Чию перемогу святкують 9 травня?
Таке просте запитання – чию перемогу святкують щороку 9 травня, чию і над ким? Раніше казали, що переміг «радянський народ». Зараз, правда, говорять про «Росію» і «росіян». Але це вже зовсім маячня – під час Другої світової війни «Російська армія» перебувала в рядах прихильників Третього райху, боролася під командуванням генерала Власова, і, до речі, під тим самим прапором, який зараз гордо майорить над московським Кремлем. А гасло «Слава Росії», яким ВВП відзначився на святкуванні чергового «дня Перемоги», було офіційним вітанням «Всеросійської фашистської партії» Родзаєвського. Таке ось дивне положення – президент держави стоїть під «Власовським» прапором, і фашистським вітанням вітає громадян з «днем перемоги над фашизмом». Тому що всіляко підкреслюється – Радянський Союз в ту війну воював з «фашистами». Нам, народженим в СРСР, у школі твердили – «ми воювали не з німцями, ми воювали з фашистами». Брехали, звичайно – Ілля Еренбург писав не «убий фашиста», а «убий німця», підбадьорюючи червоноармійців: «Вбивайте, вбивайте! Серед німців нема невинних, ні серед тих, хто живий, ні серед тих, хто ще не народився!».
Розперезався класик радянської літератури так [1], що сам Сталін змушений був трохи його вгамувати [2]. Втім, даремно соромився «батько народів», з того боку Атлантики мчали нітрохи не менше відверті вислови – той же Хемінгуей зі своєю «світлою» ідеєю про «поголовну стерилізацію всіх німців» виглядав майже гуманістом.
Але нам зараз важливо не це. Важливим є те, що нам і тоді, і зараз продовжують втовкмачувати одне і те ж – «ми воювали з фашизмом», «наша країна перемогла фашизм», «фашисти напали на нашу країну» і так далі. Ця теза отримала «друге життя» в 2014 році. Боротьбою «з фашизмом» виправдовується і анексія Криму, і військова агресія Росії проти України, і створення ДНР і ЛНР.
Колективний злочин робить винною всю націю і накладає відповідальність на всі покоління!
Онуки тих, хто воював під гаслом «Убий німця!» в 1942-му, прийшли вбивати українців у 2014-му!
«Убий німця!» – радянське пропагандистське гасло періоду т. зв. Великої Вітчизняної війни, створене радянською пропагандою в липні 1942 року для активізації ненависті до головного противника СРСР в Другій світовій війні.
«Пропаганда ненависті» почалася з оповідання Михайла Шолохова «Наука ненависти», опублікованому 22 червня 1942 року, в річницю початку німецько-радянської війни в партійній газеті «Правда» [3]. До пропагандистської кампанії одразу підключилися визначні радянські письменники Костянтин Сімонов, вірш якого «Убей его!» був опублікований 18.07.1942 р. [4]; і Ілля Еренбург, публіцистична стаття якого «Убей!» була опублікована 24 липня 1942 р. [5].
Для об’єктивності слід зазначити, що Сімонов у вірші закликає «убити фашиста», в той час, як Еренбург закликає «убити німця!» Різниця зрозуміла!
Головною метою радянської військової пропаганди при маніпуляціях гаслом «Убий німця!» було збудження ненависті і, як наслідок, почуття помсти (в першу чергу, в діючій армії) за убитих або зневажених дружин, коханих, дітей, матерів, стариків-батьків.
Пробудження почуття помсти було спрямованим на кожного конкретного бійця – майже у всіх випадках застосування в цій кампанії наказового способу дієслова «вбивати» він використовувався в II особі однини (убий!) і майже ніколи в II особі множини (вбивайте!).
Виходом для цієї помсти мало стати вбивство не просто німця як збірного образу, а конкретного німця. Етнонім майже у всіх випадках також використовувався в єдиній особі (убий німця!) і підкріплювався вербальним і / або візуальним описом дій, які цей німець зробив – за що йому і слід було мстити (вбивати).
Нестерова-Берзина М.А. (М.,Л.:Государственное издательство "ИСКУССТВО", 1942 г.)
Разом з плакатом видавництво "Искусство" випустило поштову листівку "Папа, убей врага" накладом 25 000 примірників.
Для підтримки дієвості гасла в радянських газетах того часу були створені спеціальні рубрики (одна з типових назв «Убил ли ты сегодня немца?»), в яких публікувалися листи-звіти радянських бійців про кількість убитих ними німців і способах їх знищення.
Адольф Гітлер особисто розпорядився зловити і повісити Еренбурга. Націонал-соціалістична пропаганда дала Еренбургу прізвисько «Домашній єврей Сталіна».
Як відзначав Вальтер Люде-Нейрат: «Проповіді ненависті Іллі Еренбурга, вже принесли свої плоди на Сході, план Моргентау, тобто план передбачуваної територіальної «кастрації» Німеччини, і вимогу беззастережної капітуляції ... надали опору дуже гострий і запеклий характер ... Переважна більшість німців не бачило для себе іншого виходу, крім боротьби. Навіть явні противники нацистського режиму ставали тепер відчайдушними захисниками своєї батьківщини» [6].
Дієвість гасла «Убей немца!» безперервно підтримувалася плакатами і наглядною агітацією на вулицях…
Еренбург - Головний пропагандист Кремля
Ілля Григорович Еренбург (14 (26) січня 1891 р., Київ – 31 серпня 1967 р., Москва)
Перш за все надамо слово автору пропагандистського гасла «Убий німця!»:
«Я помнил «странную войну» [7] – торжественные похороны немецкого летчика, рев громкоговорителей... Война – страшное, ненавистное дело, но не мы ее начали, а враг был силен и жесток. Я знал, что мой долг показать подлинное лицо фашистского солдата, который отменной ручкой записывает в красивую тетрадку кровожадный, суеверный вздор о своем расовом превосходстве, вещи бесстыдные, грязные и свирепые, способные смутить любого дикаря. Я должен был предупредить наших бойцов, что тщетно рассчитывать на классовую солидарность немецких рабочих, на то, что у солдат Гитлера заговорит совесть, не время искать в наступающей вражеской армии «добрых немцев», отдавая на смерть наши города и села. Я писал: «Убей немца!» [8].
УБЕЙ!
Вот отрывки из трех писем, найденных на убитых немцах:
Управляющий Рейнгардт пишет лейтенанту Отто фон Шираку:
"Французов от нас забрали на завод Я выбрал шесть русских из Минского округа. Они гораздо выносливей французов. Только один из них умер, остальные продолжали работать в поле и на ферме. Содержание их ничего не стоит и мы не должны страдать от того, что эти звери, дети которых может быть убивают наших солдат, едят немецкий хлеб. Вчера я подверг лёгкой экзекуции двух русских бестий, которые тайком пожрали снятое молоко, предназначавшееся для свиных маток..."
Матеас Димлих пишет своему брату ефрейтору Генриху Цимлиху:
"В Лейдене имеется лагерь для русских, там можно их видеть. Оружия они не боятся, но мы с ними разговариваем хорошей плетью..."
Некто Отто Эссман пишет лейтенанту Гельмуту Вейганду:
"У нас здесь есть пленные русские. Эти типы пожирают дождевых червей на площадке аэродрома, они кидаются на помойное ведро. Я видел, как они ели сорную траву. И подумать, что это – люди..."
Рабовладельцы, они хотят превратить наш народ в рабов. Они вывозят русских к себе, иэдеваются, доводят их голодом до безумия, до того, что умирая, люди едят траву, червей, а поганый немец с тухлой сигарой в зубах философствует: "Разве это люди?.."
