Одного вихідного дня вирішили поїхати до Холодного Яру. Туди туристів возять, як правило, після відвідання Суботова і Чигирина. Майже всі українські туроператори пропонують маршрут Чигирин – Суботів – Холодний Яр. Ми поїхали через село Мошни.
Мошни розташовані між Каневом і Черкасами. З Києва – 172 км, якщо їхати через Ржищів і Канів. Але дорога погана. То ми поїхали через Кагарлик, Миронівку і Корсунь-Шевченківський. Вийшло більше на 13 км.
В Мошнах нас зустрів Микола Якименко. Він керівник місцевої станції юних техніків. Також очолює Спілку краєзнавців Мошнівського краю «Артанія».
- Мошни,– каже пан Микола, – колись були серйозним містом. Його називали містом ратників та майстрів. В Мошнах будували перші козацькі чайки. А в 1823 році коштом графа Воронцова місцеві умільці побудували перші в Україні пароплави. Вони називалися «Бджілка» та «Надія». Ви знаєте, що на будівництві Алупкінського палацу графа Воронова працювала бригада ліпників із Мошен?
Генерал-губернатор Новоросійського краю князь Михайло Воронцов отримав Мошни у володіння, коли оженився на Єлізаветі Браницькій. Її мати Олександра Браницька була племінницею Григорія Потьомкіна. По дарчих документах вона тут отримала у вічне користування земельні угіддя і селян.
- Воронцов розпорядився закласти в Мошнах парк в англійському стилі. В парку були палаци, бесідка-ротонда, башта в 58 метрів, оранжерея. Був навіть звіринець, у якому гуляли лами і верблюди! – продовжує Микола Якименко. – Алеї парку були близько 50 кілометрів. Парк та його споруди знищили після революції. А от Преображенська церква збереглася. Вона окраса нашого села!
Справді, церква вражає. Але на традиційну церкву зовні зовсім не схожа. В ній змішані декілька архітектурних стилів. На замовлення князя Воронцова її побудував у 1840 році архітектор Торрічеллі.
З Мошнів через Черкаси поїхали до села Медведівка. Це – 39 км в напрямку Чигирина. В Медведівці відвідали краєзнавчий музей. Музей відноситься до Національного історико-культурного заповідника «Чигирин». Музей в основному присвячений подіям 20-х років минулого століття. З 1918 року на території Холодного Яру існувала Холодноярська республіка. Її бійці воювали з Червоною Армією. Місцеві селяни були проти встановлення Радянської влади. Холодноярську республіку очолювали брати Чучупаки з сусіднього села Мельники.
Поїхали до Мельників. Ще півгодини. Потім – до дуба Залізняка, що поблизу хутора Буда. Щоб подивися на тисячолітній дуб, треба сплатити за квиток 2 гривні. За легендою під цим дубом гайдамаки давали клятву – не шкодуючи життя, боротися з польським засиллям. А в 1768 році медведівський сотник Максим Залізняк “освятив ножі”, і розпочалася “Коліївщина”.
Сьогодні поблизу дуба – ресторан. Чашка кави там коштує 8 гривень, склянка узвару – 5 грн. Поруч базар, де продають сувеніри. Продають чашки по 25 гривень. На чашці намальована родина, що сидить за столом. На столі – миска з варениками. Зверху надпис «Холодний Яр». На іншій чашці намальована українська хата під стріхою, біля тину – молодий чоловік з вусами у шароварах і дівчина у віночку і в червоних чобітках.
Заїхали до Мотронинського монастиря. Територія доглянута, чиста. На траві пасеться кінь, монахині пораються на грядках. Зайшли до Свято-Троїцької церкви. Її побудували на початку ХІХ сторіччя. Перед тим, як повертатися до Києва набрали в обителі джерельної води. Всього за день проїхали більше 500 км.
На перший погляд, це недосяжна мета. Проте Ісус закликає без вагань братися до справи й негайно розпочинати стратегію «успадкування Землі», адже правильна стратегія сама згенерує необхідні ресурси...
