Теодор працює автором особистих листів, які люди надсилають один одному з приводу і без. Після розлучення він почувається самотньо і вирішує спробувати поспілкуватися з новою комп'ютерною системою штучного інтелекту OS1. Після завантаження, система обирає собі ім'я Саманта і стає Теодору близьким другом. Ця картина є своєрідним анонсом до не такого вже і далекого нашого майбутнього, яке має всі шанси сПРАВдитись. Попри тему нестандартних відносин, фантастична мелодрама залишає по собі цілком людські почуття, зрозумілі і знайомі нам за власним досвідом.
Культова картина класичної наукової фантастики. Людство створило реплікантів - штучних людей, які зовні нічим не відрізняються, але насправді є рабами: їх використовують для колонізації інших планет. Щоб зберегти контроль над ними, науковці закладають у кожному з них генетичну програму, за якою через кілька років життя репліканти вмирають. Деякі з них не бажають з цим миритися, організовують утечі та повстання. Ці «зламані» роботи підлягають фізичному знищенню, функцію якого покладено на особливий підрозділ правоохоронних органів - "бігунів по лезу" («блейд-ранерів»).
Чи зможуть люди прийняти роботів, які нічим не будуть від них відрізнятися, як повноцінних особистостей або будуть ставитися до них як до побутової техніки? Де та межа в свідомості і поведінці робота, яка розділяє його і людину? Алекс вже багато років працює над різноманітною робототехнікою, але йому ніяк не вдається наділити свої творіння повноцінним емоційним спектром. Дочка його брата стає гідним прототипом для нового робота-дитини, яку намагається створити Алекс. Спокійна, затишна і неспішна стрічка з чудовим акторським складом і засніженими краєвидами.
Внаслідок глобального технологічного прориву, стало звичною справою тримати вдома робота для різних побутових клопотів. Чергова сім'я придбала собі подібного - робота нового покоління NDR-114, якого молодша донька ласкаво називає Ендрю. Проживши якийсь час разом із людьми, він починає відчувати емоції і прагне стати якнайбільш схожим на родину, з якою мешкає. Ендрю замислюється про цінність людського життя всерйоз і шукаючі відповідей на всі ті питання, які починають хвилювати його зовсім не штучний розум, вирушає у багаторічну подорож.
Безтурботний ледар Джері одного дня потрапляє до поліцейського відділку за помилковим звинуваченням, та це далеко не найгірше, що чекає на нього у майбутньому. Загадкова жінка телефонує і віддає ультимативні накази, вона може підключитися до будь-якого телефону, спостерігати через всі камери міста і керувати будь-яким транспортом. Одразу за відмовою від виконання настає смерть. За складними і незрозумілими діями складно побачити справжню мету системи. Динамічні сцени та напруга не дозволяють ні на хвилину перестати задаватися питанням - що ще голос змусить його зробити?
Легендарна стрічка Стенлі Кубрика у свій час стала справжнім проривом в заданій темі і визначила подальший розвиток фантастичного жанру на роки вперед. Вона покликана показати, наскільки близько ми здатні наблизитись до розгадок і відповідей, будучи при цьому такими мізерно-незначними в масштабах Всесвіту. Це авторська фантастика, філософська притча про, цитуючи самого Кубрика, «місцезнаходження людини в системі космічного абсолюту». Аналізуючи нашу історію, Кубрик приходить до всього того, що не дає спокою нам і сьогодні: «що чекає нас у майбутньому?», «Звідки ми?», «Хто ми такі?». Відповіді на всі ці питання великий режисер зашифрував у своїй найнезрозумілішій і екзистенціальній картині. Але скільки б ми не передивлялися цей фільм, щоразу знаходимо для себе якісь нові відповіді (а разом з ними - і нові питання) та інтерпретації.
Одне з головних питань, яке ставить цей фільм - якщо робот щиро полюбить людину, яку відповідальність накладе на людину ця любов? Девід – дитина-робот, який більш за все на світі прагне стати справжнім, своєрідний кіберпанковий Пінокіо. Будучи щирим і довірливим, він піддається чужим підступам і залишається один на один зі своїм болем, почувши тільки «Вибач за цей жорстокий світ». З ряду інших фантастичних блокбастерів цей фільм виділяє неймовірно сильна психологічна сюжетна лінія про прагнення дитини-робота завоювати любов людської матері.
Вдала ілюстрація світу, створеного Айзеком Азімовим - 2035 рік, майже всю побутову техніку роботизовано, роботи стали слугами, порадниками, помічниками і навіть друзями, вони неухильно підкоряються трьом законам робототехніки. Лише один поліцейський Дел Спунер не згоден з такою тотальною довірою до роботів, він остерігається їх бунту, адже отримати владу над залежним людством буде неймовірно легко. У корпорації US Robotics загадково йде з життя вже другий винахідник, залишаючи передсмертну голограму особисто для Спуна. Поліцейський, все ще уникаючи роботів, береться за розслідування. Однак перш ніж він з'ясує справжні проблеми корпорації і чим все це може загрожувати усьому прогресивному людству, йому доведеться пройти дуже складний шлях.
Головний герой, блискучий вчений Вінсент МакКарті, за роки своєї праці створив квантовий комп'ютер, мозковий протез і своє найвидатніше творіння - "Машину". Це андроїд у вигляді прекрасної дівчини зі здібностями справжнього спецназівця, який має стати на захисті Великобританії у війні з Китаєм. От тільки, схоже, Вінсент дійсно перевершив себе, бо в Машині доволі швидко починають прокидатися людські риси і вже ніхто не може сказати напевно, що саме вона собою являє - людину, робота або робота із душею людини. Одного дня вчений розуміє, що Машина зі свідомістю може стати чимось більшім, ніж просто солдатом, вона стає занадто небезпечною навіть для свого творця.
Пропоную відео-футуристичний екскурс, щоб розважливо поглянути на тему "ШІ / ШР - штучний інтелект / штучний розум" зануренням у світ реальної фантастики чи то пак "фантастичної реальності" в світлі останньої зацікавленості і появи на сайті даної теми (див. статті "В тему").
Адже, як сказано в анонсі:
"Скільки вже було обіГРАно варіантів розвитку подій у кіно і книжках - чим далі, тим більш правдоподібними і реалістичними здаються ці фантастичні історії."
Саме тому, моя оцінка публікації - 2 - точно колись знадобиться.
Якщо думаєте, що треба було більшу поставити - кажіть, зміню! )))
Досліджуємо можливості інтелекту – і не лише штучного, а й природного.
Головне питання ось яке: чи може штучний організм привабити Духа-Гравця для втілення?
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Коментарі
Перехід за линками в назвах фільмів перенесе вас на Толока-Гуртом )))
Насолоджуйтесь!!!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Головне питання ось яке: чи може штучний організм привабити Духа-Гравця для втілення?
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Духа мабуть ні.
Хай Буде!
Тоді що приваблює Духа в тілі людському?
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Дух, як одна з трьох складових частин людської природи (духу, душі і тіла)
Хай Буде!
Маю на увазі, що приваблює духа до втілення у зародку людського тіла?
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Друже Арію, а що привабило би Тебе для втілення у оболонку ШІ / ШР?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Еволюційний поклик притаманний як Духу так і матерії,котру Він оживив..Мабуть втілення відбувається при умові відповідного розвитку як батьків так і не втіленого Духа..Відбувається симпатія між генетикою батьків та Духом,що збирається втілитися..Досвід минулих життів (те що злодії не можуть вкрасти та іржа не бере) шукає собі відповідного втілення..
Еволюційна програма закладена у Дух через багато перевтілень у формі Гри наближає нас до Боголюдини..
Вірю в те, що розумію.
Супутнє йому - що є штучний організм? І потім... наскільки штучним є для нас (Духа-Гравця) сьогоднішнє наше тіло?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Дивилася Екс-машину. Чудовий фільм! Рекомендую. "Вона" - трохи моторошний, "Blade Runner" - занадто кіберпанківський.... Не рекомендую.
Моя перша спроба участі у "Магічній Грі «Наші Інтереси» (Правила - у статті за посиланням).
Ще хотів оформити опитування щодо кожного фільму окремо - у вигляді нової функції "Подія", але, на жаль, вона діє тільки стосовно Гравців.
Отже,
1) запрошую поділитися, враженнями від фільмів у коментарах;
2) Проставте свою оцінку "Вигоди Читача НО" проголосувавши у відповідному полі.
Буду вельми вдячний за увагу до публікації, яка надіюся буде відображатися не лише галами, а й коментарами і кількістю відвідувань
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Чудо та казка ніколи не виникають самі по собі, вони з’являються лише тоді, коли ми даємо згоду на те, щоб вони відбулись!
Хай Буде!
Друже Сергію, дзеркально:
"Коли ми даємо згоду на "повелівання нами ШІ / ШР", то ми хочемо, щоб це відбулося." Так?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Додайте до цього переліку "Штучний розум" Спільберґа. Оце кіно! В ньому душа! Рекомендую.
Хай буде!
Барде, Ти про цей? Так він є в списку! )))
Чому Ти саме його виділив? Розкажи нам більше, будь ласка.
П.С. До слова, мені він також сподобався за душевність, та й по видовищності й сенсовому наповненню його також можна відмітити.
Бажання мати таку собі собачку чи котика у вигляді Девіда ("Штучний розум") дуже подібні. Питання в тому, наскільки ми готові брати/відчувати відповідальність на себе/за свої рішення, прив'язуючи суб'єкта який має підсвідомість чи свідомість (або те й інше).
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Так, Арсене, це він. А спочатку не помітив. Погоджусь із твоїм трактуванням причин симпатії до цього кіна. Але мене найбільше "торкнуло" велетенські, як для сучасної людини, часові розміри - зустріч із мамою через дві тисячі років в суцільній порожнечі, що оточує. І всього лиш на один день! Тому-то маму рука не піднялася взяти у лапки.
Хай буде!
Вчора переглянув "Машина".
Якщо "розважливо поглянути", то випливає одна дуже цікава річ... Машина (те, що й "мажина" - "могти") зможе навіть більше, ніж закладено в неї Творцем (тут - вчений Вінсент МакКарті). Хто вкладає "змогу", і якої якості ця змога - залежить від Творця(МОГучого).
І ще - спроба руйнування Машини відбулася виключно від руйнування бажання повелівати нею НовимиГосподарами і страху підпасти під її вплив.
Отже, що нам дає перегляд фільму "Машина" (2013)? (Вигода Читача/Глядача): ---усвідомлення того, що---
1) бажання повелівати породжує страх стати підвладним. (Ну, як у випадку з московитами!);
2) сПРАВжня творчість не знає перепон, а хто стає на шляху творчості мусить згинути;
3) "Все одно Добро закохає Зло" і тому шириться не відчуваючи опору - "стратегія води", чули? ;-).
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Одне із найпростіших завдань штучного інтелекту - знаходження шляху в двомірному просторі. Тож долучайтесь до конкурсу!
https://t.me/ETEPHET
Ілон Маск і його колеги зайнялися розробкою безпечного штучного інтелекту
В цій публікації даю посилання на фільм Перевага
#ВсеБудеДобре!
Бойовик, з'їдаючи в кущах смажену яєшню, вгледів профіль ґрунтознавця.
Робот Чаппі
Коротке замикання