини до людини. Істоти, які мають людиноподібний інтелект, але не є носіями безсмертного духу. В науці їх ще називають «надтваринами» або «суперанімалами».

Звичайні пси та свині – це одомашнені тварини. Якщо їх добре видресувати, то вони служать людям. Подібним чином, згадані Ісусом метафоричні «пси» та «свині» – це одомашнені археїси. «Пси» можуть охороняти, а можуть і вкусити. «Свині» більш миролюбні, але й із ними треба бути насторожі – як і з будь-якими тваринами. Так що згадані Ісусом «пси» і «свині» – це просоціальні археїси, які служать людям, а проте в жодному разі до них не можна ставитися як до людей – це не лише безглуздо, а й небезпечно. Особливо небезпечно давати їм знання, технологію та зброю.

Психопати – хижі вовки

Тут же, під завершення Нагірної проповіді, Ісус навчає: «Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині – хижі вовки. Ви пізнаєте їх за їхніми плодами; хіба збирають виноград з тернини або з будяків – смокви? Так кожне добре дерево родить гарні плоди, а лихе дерево – плоди погані. Не може добре дерево приносити плодів поганих, ані лихе дерево – плодів добрих. За їхніми плодами, отже, пізнаєте їх». Про кого йдеться в цій настанові? Вочевидь, не про звичайних вовків, адже вони ніколи не маскуються під когось іншого.

Вовки є хижаками. У метафоричному сенсі соціальними хижаками – «вовками» – є психопати. Видатний психіатр Анджей Лобачевський у своїй «Політичній понерології» прямо називає психопатів хижаками людства. Те ж саме стверджує видатний психолог Роберт Хаер у книзі «Позбавлені совісті. Страхітливий світ психопатів»: (цитата) «Психопати – це соціальні хижаки... Повністю позбавлені совісті та співчуття, вони беруть, що хочуть, і роблять, що подобається, порушуючи при цьому суспільні норми та правила без найменшого відчуття вини чи жалю».

Психопати є двох типів – насильницького і паразитичного.

До насильницького типу належать низькофункціональні психопати: вони зазвичай концентруються в тюрмах, де їх близько 25%. Це «хижі вовки» в чистому вигляді. Вони складають ядро кримінальної культури, а також ядро субкримінальної культури так званих «гопників».

До паразитичного типу належать високофункціональні психопати: вони концентруються в організаційних структурах, тому їх ще називають організаційними, корпоративними або білокомірцевими психопатами. Це «хижі вовки в овечій одежі». Докладніше про них у статті «Корпоративні психопати: чому інтелектуальні тварини лізуть у владу (є озвучення)».

Найбільшу загрозу для людства становлять саме корпоративні психопати, адже вони можуть перехоплювати управління не лише великими компаніями, а й державами. Психопати паразитичного типу є високофункціональними, адже вони походять з вищого і середнього класу, зазвичай мають пристойну освіту, володіють матеріальними ресурсами та впливовими зв’язками, можуть мати наукові звання та вишукані манери. Вони претендують на роль соціальних, політичних та духовних лідерів. Це і є згадані Ісусом «лжепророки, що приходять в овечій одежі, а всередині – хижі вовки».

Корпоративні психопати вдало маскуються під людей і можуть виглядати досить привабливо. Що їх викриває, то це нелюдська поведінка – вона безсовісна, безсоромна, брехлива, черства та немилосердна. Тому Ісус наголошує: «За їхніми плодами, отже, пізнаєте їх», тобто за їхніми ділами. Сучасні методики виявлення психопатів основані саме на дослідженні їхньої поведінки. Одним з найвідоміших є опитувальник (Psychopathy Checklist Revised – PCL-R), створений Робертом Хаером у 1991 році та модифікований у 2003 році. Вагомим внеском у справу виявлення психопатів став опитувальник «Бізнес-скан 360», розроблений психологами Робертом Хаером і Полом Баб’яком.

Євангельська настанова про розпізнавання хижих вовків в овечій одежі завершує «Навчання на горі». Для підкреслення її надзвичайної важливості, Ісус тут же наголошує на необхідності практичного застосування викладених знань: (цитата) «Кожний, хто слухає оці слова й виконує їх, подібний до розумного чоловіка, що збудував свій дім на камені. Полилася злива, розлились потоки, подули вітри й натиснули на той дім, та він не повалився, бо був збудований на камені. А кожний, хто слухає оці мої слова й не виконує їх, подібний до необачного чоловіка, який збудував свій дім на піску. Полилась злива, розлились потоки, подули вітри й ударили на той дім, і він повалився, і руїна його була велика».

Теоретичний концентрат

«Нагірна проповідь» є концентратом вчення Ісуса Хреста. Вона починається описом семи кроків від людини до боголюдини, а завершується знаннями про археїсів – розмовляючих тварин, або надтварин. Археїси розділяються на просоціальних (одомашнених) і антисоціальних – психопатів. Почнімо з першої групи.

Одомашнених надтварин Ісус метафорично розділяє на дві підгрупи – «пси» і «свині» – і застерігає ділитися з ними вищими знаннями та духовними вартостями. Це не лише безглуздо, а й небезпечно. Тваринам не доступні високі речі, а те, що незрозуміле, викликає роздратування та озлобленість. Наприклад, заклик надтварин до совісті, якої в них засадниче нема, провокує агресивність. Так само археїсам не можна довіряти знання та технології, адже вони можуть обернути їх проти людини.

Друга група – це психопати, або ж антисоціальні археїси. Ісус називає їх хижими вовками. Вони також розділені на дві підгрупи: «хижі вовки» і «хижі вовки в овечих одежах». Перші – це психопати насильницького типу, другі – психопати паразитичного типу.

Другий тип – це корпоративні психопати – вони найнебезпечніші, адже прагнуть виступати в ролі лжепророків, тобто духовних, політичних, соціальних та бізнесових лідерів. Сáме вони спроможні перехоплювати управління людськими спільнотами та вести їх до знищення. Корпоративні психопати ретельно замасковані під людей, але їх можна розпізнати за їхніми плодами, тобто на основі поведінкових ознак.

Ці знання дуже важливі. Ісус наголошує, що ігнорування цих знань веде до соціальної катастрофи. Суспільство, не основане на цих знаннях, подібне до будинку на піску – воно буде зруйноване при першому ж серйозному випробуванні.

Від теорії до практики

Для правильного засвоєння теорії необхідна практика. Ідеальним місцем для демонстрації знань про відмінності між людьми та археїсами був Єрусалим. Річ у тім, що там відбулося психопатичне переродження влади – іудейський Синедріон захопили корпоративні психопати. Ісус вирішив показати учням у натурі, як виглядають психопати та як з ними поводитися.

Характерною особливістю психопатів є те, що вони постійно брешуть і ніколи не визнають своєї вини. «Вищий пілотаж» поводження з психопатами полягав у тому, щоб примусити їх взяти на себе відповідальність за вчинений злочин, а їхню злобність використати для демонстрації боголюдських можливостей людини.

Мавпування судового процесу

Після того, як Ісус віддав себе в руки іудеям, вони одразу ж повели його до первосвященника і влаштували судилище. Розмовляючі тварини не усвідомлюють сенсу законності та справедливості (у них нема свідомості), тому їхні спроби мавпування людських судів виглядають як фарс і клоунада. Цитата: «Первосвященики ж та весь Синедріон шукали ложного свідчення на Ісуса, щоб його вбити, і не знайшли, дарма що було з’явилось багато ложних свідків, та свідчення їхні не були згідні. Нарешті прийшло двоє і кажуть: Ми чули, як він говорив: зруйную храм цей рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний. Але й ці свідчення не були між собою згідні. Тоді первосвященник, ставши посередині, спитав Ісуса: Не відповідаєш нічого, що оці свідчать проти тебе? Та він мовчав і нічого не відповідав. Первосвященник каже до нього: Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти хрестос – син Божий. Ісус відповів: Ви кажете, що це я. Тоді первосвященник роздер свою одежу, кажучи: Він сказав богохульство! Нащо нам іще свідків? Ось ви тепер чули богохульство! Як вам здається? Ті відповіли: Він винен смерті» (кінець).

Психопати вважають, що суд існує лише для того, щоб оформити вже готове рішення. Тому судовий процес над Ісусом зводився до того, щоб знайти будь-яку зачіпку для винесення йому смертного вироку. Але й це вони не могли зробити. Тоді первосвященник бере на себе ініціативу й запитує те, про що дізнався від Іуди-зрадника: «Чи ти хрестос – син Божий?» Ісус не бажає підтримувати цей фарс – тупе мавпування і пародію на суд, тому відповідає: «Ви кажете, що це я», тобто «це ваші слова». По суті, Ісус нічого не відповів.

Але дивіться, що робить первосвященник. Він влаштовує сцену істерики, роздирає на собі одежу і нахабно стверджує те, чого не було: «Він сказав богохульство! Нащо нам іще свідків? Ось ви тепер чули богохульство! Як вам здається?» Приводом для цього дешевого спектаклю могло бути будь-яке запитання і будь-яка відповідь.

Влаштовуючи цю безсоромну показуху, первосвященик діє як типовий урка, як закоренілий кримінальник. Первосвященик знає, що нахабно бреше, і знає, що всі це знають. Однак УСІ члени Синедріону долучаються до цієї безсоромної брехні та дружно відповідають: «Він винен смерті».

Не знайшлося жодної людини, яка б мала совість і виступила на захист правди. Це підтверджує попередній висновок про психопатичне переродження іудейської верхівки. Зазвичай у випадках такого переродження відбувається «психопатичне схлопування»: це коли з групи виштовхуються всі незгідні та всі неподібні. Відтак ця група набуває внутрішньої однорідності та складається лише з психопатів – людиноподібних тварин, хоча, в деяких випадках, там можуть залишатися й соціопати – оскотинені люди.

Єрусалимський зоопарк

Наведене вище євангельське оповідання пояснює, навіщо Ісус привів учнів у єрусалимський гадючник. Він це зробив для того, щоб показати їм, як виглядають корпоративні психопати і як вони поводяться в реальному житті. Можна сказати, що Ісус привів учнів на екскурсію в зоопарк, де розмовляючі тварини живуть у природних умовах.

Справді, адже протягом неповного тижня в Єрусалимі учні могли переконатися в безсоромності, брехливості, жорстокості, ницості цих істот. Коли вони били Ісуса, то отримували від цього задоволення, адже всі психопати є садистами. Катування та убивства – це для них найвищий рівень самоствердження і найвище задоволення. А все тому, що це реалізація головного їхнього інстинкту – інстинкту домінування. Принижуючи інших, психопати отримують потужні викиди дофаміну – гормону задоволення – і реально насолоджуються.

Ще один характерний момент: психопати нахабно брешуть, а коли їх ловлять на брехні, то вони, наче нічого не відбулося, легко переходять до нової брехні. Коли первосвященники та старші привели Ісуса до Пилата, то (цитата) «почали його обвинувачувати, кажучи: Ми знайшли, що цей підбурює народ наш – забороняє давати кесареві податок і каже, що він месія, цар». Це було нахабне і безсоромне перевертання істини, тобто хуцпа, або ж хула проти Святого духа. Треба сказати, що людина неспроможна до хуцпи – це спроможні робити тільки психопати, адже вони не знають сорому і не думають про наслідки своєї брехні.

Цитата: «Тоді Пилат вийшов знову до іудеїв і промовив до первосвященників та юрби: Я не знаходжу ніякої вини в цьому чоловікові. Вони ж наполягали і кричали: Він народ бунтує, навчаючи по всій Іудеї, почавши з Галілеї аж сюди». Тобто психопати одразу ж забули про свої попередні звинувачення і негайно висунули нове – начебто Ісус закликав до бунту.

Це звинувачення також було спростоване: (цитата) «Тоді, скликавши первосвященників, старшин і народ, Пилат до них промовив: Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу. Ось я, розсудивши справу перед вами, не знайшов у цьому чоловікові ніякої вини в тому, в чому ви оскаржуєте його». Думаєте, психопати засмутились чи засоромились? Аж ніяк: вони негайно висувають нове звинувачення – що Ісус самозванець. Коли ж і ця брехня не спрацювала, психопати почали просто вимагати Ісусової смерті під свою відповідальність: (цитата) «Пилат, бачачи, що нічого не допомагає, а галас дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки та й каже: Я невинний у крові його; ви бачили. Увесь же народ відповів, кажучи: Кров його на нас і на дітей наших!».

