Конфлікт навколо власності київського “Динамо”, а з ним і акція “Футбол без Суркісів” набирають обертів. З протилежного табору чуються закиди щодо “надмірної зацикленості” на згаданих персоналіях. Відповідаю – це цілком адекватна реакція на зацикленість самих Суркісів на своїй “винятковій” ролі в “Динамо” й українському футболі.
Мету акції “Футбол без Суркісів” можна сформулювати двома загальними тезами-розмежуваннями:
Перша: Відокремити поняття “Динамо” та “український футбол” від прізвища Суркісів.
Друга: Відокремити насправді футбол від політики.
Власне, щодо першого пункту – у здравомислячих уболівальників з цим проблем давно вже не виникає. Вони більше переймаються питанням: хто наступний після Суркісів? Нещодавно Костянтин Григоришин, який розпочав судову тяжбу за 18% акцій “Динамо”, запропонував перетворити клуб з закритого акціонерного товариства у відкрите. У такому разі всі охочі можуть придбати акції “Динамо” і проводити вибори президента клубу голосуванням акціонерів. Цілком прийнятний такий європейський варіант, якщо все це робити чесно і прозоро.
Щодо справжнього відокремлення футболу від політики. Зараз про це найбільше говорять самі Суркіси. Хоча саме вони найдужче зав’язали між собою згадані поняття. Вочевидь, не спроста. Ситуація – акціонер подав судовий позов на інших співвласників підприємства. Або ж підприємство звинуватили в несплаті податків. Подумайте, до чого тут політика?! Е ні, вважають Суркіси, це все спеціально, аби з нами поквитатися за те, що ми комусь не сподобалися. Звинувачують наших державних посадовців, залякують апеляціями до міжнародних структур. Тобто керуючись невдоволеними хворобливими амбіціями та шкурними інтересами фактично прагнуть “підставити” весь український футбол. Мовляв, якщо без нас, то хоч трава на футбольних полях України більш не рости.
Добре, що до них у футбольному світі особливо не прислухаються – там мають власну думку і голову на плечах. Якщо навіть, припустимо, ФІФА та УЄФА захочуть захистити Суркісів. Єдине чим зможуть допомогти їм – дискваліфікацією українських клубів та збірної. Але у будь-якому разі міжнародні футбольні структури не зможуть скасувати рішення українських судових інстанцій чи змінити на наше законодавство. Так само ніякі Блаттер та Йоханссон не врятують “Динамо” від сплати податків від трансферних прибутків. Тільки, як бачимо, Суркісів це мало обходить. Вони вже так увірувати у свою футбольно-бізнесову унікальність і незамінність, що просто не можуть уявити себе поза ложами VIP-персон стадіонів та президіями футбольних форумів.
Хоча уже давно пора опуститися на грішну землю, і не займатися блефом на кшталт залякуваннями санкціями ФІФА та УЄФА чи багатотисячними демонстраціями на підтримку “Динамо”, тобто інтересів Суркісів. Принагідно ознайомився з думкою вболівальників з цього приводу на відомій “Стіні” динамівських фанів інтернет-сайту “ДК від Шурика”. Загалом, їхній настрій був таким: “нарешті Суркіси згадали про вболівальників, коли у самих виникли проблеми” або ж “чому я повинен іти мерзнути за їхні інтереси?!”. Справді, так і сталося. 1 березня на матч проти “Кривбасу” за офіційною інформацією, прийшло півтори тисячі вболівальників. На вигляд було й того менше. Мало хто забажав мерзнути за “Динамо”, тим більше – за Суркісів. Очевидно, обіцяну ними демонстрацію вболівальників доведеться відкласти на пізніше, коли потепліє. Тоді стадіон “Динамо” імені В. Лобановського зможе зібрати тисяч п’ять вболівальників. Йдучи на гру і, особливо, після матчу додому, вони створюють імпровізовану колону від стадіону до Майдану. Якщо розпорошити у цій колоні сотню активістів “найфутбольнішої партії” з плакатами, то все це можна видати за “демонстрацію вболівальників на підтримку Суркісів”. У такий же спосіб можна “організувати” аналогічної “підтримки” мітинг. Поставити на Майдані відповідні транспаранти. Доки натовп їх обходитиме, його розважатиме динамівський “тамада”. Важка справа – організація масової підтримки осіб, які аж ніяк не користуються якоюсь повагою, а швидше навпаки…
Теж саме можна сказати щодо ще одного суркісячого блефу “бойкоту чемпіонату іншими клубами”. Щоправда, висловившись відносно його, Суркіси одразу поспіхом зауважили “сподіваємося, до цього не дійде”. Звичайно, не дійде! Сам знаю наскільки обридли ці Суркіси керівникам всіх інших клубів України та футбольним фахівцям, яким справді небайдужа доля українського футболу. Так само, як і більшості спортивних журналістів, що “поважають” Суркісів тільки за гроші.
