Роздратувати ворога - це святе діло, але сам не гарячкуй
Нат. Січ. День (титр)
Із чорної хмари з’являється Дримба, який сидить із відкритими очима. Він, схрестивши ноги, дивиться у нікуди і грає на дримбі. Перед обличчям Дримби пролітає метелик. Дримба закриває очі.
Метелик уповільнює свій політ й застигає у повітрі. Усе навколо Дримби йде обертом. Навколо Дримби видно порожній двір Січі. Із чорного диму вимальовується чоловічий силует із шаблею в руці. Дримба перестає грати і напружено вдивляється в силует, який стає усе чіткішим. Вітер приносить білий дим, який розсіюється чоловічий силует. Метелик летить геть, а навколо Дримби з’являються люди і людський гамір повільно наповнює тишу.
По двору Січі 100 козаків зайняті своїми справами: хтось рихтує зброю, хтось танцює під музику, хтось поспішає по своїх справах.
Дримба відкриває очі та гнівно дивиться в той бік, звідки з’явився білий дим. На порозі будівлі військових старшин стоять польський офіцер Франик та німецький офіцер Бастіан. Бастіан пале люльку з якої йде легкий білий димок у напрямку дримби.
Бастіан (німецькою) - Знаєте, пане Франик, мене дивує, що У Європі це стадо свиней називають лицарями.
Франик (сміється)(польською) - Нічого дивного, вони дійсно люди честі і вправні воїни.
Бастіан дивиться зневажливо на козаків і посміхається. Дримба похмуро дивиться на Бастіана. Серед двору б’ються два джури - Андрій та Гриць. Андрій в гніві несамовито кричить та істерично нападає на Гриця. Гриць одним рухом збиває Андрія і той падає на землю придавлений захватом. Гриць тримає Андрія на заломі. Андрій люто гарчить та намагається вирватись.
Дримба (до Джур)(кричить) - Грицю, досить!
Бастіан (з відразою) - Хіба може в Україні бути щось добре? Не країна а лайно і українці лайно.
Дримба з викликом дивиться Бастіану в очі. Бастіан помічає дримбу і з зневагою дивиться в очі Дримбі. Дримба підходить до двох джур, ляскає Гриця по спині. Гриць всміхається і відпускає Андрія. Андрій підводиться й гнівно дивиться на Гриця.
Дримба (голосно, щоб усі почули) - Андрію, що ж ти сунеш на нього як тупий німецький хряк?!
Франик дивиться на Бастіана і сміється. Бастіан гнівно дивиться на Дримбу і йде до нього. Франик йде за Бастіаном.
Дримба (до Андрія) - Запам’ятай: роздратувати ворога - це святе діло, але сам не гарячкуй…
До Дримби підходять Франик та Бастіан.
Бастіан (з насмішкою)(українською) - А ви, козаче, тільки теорію викладаєте, чи ще й дрючком махати вмієте?
Дримба (до Бастіана) - А ти часом не з неба впав?
Бастіан (з насмішкою) - А чому свинопас цим цікавиться?
Дримба (з відразою) - Так ти у свинопаса і спитай. А от мені здається, що ти головою вдарився і тепер горя собі шукаєш.
До компанії сходяться козаки: Часник, Бийдак, Куліш, Жменя, Кухтій, Нечай та інші.
Куліш - Хлопці, та досить вже люб’язностями кидатись. Дайте один одному в пику та попід ребра…
Жменя (посміхається) - Ага, а ми подивимось.
Дримба (посміхається) - От, вилупки!
Куліш (до Жмені, награно ображено) - Я щось погане сказав?
Жменя (до Дримби) - Ну хочете - наступіть на свою честь, гордість, проковтніть образу, вибачайтесь, принижуйтесь один по перед одним.
Куліш (сміється) - Ага, а ми подивимось…
До них підходять інші козаки: Мухомор, Водохід, Вирій, Полихай, та три сивовусих діда. Усі посміхаються.
Бастіан (гордовито) - Німецькі офіцери образи не забувають.
Дримба (з відразою) - То може тобі око набити, щоб пам’ятав довше?
Франик і Козаки сміються.
Бастіан (з холодною посмішкою) - А може тобі язика підрізати?
Дримба б’є німця в око. Бастіан хватається за око, і тут же намагається вдарити Дримбу. Дримба ухиляючись відбиває напади Бастіана. Бастіан вкрай розлютившись хапає шаблю і йде на Дримбу.