Туристичний клуб АРСА-тур відвідав Мошни і Холодний Яр
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Одного вихідного дня вирішили поїхати до Холодного Яру. Туди туристів возять, як правило, після відвідання Суботова і Чигирина. Майже всі українські туроператори пропонують маршрут Чигирин – Суботів – Холодний Яр. Ми поїхали через село Мошни.
kholyar.jpg
(клацайте на фото, щоб збільшити)
Дуб Залізняка. Фото Віктора Кирпи
Мошни розташовані між Каневом і Черкасами. З Києва – 172 км, якщо їхати через Ржищів і Канів. Але дорога погана. То ми поїхали через Кагарлик, Миронівку і Корсунь-Шевченківський. Вийшло більше на 13 км.
В Мошнах нас зустрів Микола Якименко. Він керівник місцевої станції юних техніків. Також очолює Спілку краєзнавців Мошнівського краю «Артанія».
- Мошни,– каже пан Микола, – колись були серйозним містом. Його називали містом ратників та майстрів. В Мошнах будували перші козацькі чайки. А в 1823 році коштом графа Воронцова місцеві умільці побудували перші в Україні пароплави. Вони називалися «Бджілка» та «Надія». Ви знаєте, що на будівництві Алупкінського палацу графа Воронова працювала бригада ліпників із Мошен?
Генерал-губернатор Новоросійського краю князь Михайло Воронцов отримав Мошни у володіння, коли оженився на Єлізаветі Браницькій. Її мати Олександра Браницька була племінницею Григорія Потьомкіна. По дарчих документах вона тут отримала у вічне користування земельні угіддя і селян.
- Воронцов розпорядився закласти в Мошнах парк в англійському стилі. В парку були палаци, бесідка-ротонда, башта в 58 метрів, оранжерея. Був навіть звіринець, у якому гуляли лами і верблюди! – продовжує Микола Якименко. – Алеї парку були близько 50 кілометрів. Парк та його споруди знищили після революції. А от Преображенська церква збереглася. Вона окраса нашого села!
Справді, церква вражає. Але на традиційну церкву зовні зовсім не схожа. В ній змішані декілька архітектурних стилів. На замовлення князя Воронцова її побудував у 1840 році архітектор Торрічеллі.
З Мошнів через Черкаси поїхали до села Медведівка. Це – 39 км в напрямку Чигирина. В Медведівці відвідали краєзнавчий музей. Музей відноситься до Національного історико-культурного заповідника «Чигирин». Музей в основному присвячений подіям 20-х років минулого століття. З 1918 року на території Холодного Яру існувала Холодноярська республіка. Її бійці воювали з Червоною Армією. Місцеві селяни були проти встановлення Радянської влади. Холодноярську республіку очолювали брати Чучупаки з сусіднього села Мельники.
Поїхали до Мельників. Ще півгодини. Потім – до дуба Залізняка, що поблизу хутора Буда. Щоб подивися на тисячолітній дуб, треба сплатити за квиток 2 гривні. За легендою під цим дубом гайдамаки давали клятву – не шкодуючи життя, боротися з польським засиллям. А в 1768 році медведівський сотник Максим Залізняк “освятив ножі”, і розпочалася “Коліївщина”.
Сьогодні поблизу дуба – ресторан. Чашка кави там коштує 8 гривень, склянка узвару – 5 грн. Поруч базар, де продають сувеніри. Продають чашки по 25 гривень. На чашці намальована родина, що сидить за столом. На столі – миска з варениками. Зверху надпис «Холодний Яр». На іншій чашці намальована українська хата під стріхою, біля тину – молодий чоловік з вусами у шароварах і дівчина у віночку і в червоних чобітках.
Заїхали до Мотронинського монастиря. Територія доглянута, чиста. На траві пасеться кінь, монахині пораються на грядках. Зайшли до Свято-Троїцької церкви. Її побудували на початку ХІХ сторіччя. Перед тим, як повертатися до Києва набрали в обителі джерельної води. Всього за день проїхали більше 500 км.
Зверніть увагу
«Щасливі реалісти, бо вони отримають допомогу» – третій крок до вічного життя та опанування планети Земля