Одне слово, після згаданих подій у «Єрусалимському зоопарку» в учнів Ісуса не було ілюзій щодо психопатів. Учні особисто переконалися в істинності теорії, яку вони отримали в «Навчанні на горі». Головна думка цього навчання полягає в тому, що психопати не є людьми – це людиноподібні розмовляючі тварини, причому злобні та жорстокі. Зазвичай вони перебувають на других ролях або сидять у тюрмах, але в ситуації соціальної кризи психопати можуть перехопити управління людьми. Якщо вони захоплюють державу, то її чекає неминучий крах протягом одного покоління. Ось що Ісус відповів Іуді Іскаріоту, коли той захоплено розхвалював велич єрусалимського храму: (цитата) «Бачиш оці великі будівлі? Надійдуть дні, коли з усього цього не лишиться камінь на камені, що не був би перевернений... Коли ж побачите Єрусалим, оточений військами, знайте, що його спустошення наблизилось... Бо на землі буде насильство велике і гнів проти народу цього... Істинно кажу вам: не мине це покоління, доки усе це збудеться» (кінець цитати). Народ, керований психопатами, викликає гнів та огиду в сусідніх народів, руйнує себе і зазнає краху.

Щастя людини й боголюдини

Як ми пам’ятаємо, вчення про археїсів – це друга частина «Нагірної проповіді». А у першій її частині Ісус навчав про боголюдський потенціал людини та про щастя, що його відчуває людина на шляху свого вдосконалення та перетворення на боголюдину.

В арійській традиції найголовніші речі завжди подаються на самому початку. Виклад вчення Ісуса Хреста починається з «Навчання на горі» – тому ТУТ ключ до розуміння всього вчення: «побачивши натовп, він зійшов на гору. І коли сів, підійшли до нього його учні; і він, відкривши уста, почав навчати їх: Щасливі скромні, бо їхнє Царство Боже...».

Своєю чергою, «Навчання на горі» починається з «семи блаженств», отже, це найважливіша частина навчання. Її сенс у тому, що кожен крок вдосконалення від людини до боголюдини приносить блаженство, тобто найвищий прояв щастя. З кожним кроком це блаженство зростає і досягає максимуму при набутті людиною боголюдського стану: «Щасливі миротворці, бо вони синами Божими стануть. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика».

Повторимо, що «Навчання на горі» – це виклад теорії: спочатку про боголюдину, а на завершення – про психопатів. Натомість практичне застосування цієї теорії відбулося в Єрусалимі – але у зворотному порядку: спочатку учні ознайомилися з поведінкою психопатів, а потім побачили тріумф боголюдини.

Після входження в Єрусалим учні спостерігали, як Ісус впевнено почувався у ворожому оточенні й робив усе, що вважав за потрібне: очистив храм від торговців, вільно навчав у храмі, відсвяткував з учнями Арійський новий рік. Це було щось неймовірне. Але найчудеснішим було те, що Ісус дозволив себе розіп’яти, вмер на таврі у п’ятницю, а в неділю воскрес – в точності так, як і обіцяв.

Абсолютна впевненість, тобто віра

Що найбільше вражає, то це залізна впевненість Ісуса у всіх його діях. Він абсолютно точно знав, що воскресне. Таке враження, що він це робив багато разів – умирав і воскресав. Це нагадує впевненість людини, яка йде до сну: вона впевнена, що під ранок обов’язково пробудиться.

Таку ж саму незламну впевненість у воскресінні Ісуса демонструє його батько – Йосип Ариматейський: коли він загорнув Ісуса у плащаницю, то точно знав, що Ісус воскресне. Понад те, батько Ісуса знав, як це відбудеться, причому в деталях. Він точно знав про те, що на плащаниці залишиться відбиток не лише фізичного тіла Ісуса, а й відбиток його енергетичного тіла в момент воскресіння. Не покидає враження, що вся ця технологія воскресіння та його фіксації на полотні-фотопластині була ретельно відпрацьована протягом багаторазових експериментів. Усе це нагадує абсолютну впевненість Ісуса та Діви Марії на весіллі в Кані Галілейській: оскільки перетворення води на свіжий виноградний сік для Ісуса було рутинною справою, то він навіть не перевірив, чи здійснилося це диво.

З усього сказаного можна припустити, що спроможність до воскресіння – це природна властивість боголюдини. Якщо повітряну кульку занурити у воду й відпустити, то вона власною силою випірне на поверхню. Так само боголюдина, що увійшла у стан смерті, природним чином – автоматично – оживає і відновлює свою плоть. Це пояснює сміливість і рішучість, з якою Ісус діяв у Єрусалимі.

