Дизайнер і медіаактивіст Андрій Приймаченко започаткував акцію "На мовне питання є мовна відповідь" про публічних людей, які переходять на українську мову.
Акцію він започаткував на своїй сторінці у Facebook.
"Найбільша проблема української мови - це україномовні люди, які вдома спілкуються українською, а "на людях" – російською. Роблять це вони з тієї простої причини, що публічний простір в українських містах здебільшого російськомовний. І така вже людська природа – ми не любимо відчувати себе білими воронами. Тому публічний простір маємо зробити україномовним. А хто вже якою мовою спілкуватиметься вдома – це вже не надбання загалу", – пояснює автор свою ідею.
"Разом з декомунізацією, українцям потрібно провести деколонізацію. Зрозуміти, що російська мова в Україні – наслідок колонізаційних процесів. Ті люди, які народились у російськомовних родинах і спілкуються російською – у них нічого поганого немає, не можна їх ні до чого змушувати", – уточнює Приймаченко.
"Все, що я хотів би донести до всіх українців: є нації, які мріяли би мати свою мову, але не мають. Є нації, які мали свою мову, але ті мови померли. Ми свою мову маємо, але чомусь соромимось її використовувати. Після стількох століть воєн, геноцидів, окупацій, це – велике диво, що наша мова збереглась. Сприймаймо її не як обов'язок, а як дар", - закликає автор.
"На мовне питання є мовна відповідь. Запрошую публічних людей, які перейшли, або переходять на українську, долучитись до "акції" і надіслати мені у Facebook свої історії переходу", - написав Андрій.
У цій статті ознайомимось з трьома реальними історіями дії надлюдського розуму, розглянемо наш досвід його застосування і сформулюємо три найближчі завдання нашого проекту.
"На мовне питання є мовна відповідь". Стартувала акція публічних людей
Світ:
Спецтема:
Дизайнер і медіаактивіст Андрій Приймаченко започаткував акцію "На мовне питання є мовна відповідь" про публічних людей, які переходять на українську мову.
"Найбільша проблема української мови - це україномовні люди, які вдома спілкуються українською, а "на людях" – російською. Роблять це вони з тієї простої причини, що публічний простір в українських містах здебільшого російськомовний. І така вже людська природа – ми не любимо відчувати себе білими воронами. Тому публічний простір маємо зробити україномовним. А хто вже якою мовою спілкуватиметься вдома – це вже не надбання загалу", – пояснює автор свою ідею.
"Разом з декомунізацією, українцям потрібно провести деколонізацію. Зрозуміти, що російська мова в Україні – наслідок колонізаційних процесів. Ті люди, які народились у російськомовних родинах і спілкуються російською – у них нічого поганого немає, не можна їх ні до чого змушувати", – уточнює Приймаченко.
"Все, що я хотів би донести до всіх українців: є нації, які мріяли би мати свою мову, але не мають. Є нації, які мали свою мову, але ті мови померли. Ми свою мову маємо, але чомусь соромимось її використовувати. Після стількох століть воєн, геноцидів, окупацій, це – велике диво, що наша мова збереглась. Сприймаймо її не як обов'язок, а як дар", - закликає автор.
"На мовне питання є мовна відповідь. Запрошую публічних людей, які перейшли, або переходять на українську, долучитись до "акції" і надіслати мені у Facebook свої історії переходу", - написав Андрій.
Зверніть увагу
Шукачі перлів: надлюдський розум «Народного Оглядача», його практичні прояви та перспективи