Мы знаем все. Мы помним все. Мы поняли: немцы не люди. Отныне слово "немец" для нас самое страшное проклятье. Отныне слово "немец" разряжает ружье. Не будем говорить. Не будем возмущаться. Будем убивать. Если ты не убил за день хотя бы одного немца. твой день пропал. Если ты думаешь, что за тебя немца убьет твой сосед, ты не понял угрозы. Если ты не убьешь немца, немец убьет тебя. Он возьмет твоих и будет мучить их в своей окаянной Германии. Если ты не можешь убить немца пулей, убей немца штыком. Если на твоем участке затишье, если ты ждешь боя, убей немца до боя. Если ты оставишь немца жить, немец повесит русского человека и опозорит русскую женщину. Если ты убил одного немца, убей другого – нет для нас ничего веселее немецких трупов. Не считай дней. Не считай верст. Считай одно: убитых тобою немцев. Убей немца! – это просит старуха-мать. Убей немца! – это молит тебя дитя. Убей немца! – это кричит родная земля. Не промахнись. Не пропусти. Убей!» [9].
Листи німецьких солдат, на які посилається Еренбург, не були опубліковані ні в газетах, ні в листівках, хоча, судячи з їхнього змісту, вони могли бути сильним пропагандистським матеріалом. Виходячи з цього можна вважати, що це була пропагандистська брехня!
Гасло «Убий німця!» був вершиною зоологічної ненависті Іллі Еренбурга до німців, хоча він виливав пропагандистське лайно на німців і раніше… з перших днів війни.
Блоггер Ярослав Огнєв (0gnev) не полінувався дослідити «творчість» Еренбурга на ниві пропаганди і зробив вельми характерну нарізку цитат, які характеризують особисте ставлення Еренбурга до німців.
Подаю в оригіналі, щоб виключити інсинуації «у перекрученні змісту цитат»!
(Повну нарізку цитат можна подивитися і почитати тут: http://0gnev.livejournal.com/74093.html)
29.06.41 (8-й день з початку війни): Трудно себе представить всю злобную пошлость, всю кровожадную глупость фашистских песен. Их издают в миллионах экземпляров. Достаточно привести несколько цитат, чтобы понять, что эти песни не для человеческого голоса, но для лая гиен или для мяукания мартовских котов: «Когда гранаты начнут грохотать, сердце будет в восторге смеяться. Вот что значит маршировать, когда нас ведет Гитлер!» ("Красная звезда", СССР)
16.07.41: Это автоматы с невестами и с пулеметами. Конечно, можно их очеловечить, научить думать, сделать из них людей. Но для этого нужно очень много бомб… Поход на Советский Союз станет начальной школой для миллионов баранов. ("Красная звезда", СССР)
27.07.41: Эта женщина тупа и жестока. Она знает, как гитлеровцы уничтожают поляков, насилуют их жен, мучают их детей. И вот она жалуется, что гитлеровские палачи проявляют чересчур много «гуманности» к полякам. Смесь брани и сюсюканья в ее письме вызывает отвращение. Я не стал бы заниматься ее зоопсихологией – хватит с меня Гитлера и Гиммлера! Но письмо Кетхен показывает, в каком страхе живут обитатели «победоносной Гитлерии. ("Красная звезда", СССР)
09.08.41: Ворвавшись в Париж, гитлеровцы дефилировали под Триумфальной аркой. Им приказали кричать «гейль». Кричать они не могли – у них глотки были забиты едой. Казалось, что они трубят в трубы, но это были не трубы, а лионские колбасы, солдаты поспешно засовывали их в пасти. Обьевшись, они рыгали – это было их победной музыкой. Они уничтожили Париж мешками – с утра до ночи раздавалась команда: «Двадцать дамских рейтуз! Сорок шелковых рубашек! Триста метров английского коверкота!»... ("Красная звезда", СССР)
12.10.41: Они говорят, что они чтут мораль. Это развратники, мужеложцы, скотоложцы. Они устроили у себя случные пункты. Это их скотское дело. Но они хватают русских девушек и тащат их в публичные дома, выдают их своей солдатне, они их насилуют, заражают сифилисом. Они говорят, что они сторонники национальной культуры. О культуре они ничего не слыхали. Культура для них это автоматические ручки и безопасные бритвы. Автоматическими ручками они записывают, сколько девушек они изнасиловали. Безопасными бритвами они бреются. А потом опасными бритвами отрезают носы, уши и груди у своих жертв... ("Красная звезда", СССР)
