Зображення користувача Арсен Дубовик.
Арсен Дубовик
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Потрібно активніше згадувати про своє, національне надбання – актори про український фільм "Іван Сила"

"Ми свідомо вийшли за рамки життєвої історії головного героя — адже і Фірцак, і Халаджі, і Вірастюк для будь-якої молодої людини можуть стати прикладом, як ставити мету і як досягати її, розраховуючи тільки на власні сили."

Дмитро ХАЛАДЖИ (Іван Сила):

З радістю і задоволенням знявся у фільмі "Іван Сила" — зіграв роль Івана Фірцака. Ця стрічка не тільки розповідає про долю цього циркача, одного з найсильніших людей XX століття — в картині представлено збірний образ більшості наших циркових атлетів, тісно сплетені різні фрагменти з життя Івана Піддубного, Івана Заїкіна, Івана Шемякіна, Івана Фірцака…

Уявляєте, в Європі існує два музеї Фірцака, а у нас, в Україні, про нього майже ніхто не чув!

Це кіно каскадерське, трюкове, тому доводилося працювати, як і в цирку: всі силові трюки, які там є, зняті без всякої підстраховки і монтажу. Наживо. У зйомках було задіяно багато українських каскадерів і спортсменів — чемпіонів світу з силового атлетизму та пауерліфтингу. У фільмі все по-справжньому! Безліч різних силових трюків. Наприклад, якщо в цирку мене за чотири виступи автомобіль переїжджає чотири рази, то на зйомках, перш ніж відзнято потрібний дубль, — усі п'ятнадцять.

Про Івана Фірцака, якого я зіграв у стрічці, знаю давно. Багато років тому прочитав про нього статтю в журналі "Радянський спорт" і був доволі збентеженим, вважаючи, що знаю біографії всіх наших атлетів різних часів.

Саме завдяки Івану Фірцаку я багато чому навчився. На жаль, зараз його ім'я незаслужено забуте, і сучасне покоління мало що про нього знає або ж взагалі нічого не чуло. У кіно сподобалося зніматися. Допомагало те, що у мене є досвід виступів перед великою аудиторією. Фактично мені потрібно було грати самого себе, тобто циркового атлета.

Головний посил фільму — духовне і патріотичне виховання молоді. Чомусь у нас так виходить, що прикладів для юного покоління в історії нашої країни безліч, але ми їх не помічаємо. Найчастіше звертаємо увагу на чужих героїв. Але нам потрібно згадувати про своє, національне надбання.

Фільм "Іван Сила" – про забуту історію українського народу, я б навіть сказав — про фольклор. Приміром, китайці дотепер знімають десятки фільмів про одного Брюс Лі. Адже в нас теж є ким пишатися – той же І. Піддубний, І. Фірцак і багато інших, імена яких у свій час звучали на весь світ! Але ми чомусь ховаємо це, десь це в нас закопане, зарите...

Вже у процесі роботи я зрозумів, наскільки це складно спортсменові одночасно зніматися і підтримувати високу фізичну форму». Я усвідомив, наскільки це непросто було тому ж А.Шварценеггеру або Брюсу Лі. У першу чергу тому, що мені самому доводилося виконувати складні силові номери. В окремих місцях змушений був збирати всі свої сили...

Віктор Андрієнко (Фікса):

Наш фільм — не тільки відтворює деякі сторінки з життя найсильнішої людини планети ХХ століття Івана Фірцака. Завдяки участі у ньому видатних атлетів сучасності — Дмитра Халаджі, Василя Вірастюка та інших, — нам вдалося художньо поєднати час і простір. Саме у цих вимірах існують наші герої — щонайменш їх поєднує ціле століття.

Ми свідомо вийшли за рамки життєвої історії головного героя — адже і Фірцак, і Халаджі, і Вірастюк для будь-якої молодої людини можуть стати прикладом, як ставити мету і як досягати її, розраховуючи тільки на власні сили.

