10 підлостей президента

Про це пише у своїй статті "10 помилок президента" на nv.ua Олена Трибушна. Але я не погодилася з назвою. Насправді, те, що за майже 2 роки свого президенства наробив Петро Порошенка, дуже важко назвати помилками. Це - брехня, маніпуляції і підлість. 

Отже, Топ-10 брехні і маніпуляцій Порошенка:

10. Шокін і Генпрокуратура, яку президент всіма силами намагається зберегти в її нинішньому статусі – знаряддя залякування. 

Генпрокуратура, яка завалює всі справи проти «Сім'ї». Яка упускає Клюєва, обвинуваченого в корупції на мільйони євро, і блокує притягнення до кримінальної відповідальності Бойка – але при цьому влаштовує спецоперацію в прямому ефірі з затримання Мосійчука за хабар в 100 тис. грн,

Реформу прокуратури називають головним провалом нової влади, а конкурсний відбір прокурорів – профанацією, яка не привела до відомства людей ззовні.

На очах у всіх діамантові прокурори перетворюються з негідників на скривджених героїв, а реформатори – з героїв на шахраїв. На очах у всіх Сакварелідзе йде, а заступники Шокіна залишаються... А Петро Порошенко – мовчить! Петро Порошенко каже Сакварелідзе, що він «не знав», що Шокін звільняє його! А лідер президентської фракції з трибуни на всю країну, не кліпнувши оком, називає Шокіна реформатором...

Чим нахабніша брехня, тим більше шансів, що вам повірять? Хоча б у США.

9. Фірсов, Томенко та їх відібрані мандати – це подвійні стандарти та ілюстрація до історії про те, що фракція імені президента ступила на шлях демократури. 

Неправоту Фірсова і Томенко, безумовно, можна довести вустами прирученого голови ЦВК або багатостраждальної Конституції. Тому що, якщо ти – партія влади, то Конституцію можна тлумачити, як зручно – доведено історією України.

Але історією іншої країни доведено, куди приводить шлях, який обрала БПП. Колись в 2000-х пропутінську Єдину Росію у Держдумі називали «пейджинговою фракцією», тому що, як голосувати, її депутатам повідомляли на пейджери. Регіоналам пейджер замінила «рука Чечетова». Що замінить руку Чечетова – БПП?

8. Син президента в парламенті – це соромно. Це робить Петра Порошенка схожим на Віктора Януковича.

Перед сином президента і за сумісництвом успішним бізнесменом відкриті будь-які можливості для самореалізації – але в сім'ї вирішують, що краще за все Порошенко-молодший реалізує себе в Раді. Так, на сайті Ради Олексій Порошенко є співавтором якихось там десятків законів. Чи писав він їх своєю рукою? Довести це так само неможливо, як те, чи брав він участь в АТО. Повірити в це – на жаль, теж. Особисто я бачу тільки одне логічне пояснення необхідності присутності Олексія Порошенка у фракції БПП – там він найнадійніші очі і вуха президента.

7. Roshen. Про бізнес президента якось вже навіть ніяково говорити – одразу сиплеться град аргументів про сліпий траст, і вони, мабуть, справедливі. Але є одне але. Під час виборчої кампанії президент обіцяв виборцям продати бізнес. Ніхто не тягнув його за язика. У травні цим обіцянкам виповниться два роки.

У минулому році бізнес президента приніс 369 млн. грн. – в 7 разів більше, ніж в позаминулому. Особисто я з розумінням ставлюся до небажання президента продавати справу життя. Але коли на тлі того, як добре все в  Рошену,  Держстат, який і так прикрашає реальність, повідомляє, що доходи в країні у 2015 році впали на 21%, а в цьому впадуть ще на 10%, то відчуваєш себе, як би це сказати – трохи обдуреним.

6. 5 канал. Власне ЗМІ для політика – інструмент політичної боротьби. Особливо в країні, де незалежних телеканалів немає в принципі.

Так, я теж спала з включеним 5 каналом, коли стояв Майдан. За ту сміливість моє щире спасибі Петру Порошенку. Але сьогодні 5 канал – це телеканал, який належить президенту,отже, нездатний бути об'єктивним по відношенню до президента. Мистецтво пропаганди дозволяє вкладати до вух слухачів потрібні меседжі цілком непомітно для цих слухачів. Яких у 5 каналу кілька мільйонів. DW пише, що заміри під час президентської кампанії вже показували, що кандидата Петра Порошенка в ефірі каналу Петра Порошенка було в рази більше, ніж його конкурентів в ефірі того ж каналу.

