Озиратися на думку невігласів і шахраїв – це не поважати себе. Єдина адекватна поведінка в умовах масового безумства – робити те, у що віриш, і наполегливо гнути свою лінію.
Карантин виявився не таким безглуздим, як нам здавалося спочатку. Оскільки все повилазило на поверхню, як це завжди буває під час серйозної кризи, то несподівано знайшлися деякі важливі «пазли» до загальної картини постіндустріального переходу.
Церква – це організована духовна громада з власною системою управління. Після збільшення її чисельності до розмірів «надвеликої групи» з’являються етнічні ознаки. В поєднанні з чіткою організацією отримуємо феномен протонації.
Людина є втіленою божественною сутністю – це фундаментальна ідея аріянства. Тому головна заповідь Ісуса Хреста закликає зосередитися на відновленні зв’язку з цим своїм внутрішнім богом: Люби господа, бога ТВОГО!
Іудохристиянські храми будуються так, щоб священник робив жертвоприношення, а натовп за цим спостерігав. В аріохрестиянських храмах взагалі не було жертовників, зате був стіл для спілкування духовних братів і сестер. А якими можуть бути храми постіндустріальної Церкви?
Для вироблення людиною вищих якостей найкращими є дуальні стосунки. Тому дуалізація розглядається як важлива релігійна практика. Що більше дуальних зв’язків, то потужніша Аріянська Церква.
При взаємодії з дуалом людина прискорено реалізує потенціал власного соціотипу і засвоює сильні сторони свого дуала. Проте значно потужніший вплив дуалізації проявляється тоді, коли в дуальній парі народжуються діти.
Поточна цивілізаційна криза показала, що рушієм переходу до постіндустріальної формації є середній клас, організований в Аріянську Церкву. Але чому саме аріянство? Що в ньому такого особливого? По-перше...
Адекватною відповіддю на атаку «рептилоїдів» може бути лише арійський релігійний рух. Відповідно, формою його організації може бути лише Аріянська Церква.
Світ – це простір, наповнений подіями. Подіями є думки, емоції, слова, справи, стосунки з іншими людьми. Кожна створена людиною подія притягує її до того простору, якому відповідає.
За життя вони були такими обережними, наче йшли по кризі через потік; були насторожі, наче ворог міг наскочити в будь-яку мить. Невибагливі, як просте дерево, завжди поводилися чемно, як у гостях.
Настанова любити ближнього є вимогою знаходити однодумців і об’єднуватися з ними. Організаційним ядром такого великого постіндустріального об’єднання буде АВЦ.
Ця думка чимраз частіше лунає з вуст українців. Дайте нам бачення майбутнього і справжніх лідерів! – і тоді нас ніхто не зупинить. Легко сказати – «дайте». Такі речі ніхто іззовні не дає, їх треба самому народу витворити ізсередини, з українського духу, душі та плоті.
Самовдосконалення людини іноді викликає нерозуміння і навіть протидію зі сторони знайомих, друзів, родичів. Що робити, аби уникнути непотрібних конфліктів з цими людьми, але водночас допомогти їм підніматися у простір гармонійних подій?