03.12.41: Нет города уродливей, чем столица гитлеровской Германии с ее пузатыми бюргерами, с ее обер-лейтенантами, морды которых изрублены на дуэлях, с ее толстозадыми валькириями и пауком со свастикой на фасадах. ("Красная звезда", СССР)
25.01.42: Мы хотим одного – изничтожить ваше гитлерячье племя. ("Красная звезда", СССР)
05.05.42: Немецкий солдат с винтовкой в руке для нас не человек, но фашист. Мы его ненавидим. Мы ненавидим каждого из них за все, что сделали они вкупе. Мы ненавидим белокурого или чернявого фрица, потому что он для нас – мелкий гитлеряга, виновник горя детей, осквернитель земли, потому что он для нас – фашист. ("Красная звезда", СССР)
10.05.42: У них нет души. Это – одноклеточные твари, микробы, бездушные существа, вооруженные автоматами и минометами. Они начали свою жизнь без мыслей, без чувств, без мечтаний, без порывов. Когда им весело, они отрыгивают. Когда им плохо, они чешутся... Бездушные выродки, человеческое мясо с ржавым железом вместо сердца. ("Красная звезда", СССР)
26.05.42: На трупе одного немца нашли детские штанишки, запачканные кровью, и фотографию детей. Он убил русского ребенка, но своих детей он, наверно, любил. Убийства для немцев – не проявление душевного разгула, но методическая деятельность. Убив тысячи детей в Киеве, один немец написал: «Мы убиваем маленьких представите лей страшного племени». ("Правда", СССР)
10.06.42: Партизан не забудет вымыть руки, убив лакея немецкого палача. Их бьют, как крыс. Их давят, как клопов. Ничто не спaceт их: ни минометы, ни бумажки с печатью, ни гоночные машины. Убегая, немцы не возьмут с собой эту человеческую рвань... Мы считаем не деньги, мы считаем убитых немцев: от этого счета зависит наша жизнь, наша и наших детей. ("Красная звезда", СССР)
13.08.42: Можно все стерпеть – чуму, голод, смерть. Нельзя стерпеть немцев. Нельзя стерпеть этих олухов с рыбьими глазами, которые презрительно фыркают на все русское и которые проползли от Карпат до предгорья Кавказа по исконно нашей земле. Не жить нам, пока живы эти серо-зеленые гады... Немцы гордятся своими заводами, но и на этих заводах нельзя изготовить немцев. Вместо убитого немца не скоро вырастет другой. Есть только один способ спасти Россию – перебить немцев. ("Красная звезда", СССР)
21.08.42: Грязные животные. Бугаи, которые пишут циркуляры о случке. Боровы, занятые параграфами законов. Подумать, что есть на свете любовь, настоящая любовь, и вот приходят эта производители и бесстыдно грязнят ее! Что им Ромео и Джульетта? У них есть отборный СС и породистая самка. Они называют свой приказ «О порядке обручения». Нет! СС не обручаются, они случаются... ("Красная звезда", СССР)
08.10.42: В одной деревне, освобожденной от немцев, остались памятники загадочной для нас цивилизации. Вокруг избы, где жили офицеры, посажены березки, а среди деревьев игрушечная виселица: на ней фрицы, забавляясь, вешали кошек — людей не было, людей немці угнали... ("Красная звезда", СССР)
10.10.42: Мы их научились ненавидеть. Мы должны научиться их презирать. Мы должны их убивать не как людей, а как гадов, как противных ядовитых насекомых. Серо-зеленая вошь – вот что такое фриц, зловредная муха, которая прикидівается человеком. ("Красная звезда", СССР)
24.04.43: Из немцев мы доверяем только мертвым... ("Красная звезда", СССР)
«Когда думаешь об Эренбурге, хочется, прежде всего, сказать о нём просто: он принят на вооружение нашей армии, и хотя это сравнение, конечно, не мне первому пришло в голову, хочется повторить его, потому что оно предельно точно. Именно «принят на вооружение». – Так писав про Еренбурга Констянтин Симонов. А маршал Баграмян, в свою чергу, дав агітатору-Еренбургу військову оцінку: «Перо Эренбурга воистину было действеннее автомата».
* * *
Еренбург упокоївся 50 років тому. Але його справа не померла – люту антиукраїнську пропаганду продовжив Дмитро Кисельов.
Далеко не повний список «сюжетів» Кісельова показує, що Дмитро Костянтинович не тільки виявився достойним учнем і продовжувачем справи Іллі Григоровича, але і набагато переплюнув свого вчителя!
Колекцію пропагандистських «шедеврів» Кісельова зібрав блогер А. Осташко:
Сюжет з підробленим аусвайсом…
«Зірка» російської спецпропаганди, що зображає біженку…
Летять качки...
Натхненний закликами «боротьби з фашизмом в Україні» відомий російський актор Міхаїл Порєчєнков вирішив внести і свій внесок у цю боротьбу – 30 листопада 2014 року він, перебуваючи в районі Донецька, сів за кулемет і постріляв по українським позиціям… Вбив він українця, чи не вбив, достеменно невідомо. Але намір убити мав!
Біографічні довідки:
Ілля Григорович Еренбург (14 (26) січня 1891 р., Київ – 31 серпня 1967 р., Москва) – російський радянський письменник, поет, публіцист, журналіст, перекладач з французької та іспанської мов, громадський діяч, фотограф. У 1908-1917 і 1921-1940 роках перебував в еміграції, з 1940 року жив в СРСР.
Ілля Еренбург народився в Києві в заможній єврейській родині. Його батько – Герш Гершоновіч (Герш Германович, Григорій Григорович) Еренбург (1852-1921) – був інженером і купцем другої гільдії; мати – Хана Берковна (Ганна Борисівна) Еренбург (уроджена Арінштейн, 1857-1918) – домогосподаркою. Сім'я жила в квартирі діда з боку батька – купця Григорія (Гершона) Ілліча Еренбурга – в будинку Наталії Іскри за адресою вулиця Інститутська № 22. У 1895 році сім'я переїхала до Москви, де батько отримав місце директора Хамовницького пиво-медоваріння заводу.
У роки Великої Вітчизняної війни був кореспондентом газети «Красная звезда», писав для інших газет і для Радінформбюро. Прославився пропагандистськими антинімецькими статтями і творами. Значна частина цих статей, постійно друкувалися в газетах «Правда», «Известия», «Красная звезда», зібрані в тритомнику публіцистики «Війна» (1942-1944). У 1942 році увійшов до Єврейського антифашистського комітету і вів активну діяльність зі збору та оприлюднення матеріалів про Голокост, які спільно з письменником Василем Гросманом були зібрані в «Чорну книгу».
***
Дмитро Костянтинович Кисельов (рос. Дмитрий Константинович Киселёв; 26 квітня 1954) – російський журналіст, заступник генерального директора Всеросійської державної ТРК (з 2008), генеральний директор російського державного міжнародного інформаційного агентства «Росія сьогодні» (з 9 грудня 2013).
Головний пропагандист Кремля проти України.
***
***
Посилання:
[1] И. Г. Эренбург. Хватит! // Красная звезда, 11 апреля 1945.
[2] Г. Ф. Александров. Товарищ Эренбург упрощает // Правда, 14 апреля 1945. № 89 (9860).
"Товарищ Эренбург упрощает
В газете "Красная, звезда" от 11 апреля с.г. опубликована статья И. Эренбурга «Хватит!». В этой статье т. Эренбург затрагивает вопрос о современном положении и Германии и причинах сосредоточения немецких войск на советско-германском фронте при одновременном ослаблении вооруженных сил немцев на Западе.
Каждый, кто внимательно прочтет статью т. Эренбурга, не может не заметить, что ее основные положения непродуманны и явно ошибочны. Читатель не может согласиться ни с его изображением Германии, как единой "колоссальной шайки", ни с его объяснением причин отхода немецко-фашистских войск с Западного фронта и сосредоточения всех сил германской армии на Востоке.
Тов. Эренбург уверяет читателей, что все немцы одинаковы и что все они в одинаковой мере будут отвечать за преступления гитлеровдев. В статье "Хватит!" говорится, будто бы "Германии нет: есть колоссальная шайка, которая разбегается, когда речь заходит об ответственности". В статье говорится также, что в Германии "все бегут, все мечутся, все топчут друг друга, пытаясь пробраться к швейцарской границе".
Не составляет труда показать, что это уверение т. Эренбурга не отвечает фактам. (…)
То, что происходит ныне в немецкой армии и среди немецкого населения, задолго до этого предвидел товарищ Сталин. Еще в мае 1942 года товарищ Сталин писал: «Война принесла германскому народу большие разочаровация, миллионы человеческих жертв, голод, обнищание. Войне не видно конца, а людские резервы на исходе, нефть на исходе, сырье на исходе. В германском народе все более нарастает сознание неизбежности поражения Германии. Для германского народа все яснее становится, что единственным выходом из создавшегося положения является освобождение Германии от авантюристической клики Гитлера-Геринга" (И. Сталин. "О великой отечественной войне Советского Союза", стр. 49)".
[3] М. Шолохов. «Наука ненависти». Рассказ. – «Правда», 1942, 22 июня, № 173. Перепечатан газетой «Красная звезда», 1942, 23 июня.
[4] Опубликовано под названием «Убей его!»: в газете «Красная звезда» 18 июля 1942 года; в «Комсомольской Правде» (19 июля 1942); в «Окнах ТАСС» (20 июля 1942); в журнале «Спутник агитатора» (№ 13, 1942); в ж-ле «Краснофлотец» (№ 15, 1942); в ж-ле «Политпросвет-работа» (№ 17-18, 1942); в кн.: «О любви и ненависти». Б. м., 1942; в кн.: «Флот в боях за Родину». Кн. I. М., 1942; в кн.: «Убей его! – Презрение к смерти». М., 1942 (ВУПОАП). См.: К.Симонов. Собрание сочинений. Том 1. Оглавление; см.также: Русская литературу ХХ века. Библиографический словарь: в 3х т., Москва, ОЛМА-Пресс, 2005. – с.328
[5] Опубликована в газете «Красная звезда» № 172 (5236) 24 июля 1942 года. О. Ю. Пленков, ссылаясь на книгу Д. Робертса «Победа под Сталинградом», также утверждает о существовании статьи Эренбурга «Убей немца!», опубликованной в газете «Красная звезда» 13 августа 1942 г, в которой, по его словам, были такие строки: «Мы скажем утром „убей немца“ и ночью „убей немца“. Немцы заслонили от нас жизнь. Мы хотим жить. Мы хотим убить немцев… Мы их перебьём, это всякий понимает. Но нужно перебить их скорее, не то они разорят всю Россию, замучают ещё миллионы людей…» См. Пленков О. Ю. Третий рейх: Кризис и крах.
[6] Вальтер Люде-Нейрат. Конец на немецкой земле. В кн.: Итоги Второй мировой войны. Сб.статей под ред.ген.-м. И. Н. Соболева. Изд.-во иностранной литературы. М.1957.
[7] Еренбург має на увазі період з вересня 1939 року по травень 1940 року, коли між Німеччиною і Францією не було сухопутних бойових дій.
[8] Илья Эренбург. Люди, годы, жизнь. Книга 5. – Москва, Советский писатель, 1990. Т.2, стр. 232-397.
[9] «Красная звезда», 24 июля 1942 г (№173 [5236])
[10] http://topfacts.com.ua/obshchestvo/060115/trolli-v-rossii-ne-tolko-v-seti-no-i-na-gosudarstvennyh-telekanalah
Знати все про Другу світову війну та її учасників.
Знати все про сучасних ворогів України.
Коментарі
"Творчість" Кісельова викликала зворотню реакцію...
За мотивами української класики...
Садок вишневий коло хати,
Раби сапають буряки,
Фрейлехс танцюють парубки,
Висить дитинка розіп’ята –
Над тільцем порхають круки.
Зігують мати на порозі,
Моститься ззаду син-Пріап,
В світлиці на іконі – цап,
Сім’я вечеря на підлозі –
Парує смажений кацап.
Ідуть з АТО американці,
Співають «бейбі, донт ю край…»
Лунає спів за небокрай,
Ти ж über alles, моя мамця –
Жидофашистський рідний край…
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Ну і для тих, хто не розуміє українську мову є варіант на "общєпанятном магучєм"...
По мотивам украинской классики...
Вишнёвый садик возле хаты,
Рабы копают огород,
Висит ребёночек распятый,
К кресту прибитый у ворот.
Зигует мама на крылечке,
А бабушка мацу печет,
В светлице на иконе чёрт,
И чашка с кровью возле печки.
Каратель-сын домой бежит,
Семья за стол уже садится,
А на столе биг-мак лежит
И жареный кацап дымится.
Покой вечерний над страной
Спивает "гимн US" дивчина
Ты ж "uber alles" Украина -
Жидофашистский край родной!
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Якби люди не були натовпом,то б не звертали уваги на цих картавих пропагандистів і "експертів".
Вірю в те, що розумію.
ЯКБИ !
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Вітаю, Друже, Ти повторюєш слова Т.Г.Шевченка! ;)
"Якось-то йдучи уночі
Понад Невою... та йдучи
Міркую сам-таки з собою:
— Якби то, — думаю, — якби
Не похилилися раби...
То не стояло б над Невою
Оцих осквернених палат!
Була б сестра! і був би брат!
А то... нема тепер нічого...
Ні Бога навіть, ні півбога.
Псарі з псарятами царять,
А ми, дотепні доїзжачі,
Хортів годуємо та плачем.
Отак-то я собі вночі,
Понад Невою ідучи,
Гарненько думав. І не бачу,
Що з того боку, мов із ями,
Очима лупа кошеня.
А то два ліхтаря горять
Коло апостольської брами.
Я схаменувся, осінивсь
Святим хрестом і тричі плюнув
Та й знову думать заходивсь
Про те ж таки, що й перше думав.
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Сергій Доренко прихильник "Новоросії",
але вважає, що "Пореченков - КРЕТИН и ПОДОНОК"...
https://www.youtube.com/watch?v=-zscyYLt6oo
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Сванидзе о Пореченкове: "Гадость! Стыд! Дебилизм нравственный!"
https://www.youtube.com/watch?v=QAqM7jYCZgw
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Гасло "Убий українця!" надихало відомого російського актора Міхаїла Порєчєнкова приїхати в Донець і особисто взяти участь у вбивствах українців!
На цьому відео ви можете побачити Порєчєнкова, стріляючим з кулемета разом з іншими сепаратистами, по позиціям українських військових (30 жовтня 2014 року)...
https://www.youtube.com/watch?v=xsfnVkyceo0
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Креативна ідея!
Новий вид військ РФ [війська інформаційних операцій] потребує ієрархії спеціальних звань для особового складу: "прапорщик-лжец" - "генерал-полковник - лжец"; та звань для підсобного апарату: "тролль-лжец", "старший тролль-лжец", "руководитель группы тролль-лжецов". Також потрібні і особливі почесні відзнаки/звання: "Заслуженный Лжец России", "Почётный Лжец России", "Герой - Лжец России", [відзнаки/звання подаються в російській транскрипції].
На мій погляд, сумнозвісний Кісельов заслуговує одразу двох звань: "генерал-полковник - лжец" і "Герой - Лжец России"!
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
?Чи не хочете сказати, що варіації закликів "Убий..." перегукуються з
(цитовано за http://zarodinu.org.ua/page/159)
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Цілком можливо...
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!