Василь Вірастюк (Велет):

Зателефонував Віктор Андрієнко. Ми зустрілися в той же день. І він так захоплююче, на емоціях переказав сценарій, що я погодився, не замислюючись! Більше того, історія розповідає про парубка із села, що ні з того, ні з сього зібрався й відправився в чуже місто шукати кращого життя. Повірите, але в цьому я побачив багато спільного зі своїм життям, адже колись давно так само, відправився в чужий Львів шукати щастя. Тому у фільмі я просто був самим собою!

Ми часто жартували на майданчику, що якби мене запросили знятися в еротичному фільмі, то там би я точно почував себе "не у своїй тарілці". А тут кожен з нас фактично працював за своїм спортивним профілем. До того ж я вже мав деякий досвід у кінозйомках…

Мені б хотілося, щоб діти дивилися цей фільм з дорослими, цілими родинами. Переконаний, що він змусить багатьох задуматися, зробити важливі висновки.

Я вже замучився пояснювати своїм дітям, що всі ці "супермени", відомі по мультфільмах, повністю вигадані персонажі. А от ми маємо реальні приклади унікальних людей, співвітчизників, які досягли всього своєю працею. Цього так не вистачає в наш час!

Ігор ПИСЬМЕННИЙ (Пандорський):

Ми знімали хорошу історію про хорошого хлопця. Показували реальні життєві ситуації, в яких може опинитися кожен з нас, і шукали вихід — не просто правильний, а гідний.

Оскільки фільм орієнтований на дитячо-юнацьку аудиторію (хоча я впевнений, що в результаті фільм вийшов сімейним), хочу відзначити — ніякого моралізаторства у нас в картині немає. Герої розкриваються через вчинки.

Борис Барський (Клоун Рудий):

Я бачив обличчя людей до перегляду фільму і після. Вантаж проблем, втома, байдужність протягом півтори години на обличчі змінилися на любов, теплоту, внутрішній світ. Ось це і є найбільша нагорода творцям фільму. І я безмежно щасливий, що вклав у це диво шматочок свого серця.

По правді, доля не балувала мене ролями. Але я і не дуже хвилювався з цього приводу. І ось, нарешті я зіграв у фільмі, який дуже довго чекав. «Іван Сила» – це не просто гарне, світле, добре, розумне кіно. Це кіно, яке вчить нас пишатися своєю країною, красою і величчю історії. І пам'яттю про тих прекрасних, сильних і щирих людей, які творили цю історію.

І ще, окрема вдячність – Олександру Гаврошу, Віктору Андрієнку та Ігорю Письмовому, Володі Філіпову і всім-всім-всім, хто розбудив у нас цю пам'ять.

Володимир Комаров (Клоун Білий):

Мені дуже подобається наш фільм. Перш за все тому, що нарешті це справжнє сучасне кіно. У всіх сенсах цього слова! І в технічному теж! А ще сподобалося, що знімав Віктор Андрієнко! Він дуже талановита і ПРАВИЛЬНА особистість. І у мене була невеличка можливість побувати у драматичному амплуа. Давно хотів!

Володимир Свистунов (Магдебура):

Насправді, я грав самого себе – штангіста. Я займався важкою атлетикою 7 років, тому просто довелося трохи згадати старе. От і все! Звичайно, різниця між пауерліфтінгом, яким я зараз займаюся, і важкою атлетикою є. Це більше силовий вид спорту, а той – швидкісний. Десь за два тижні до зйомок я спробував старі вправи, небагато попрацював на швидкість, щоб відчути себе.

Був контактний момент, коли я повинен був несильно вдарити свого тренера. Так би мовити, "поставити його на місце" — начебто, хто ти такий! Я планував зробити це легенько, щоб нікому нічого пошкодити. Аж раптом з’явився Віктор Андрієнко і сказав вчепити його так, щоб той аж зігнувся, а глядач відчув епізод! Тоді нас це сильно розважило.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Щасливі приязні, бо вони успадкують Землю

Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля

Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Михайло Харачко.
0
Ще не підтримано

В неділю переглянув - фільм чудовий, рекомендую.

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Коментарі

Зображення користувача Михайло Харачко.
0
Ще не підтримано

В неділю переглянув - фільм чудовий, рекомендую.

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.