Спроможність діяти вільно, сміливо і безпечно – це велике щастя. Це те блаженство, про яке Ісус навчав у «Нагірній проповіді»: «Щасливі миротворці, бо вони синами Божими стануть. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика». Учні побачили, заради чого варто наполегливо вдосконалюватися і набувати боголюдських якостей. Що не кажіть, а досягнення невразливості, повної свободи дій та вічної молодості – найпотужніший стимул для вдосконалення.

Цільова аудиторія

Усі події, що відбулися протягом однорічної стратегічної кампанії Ісуса Хреста, були орієнтовані передусім на його учнів.

Думка іудеїв Ісуса взагалі не цікавила – він воскрес ще перед світанком і разом з учнями швидко повернувся до Галілеї, як і було заплановано. Іудеї в цей час спали після Пейсаху і не могли побачити воскреслого Ісуса. Протягом тривалого часу вони жили з переконанням, що Ісус мертвий, аж поки з Галілеї почали доходити звістки про те, що він живий і в нього все чудово.

Чи можна говорити про перемогу Ісуса над іудейськими корпоративними психопатами? Навряд чи він ставив перед собою таку мету. Ісус привів учнів у Єрусалимський зоопарк лише для того, щоб показати відмінність між людьми і розмовляючими тваринами. В ході цієї навчальної екскурсії жодна тварина не постраждала. Психопати навіть не зрозуміли, що відбулося, тому після Ісусового воскресіння далі займалися своєю метушливою діяльністю. Коли з’явилися чотири євангелія, психопати зайнялися їх фальсифікацією, потім підняли повстання проти Риму, а в 70-му році Єрусалим було зруйновано римським військом. Вчення Ісуса було проігнороване іудейством.

Головний адресат Доброї Новини

Хто чутливо і з великою радістю сприйняв усні та письмові повідомлення про євангельські події, то це прихильники Ісуса, галілеяни та інші арійські народи. Кожне покоління людей брало з Доброї Новини ті знання, які могло зрозуміти та засвоїти. Проте головним адресатом Доброї Новини є сучасне людство. На це вказує кілька індикаторів.

Поєднання цих трьох чинників дозволяє нам зрозуміти сенс євангельського послання та осягнути приховану мету стратегічної комунікаційної кампанії Ісуса Хреста.

Прихована мета

Як ми вже переконалися, стратегічні комунікаційні кампанії мають відкриту і приховану мету. Відкрита, або ж офіційна мета, зазвичай являє собою розтягнений у часі процес, натомість прихована, або ж справжня мета передбачає досягнення конкретного результату в точно визначений термін. Тобто, як ми вже говорили на початку, справжня мета завжди передбачає наявність трьох компонентів:

Офіційною метою стратегічної кампанії Ісуса Хреста є заохочення людей до самовдосконалення від людини до боголюдини. Ця мета не має визначеного терміну – це справа багатьох тисячоліть.

Справжньою, а тому прихованою метою цієї кампанії є розділення людей і розмовляючих тварин, а також налагодження між ними правильної взаємодії. Погляньмо на цю мету з погляду згаданих вище трьох компонентів.

Як бачимо, сформульована вище справжня мета стратегічної комунікаційної кампанії має всі три необхідні компоненти. Найкращі умови для реалізації справжньої мети склалися в Україні.

По-перше, українці вже мають очищений текст Доброї Новини і володіють технологіями магнітно-резонансної томографії для ідентифікації психопатів.

По-друге, корпоративні психопати захопили органи державного управління та засоби масової інформації – про це у статті: «Союз «Єрмак–Зеленський» і три хвилі очищення від корпоративних психопатів – футурологічний прогноз» (є озвучення).

По-третє, українці ведуть рішучу екзистенційну війну проти психопатичної Росії, керованої психопатом Путіним. Ця війна людей і надтварин має особливо відвертий характер, оскільки російські владні психопати належать до насильницького типу і є типовими для Росії гопниками. Путін не є корпоративним психопатом в європейському сенсі – це типовий для Московії гопник, психопат насильницького типу.

Отже, перед Україною вже гостро стоїть завдання розділення людей і розмовляючих тварин, а також налагодження між ними правильної взаємодії. Правильна взаємодія полягає в тому, що люди мають відповідально керувати тваринами, натомість в жодному випадку тварини не можуть керувати людьми.

Як досягти правильної взаємодії? Про це поговоримо в наступній статті – Нагірна проповідь як програма постіндустріального переходу: від диктатури психопатів до республіки людей.

Христина Соловій - Бути Людьми