Кремль заганяє росіян у продуктовий капкан

Цей список далеко не повний, багато конфліктів не виходять у публічну площину. Наприклад, про те, що на кордоні з Калінінградською областю було заарештовано 12 т польського сиру, місцева влада (за її словами) дізналася випадково — побачили повідомлення на сайті Россільгоспнагляду.

На тлі всього цього головного санітарного лікаря РФ Геннадія Оніщенка громадська думка багатьох країн, в основному з колишнього соцтабору, встигла демонізувати не гірше, ніж Володимира Путіна. А він, якщо вірити російській пресі, просто турбується про безпеку імпортних продуктів.

У правдивості такої благої місії сумніваються навіть у нього на батьківщині. І там, і в країнах Європи, і в СНД преса занадто часто пов´язує заборони з політичними чинниками. Україна і Молдова готуються до вільнюського саміту — значить заборонимо імпорт вироблених там цукерок і вина. У Нідерландах затримали російського дипломата — обмежимо ввезення голландських тюльпанів. Прибалтика підтримує розширення ЄС на схід — відмовимося від литовського молока. Росіяни ухитрялися бити по найболючіших експортних позиціях кожної з країн.

Проте в гонитві за політичними дивідендами влада РФ часто забуває про власних споживачів, які змушені миритися із постійним подорожчанням тих чи тих товарних позицій. Приміром, після обмежень на постачання до РФ молочної продукції з України та Білорусі, ціни на них автоматично зросли. За інформацією Foodmonitor, ціни на молоко від початку року зросли на 11%, а обсяги його натурального споживання, навпаки, знизилися на 12%. Після того, як Росія відмовилася пропускати на місцеві прилавки картоплю з Євросоюзу, ціни на «другий хліб» для росіян, за даними Foodmonitor, побили всі рекорди інфляції: за останній квартал вони зросли на 23,2%.

Проблема в тім, що російський продовольчий ринок сьогодні залишається одним з найбільш імпортозалежних: з інших держав сюди поставляється 50% продуктів харчування. За даними FAO, імпорт продовольчих товарів до РФ перевищує $15 млрд. на рік. Зокрема, країна входить до п´ятірки імпортерів свинини і яловичини, цукру-сирцю, олії та молокопродуктів.

Треба зазначити, що торгові війни РФ вела і раніше. Однак у 2012–2013 роках загострення відносин як з ЄС, так і з потенційними учасниками Митного союзу різко збільшило кількість товарних позицій, імпортувати які з тієї чи іншої країни проблематично. У результаті нинішній дефіцит іноземних продуктів, що провокує зростання цін на російському ринку, стимулює РФ відновлювати дружбу з колишніми «ворогами». Першим прецедентом стали вино і фрукти. Півроку Москва готувалася ввести ембарго на ці продукти з Молдови. Однак, як зазначають експерти, ця країна займає друге місце (після Франції) за обсягом продажів вина на ринку Росії. І зникнення цього товару могло б призвести до різкого зростання цін. У підсумку цього літа Росія вирішила дати добро на поставки алкогольних напоїв і мінеральної води з Грузії, а з 14 жовтня — дозволити імпорт грузинських фруктів (цитрусових, яблук, груш, айви) і винограду. До речі, про виноград. За останній рік Россільгоспнагляд повернув до Туреччини кілька партій винограду загальною вагою понад 100 тис. т.

На тлі регулярних спалахів африканської чуми свиней на території самої Росії тут тимчасово забороняли імпорт продукції тваринництва з Польщі, ввезення свиней з Євросоюзу, готової м´ясної продукції з Греції (якраз після вибування «Газпрому» з кола претендентів на придбання національної газової компанії DEPA) тощо. Зате в Росію дозволили ввозити м´ясні субпродукти з Великобританії — Россільгоспнагляд зняв заборону на імпорт цієї продукції, який тривав близько 30 років, з 1986-го.

Остання ініціатива цієї поважної структури була спрямована проти молокопродуктів з Литви, яка відправляла до РФ 85% свого молочного експорту. Також передбачалося введення обмеження на постачання молочно-сирної продукції з Нідерландів. Це протистояння пішло на користь українським сироварам: днями дозволено експорт молочної продукції та сирів запорізького підприємства «Моліс».

Таких прикладів тільки за останній рік можна нарахувати не менше десятка. Однак щоразу РФ усе важче маневрувати. Деякі країни, навчені гірким досвідом, уже зменшили залежність від Москви. Наприклад, з часів ембарго 2006-го Молдова знизила частку РФ в експорті винної продукції з майже 80 до 41% (за іншими даними — до 25%). Інші держави, як це зробила Литва, не довго роздумуючи, почали звертатися за допомогою до сильніших світових гравців, у першу чергу до ЄС.

Але найголовніше — російські виробники, дивлячись на те, що відбувається, вирішили, що така політика — і є основний шлях їхнього розвитку. Вони вже без сорому просять владу під слушним або дуже приводом обмежити імпорт продуктів харчування. І дуже засмучуються, якщо їхні вимоги не виконують. Недавня фраза Дмитра Медведєва про те, що введення квот на імпорт молочної продукції з Білорусі наразі неможливе, викликала мало не масові протести. Губернатор Воронезької області заявив, що «по цукру ми тоді з вами їх привели до тями (тобто білорусів введенням квот. — Ред.)», тому влада зобов'язана теж саме зробити з молоком. Подібні розмови можуть закінчитися саботажем місцевих виробників. А це загрожує вже не просто інфляцією, а і соціальними заворушеннями.