У суботу 21 січня свій столітній ювілей святкує балетмейстер, засновник сучасного сценічного народного танцю, беззмінний керівник Російського (колись Всесоюзного) Державного Ансамблю Народного Танцю Ігор Моїсеєв. Напередодні цієї дати відомий балетмейстер в інтерв'ю “Російській газеті” пояснив, що він не єврей.
“Моє прізвище часто приймають за єврейське, насправді ж такі прізвища, як Моїсеєв, Абрамов, чисто російські, - каже Моїсеєв. І розповів таку історію.
- Якось ми приїхали в Біробіджан, на пероні нас зустрічає натовп людей з величезним плакатом: “Хай живе наш Моїсеєв!”. Биробиджанци вирішили, що приїхав знаменитий ансамбль на чолі з євреєм Моїсеєвим. До мене прибіг мій заступник з господарства Михайло Овсійович Волинський і з захватом повідомив: “Ігорю Олександровичу! Вони хочуть зробити для нас великий банкет!”.
“Ну, банкет так банкет. Я дуже рад”. З цим Волинський зник і, як я потім довідався, розговорився з людьми, що накривали столи. “Напевно, ви думаєте, що Моїсеєв єврей? Він зовсім не єврей. Він росіянин”. Ті раптом захвилювались: “Як росіянин?! А ми думали, що єврей...” “Ні, він росіянин, але він нічого... дуже радий”, - спробував їх заспокоїти Михайло Овсійович, напевно, збагнувши, що даремно затіяв цю розмову. Але організатори не тільки не заспокоїлися, але, навпроти, стали збирати зі столів продукти і складати їх у кошики.
Волинський повернувся як у воду опущений. “Ви знаєте, вони не хочуть давати банкет”. “А чому?” “Вони довідалися, що ви не єврей”. “Так? А хто ж їм сказав?” “Я сказав”. “Навіщо ж ви говорили... Ну, побув би трошки євреєм. Добре б поїли”.
Так банкет не відбувся, тому що Моїсеєв не єврей”.
Від “Народного Оглядача”: У XVIII-XIX століттях сільські священики у російських православних церквах давали новонародженим імена, які вони прочитали в Біблії. Тому серед селян того часу доволі часто зустрічаються Мойсеї, Абрами, Давиди, Ієремії тощо – навіть Іроди та Іуди. У XIX столітті у російських селян-кріпаків починають виникати прізвища (до того часу вони мали лише імена). Утворювались ці прізвища як правило від імені батька або діда. Тобто на питання “Ты чей?” (Ти чий?) селянин відповідав “Іванов (Петров, Сідоров тощо). Так й утворювалось прізвище.
Саме таким чином у російській сільській глибинці, де не було жодного єврея (бо ж існувала “черта оседлості”) в середовищі селян-кріпаків виникли прізвища на кшталт “Моїсеєв, Абрамов, Іродов” та їм подібні.
А імена “Мойсей, Абрам, Давид” стали вважатись “чисто єврейськими” лише з початку ХХ століття.
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Лебідь – це справжня назва державного герба України. Найважливіше, що це символ ельфійської трансформації. Символ-магніт. Магічний символ української ультранації!
Доброго здоров’я, Ігорю Олександровичу!
Світ:
- Якось ми приїхали в Біробіджан, на пероні нас зустрічає натовп людей з величезним плакатом: “Хай живе наш Моїсеєв!”. Биробиджанци вирішили, що приїхав знаменитий ансамбль на чолі з євреєм Моїсеєвим. До мене прибіг мій заступник з господарства Михайло Овсійович Волинський і з захватом повідомив: “Ігорю Олександровичу! Вони хочуть зробити для нас великий банкет!”.
“Ну, банкет так банкет. Я дуже рад”. З цим Волинський зник і, як я потім довідався, розговорився з людьми, що накривали столи. “Напевно, ви думаєте, що Моїсеєв єврей? Він зовсім не єврей. Він росіянин”. Ті раптом захвилювались: “Як росіянин?! А ми думали, що єврей...” “Ні, він росіянин, але він нічого... дуже радий”, - спробував їх заспокоїти Михайло Овсійович, напевно, збагнувши, що даремно затіяв цю розмову. Але організатори не тільки не заспокоїлися, але, навпроти, стали збирати зі столів продукти і складати їх у кошики.
Волинський повернувся як у воду опущений. “Ви знаєте, вони не хочуть давати банкет”. “А чому?” “Вони довідалися, що ви не єврей”. “Так? А хто ж їм сказав?” “Я сказав”. “Навіщо ж ви говорили... Ну, побув би трошки євреєм. Добре б поїли”.
Так банкет не відбувся, тому що Моїсеєв не єврей”.
Від “Народного Оглядача”: У XVIII-XIX століттях сільські священики у російських православних церквах давали новонародженим імена, які вони прочитали в Біблії. Тому серед селян того часу доволі часто зустрічаються Мойсеї, Абрами, Давиди, Ієремії тощо – навіть Іроди та Іуди. У XIX столітті у російських селян-кріпаків починають виникати прізвища (до того часу вони мали лише імена). Утворювались ці прізвища як правило від імені батька або діда. Тобто на питання “Ты чей?” (Ти чий?) селянин відповідав “Іванов (Петров, Сідоров тощо). Так й утворювалось прізвище.
Саме таким чином у російській сільській глибинці, де не було жодного єврея (бо ж існувала “черта оседлості”) в середовищі селян-кріпаків виникли прізвища на кшталт “Моїсеєв, Абрамов, Іродов” та їм подібні.
А імена “Мойсей, Абрам, Давид” стали вважатись “чисто єврейськими” лише з початку ХХ століття.
Зверніть увагу
Ельфи Ісуса Хреста та їх символіка на гербі української ультранації (аудіо)