Минулої суботи я писала про те, що новий міністр освіти Оксен Лісовий закликав обговорити питання про скорочення кількості шкільних предметів. І обговорення успішно почалися. Вважаю, що в першу чергу треба прислухатися до батьків дітей шкільного віку, а не до різних "методистів" з відділів та управлінь освіти та чиновників, які керували навчальним процесом і визначали, як треба вчити дітей.
На сьогодні пропоную текст мами шестикласника Людмили Сердюковської, який вона написала у Фейсбук:
"А знаєте, у яку тему я майже повністю занурена протягом цього важкого року? Це – наша освіта, точніше, шкільна програма 6 класу. Так, я сумлінно пройшла абсолютно всі підручники з усіх предметів, мені можна хоч зараз на іспити.
А ще тепер я самовпевнено можу вважати себе експерткою з освіти підлітка та робити певні висновки, не завжди втішні. Хто в темі, гадаю, буде цікаво.
Перш за все, я не можу сказати, що освітня програма не змінилася з радянських часів. Звичайно, там з'явилося багато сучасного та корисного. Але найголовніше, що зовсім не змінилося, як на мене, – це підхід до навчання.
Інформація, яка подається – за структурою той самий величезний набір понять та фактів, майже повністю відірваний від життя. Акцент на запам'ятовування, а не на мислення. Отримані знання залишаються просто знаннями, майже ніде не вказаний шлях їх застосування.
І на противагу цьому сучасні діти. Обізнані, практичні, з безліччю інших джерел отримання інформації. Їх неможливо примусити щось вчити, тільки замотивувати.
Це нам було достатньо суворих вказівок батьків та вчителів: «Треба вчитися!» Чому треба, кому треба – ніхто нікому не пояснював, ми просто знали, що треба, і все.
А зараз зовсім інша справа. Майже перед кожним уроком, перед кожною новою темою дитина ставить мені питання, вголос або за замовченням: «Де це мені знадобиться? Навіщо мені це вчити?»
І повірте, буває дуже складно дати гідну відповідь (особливо, коли виявляється, що сама вже геть все забула зі шкільної програми, і воно жодного разу не знадобилося до сьогоднішнього дня). При цьому питання ставляться не навмання, а повністю осмислено. Наприклад, жодного разу не прозвучали сумніви щодо необхідності вивчення англійської, бо вона всюди…
Якщо сучасна дитина не бачить практичної користі від процесу навчання, матеріал засвоюється дуже важко. Щоб опанувати проценти, ми йшли до магазинів, знаходили акції та знижки й тренувалися перевіряти, чи співпадають вказані проценти зі зниженою ціною. А потім ще брали рекламні брошури у банках і гралися з відсотками по кредитах та депозитах.
Поняття відносної вологості та атмосферного тиску набули змісту тільки після того, як ми знайшли їх у прогнозі погоди на gismeteo та спостерігали за змінами протягом тижня.
А зацікавитися мохом з біології нам допомогла волога погода, бо він був всюди – бери та розглядай через лупу. А ще – упаковка "Ісли" – пастилок від кашлю в домашній аптечці з великим надписом «екстракт ісландського моху».
Це все, звичайно, дуже цікаво та весело, але у чому справа. Це видався такий сумний рік, що в мене роботи майже не було, проте були час та натхнення влаштовувати ці танці з бубном навколо шкільної програми.
Наступного навчального року я зовсім не впевнена, що зможу повторити свій відчайдушний подвиг. Ціль не напхати «знаннями» під зав'язку, а навчити ними користуватися.
Ну, і наостанок, раптом хтось захоче перевірити свою ерудицію – декілька питань зі шкільної програми 6 класу. І водночас спробуйте відповісти: «А де все це мені знадобиться?»
1. У результаті якого процесу утворилися гори Анди?
2. Які риси характеризують козака Мамая як «людину бароко»?
3. Яке покоління переважає в життєвому циклі плаунів та хвощів: гаметофіт чи спорофіт?
4. До якої тематичної групи належать міфи давніх індіанців, використані Генрі Лонгфелло в поемі «Пісня про Гаявату» (правда ж, ви всі пам'ятаєте, що міфи бувають етимологічні, космогонічні, есхатологічні, календарні, історичні та героїчні?)"
Від себе додам: можу стверджувати, що останні три роки дистанційного навчання нічому не навчили школярів. Маю право на такий висновок, бо споглядаю, як "вчиться" мій племінник. За нього вчиться його мама, яка замість нього малює, робить поробки, пише есеї та реферати. Вона також наполегливо штудіює його підручники та пояснює йому все (замість вчителів, які по два місяці можуть сидіти на лікарняному!) – починаючи від дробів і закінчуючи купчастими хмарами. Нещодавно дітям треба було написати твір по географії на основі картини Шишкіна про мох та болота! Картина Шишкіна, уявляєте! А ще у дітей бувають дистанційні уроки фізкультури! Як це? А це – діти сидять перед комп'ютером і відповідають на питання вчителя про правила гри в футболі, баскетболі та на різні теоретичні запитання замість того, щоб піти на свіже повітря і там порухатися...
Питання: а якщо у школярів мами не можуть займатися їхнім навчанням?
Наші інтереси:
Бачимо, як розвалюється нинішня система освіти, і думаємо, що робити далі.
Пряма і точна цитата з Гіперборійської інструкції про здобуття керованої молодості є майже в кожній українській родині. Саме з неї починається вчення Ісуса Хреста про перенародження та вічне життя...
Тільки скорочення шкільних предметів? Що ще потрібно змінити в теперішній шкільній освіті?
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Минулої суботи я писала про те, що новий міністр освіти Оксен Лісовий закликав обговорити питання про скорочення кількості шкільних предметів. І обговорення успішно почалися. Вважаю, що в першу чергу треба прислухатися до батьків дітей шкільного віку, а не до різних "методистів" з відділів та управлінь освіти та чиновників, які керували навчальним процесом і визначали, як треба вчити дітей.
21052802.jpg
На сьогодні пропоную текст мами шестикласника Людмили Сердюковської, який вона написала у Фейсбук:
"А знаєте, у яку тему я майже повністю занурена протягом цього важкого року? Це – наша освіта, точніше, шкільна програма 6 класу. Так, я сумлінно пройшла абсолютно всі підручники з усіх предметів, мені можна хоч зараз на іспити.
А ще тепер я самовпевнено можу вважати себе експерткою з освіти підлітка та робити певні висновки, не завжди втішні. Хто в темі, гадаю, буде цікаво.
Перш за все, я не можу сказати, що освітня програма не змінилася з радянських часів. Звичайно, там з'явилося багато сучасного та корисного. Але найголовніше, що зовсім не змінилося, як на мене, – це підхід до навчання.
Інформація, яка подається – за структурою той самий величезний набір понять та фактів, майже повністю відірваний від життя. Акцент на запам'ятовування, а не на мислення. Отримані знання залишаються просто знаннями, майже ніде не вказаний шлях їх застосування.
І на противагу цьому сучасні діти. Обізнані, практичні, з безліччю інших джерел отримання інформації. Їх неможливо примусити щось вчити, тільки замотивувати.
Це нам було достатньо суворих вказівок батьків та вчителів: «Треба вчитися!» Чому треба, кому треба – ніхто нікому не пояснював, ми просто знали, що треба, і все.
А зараз зовсім інша справа. Майже перед кожним уроком, перед кожною новою темою дитина ставить мені питання, вголос або за замовченням: «Де це мені знадобиться? Навіщо мені це вчити?»
І повірте, буває дуже складно дати гідну відповідь (особливо, коли виявляється, що сама вже геть все забула зі шкільної програми, і воно жодного разу не знадобилося до сьогоднішнього дня). При цьому питання ставляться не навмання, а повністю осмислено. Наприклад, жодного разу не прозвучали сумніви щодо необхідності вивчення англійської, бо вона всюди…
Якщо сучасна дитина не бачить практичної користі від процесу навчання, матеріал засвоюється дуже важко. Щоб опанувати проценти, ми йшли до магазинів, знаходили акції та знижки й тренувалися перевіряти, чи співпадають вказані проценти зі зниженою ціною. А потім ще брали рекламні брошури у банках і гралися з відсотками по кредитах та депозитах.
Поняття відносної вологості та атмосферного тиску набули змісту тільки після того, як ми знайшли їх у прогнозі погоди на gismeteo та спостерігали за змінами протягом тижня.
А зацікавитися мохом з біології нам допомогла волога погода, бо він був всюди – бери та розглядай через лупу. А ще – упаковка "Ісли" – пастилок від кашлю в домашній аптечці з великим надписом «екстракт ісландського моху».
Це все, звичайно, дуже цікаво та весело, але у чому справа. Це видався такий сумний рік, що в мене роботи майже не було, проте були час та натхнення влаштовувати ці танці з бубном навколо шкільної програми.
Наступного навчального року я зовсім не впевнена, що зможу повторити свій відчайдушний подвиг. Ціль не напхати «знаннями» під зав'язку, а навчити ними користуватися.
Ну, і наостанок, раптом хтось захоче перевірити свою ерудицію – декілька питань зі шкільної програми 6 класу. І водночас спробуйте відповісти: «А де все це мені знадобиться?»
1. У результаті якого процесу утворилися гори Анди?
2. Які риси характеризують козака Мамая як «людину бароко»?
3. Яке покоління переважає в життєвому циклі плаунів та хвощів: гаметофіт чи спорофіт?
4. До якої тематичної групи належать міфи давніх індіанців, використані Генрі Лонгфелло в поемі «Пісня про Гаявату» (правда ж, ви всі пам'ятаєте, що міфи бувають етимологічні, космогонічні, есхатологічні, календарні, історичні та героїчні?)"
Від себе додам: можу стверджувати, що останні три роки дистанційного навчання нічому не навчили школярів. Маю право на такий висновок, бо споглядаю, як "вчиться" мій племінник. За нього вчиться його мама, яка замість нього малює, робить поробки, пише есеї та реферати. Вона також наполегливо штудіює його підручники та пояснює йому все (замість вчителів, які по два місяці можуть сидіти на лікарняному!) – починаючи від дробів і закінчуючи купчастими хмарами. Нещодавно дітям треба було написати твір по географії на основі картини Шишкіна про мох та болота! Картина Шишкіна, уявляєте! А ще у дітей бувають дистанційні уроки фізкультури! Як це? А це – діти сидять перед комп'ютером і відповідають на питання вчителя про правила гри в футболі, баскетболі та на різні теоретичні запитання замість того, щоб піти на свіже повітря і там порухатися...
Питання: а якщо у школярів мами не можуть займатися їхнім навчанням?
Бачимо, як розвалюється нинішня система освіти, і думаємо, що робити далі.
Зверніть увагу
Мова Сенсар – головний інструмент заснування нового світу. З чого почнемо формування словника?