До президента Порошенка тільки один лідер в Європі міг похвалитися власною медіа-імперією – одіозний італійський прем'єр Сильвіо Берлусконі, друг Путіна та персона нон грату в Україні.

5. Концентрація влади. «Сім'ї Порошенка» поки ще далеко до «Сім'ї Януковича», але на цю стежку президент вже ступив. Ступив, коли почав розставляти на ключові посади людей за принципом особистої відданості, а не професіоналізму. Ступив, коли в АП писали реформу децентралізації, в якій префекти, представники президента у регіонах, виписані як намісники царя. Ступив на цьому тижні, коли БПП стало не вистачати багнетів для формування коаліції, і до неї раптом несподівано почали вступати мажоритарники. Ступив, коли запропонував поставити очільником Кабміну близького до нього Гройсмана.

4 Лесик Довгий та інші одіозні персонажі, яким БПП підіграв на парламентських виборах.

У 2014-му президентський блок злив ряд мажоритарних округів під одіозних політиків, які не мали шансів потрапити до парламенту без такої завуальованої підтримки. Схему, за допомогою якої БПП допоміг "впихнути невпихуєме" в Раду, описує Лещенко: блок президента висунув технічних кандидатів, у яких не було шансів перемогти на округах, за якими йшли персонажі зі скандальними біографіями. Кандидати від БПП слугували їм декораціями і створювали ілюзію конкуренції.

Найбруднішим прикладом того, як таким чином зливалися місця в парламенті, став скандальний 102-й округ, по якому в Раду пройшов знаменитий Олесь Довгий, член «молодої команди Черновецького».

3 Кононенко. Про сірого кардинала Порошенко все написано, всі кісточки перемито. Нехай НАБУ, звичайно, розбирається, хто світлий лицар, а хто темний – Кононенко або Абромавичус. Як на мене, кращий друг президента повинен бути вище за підозри.

2 Олігархи та деолігархізація, якої не було.

Спочатку президент публічно та демонстративно в прямому ефірі оголошує війну Коломойському, президент вимагає деолігархізації – всі плескають, президент молодець, тому що війна з олігархами – це війна проти монополій, за конкурентний ринок, чесні правила, модернізацію, за нову динамічну й високотехнологічну економіку...

А потім непублічно та недемонстративно президент домовляється з Ахметовими, Львочкіними, Коломойскими і з допомогою їхніх кишенькових фракцій у парламенті розігрує спектакль з відставкою Яценюка. А ще потім президент зустрічається вночі з Коломойським, який приїжджає, маскуючись і пересідаючи з машини в машину, прямо до президента в АП. Не інакше як для того, щоб президент піддав його деолігархізації.

1 Головна і найбільш непрощена помилка. Відсутність радикальних змін, у можливість яких ще раз повірили мільйони людей, які вже не раз були розчаровані, але ризикнули повірити ще раз.

Я кажу навіть не про реформи. Я кажу про те, що не змінилося головне – не змінилася влада і Порошенко як її головне уособлення. Вони – не змінилися, не стали іншими, не змогли зламати старе й гниле. Вони просто перемкнули на себе потоки. Замість того, щоб саджати корупціонерів, вони покривати їх. Замість того, щоб спрощувати середовище для бізнесу, вони імітували дерегуляцію та знімали вершки в своєму особистому бізнесі.

Вони не змогли нести відповідальність за сказані слова та взяті зобов'язання, а ховалися за пропагандою, тролями та пафосними формулюваннями. «Замість вогню - дим».

Згодна, що Порошенку та іншій компанії країна дісталася в такому стані, що в побуті це господарство було б легше викинути, ніж лагодити.

Так, уся державна махіна, безініціативна і звикла заробляти вимаганням та злодійством, настільки живуча, що самовідтворюється, як хвіст у ящірки – тільки відвернись. Але ж це не заважає президентові змінювати систему. По-моєму, йому просто зручно, комфортно і зрозуміло в цій системі, продуктом якої він сам є, і тому він прагне її не зламати, а зберегти. Тому і зміни відбуваються всупереч, а не завдяки.

Подано із незначним скороченням.