Мобілізація в РФ: навіщо її оголосили і що буде з 300 тисячами нових мобілізованих з РФ на війну в Україні

Але коли йому кажуть "давай, бий" або дають у відповідь, гопник потрапляє в пастку. Стає очевидно, що гопота сама боїться.

Про це у своєму дописі на Фейсбук написав Ігор Тишкевич, нагадуючи, що в Україні кремлівські стратеги намагалися грати на страхах. Спочатку війною, потім масштабами та окупацією частини територій. Але вони нарвались на українське "воювати – так воювати". І почали відгрібати.

І тут для кремлівської верхівки склалася ситуація, аналогічна ситуації з гопником. Нічого не робити – програти, і вся конструкція страху розсипається. У масштабах країни це означає втрату впливу, статусу навіть регіональної супердержави. І, природно, проблеми для Путіна та його оточення – в історії РФ жоден правитель, який визнавав військову чи військово-політичну поразку, не правив далі. Так, були програні війни, коли Кремль (або Зимовий палац) подавали це населенню як "перемогу". В Україні сказати про "перемогу" не вийде.

Навіть більше – якщо нічого не робити, діючи як раніше, ближче до весни може статися провал, масштаби якого навіть применшити буде важко. На цьому тлі єдиним, як здається частині оточення Путіна, виходом є ще більше надавати. Тобто, закидати кількістю, завалити фронт трупами своїх солдатів. Тим паче, що літні успіхи в Луганській та Донецькій області були забезпечені масовою утилізацією ЛДНРівських "мобіків". Але ті закінчилися – нема кого більше хапати й кидати на фронт. "Добровільна" мобілізація провалилася. Вихід – набрати всередині РФ.

Чи варто розраховувати на паніку населення? Відразу ні. Буде виїзд до сусідніх країн (Грузія, Казахстан, Білорусь і далі), щоб пересидіти. Там місцева сфера туризму зрубає грошенят. Але це – шлях для тих, хто може собі дозволити. Решту забиратимуть. І вони йтимуть. Боєздатність таких з'єднань під питанням, проте набір осіб, які мають ВОС (військово-облікову спеціальність), за задумом кремлівських генералів дозволить вирішити питання наявності підготовлених кадрів та швидкого відправлення тих на фронт.

Путіну потрібна демонстрація "перемоги". Як наслідок – нове закидання м'ясом лінії фронту. Питання в іншому – а що буде, якщо не спрацює. Імовірність такого дуже велика. І ось на цьому етапі у Путіна можуть розпочатись проблеми. Не у вигляді революцій – швидше, палацового перевороту, який може супроводжуватися локальним російським бунтом, безглуздим і нещадним.

Війна затягнеться, ймовірність зміни фіналу є сумнівною. Інше питання, що це – непряме визнання Кремля в:

1. Неможливості вирішити поставлені завдання тими силами, які є.
2. Рівень втрат. Адже якщо "втратили всього 3-4 тисячі, максимум у межах 10-ти", мобілізація не потрібна – угруповання, яке атакувало Україну, налічувало понад 150к особового складу.
3. Відсутність здатності думати нестандартно, шукати нові шляхи вирішення проблем.

Ці три тези можуть стати подарунком українській стороні для проведення інформаційних операцій на території РФ (за умови бажання грати на такі теми).