Одного вихідного дня вирішили поїхати до Холодного Яру. Туди туристів возять, як правило, після відвідання Суботова і Чигирина. Майже всі українські туроператори пропонують маршрут Чигирин – Суботів – Холодний Яр. Ми поїхали через село Мошни.
Мошни розташовані між Каневом і Черкасами. З Києва – 172 км, якщо їхати через Ржищів і Канів. Але дорога погана. То ми поїхали через Кагарлик, Миронівку і Корсунь-Шевченківський. Вийшло більше на 13 км.
В Мошнах нас зустрів Микола Якименко. Він керівник місцевої станції юних техніків. Також очолює Спілку краєзнавців Мошнівського краю «Артанія».
- Мошни,– каже пан Микола, – колись були серйозним містом. Його називали містом ратників та майстрів. В Мошнах будували перші козацькі чайки. А в 1823 році коштом графа Воронцова місцеві умільці побудували перші в Україні пароплави. Вони називалися «Бджілка» та «Надія». Ви знаєте, що на будівництві Алупкінського палацу графа Воронова працювала бригада ліпників із Мошен?
Генерал-губернатор Новоросійського краю князь Михайло Воронцов отримав Мошни у володіння, коли оженився на Єлізаветі Браницькій. Її мати Олександра Браницька була племінницею Григорія Потьомкіна. По дарчих документах вона тут отримала у вічне користування земельні угіддя і селян.
- Воронцов розпорядився закласти в Мошнах парк в англійському стилі. В парку були палаци, бесідка-ротонда, башта в 58 метрів, оранжерея. Був навіть звіринець, у якому гуляли лами і верблюди! – продовжує Микола Якименко. – Алеї парку були близько 50 кілометрів. Парк та його споруди знищили після революції. А от Преображенська церква збереглася. Вона окраса нашого села!
Справді, церква вражає. Але на традиційну церкву зовні зовсім не схожа. В ній змішані декілька архітектурних стилів. На замовлення князя Воронцова її побудував у 1840 році архітектор Торрічеллі.
З Мошнів через Черкаси поїхали до села Медведівка. Це – 39 км в напрямку Чигирина. В Медведівці відвідали краєзнавчий музей. Музей відноситься до Національного історико-культурного заповідника «Чигирин». Музей в основному присвячений подіям 20-х років минулого століття. З 1918 року на території Холодного Яру існувала Холодноярська республіка. Її бійці воювали з Червоною Армією. Місцеві селяни були проти встановлення Радянської влади. Холодноярську республіку очолювали брати Чучупаки з сусіднього села Мельники.
Поїхали до Мельників. Ще півгодини. Потім – до дуба Залізняка, що поблизу хутора Буда. Щоб подивися на тисячолітній дуб, треба сплатити за квиток 2 гривні. За легендою під цим дубом гайдамаки давали клятву – не шкодуючи життя, боротися з польським засиллям. А в 1768 році медведівський сотник Максим Залізняк “освятив ножі”, і розпочалася “Коліївщина”.
Сьогодні поблизу дуба – ресторан. Чашка кави там коштує 8 гривень, склянка узвару – 5 грн. Поруч базар, де продають сувеніри. Продають чашки по 25 гривень. На чашці намальована родина, що сидить за столом. На столі – миска з варениками. Зверху надпис «Холодний Яр». На іншій чашці намальована українська хата під стріхою, біля тину – молодий чоловік з вусами у шароварах і дівчина у віночку і в червоних чобітках.
Заїхали до Мотронинського монастиря. Територія доглянута, чиста. На траві пасеться кінь, монахині пораються на грядках. Зайшли до Свято-Троїцької церкви. Її побудували на початку ХІХ сторіччя. Перед тим, як повертатися до Києва набрали в обителі джерельної води. Всього за день проїхали більше 500 км.
Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.