Першим кроком перетворення на вічно молодого ельфа є особисте зусилля людини з оновлення своєї свідомості. Другим кроком – формування соціального середовища, в якому палінгенезія вважається не...
Олександр Наказненко: Футбол без Суркісів: ідея і мета акції
Світ:
Перша: Відокремити поняття “Динамо” та “український футбол” від прізвища Суркісів.
Друга: Відокремити насправді футбол від політики.
Власне, щодо першого пункту – у здравомислячих уболівальників з цим проблем давно вже не виникає. Вони більше переймаються питанням: хто наступний після Суркісів? Нещодавно Костянтин Григоришин, який розпочав судову тяжбу за 18% акцій “Динамо”, запропонував перетворити клуб з закритого акціонерного товариства у відкрите. У такому разі всі охочі можуть придбати акції “Динамо” і проводити вибори президента клубу голосуванням акціонерів. Цілком прийнятний такий європейський варіант, якщо все це робити чесно і прозоро.
Щодо справжнього відокремлення футболу від політики. Зараз про це найбільше говорять самі Суркіси. Хоча саме вони найдужче зав’язали між собою згадані поняття. Вочевидь, не спроста. Ситуація – акціонер подав судовий позов на інших співвласників підприємства. Або ж підприємство звинуватили в несплаті податків. Подумайте, до чого тут політика?! Е ні, вважають Суркіси, це все спеціально, аби з нами поквитатися за те, що ми комусь не сподобалися. Звинувачують наших державних посадовців, залякують апеляціями до міжнародних структур. Тобто керуючись невдоволеними хворобливими амбіціями та шкурними інтересами фактично прагнуть “підставити” весь український футбол. Мовляв, якщо без нас, то хоч трава на футбольних полях України більш не рости.
Добре, що до них у футбольному світі особливо не прислухаються – там мають власну думку і голову на плечах. Якщо навіть, припустимо, ФІФА та УЄФА захочуть захистити Суркісів. Єдине чим зможуть допомогти їм – дискваліфікацією українських клубів та збірної. Але у будь-якому разі міжнародні футбольні структури не зможуть скасувати рішення українських судових інстанцій чи змінити на наше законодавство. Так само ніякі Блаттер та Йоханссон не врятують “Динамо” від сплати податків від трансферних прибутків. Тільки, як бачимо, Суркісів це мало обходить. Вони вже так увірувати у свою футбольно-бізнесову унікальність і незамінність, що просто не можуть уявити себе поза ложами VIP-персон стадіонів та президіями футбольних форумів.
Хоча уже давно пора опуститися на грішну землю, і не займатися блефом на кшталт залякуваннями санкціями ФІФА та УЄФА чи багатотисячними демонстраціями на підтримку “Динамо”, тобто інтересів Суркісів. Принагідно ознайомився з думкою вболівальників з цього приводу на відомій “Стіні” динамівських фанів інтернет-сайту “ДК від Шурика”. Загалом, їхній настрій був таким: “нарешті Суркіси згадали про вболівальників, коли у самих виникли проблеми” або ж “чому я повинен іти мерзнути за їхні інтереси?!”. Справді, так і сталося. 1 березня на матч проти “Кривбасу” за офіційною інформацією, прийшло півтори тисячі вболівальників. На вигляд було й того менше. Мало хто забажав мерзнути за “Динамо”, тим більше – за Суркісів. Очевидно, обіцяну ними демонстрацію вболівальників доведеться відкласти на пізніше, коли потепліє. Тоді стадіон “Динамо” імені В. Лобановського зможе зібрати тисяч п’ять вболівальників. Йдучи на гру і, особливо, після матчу додому, вони створюють імпровізовану колону від стадіону до Майдану. Якщо розпорошити у цій колоні сотню активістів “найфутбольнішої партії” з плакатами, то все це можна видати за “демонстрацію вболівальників на підтримку Суркісів”. У такий же спосіб можна “організувати” аналогічної “підтримки” мітинг. Поставити на Майдані відповідні транспаранти. Доки натовп їх обходитиме, його розважатиме динамівський “тамада”. Важка справа – організація масової підтримки осіб, які аж ніяк не користуються якоюсь повагою, а швидше навпаки…
Теж саме можна сказати щодо ще одного суркісячого блефу “бойкоту чемпіонату іншими клубами”. Щоправда, висловившись відносно його, Суркіси одразу поспіхом зауважили “сподіваємося, до цього не дійде”. Звичайно, не дійде! Сам знаю наскільки обридли ці Суркіси керівникам всіх інших клубів України та футбольним фахівцям, яким справді небайдужа доля українського футболу. Так само, як і більшості спортивних журналістів, що “поважають” Суркісів тільки за гроші.
----------------------------------------------------
В тему:
Суркіс купуватиме підтримку студентів?
Ситуація навколо ДИНАМО: вболівальники підтримувати Суркісів не будуть
Зверніть увагу
Кокон для надлюдини, або Палінгенетичний реактор Ісуса Хреста (+аудіо)