Бастіан (гнівно) - Я тебе вб’ю!
Дримба вихоплює свою шаблю і зав’язується бійка. Дримба і Бастіан б’ються на рівних. Навколо Бастіана і Дримби збирається натовп із козаків, поляків і німців. Усі сміються і підтримують бійців окриками.
Інт. Будинок старшин. День
За великим столом сидять: Сагайдачний, Бородавка, Батько Баркаш, троє козацьких старшин, польський посланець із помічниками.
Польський посланець (благаючи) - Шановні козаки, зрозумійте, в нас дуже мало часу. А такі питання може вирішити лише мій король.
Бородавка (посміхається) - Ну, то нехай прийде до нас і ми побалакаємо.
Сагайдачний (стримано) - Бородавко зачекай.
Бородавка (сердито) - Сагайдачний, ти мені рота не затуляй. Хочеш тріпатися із ляхами - твоя справа, а моя справа – війна.
Бородавка невдоволено дивиться на спокійний погляд Сагайдачного і замовкає.
Сагайдачний (до польського посланця) - Пан посол, ви маєте рацію, в нас дійсно часу обмаль, тому варто завтра ж вирушити до Польщі. Сигізмунд зараз там?
Польський посланець безпорадно зітхає і киває головою. До кімнати заходить Куліш.
Куліш - На дворі бійку затіяли.
Усі роздратовано дивляться на Куліша і вибігають із приміщення. Куліш вдоволено посміхається і виходить за всіма.
Нат. Січ. День
Спітнілі Дримба і Бастіан б’ються на рівних. Навколо них зібралась велика купа козаків, німців, поляків. Козаки і поляки підтримують Дримбу, німці підтримують Бастіана. Із будівлі старшин вибігають Сагайдачний, Бородавка, Батько Баркаш, польські дипломати з помічниками. Усі спішать до натовпу.
Сагайдачний (гнівно) - Дримба, ти що сказився?
Батько Баркаш (перелякано) - Це ж охоронець посланця!
Бородавка (сміється) - Та нехай хлопці пар випустять!
Батько Баркаш вихоплює шаблю з рук Дримби. Бастіан втирає спітніле обличчя.
Бастіан - Це була моя ідея. Я прошу дозволити закінчити нам цю справу.
Дримба - Батьку, цей німець хотів подивитись . От я й визвався допомогти.
Сагайдачний (невпевнено) - Ну, як що так, тоді вибачте. Іван Самойлович, віддайте Дримбі зброю.
Батько Баркаш віддає шаблю Дримбі і відходить убік. Дримба та Бастіан стають один навпроти одного у бойові позиції. Бастіан, зціпивши зуби, гнівно дивиться на Дримбу. Дримба здивовано дивиться німцю під ноги й показує пальцем.
Дримба (здивовано) - О, жаба з цицькою!...
Бастіан дивиться собі під ноги. Дримба швидко вибиває шаблю з рук Бастіана. Козаки і поляки сміються. Німці осуджуючи дивляться на Дримбу. Бастіан розлючено стискає кулаки і йде на Дримбу. Дримба впирає шаблю Бастіанові у груди. Бастіан зупиняється і гнівно дивиться на презирливу посмішку Дримби.
Дримба (презирливо) - Тобі чого від мене потрібно?
Бастіан (гнівно) - Ти образливо ставився до німців! Я вимагаю вибачення!
Дримба (здивовано) - Ану нагадай, це коли тобі око протер?
Козаки сміються.
Бастіан - Коли ти розмовляв з хлопцем і сказав «як німецький хряк…»
Дримба - То й що за грубість, коли я вголос кажу про ваших свиней? Чи може хряк у вас священна худоба?
Бастіан дивиться на Дримбу, потім кліпає очима та збентежено зітхає.
Бастіан (вибачаючись) - Oh mein Gott! Мене підвело недостатне знання козацької мови. Я вибачаюсь.
Дримба (посміхається) - Вибачаю!
Усі козаки сміються і розходяться. Сагайдачний підходить до поляків і щось розказує, показуючи рукою у бік Дримби та Бастіана. Поляки вибухають сміхом і жваво спілкуються між собою.
Бастіан - В бою ти себе поводив м..е..м.. як же це по вашому?...
Дримба - Нечемно?
Бастіан - О, я-я! Так – нечемно!
Дримба - В нас це називається - з фантазією.
Бастіан - О?!
Дримба - Отож!