Туристичний клуб АРСА-тур відвідав Мошни і Холодний Яр
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Одного вихідного дня вирішили поїхати до Холодного Яру. Туди туристів возять, як правило, після відвідання Суботова і Чигирина. Майже всі українські туроператори пропонують маршрут Чигирин – Суботів – Холодний Яр. Ми поїхали через село Мошни.
kholyar.jpg
(клацайте на фото, щоб збільшити)
Дуб Залізняка. Фото Віктора Кирпи
Мошни розташовані між Каневом і Черкасами. З Києва – 172 км, якщо їхати через Ржищів і Канів. Але дорога погана. То ми поїхали через Кагарлик, Миронівку і Корсунь-Шевченківський. Вийшло більше на 13 км.
В Мошнах нас зустрів Микола Якименко. Він керівник місцевої станції юних техніків. Також очолює Спілку краєзнавців Мошнівського краю «Артанія».
- Мошни,– каже пан Микола, – колись були серйозним містом. Його називали містом ратників та майстрів. В Мошнах будували перші козацькі чайки. А в 1823 році коштом графа Воронцова місцеві умільці побудували перші в Україні пароплави. Вони називалися «Бджілка» та «Надія». Ви знаєте, що на будівництві Алупкінського палацу графа Воронова працювала бригада ліпників із Мошен?
Генерал-губернатор Новоросійського краю князь Михайло Воронцов отримав Мошни у володіння, коли оженився на Єлізаветі Браницькій. Її мати Олександра Браницька була племінницею Григорія Потьомкіна. По дарчих документах вона тут отримала у вічне користування земельні угіддя і селян.
- Воронцов розпорядився закласти в Мошнах парк в англійському стилі. В парку були палаци, бесідка-ротонда, башта в 58 метрів, оранжерея. Був навіть звіринець, у якому гуляли лами і верблюди! – продовжує Микола Якименко. – Алеї парку були близько 50 кілометрів. Парк та його споруди знищили після революції. А от Преображенська церква збереглася. Вона окраса нашого села!
Справді, церква вражає. Але на традиційну церкву зовні зовсім не схожа. В ній змішані декілька архітектурних стилів. На замовлення князя Воронцова її побудував у 1840 році архітектор Торрічеллі.
З Мошнів через Черкаси поїхали до села Медведівка. Це – 39 км в напрямку Чигирина. В Медведівці відвідали краєзнавчий музей. Музей відноситься до Національного історико-культурного заповідника «Чигирин». Музей в основному присвячений подіям 20-х років минулого століття. З 1918 року на території Холодного Яру існувала Холодноярська республіка. Її бійці воювали з Червоною Армією. Місцеві селяни були проти встановлення Радянської влади. Холодноярську республіку очолювали брати Чучупаки з сусіднього села Мельники.
Поїхали до Мельників. Ще півгодини. Потім – до дуба Залізняка, що поблизу хутора Буда. Щоб подивися на тисячолітній дуб, треба сплатити за квиток 2 гривні. За легендою під цим дубом гайдамаки давали клятву – не шкодуючи життя, боротися з польським засиллям. А в 1768 році медведівський сотник Максим Залізняк “освятив ножі”, і розпочалася “Коліївщина”.
Сьогодні поблизу дуба – ресторан. Чашка кави там коштує 8 гривень, склянка узвару – 5 грн. Поруч базар, де продають сувеніри. Продають чашки по 25 гривень. На чашці намальована родина, що сидить за столом. На столі – миска з варениками. Зверху надпис «Холодний Яр». На іншій чашці намальована українська хата під стріхою, біля тину – молодий чоловік з вусами у шароварах і дівчина у віночку і в червоних чобітках.
Заїхали до Мотронинського монастиря. Територія доглянута, чиста. На траві пасеться кінь, монахині пораються на грядках. Зайшли до Свято-Троїцької церкви. Її побудували на початку ХІХ сторіччя. Перед тим, як повертатися до Києва набрали в обителі джерельної води. Всього за день проїхали більше 500 км.
Зверніть увагу
Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля