Зроблене власними руками найцінніше
(з народної мудрості)
Зранку задощило і є можливість написати про крутьоло. Жінка подалася в Обухів, семирічна внучка Настуня під дощ заснула, а коли ж іще?
Батьківську хату ми успадкували у 2001 р. після смерті матері, а переїхали в Красне і стали жити в ній з 2004 року. Хата велика: 8,5 м на 12 м і віку їй майже 40 літ. Колись у 70-х роках минулого сторіччя ми її з батьком, матір’ю та братом і зробили. Порівняно із старою хатою під соломою та з долівкою, покритою фарбованим руберойдом - це був палац! :). Просторі приміщення, великі вікна, гладенька підлога із ДСП і навіть невеликі круті сходи з коридору на горище. У ній була піч, груба і водяне опалення. Мати раз на рік до Паски білила всі кімнати, а з часом ми з дружиною заклеїли всі стіни гладенькою шпалерою. Хата мала «горбатий» дах, критий шифером. І ось цей дах став протікати і все горище було заставлене тазами, мисками і мисочками. Наспіла пора зробити реконструкцію хати.
Хотілося зробити по-простіше: просто дах перекрити. А коли подумали, що й стеля «грає», то ухвалили замінити й стелю. Вирішили: "- Так, як вона дотепер трималася на поздовжньому сволоку і поперечних сволоках, застелених дошками - не годиться!". Довелося придумати звести дві підпірні поперечні стіни, а вже на них та на дві інші поперечні стіни хати і класти нові сволоки. До цього рішення ми дійшли в кінці 2011 року, але ж у 2012 році хто будує? За цей рік ми закупили всі пиломатеріали, піноблоки + інше.
Із початком 2013 року розпочалася в нас підготовка до реконструкції. За два місяці ми звільнили горище від багаторічних запасів. Самі дивувалися, скільки всього накопичили «на всяк випадок» і на «хай його не треба». За квітень я звів у хаті першу підпірну стіну. Можете уявити, як це жити у хаті, де пиляється підлога, розбираються перегородки із цегли-сирцю, копається і бетонується фундамент та зводяться стіни. На кінець травня, коли я звів другу підпірну стіну, в хаті стало жити неможливо й ми перебралися у веранду. Туди ж перенесли ліжка, стіл, комп’ютер і телевізори. Іншими речами запакували майстерню, сушарню і гараж. Дружина дивувалася, що в цьому впорядкованому хаосі стало легше щось знайти ніж це було до цього.
Я найняв собі сусіда-помічника і ми за 12 днів у червні зняли із стелі, стін та з горища може тон із 8-10 глини з соломою – так раніше утеплювали. Відкопали й яйце у кутку горища – його мазальниці поклали НА ДОБРО, коли клали перший вальок на толоці. Зняли також листів із 200 шиферу, а потім дошки і крокви – натренувалися так, що можна було йти вже в цирк канатоходцями. Лиш коли ми добралися до сволоків, то зрозуміли, що рішення з реконструкцією було своєчасним. Сволоки були товщиною з 10-11 см і деякі вже побив шашель, а настелені на них дошки взагалі були «тридцятки», ось чому так «грала» стеля. Оце так будували 40 літ тому з-за бідності і дефіциту будматеріалів. Після зняття зі стін фронтонів і лишньої цегли нашу хату вже не можна було впізнати та й побачити за деревами з вулиці.
Турбувало мене дві проблеми: як захистити підлогу від дощів? І як піднімати бетон, щоб зробити на стінах бетонний пояс. На підлогу у кожній кімнаті дружина пошила покриття із гідро-бар’єрної плівки і його ми накрили зверху старим лінолеумом та іншим, щоб убезпечити плівку від падаючих зверху камінців та іншого. А от друга проблема ніяк не вирішувалася. Ясно, що треба робити підйомний механізм із блочком. Колись у нашому селі були колодязі, на яких стояли такі маленькі блочки і кожен приходив по воду зі своїми відрами і вірьовкою. Може у кого і завалявся такий блочок? Кажуть всі – де там, нема!
І я придумав КРУТЬОЛО! Основним елементом його мало стати переднє колесо з вилкою від велосипеда «Україна». Той велосипед вірно прослужив нашій родині років так із 20, а тепер вже більше 10 літ іржавіє надворі. Добре, а як прилаштувати його? Основою має бути зрізана піраміда, звичайно, ж із дерева, щоб було легко переносити крутьоло.
Годин із 4 я робив цей механізм. Вийшла в мене зменшена разів у 100 піраміда Хеопса із зрізаним вершком. 13 брусків та дощечок я міцно з’єднав шурупами, а на вершок уставив у отвір вилку із колесом, з якого попередньо зняв шину з камерою. Випробовую крутьоло на землі відром піску. І відро піднімаю і крутьоло не перекидається! ))
А вчора без крутьола ми з помічником ніяк не залили б бетонний пояс на стіни. Це не просто було б винести по драбині десь із 250 відер бетону. А так виручило крутьоло - знизу потягнув за вірьовку і відро з бетоном вже нагорі.
Будемо нарощувати стіни, то з допомогою цього пристрою буду подавати нагору і піноблоки для нарощування стін на 5 рядів. А кожен піноблок – це 21 кг і замінює 18 цеглин одинарних.
Хочете мати схоже крутьоло, то зробіть – он коло нього моя внучка Настуня. :).
Хай же буде!
П.Н-1 А тепер кілька слів про ПОМІЧНИКА. Коли вже ми з майстрами звели новий дах, то треба було підбивати стелю дошкою-шалівкою. Насправді я про цв"яхи вже давно забув: дошки-шалівки товщиною 25 мм планував прикручувати шурупами до сволоків з допомогою шурупокрута. А дошки довгі - по 4,5 м і провисають. Одному ніяк не справитися - треба помічник, щоб підтримував кінець дошки поки я прикручу її середину. Прошу дружину. Та де там, каже: в мене город і бур"яни після дощів знаєш як ростуть? За сапу й майнула в зелені хащі. Я почухав потилицю: може, найняти людину? Так це ж знову викинути не одну тисячу гривень. Почухав лоба і мене осіяло! Я вирізав 3 бруски з перерізом 3смх5см і довжиною 25 см. Розіклав їх рівномірно на дошку-шалівку довжиною 2 м. Потів прикрутив ці бруски до дошки шурупами. Потім прикріпив цього ПОМІЧНИКА вподовж до першого коло стіни сволока. Заводжу кінець довгої (!) дошки-шалівки у щілину між ПОМІЧНИКОМ і сволоком та штовхаю її до стіни - бачу, що кінець дошки не провисає. І з хвилюванням прикручую середину дошки до іншого сволока, а тоді й до всіх. Мабуть дослід із яблуком, що падає, не викликав у мене стільки радості. Скажу вам, що отак із своїм вірним ПОМІЧНИКОМ я підбив за кілька днів дошками усі 70 м кв. стелі. Користуйтеся й ви цим радо!
П.Н-2 З допомогою КРУТЬОЛА ми виготовили не лише бетонний пояс, скріпивши ним 4 основні і дві поперечні допоміжні стіни хати, а й бригада мулярів наростила піноблоками стіни і змурувала фронтони. Ось так:
Написано 3 липня 2013 р., опубліковано сьогодні - 6 лютого 2015 р.
Ви завжди соковито описуєте здавалося б прості речі, пане Анатолію. Дякую за повернення забутого.
То не "шківок", а "блочок" ;).
Ось ще спосіб, як "не тягнути", а отримувати задоволення від процесу
Пропоную переглянути Базу патентів України на тему пристроїв для піднімання вантажів.
Це лише підтверджує, що Ви Людина брахманського складу. (Чи гравець?... вже не розберу ;) (люденс=гравець).
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
Коментарі
А солово "самурай" японське, китайське чи ...? Чула я щось про кодекс честі самураїв.
Дякую пані Ганні, що мотивувала знайти і прочитати ( запам"ятаю як ЖС) принципи Бусідо.
Радіймо! Тільки шляхом творення сьогодення, майбутнє вітаємо чистотою, світлом перемагаємо!
Чудові ідеї та рішення, в тому числі в коментарях.
Бачу доцільність завести рубрику "Лайфхак" . Тема піднімання вантажів висвітлена чудово
Суть в тому, щоб робити світ кращим, а близьких людей - щасливішими )
Такого роду статті можна позначати тегом "Корисні поради".
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Сторінки